Погодьтеся, що у складні часи навіть дорослим дуже важко зберігати спокій, бути врівноваженим, знаходити у собі ресурси для мотивації та розвитку. Що вже казати про дітей – через страх та невизначеність їхній рівень тривожності досяг найвищого градусу. Тож саме зараз використання сили емоційного інтелекту набуло особливого значення та важливості. Аби допомогти освітянам знайти ефективні інструменти для подолання стресу та психологічної допомоги наша команда проводить Всеукраїнську інтернет-конференцію «Пріоритети в освіті: емоційно-психологічна підтримка в кризових умовах». Під час ефіру досвідчені вчителі та фахові спеціалісти обговорять нагальні проблеми та нададуть корисні поради щодо їх вирішення.
А ще ми підготували декілька простих порад, які допоможуть навчати учнів розпізнавати емоції та керувати ними.
Ставте запитання
Починайте урок із запитань про речі, які можуть турбувати учнів. Наприклад, про їхній настрій, про враження від домашнього завдання, про будь-які події, які, ймовірно, викликають у них почуття. Такий підхід створює доброзичливу психологічну атмосферу та підказує, хто зі школярів стурбований чи засмучений.
Протягом уроку ставте якомога більше запитань, які вимагають включення критичного мислення та спонукають школярів демонструвати внутрішні почуття. Наприклад «Які емоції викликає у вас ця історія, цей твір?», «Що ви відчуваєте після самостійної роботи?». А якщо ви обговорюєте молекули, ви можете запитати учнів, що допомагає формувати міцне партнерство. Заохочуйте учнів проговорювати свою реакцію, використовуючи таку фразу: «Зараз я відчуваю злість/радість/ здивування, тому що...».
Навчайте учнів розуміти різноманітність емоцій
Знаходьте час, щоб обговорювати з учнями всі види емоцій. Адже їх велика кількість! Щастя, здивування, смуток, гнів, огида, страх, роздратування, ентузіазм, нервозність, розчарування, нудьга, нетерпіння та багато інших – всі почуття школярі мають розуміти та вчитися читати їх в інших. Пропонуйте їм обговорювати різні життєві ситуації або короткі відеоролики, грати в рольові ігри або заохочуйте до розмови про розв’язання соціальних проблем. Встановлюйте особистий зв’язок зі своїми учнями за допомогою таких запитань: «Чи можете ви пригадати момент, коли ви так нервували?», «Що б ви відчували, якби опинилися в такій ситуації? Що б ви зробили?». Учням старших класів можна запропонувати таку роботу як домашнє завдання.
Розвивайте волонтерство на уроці
Навчаючи дітей допомагати іншим, ви спонукаєте їх відчувати свою важливість та значущість. Тож варто заохочувати учнів турбуватись про своїх однолітків та не боятись просити про допомогу. Наприклад, під час виконання групових завдань, просіть школярів стежити за тим, щоб кожен учень групи був залучений у процес, не соромився повідомляти про складнощі, а у разі потреби – отримував підтримку. Після завершення виконання завдання введіть за правило дякувати один одному за роботу та висловлювати позитивні почуття (наприклад, «Мені було приємно працювати з тобою!»). А якщо ви класний керівник, просіть учнів приділяти увагу тим школярам, які хворіють, за допомогою телефонних дзвінків або спілкування у месенджерах.
Заохочуйте вести щоденник почуттів
Ключовим компонентом емоційного інтелекту, є здатність розпізнавати та розуміти власний настрій, його вплив на свою поведінку та реакцію тих, хто оточує. Аби допомогти школярам усвідомити, як певні події впливають на їхні дії та емоції, запропонуйте їм вести щоденник. Наприкінці кожного дня вони мають записувати, що сталося, які почуття викликали певні ситуації та як вони з ними впорались. Наприклад, вони можуть розмірковувати над такими запитаннями: «Де я відзначився?», «Чи є певні люди, чи ситуації, які засмутили, і якщо так, то чому?». Документування таких подробиць допоможе учням краще зрозуміти, звідки можуть виникати проблеми та як їх уникнути.
