Що таке «Атомна електростанція»?А́томна електроста́нція (АЕС) — електростанція, в якій атомна (ядерна) енергія перетворюється в електричну. Генератором енергії на АЕС є атомний реактор. Тепло, яке виділяється в реакторі внаслідок ланцюгової реакції поділу ядер деяких важких елементів, потім так само як і на звичайних теплових електростанціях (ТЕС), перетвориться в електроенергію. На відміну від теплоелектростанцій, що працюють на органічному паливі, АЕС працює на ядерному пальному
У березні 1941 року у Київській області було утворено місто Чорнобиль. Будівництво першої атомної електростанції в Україні розпочалося у 1971 році на березі Прип'яті. 1970 розпочались роботи з будівництва майбутнього міста енергетиків — Прип'яті. 70-80 х роках XX століття в місті була харчова промисловість, чавуноливарний завод, ремонтно-експлуатаційна база Дніпровського річкового пароплавства, цех мистецьких виробів, районне об'єднання "Сільгостехніка", медичне і професійно-технічне училища. Перший енергоблок потужністю 1000 МВт вступив у дію через шість років. Згодом добудовано ще три енергоблоки. Чорнобильська АЕС розташована за 18 км на північний захід від міста Чорнобиля, 16 км від кордону з Білоруссю і близько 110 км на північ від Києва.
6 квітня 1986 року о 23:44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства. З різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні сталася аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинули 31 особа і більше 200 було госпіталізовано.
Зараз в Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південно – українська). В експлуатації на АЕС України 13 енергоблоків із встановленою потужністю – 11848 м. ВТ. За останнє десятиліття загальне щорічне виробництво електроенергії в Україні збільшилось, зросла й частка енерговиробітку на атомних електростанціях. Тобто, атомна енергетика перетворилася на основний стабілізуючий фактор енергетичної системи країни. Усі ці факти, а також аналіз енергетичних потреб країни та можливостей їх задоволення свідчать про доцільність і необхідність розвитку в Україні атомної енергетики. Вибір саме такого шляху відповідатиме і світовій тенденції.
З 1986 року на АЕС України здійснюється комплекс технічних заходів, спрямованих на підвищення безпеки та надійності ядерних енергоблоків. Досить велика кількість тепломеханічного та електротехнічного обладнання (від 2 до 5 одиниць на блок) вимагає заміни внаслідок закінчення терміну їх експлуатації.
Великим недоліком залишається відсутність необхідної інфраструктури для забезпечення надійної і безпечної роботи АЕС, включаючи наукову та інженерну підтримку їх експлуатації, забезпечення запасними частинами, змінним обладнанням та матеріалами вітчизняного виробника, економічно доцільну систему паливо – забезпечення, заховання відпрацьованих ядерних паливних збірок і РАВ (радіоактивних відходів), особливо тих, що містять довго-живучі радіоактивні елементи. Для забезпечення необхідного рівня безпеки при експлуатації АЕС та створення умов для підвищення ефективності роботи АЕС в єдиній системі енергопостачання народного господарства і населення держави створено НАЕК «Енергоатом».
2. Кожен з 15 реакторів українських АЕС працює на російському паливіЯдерне паливо з Росії складає 98 % від загального об’єму свіжого ядерного палива. Диверсифікувати його поставки намагаються ще з 2000 року, проте на перешкоді політичним рішенням стають технічні. Ядерне паливо коштує Україні близько 600 мільйонів доларів на рік.
3. Українські АЕС не розраховані на експлуатацію в умовах війни. Запорізька АЕС знаходиться на відстані менше 300 км від лінії фронту і менше 200 км від Криму. Сучасна військова техніка, наприклад, Іскандер, може влучати у цілі на відстані до 500 км. Будь-яка АЕС під час війни перетворюється зі станції з виробництва електроенергії на ядерно небезпечну мішень для терористів.
4. Україна, як і інші атомні країни, не знає, що робити з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом. У запроектованому, але ще не побудованому, Централізованому сховищі у Чорнобильській зоні відпрацьоване ядерне паливо може зберігатися не більше 100 років. Відсутні сховища для захоронення радіоактивних та високоактивних радіоактивних відходів, що будуть повертатися в Україну після переробки відпрацьованого ядерного палива з реакторів № 1 та 2 Рівненської АЕС.