Артикуляційна гімнастика в роботі вчителя-логопеда

НЕТРАДИЦІЙНА АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

Нетрадиційна артикуляційна гімнастика широко представлена в роботах С. Коноваленко і В. Коноваленко. З нетрадиційних методів артикуляційної гімнастики можна відзначити наступні: вправи зі спринцівкою (автор - Новікова Олена Вікторівна), вправи із зубною щіткою, “смачна” артикуляційна гімнастика, вправи з соломкою, макарониною, печивом, сухариками і т.д.

В залежності від мети логопедичний масаж може бути розслаблюючим, стимулюючим, точковим (БАТ) або здійснюватися за основними масажними лініями. З невпинним розвитком логопедичної науки та практики з’являються все нові й нові технології, які допомагають педагогам при проведенні логопедичного масажу. В залежності від застосування того чи іншого інструментарію логопедичний масаж можна поділити на:

- зондовий, який здійснюється за допомогою спеціально розроблених логопедичних інструментів – зондів (постановочні зонди Л. Волкової,                Ф. Рау); масажні зонди Т. Воробйової, О. Крупенчук, О. Новікової,                       М. Хватцева; масажно-постановочні зонди “МіГ” Ю. Мікляєвої, універсальний зонд “Логоїжачок” С. Томіліної);

- логостимулонний, під час якого використовуються логостимулони (логостимулони-фіксатори та логостимулони-розтягувачі);

- зондозамінний, інструментами для якого стають різні види зондозамінників (“Ложки”, “Ріжки”, невеличкі пластмасові кульки, “Товкачик”);

- мануальний, який виконується руками; 

- вібральний, під час якого застосовуються логопедичні вібромасажери;

- щітковий, який проводиться зубними щітками чи інструментами, що нагадують їх своїми структурними ознаками.

Схема логопедичного масажу повинна спиратися на класичний масаж і досвід колег-логопедів, масажні прийоми повинні бути прості і доступні для виконання батьками дітей з порушеннями мовлення,  прийоми масажу не повинні викликати хворобливих відчуттів і негативних емоцій у дитини. 

Рівновага м’язів досягається міогімнастикою без використання допоміжних засобів і м’язової гімнастикою за допомогою додаткових пристосувань: активаторів для розвитку кругового м’яза рота, гумових кілець, вестибулярних пластин, міофункціональних трейнерів.

Міофункціональні трейнери, розроблені ортодонтами, коректують і попереджають орофаціальні порушення. Для міогімнастики при дизартрії застосовують вестибулярні пластинки з бусинкою. Бусинка є динамічним елементом, стимулюючим певні зони артикуляційного апарату і піднебіння. Щиток пластини розташовується між губами і зубами, анатомічно повторюючи форму щелеп. Логопед, в залежності від поставленого завдання при корекції звуковимови, опускає намистинку вгору або вниз, тобто, працює з м’язами кінчика або кореня язика, піднебіння.

При дитячому церебральному паралічі, різних формах дизартрії, коли у дітей спостерігається артикуляційна апраксія, виражена спастичність м’язів артикуляційного апарату, наявні гіперкінези язикової та мімічної мускулатури, доцільне використання гіпо- (кріо-масажу) та гіпертермії (термо-масажу) – контраст-термічного масажу. Така штучна локальна контраст-термія за допомогою спеціального обладнання дозволяє нормалізувати тонус м’язів мовно-рухового апарату та мімічних м’язів, що сприяє швидшому оволодінню дітьми правильним мовленням.

Масажери-прорізувачі застосовуються парами (один із них здатний нагріватися, інший – охолоджуватися) для контраст-термічного масажу, який дозволяє попередити прояви атрофії, нормалізувати тонус м’язів артикуляційної мускулатури, знизити надчутливість десен, язика, щік, покращує трофіку тканин, що надзвичайно корисно для дітей із ДЦП і різними формами дизартрії.

Робота над голосом починається після артикуляційної гімнастики  і масажу, розслабленням шийної мускулатури, спеціальних вправ з виконанням рухів у всі боки головою (м’язи шиї розслаблені) з одночасним промовлянням ланцюжків голосних звуків: і-е-о-у-а-и.

Велике значення для корекції голосу має активізація рухів м’якого піднебіння: ковтання крапель води, покашлювання, позіхання, промовляння голосного [ а ] на твердій атаці. Для голосоутворення велике значення мають рухи щелеп: відкривання і закривання рота, імітація жування. Використовують дрижачий рефлекс для щелепи: легкі постукуючі ритмічні рухи по підборіддю викликають рух нижньої щелепи вгору.  Використовуються також спеціальні вправи з опускання нижньої щелепи. Для зміцнення м’язів піднебінної змички використовуються вправи з чергуванням розслаблення її та напруження. Дитину просять до закінчення позіхального руху уривчасто вимовити звук [ а ], а при широко відкритому роті перейти від вимови звука [ а ] до звука [ к ], затримуючи повітря в роті під тиском. Увага дитини звертається до відчуття стану піднебінної змички.

Система вокалотерапії, що містить роботу м’язів і голосу,— шлях до міцного здоров’я без застосування ліків (вокалізація звука [а-а-а] стимулює роботу легень, трахеї, гортані, оздоровлює руки й ноги; звука [і-і-і] — активізує діяльність щитоподібної залози, корисна для лікування ангіни, поліпшує зір і слух; звука [у-у-у] — підсилює функцію дихальних центрів мозку та центра мовлення, усуває слабкість, млявість та корисна для лікування захворювань органів слуху; звука [м-м-м] із закритим ротом — позбавляє психічної втоми, поліпшує пам’ять і розвиває кмітливість. Такі проспівування доречно використовувати як сигнал перед зміною виду діяльності — це сприяє зосередженню уваги малюків.

Дихальна гімнастика сприяє розвитку дихальної системи, коригує мовленнєві порушення та поліпшує співочі здібності дітей. Нормалізація мовленнєвого дихання здійснюється шляхом:

- збільшення об’єму повітря, що вдихається, і того, що видихається з наступною вокалізацією видиху;

- формування диференціації носового вдиху та ротового видиху; подовження ротового видиху;

- вироблення ритмічності дихання в поєднанні зі спеціальними пасивно-активними рухами дитини.

Доречно використовувати елементи дихальної гімнастики                                  О. Стрельнікової та дихально-звукової гімнастики Р. Бройса, що має комплексний лікувальний вплив на організм. Дихальна гімнастика позитивно впливає на обмінні процеси, що важливо для кровопостачання, а також сприяє відновленню центральної нервової системи та виправляє порушення носового дихання; оздоровчі та фонопедичні вправи призначені для розвитку інтонаційного та фонематичного слуху, а також для розширення діапазону мовленнєвого та співочого голосу.