Виконання індивідуальних навчальних проектів-Інформатика 7 клас

Петра

 Стародавнє місто Петра - один з найдивовижніших пам'яток архітектури. Він вирізаний в цільній кам'яній породі, а навколо його походження витає величезна кількість таємниць і недомовок. Вважається, що місто було засноване набатеями - кочовими племенами, яким в VI-IV століттях до н.е. вдалося підкорити величезну територію, на якій сьогодні розташовуються Йорданія, Сирія та Ізраїль.

Петра

 Велике місто в пустелі

 Завдяки вигідному розташуванню на перехресті широких торговельних шляхів Петра з роками процвітала і багатіла. Довгі роки вона була справжнім порятунком для купців і мандрівників від палючого сонця. Проте в IV столітті до н.е. з невідомих досі причин була покинута. Можливо, жителів вигнала з прохолодної кам'яної тіні нестача води. Але швидше за все місто покинули внаслідок втрати значущості його розташування в самій глибині скелястої йорданської пустелі. Місто Петра вирубане в скелі з червоного піщаника. Зовні архітектурні елементи, що збереглися до нашого часу, нагадують римську архітектуру. На території міста археологам вдалося виявити безліч храмів, палаців, гробниць і навіть античний театр. Споруди Петри зводилися протягом багатьох століть, тому тут зустрічається неймовірне переплетення відгомонів культури різних епох. У різний час Петрою володіли ідумеї, набатеї, римляни, візантійці і араби, а в XII столітті до н.е. місто захопили хрестоносці. Після VI століття н.е. будівництво припинилося, і поступово одне з найдивовижніших поселень на планеті спорожніло. Першим європейцем, який побував у знаменитому місті, є швейцарський мандрівник Йоганн Буркхардт. Саме завдяки йому збереглося детальний опис структури Петри, а також ескізи деяких його пам'яток.

 Основні визначні пам'ятки

 Головною міською визначною пам'яткою є Скарбниця - величезний будинок із висіченим зі скелі цільним фасадом. Викликають захоплення і велична колонада з амфітеатром, що вінчають кілометровий каньйон Сик. Саме вони є спадщиною римської культури в історії Петри. Також слід зазначити акведук, який постачав у місто воду. Він представляв собою складну систему теракотових труб, які збирали вологу з усіх джерел, що знаходяться в радіусі 25 км від міста. Окремої уваги заслуговує Ед-Дейр - величезний монастир, вирубаний прямо в скелі на вершині найвищого кручі в каньйоні. Деякий час він служив навіть християнським храмом. Проводячи розкопки монастиря, археологи виявили тут усипальницю набатейського царя. Піднятися до неї можна по вирубаних в камені сходах, що складаються з 800 ступенів.

 Центр масового туризму і Нове Чудо світу

 Сьогодні Петра є одним з найжвавіших центрів туризму в світі. Щороку сюди приїжджає близько півмільйона бажаючих своїми очима побачити це дивовижне творіння рук людини. У липні 2007 року Петра, трохи раніше увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, стала одним з Нових Чудес світу.

Тадж-Махал

Тадж-Махал абсолютно не дарма називають архітектурною перлиною Індії. Величнішої і пишнішої будівлі не зустрінеш у всій країні. Цей мавзолей уособлює собою пам'ять ніжної любові мусульманського правителя Шаха Джахана до своєї дружини - казкової краси жінки на ім'я Мумтаз Махал. Майбутній король Великих Моголів ще був юним принцом, коли на початку XVII століття взяв собі в дружини дев'ятнадцятирічну красуню. Молодята ніжно любили один одного і, незважаючи на те, що у короля був величезний гарем, він просто не звертав уваги на інших жінок.

Тадж-Махал

Передісторія будівництва

Улюблена дружина народила Шаху Джахану шість дочок і вісім синів, але численні пологи надломили здоров'я жінки, тому, коли на світ з'явився чотирнадцята дитина, її не стало. Горе короля було настільки велике, що він забажав звести рахунки з життям. Але відповідальність за державу й інші причини втримали правителя на цьому світі. Буквально на очах своєї свити він посивів, а незабаром по всій державі був оголошений дворічний траур, під час якого не було місця святам, танцям, музиці і веселощам.