Навчайте учнів відчувати співпереживання
Через війну на території нашої держави багато дітей зазнали втрат та горя. Аби розвивати у дітей співчуття до тих, хто переживає дуже важкі часи, заохочуйте учнів дивитися на життя з точки зору іншої людини. Учнів середньої та старшої школи можна попросити написати свої роздуми про те, як вони можуть почуватися, поставивши себе на місце школяра, якому довелося швидко зібрати речі та переїхати до чужої країни й вступити до нової школи. Для дітей молодшого віку варто проводити обговорення героїв художніх творів та просіть їх описувати, що персонажі можуть думати та відчувати.
Виховуйте правильне ставлення до помилок
Учні мають усвідомити, що кожна дія має наслідки, тож помилятися – це цілком природно. І помилка – це показник того, над чим ще потрібно попрацювати, а не ознака низького інтелекту чи провалу. Мозок, який боїться помилитися, не будує гіпотези, не виявляє цікавості, запечатує критичне мислення. Тож спонукайте учнів виявляти свої емоції під час роботи, експериментуйте зі способами впоратися з розчаруванням, зніміть табу на почуття смутку. Адже усі емоції потрібні й кожна з них має виконувати свою функцію.
Заохочуйте школярів ділитися своїми думками
Незалежно від того, допомагаєте ви розв’язувати складну математичну задачу чи розробляєте набір правил щодо протидії булінгу, залучайте школярів до розв’язування будь-яких завдань. Стимулюйте учнів відкрито ділитися своїми ідеями, заохочуйте їх робити власний вибір і висловлювати свою думку. Такий підхід сприятиме формуванню відчуття власної компетентності та допоможе їм стати більш емоційно незалежними, коли справа стосується прийняття власних рішень.
Навчайте учнів практик управління емоціями
Навчання емоційного інтелекту полягає в тому, щоб допомогти учням зрозуміти, що емоції – це повідомлення, а не проблема. І зазвичай, коли виникають критичні ситуації, ми схильні реагувати інстинктивно, але найчастіше така реакція не є корисною чи мудрою. Емоційну стабільність можна забезпечити простими способами, наприклад, за допомогою дихання, перемикання дій з вирішення складного завдання на позитивну діяльність. Чудовим способом для усвідомлення емоцій є рефлексія, під час якою учні підбивають підсумки, висловлюються, що вони сьогодні відчували, що та чому їм сподобалося або ні.
Прищеплюйте наполегливість
Самомотивація є ключовим компонентом емоційного навчання та важливою компетенцією школярів, яка допоможе досягти успіху в майбутньому. Звісно, є багато учнів, які самостійно прагнуть вдосконалити себе, але є й такі, кого потрібно стимулювати. Заохочуйте кожного учня ставити вимірні цілі, досягнення яких сприятиме підвищенню їхньої самооцінки та додасть впевненості у власних силах. Це допоможе їм компенсувати негативні думки та спонукатиме до наполегливості та рішучості. І якщо ви бачите, що учні справді докладають великих зусиль, але не досягають бажаного результату, все одно хваліть їх за роботу та заохочуйте до подолання перешкод.
Діліться своїми почуттями
Батьки та вчителі є найкращими прикладами емоційного регулювання для учнів. Тож не бійтеся ділитися своїми почуттями, своїми емоціями, які ви відчуваєте протягом дня, уроку, - це надійний спосіб допомогти школярам зрозуміти зв'язок між почуттями та поведінкою. Розповідайте їм про вашу реакцію на певні події та дії, які ви зробили, аби досягти позитивного результату.
Бажаєте отримати більше корисних порад, які допоможуть підтримати себе та учнів психологічно та емоційно? Долучайтеся до нашої конференції!
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.