Мистецтво 9 клас. Підсумковий тест. 1 семестр.

Стиль, який виявився переважно в архітектурі, образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві наприкінці XIX — на початку XX ст. і поступово завершив своє існування з початком Першої світової війни; мав різні назви в різних країнах.

Одна зі стильових течій модернізму, в якій символ був проголошений основою мистецької творчості.

Стиль останньої третини XIX — поч. XX ст., представники якого прагнули природно й невимушено відобразити навколишній світ у його мінливості, передаючи свої враження.

Метод живопису, заснований на розкладанні складного колірного тону на чисті кольори, які наносили на полотно окремими мазками.

Живописна техніка — нанесення фарб на полотно у вигляді маленьких точок або квадратів, які під час сприйняття картини з певної відстані оптично зливаються.

Передача в картині змін кольору, зумовленого дією сонячного світла під час роботи художника на відкритому повітрі.

Модерністський художній напрям із переважанням геометричних форм, заснований П. Пікассо і Ж. Браком на поч. XX ст.

Радикальний літературно-художній напрям авангардного мистецтва, що був поширений на поч. XX ст. Його представники оспівували майбутнє як еру техніки, високих швидкостей і темпу життя.

Художній напрям у поезії та образотворчому мистецтві поч. XX ст., який об’єднав авангардні явища кубізму і футуризму.

Художня техніка, сутність якої полягає у використанні в композиції різних наклейок із пласких (кольоровий папір, шпалери, тканини) або об’ємних (мотузки, шматки дерев, метал) матеріалів.

Один з головних художніх напрямів XX ст., безпредметне нефігуративне мистецтво, в якому структура твору живопису, графіки чи скульптури не відображає реальність, а ґрунтується на формальних елементах (лінії, плями тощо), та абстрактних конфігураціях.

Літературно-мистецький напрям авангардизму, що сформувався на поч. XX ст. в Німеччині. Йому притаманне трагічне сприйняття і відображення дійсності; бурхлива реакція на дегуманізацію суспільства і знеособлення в ньому людини.

Течія модернізму, апофеоз людської фантазії, відрізняється парадоксальним поєднанням форм.

Авангардистська течія в живописі поч. XX ст., творам якої характерні інтенсивне звучання кольорів і зіставлення контрастних площин, відмова від світлотіні та лінійної перспективи, що підкреслює емоційну виразність творів.

Напрямок в архітектурі, якому притаманне поєднання елементів різних стилів.

Стиль європейського мистецтва часів імперії Наполеона І, що завершав еволюцію класицизму. У його основі мистецькі традиції імператорського Риму з прагненням до величі, помпезності.

Еклектичний стиль у мистецтві, що сформувався на основі синтезу неокласицизму і модернізму та в результаті змішування багатьох інших джерел.

Ретроспективний стиль у мистецтві, для якого характерно звернення до традицій минулого, в архітектурі та образотворчому мистецтві — переважно до античності, в академічній музиці — до ранньокласичного і докласичного періодів.

Термін, що застосовують до музичних творів, в яких оновлення засобів виразності органічно пов’язано з опорою на фольклор.

Тенденція в мистецтві кінця XIX — XX ст., ознакою якої є навмисне спрощення художніх засобів, звернення до форм примітивного мистецтва — народної та дитячої творчості, архаїчного мистецтва, традицій народів Африки, Америки, Океанії, Сходу.

Термін, що позначає стан сучасної культури й охоплює комплекс стилів і напрямів мистецтва. Він зародився в 60-70-х роках 20 ст. як антитеза модернізму, реакція на кризу його ідей.

Авангардистська течія в літературі та мистецтві, в якій використовували як засіб вираження елементи нісенітниці й абсурду.

Споріднена колажу техніка візуального мистецтва, уведення у твір тривимірних нехудожніх матеріалів, буденних предметів.

Просторова композиція, яка утворює одне ціле з театралізованою обстановкою залу.