«Індійська перлина»

Дещо пізніше в столиці Могольскої Імперії - Агре - збудували грандіозний мавзолей. Будівництво Тадж-Махала тривало понад 20 років. На будівельному майданчику працювали понад 20 тис. осіб, в числі яких нарівні з усіма працювали кращі перські, турецькі, самаркандські і, звичайно ж, індійські зодчі і архітектори. Проект був завершений в 1653 році, і з тих пір ця дивовижна будова приваблює мільйони дослідників і мандрівників. Всередині Тадж-Махала є дві усипальні - шаха і його дружини. Але насправді поховання знаходиться під землею. Мавзолей являє собою будинок висотою 74 метри. Він розташований на платформі з 4 мінаретами, які нахилені в сторону від гробниці, а примикає до спорудження дивовижної краси сад з великою кількістю фонтанів і басейном. Стіни Тадж-Махала були викладені з напівпрозорого полірованого мармуру, який привозився на будмайданчик з унікального родовища в 300 км від Агри.

Найбільший пам'ятник архітектури

Великий мавзолей зберігся і по нинішній день. Він є одним з найвеличніших і найкрасивіших споруд на планеті. Щодня його відвідують десятки тисяч туристів, за рахунок яких «індійська перлина» поповнює державну скарбницю чималими коштами. Протягом року Тадж-Махал приймає близько 5 млн. відвідувачів. З метою збереження архітектурної пам'ятки дорожній рух у районі Тадж-Махала було заборонено. Не так давно в стінах Тадж-Махала були виявлені тріщини. Вчені вважають, що руйнування будівлі пов'язано з обмілінням Джамни - річки, що протікає в безпосередній близькості від нього. Але, тим не менш, Тадж-Махал залишається одним з найнезвичайнішних споруд у світі. Він був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а в липні 2007 року зайняв почесне місце серед Нових Чудес світу.

Статуя Христа-Спасителя

 Статуя Христа-Спасителя встановлена на вершині гори Корковадо в Ріо-де-Жанейро. Монумент є символом міста і Бразилії. Щорічно сюди приходять мільйони мандрівників і туристів, щоб своїми очима побачити величну статую Христа, яка немов бере в свої обійми весь сучасний світ.

Статуя Христа-Спасителя

 Будівництво монумента

 Історія монумента йде корінням в XVI століття, коли португальські мореплавці охрестили пік Корковадо «горою спокуси». У 1921 році (за рік до річниці незалежності Бразилії) відоме видання «Про Крузейро» оголосило про збір коштів на спорудження пам'ятника, в результаті чого було зібрано понад 2 млн.  Проект статуї Христа-Спасителя розробив Карлос Освальд. У 1927 році були сконструйовані перші моделі монумента, а всі необхідні обчислення виконав Коста Хіссес. У будівництві монумента брали участь Педро Вьяна і Ейтор Леві, а також скульптор Поль Ландовський, який змоделював і виготовив гіпсові голову і руки статуї. Над створенням скульптури трудилася ціла армія інженерів і техніків. Сталевий каркас монумента було вирішено замінити на залізобетонний, а зовнішній шар пам'ятника був виготовлений з мильного каменю, спеціально імпортованого в Ріо-де-Жанейро з шведського родовища Lymhamn. Будівництво тривало близько 9 років, і в 1931 році світ побачив величну статую Христа-Спасителя, якої довгий час не було рівних за масштабами у всьому світі. Висота монумента складає 38 метрів, а вага всієї конструкції з урахуванням підстави перевищує 1100 тонн. Розмах рук статуї становить приблизно 23 метри, а голова і руки Христа-Спасителя важать близько 54 тонн.

