Конфлікти супроводжують нас усе життя. І суперечки дітей не менш вагомі, ніж у дорослих! До того ж часто діти переживають конфлікти навіть гостріше, особливо це стосується підлітків. Останні сприймають ледь не кожну проблему вкрай болісно (нерідко це зумовлено гормональними змінами). Тому учням потрібна допомога вчителів у розв’язанні конфліктів із найменшими втратами, мирним шляхом.
До того ж мирний конфлікт допомагає не тільки прояснити ситуацію, але й по-справжньому налагодити і навіть покращити взаємини. Про те, як це зробити, розповідає Олена Пархоменко, міжнародний радник із медіації, в межах інтернет-конференції «Психолого-педагогічні аспекти взаємодії в освіті».
Чому вчитель має володіти мистецтво медіації? Саме завдяки їй сторони вчаться вирішувати конфлікти мирним шляхом, розвивають стресостійкість та усвідомлене ставлення до проблем. Водночас знижується рівень агресії, булінгу, насильства, розвивається емпатія, толерантність, розуміння інших. А також покращуються комунікативні та лідерські якості, навичка активного слухання.
Медіація та її основні принципи
Учитель, який виступає медіатором у конфлікті, допомагає сторонам дійти консенсусу. Тобто медіатор – місток, який дозволяє сторонам порозумітися, організовує довірливу атмосферу розмови.
Щоби зрозуміти суть медіації, розгляньмо її принципи:
- добровільність – медіація проводиться за згодою вчителів, та учнів;
- поінформованість – сторони конфлікту мають знати про те, що вчитель допомагатиме вирішити суперечку, а не просто встрягатиме у конфлікт;
- нейтральність і неупередженість – сторони самі вирішують проблему, медіатор лише ставить уточнювальні запитання;
- незалежність – сторони, керівництво школи, батьки не мають тиснути на медіатора, натомість він або вона не має надавати перевагу жодній зі сторін;
- конфіденційність – медіатор не має розголошувати подробиці суперечки іншим;
- рівність прав – сторони конфлікту рівні між собою, їхні думки однаково важливі та заслуговують на повагу;
- активність – усі зацікавлені в тому, щоби вирішити конфлікт, поводитися конструктивно;
- структурованість та гнучкість – попри чіткі етапи медіації та її певну послідовність, це все ж неформальний процес, у якому медіатор має враховувати особливості сторін (чутливість дитини, підвищена активність, гіперзбудливість тощо).
Що за чим: як застосувати медіацію
Бачите конфлікт? Згадайте про принципи медіації та допоможіть сторонам конструктивно розв’язати суперечку, створивши необхідні умови.
Зазвичай у конфлікті сторони висловлюють лише власну позицію, наприклад, «Я не хочу його (або її) бачити», «Нам немає про що говорити» тощо. Тут немає місця фактам, із такої позиції складно досягти порозуміння.
Тож завдання медіатора – знайти точки перетину між сторонами конфлікту. Для цього потрібно дізнатися про інтереси, побоювання та потреби кожного. А коли потреби сторін будуть задоволені, конфлікт буде вичерпано.
Схема застосування медіації:
Вчимося та навчаємо дітей медіації
Чи достатньо просто знати, як застосувати медіацію? Авжеж ні. Для ефективного розв’язання суперечки потрібно опанувати певні компетентності. Це розпізнавання конфлікту, критичне мислення, тайм-менеджмент, запитування, позитивне мислення та підбиття підсумків.
Для цього регулярно виконуйте з дітьми цікаві вправи.
Розпізнавання конфлікту
- Сторітеллінг. Діти розповідають історію на будь-яку тему. Умова: хоча б один із героїв має бути членом родини учня.
- Документування проблеми. Діти обирають проблему, а згодом прописують кроки, необхідні для її вирішення.
Критичне мислення
- Протилежні думки. Оберіть тезу, стосовно якої розгортаються суперечки, та надайте дітям два варіанти її пояснення, один із яких буде неправильним. Діти мають проаналізувати тезу та спробувати визначити, яке пояснення є хибним, надавши аргументовану відповідь.
- Карусель. Учитель визначає певну проблему та записує її на окремому аркуші. Наприклад, «У нашому місті сильно забруднене повітря». Тепер можна передати аркуш одному з учнів: він має записати на ньому ідею для розв’язання проблеми, а потім передає аркуш учню, що сидить ліворуч. Вправа продовжується доти, доки аркуш не повернеться до вчителя.
Уміння ставити запитання
- Швидке опитування. Учитель визначає тему обговорення, наприклад, «Як змінилася Україна після набуття незалежності?». Протягом 4 хвилин учні мають записати всі запитання з теми, які тільки спадуть їм на думку. Далі серед усіх запитань обирається «топ» найкращих, які згодом обговорюються.
- Незрозумілий фрагмент. Школярі протягом однієї хвилини якомога детальніше описують той момент заняття, який вони погано зрозуміли.
Позитивне мислення
Запропонуйте школярам проаналізувати певну життєву ситуацію або свою відповідь на уроці чи результати самостійної роботи. Далі вони мають описати свої помилки в позитивному ключі.
Уміння підбивати підсумки
- Одне слово. Необхідно описати щойно вивчену тему лише одним словом. Після чого діти мають пояснити, чому вони обрали саме це слово, але зробити це вони теж потрібно максимально коротко – в одному абзаці.
- Збирання врожаю. Наприкінці уроку попросіть учнів заповнити таблицю з трьох колонок: про що вони дізналися, чому це важливо, як це можна застосувати.
Залишилися запитання та хочете дізнатися більше? Тоді перегляньте виступ Олени Пархоменко у межах Всеукраїнської конференції «Психолого-педагогічні аспекти взаємодії в освіті».
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.