 Велична історія статуї Христа-Спасителя

 У 1965 році монумент було освячено папою Павлом VI, а в 1981 році, в день 50-річчя пам'ятника, на урочистому святі був присутній Іван Павло II. Статуя Христа-Спасителя була тричі відреставрована - в 1980, 1990 і 2010 роках. У 1932-му і 2000-му була модернізована система нічного освітлення статуї, і сьогодні вона особливим чином виділяється на тлі зоряного неба в нічний час. Слід зазначити, що статую Христа-Спасителя оминула найсильніша буря в липні 2008 року, яка зруйнувала декілька довколишніх кварталів Ріо. Монумент врятував той самий мильний камінь, який виступив у ролі діелектрика і погасив розряди блискавок на поверхні статуї. На сьогоднішній день монумент знаходиться у відмінному стані. Статуя Христа-Спасителя зайняла почесне місце в списку всесвітньої спадщини Юнеско, а 7 липня 2007 року по ініціативі New Open World Corporation її включили в перелік Нових Чудес Світу.

Велика китайська стіна

 Велика китайська стіна - одна з найдавніших збережених до наших днів споруд, яке по своїй грандіозності і величі не має аналогів навіть у сучасному світі. Історія її йде корінням в V століття до н.е., час, який було відзначено розпадом держави Чжоу. На його місці утворилося безліч дрібних царств, які тут же почали криваву міжусобну боротьбу один з одним за спадщину великої імперії. Саме в цей період «ворогуючих царств» і були вириті перші котловани і зведені земляні вали з метою зміцнення кордонів від агресивних сусідів.

Велика китайська стіна

 Початок будівництва

 І ось в 221 році до н.е. правитель одного з царств - Цинь - великий Ши Хуанді зумів приборкати багаторічну кровну ворожнечу. Він був проголошений першим китайським імператором і за 11 років свого царювання створив державу з ефективною системою управління і правосуддя. Саме йому належить ідея з'єднати вже існуючі на півночі імперії оборонні споруди єдиної стіною. І за наказом повелителя його армія, що складалася з 300 000 солдатів, а також близько мільйона в'язнів і невільників взялися зводити фортечні стіни. Велика Китайська Стіна будувалася із застосуванням найрізноманітніших будівельних технологій. Для захисту ще недобудованих укріплень в районі будівельного майданчика пильно несли службу численні гарнізони.

 Продовжувачі справи Ши Хуанді

 Після смерті Ши Хуанді роботу продовжив його наступники - імператори династії Хань, які не тільки стежили за підтримкою споруди в належному порядку, а й займалися подовженням стіни. Останній важливий етап у зведенні Великої Китайської Стіни припадає на епоху правління імператорської династії Мін, на 1368-1644 роки. З середини XVII століття потреба в будові відпала, а час і природні фактори тут же взялися за його кам'яні боки. Але, на щастя, більша частина Стіни збереглася до наших днів. Більше того, уряд Китаю в свій час вклав величезні суми в її реконструкцію.

 Нове Чудо Світу

 Уже в період царювання династії Мін зміцнення простяглися від фортеці Шаньхайгуань, розташованої на березі Бохайваньскої протоки, до самого Цзяюйґуань на північному заході провінції Ганьсу. Сьогодні довжина стіни складає в цілому 8 851,8 кілометрів, що є абсолютним і, швидше за все, непереможним рекордом в будівництві. У 1962 році Велика Китайська Стіна зайняла почесне місце в переліку національних пам'яток Китаю, а в 1987-му її прийняли в загальний список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Слід зазначити, що це єдина будова, яку можна побачити з навколоземної орбіти без використання будь-яких оптичних приладів. І в липні 2007 року Стіна увійшла в список Нових Чудес світу, як одна з найзначніших будівель за всю історію людства.

Колізей

Колізей - один з найвеличніших амфітеатрів, коли-небудь побудованих людиною. Цей знаменитий давньоримський пам'ятник і по нинішній день височіє посеред сучасних будівель італійської столиці. Дуже довгий час Колізей грав у життя городян і гостей Рима дуже важливу культурну роль. На його трибунах збиралася величезна кількість народу, який прагнув одного - яскравих і захоплюючих видовищ. Саме тут відбувалися гладіаторські бої і звірячі цькування, спортивні змагання та наумахії.

Колізей

Початок історії Амфітеатру Флавіїв

Колізей розташований на Целіевському, Палатинському і Еськвілінськом пагорбах, тобто там, де раніше був ставок Золотого Будинку Нерона. Спочатку споруда носила назву Амфітеатру Флавіїв (на честь своїх засновників) відомої імперської династії. Будівництво тривало протягом 8 років, і приблизно в 80 році н.е. світ побачив одну з найбільш містких арен. Як і будь-яка інша римська споруда цього типу, Колізей має форму еліпса, в центрі якого розташована арена, а його трибуни облаштовані у вигляді концентричних кілець. Периметр зовнішнього еліпса римської арени становить 524 м, велика і мала осі мають протяжність 187,7 і 155,64 м, а висота стін амфітеатру наближається до позначки 50 м. Результати найпростіших розрахунків показують, що Колізей міг легко вмістити в себе близько 50 тис. глядачів. Він є найбільш грандіозною ареною у світі, не враховуючи сучасних стадіонів, здатних вмістити і понад 100 тис. людей.

Доля найбільшої в світі арени

Колізей цілком заслужено вважався символом римської величі. Філософи говорили, що поки він стоїть, буде стояти і Велика Імперія. Ще в 264 році, за часів правління Деціі, в амфітеатрі святкувалося тисячоліття Рима. Історія свідчить, що в цю епоху на арені було вбито близько 40 диких коней, більше 30 слонів, 60 левів і безліч інших диких тварин. У 405 році гладіаторські бої були заборонені імператором Гонорієм, і Колізей втратив лаври самої великої арени світу. Ближче до кінця XIII століття римський амфітеатр перетворили на каменоломню. При цьому з нього були побудовані 23 садиби для аристократичних сімей. У XIV-XV століттях з розібраних частин Колізею італійці звели 6 церков, і в кінці XV століття з матеріалу Колізею була побудована канцелярія Папи Римського. У середині XVI століття архітектурні елементи амфітеатру послужили основою для деяких римських мостів. У 1744 році Колізей в честь ранньохристиянських мучеників був освітлений, а в центрі арени встановили хрест. У липні 2007 року амфітеатр був прийнятий в список Нових чудес світу. Сьогодні він є найвідомішею історичною та архітектурною пам'яткою Рима, щорічно залучаючи десятки тисяч туристів з усього світу.

Мачу-Пікчу

 На території сучасного Перу є одна стара гірська вершина, яку індіанці називали Мачу-Пікчу. Вона розташована на висоті 2450 метрів над рівнем моря, відкриваючи дивовижної краси вид на долину річки Урумамба. Саме тут, біля підніжжя гори Мачу-Пікчу, знаходиться одне з найдавніших міст, який часто називають «містом серед хмар».

Мачу-Пікчу

 Походження «міста в небесах»

 Археологи вважають, що цей втрачене місто інків був створений як зимова резиденція правителя цього древнього народу - Пачакутека - буквально за століття до того, як сюди прийшли іспанці. У 1532 році, коли браві конкістадори і одержимі спрагою золота авантюристи вторглися до імперії інків, всі до одного жителі міста таємничо зникли. Мачу-Пікчу був одним з трьох будинків Пачакутека і попутно виконував роль святині. Місто мало досить скромні розміри і вміщував близько 200 будівель. Міські будівлі були збудовані з якісно оброблених кам'яних брил, підігнаних один під одного настільки щільно, що більшість споруд Мачу-Пікчу збереглися досі. Занедбане поселення було випадково виявлено тільки на початку XX століття американським археологом Хайремом Бінгемом. Кілька десятиліть потому була знайдена легендарна стежка інків, ведуча через долину Урумамба прямо до міста.

 Пам'ятки резиденції правителя інків

 Родзинкою стародавнього міста є великі тераси, на яких інки займалися землеробством. «Прикрашена кімната», знайдена біля західної стіни головного храму, є яскравим свідченням того, наскільки майстерним був цей народ. Фундамент приміщення виконаний з двох значних кам'яних блоків з витесаними тривимірними вершинами. Храм Трьох Вікон являє собою саме загадкова споруда Мачу-Пікчу. Згідно з гіпотезою Бінгема трапецієподібні вікна, що виходять на схід, були символами будинку предків Пачакутека. Але так як архітектурний стиль міста відноситься до пізнього инкской періоду, достовірність такого припущення викликає у археологів певні сумніви.

 Нове Чудо Світу

 Мачу-Пікчу отримав статус Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО, після чого перетворився на жвавий центр масового туризму. Щодня місто відвідувало близько 2000 туристів. Але з метою збереження міста ЮНЕСКО зажадало скоротити кількість відвідувачів до 800 чоловік в день. 7 липня 2007 Мачу-Пікчу був відібраний в список Нових Чудес світу, а з лютого 2012-го виключений з переліку об'єктів Всесвітньої спадщини, що перебувають під загрозою руйнування.

Чичен-Іца

 Чичен-Іца - священне місто Майя - розташоване в 75 милях в східному напрямку від Меріда - столиці Юкатана. Археологи вважають стародавнє поселення, що займає площу близько 6 квадратних миль, одним з найвидатніших у світі архітектурних пам'ятників. Раніше тут розташовувалося кілька сотень споруд, але до нашого часу більшість з них не збереглася. Уцілілі будівлі, яких налічується близько 30, являють величезний інтерес для археологів, вчених і дослідників.

Чичен-Іца

 Стародавній центр культури і релігії

 Залишки міста археологи умовно поділяють на дві частини - в першій розміщені будівлі, зведені майя приблизно в VI-VII століттях н.е., друга ж являє собою пам'ятник культури тольтеків, які жили на Юкотане в X-XI століттях. Судячи з усього, населення Чичен-Іци зазнавало досить гостру нестачу води. Про це свідчать численні сеноти - колодязі з крутими гладкими стінками. Саме в період майя, який пов'язують з небувалим розквітом науки і мистецтва, місто придбало високий статус культурного і релігійного центру. Яскравим підтвердженням цьому служать будівлі, зведені в даний період - Будинок Оленя, монастир і церква, Акаба дзібу, Будинок Пали, Храм з трьома перемичками і Червоний Будинок. Після того як цивілізація майя занепала, причини чого досі оповиті щільною тінню загадок і таємниць, міста, подібні Чичен-Іце, використовувалися для поховань і проведення деяких ритуалів.

 Символи міста

 Одним з найвідоміших будов, що збереглися в Чичен-Іце, є піраміда Кукулькана, яку місцеві жителі часто називають Ель Кастільо. Висота споруди становить 23 м. У день весняного і осіннього рівнодення після полудня сонце освітлює західну балюстраду основний сходи так, що при цьому утворюється зображення 7 рівнобедрених трикутників, розміщених в особливому порядку. При уважному розгляді стає зрозуміло, що фігура, яку створюють сонячні промені, найбільше схожа на величезну змію, що повзе по напрямку до своєї голови. І щоб побачити це захоплююче видовище, щорічно 20 березня і 21 вересня тут збираються тисячі туристів. Ще одна визначна пам'ятка - Уего де пелота - являє собою найбільшу ігровий майданчик, коли-небудь створений майя. Слід зазначити, що в місті є ще вісім таких споруд, але «Велике поле для гри в м'яч» значно перевершує їх за розмірами - його довжина становить 135 м. Особливу увагу привертають картини, вирізані на стінах, які огороджують Уего де пелота. Вони зображують вельми жорстокі сцени, причому вчені вважають, що вони безпосередньо пов'язані або з практикою жертвопринесення, або з ілюстрацією ігри, що служить заміною кровопролитної війни.

 Доля міста

 Після 1194 Чичен-Іца остаточно спорожнів, а навколо того, що послужило причиною відходу жителів міста, ходять численні чутки і легенди. Слід зазначити, що жорстка політика іспанців, які заправляли в XI столітті в Америці, припускала кару священнослужителів майя, а також знищення стародавніх книг і манускриптів. Тому до наших днів не дійшло ніяких більш-менш правдоподібних відомостей про таємничу історію цієї древньої цивілізації.