Батьківські збори у 1 класі "Будьмо знайомі"

Батьківські збори в 1 класі

«Будьмо знайомі!»

Мета: допомогти батькам майбутніх першокласників  познайомитися та  краще пізнати один одного; сприяти формуванню дружнього батьківського колективу та  єдиної класної спільноти, створити  сприятливий  психологічного клімат під час спілкування батьків; розвивати критичне мислення батьків,  зміцнювати зв’язки сім’ї та школи.

Хід зборів

І. Організаційний момент.

ІІ. Вступна частина

Дорогі батьки моїх майбутніх учнів!

Вітаю Вас із початком нового життя. На наступні 4 роки ми станемо однією шкільною сім’єю, де інколи Ваша дитина буде проводити більше (активного) часу, ніж вдома. Яким стане навчання у школі: радісним чи сумним, повним перемог і досягнень чи поразок? Буде Ваша дитина оточена гарними друзями чи залишиться сама у великому колективі…Чи буде кожний день маленьких учнів осяяний великими сподіваннями і очікуванням ЧУДА? Все це залежить від нас з ВАМИ!

Що для цього потрібно? Жити одним життям з дитиною, кожний день розпитувати, що нового і цікавого  дізналася вона у школі, допомагати їй розібратися в тому, чого вона не може зрозуміти, контролювати виконання завдань. Все це робити з терпінням і любов’ю.

Василь Сухомлинський казав: “У вихованнi все головне: i урок, i розвиток рiзнобiчних iнтересiв дiтей поза уроком, i взаємовiдносини вихованцiв у колективi.”

 Привітання

•       Давайте привітаємося так, як це робитимуть ваші діти. Під час вітання важливим є контакт очей, рук, поглядів.
•       Тож запрошую вас утворити наше коло у послідовності відповідно до ваших днів народження. Розташуйтеся за годинниковою стрілкою, починаючи з пори року «ЗИМА»

( батьки утворюють коло).

•       Давайте познайомимось!

Вчитель також стає в коло і дає завдання для батьків.

Наприклад, треба сказати  три слова.

1. Як вас звати.

2.Прикметник, який/яка ви є (риса характеру), що починається на першу літеру Вашого імені: Катерина – креативна тощо.

3.Зробити комплімент сусіду.

Вчитель: Зараз я пропоную  плеснути в долоні тим батькам: 

•  у кого є сини;
• у кого є доньки;
• у кого є і доньки і сини
• у кого більше двох дітей;
• хто займається рукоділлям;
• хто любить малювати;
• хто любить грати в LEGO;
• хто полюбляє подорожі.
• Діти і сім'я – найдорожче у моєму житті.
•  Прагну зробити своїх дітей успішними і щасливими

Висновок.  

- Як бачите, з будь-якою людиною можна знайти щось спільне. Саме це допомагає людям спілкуватися. «Шукайте і знайдете», - говорили древні. Це полегшує життя людей у колективі, дає змогу домовитись про щось і якщо не потоваришувати, то принаймні спілкуватися без неприязні.

Вправа «Бінго»

1. Виберіть аркуш паперу.
2. Методом відривання виготуйте силует дитини (хлопчика чи дівчинки – за бажанням).
3. На силуеті напишіть: «душа» - ім'я дитини;
   «руки» – що вміє гарно робити;
   «ноги» –  в чому вона є особливою, що вчителеві важливо знати про вашу дитину.
4. На зворотній стороні запишіть головне очікування від школи («душа»).

. Вправа “Мозковий штурм”

 А зараз давайте поставимо перед собою головне питання.

Проблемне питання:

• На вашу думку, хто має бути у центрі нашої уваги? (Відповідь: дитина)

І у батьків, і у вчителів в центрі уваги дитина. (На дошку в центрі вчитель прикріплює листок на якому написано: дитина.) З однієї сторони дитина зростає у сім’ї і у неї є батьки. (На дошку вчитель прикріплює листок на якому написано: батьки.) З іншої сторони дитина розвивається у шкільному соціумі, де її щодня супроводжує учитель . (На дошку вчитель прикріплює листок на якому написано: учитель.)

З кожного боку постають питання різної складності. Чи можна вирішити всі завдання окремо, самотужки? Ні! Отже, мета щодо виховання дітей і у батьків, і у вчителя однакова. Щоб виховати дитину такою, як ми хочемо, потрібно організувати творчу співпрацю вчителів, учнів, батьків у навчально-виховному процесі. Першим кроком нашої співпраці буде заповнення вами анкет.

Анкета для батьків першокласників

- Прошу Вас заповнити анкету, що дозволить більше дізнатися про Вашу дитину і знайти до неї індивідуальний підхід. Здасте її наприкінці зборів. Можете вносити зміни або дописувати під час нашої сьогоднішньої зустрічи.

(заповнювання анкет під тиху музику 5-7 хвилин)

Дякую Вам за відверті відповіді, які Ви дали на питання анкети.

ІІІ. Основна частина

Вправа  «Серветка»

•       Ми часто чуємо, що в дитинстві дити­на «готується» до дитячого садка, пізніше — до школи, згодом — до вищого навчального закладу, потім — до праці. А коли вона живе? Навчання у садку, школі, вищому навчальному закладі — це і є життя, до нього необхідно ставитися серйозно, з урахуванням потреб, віку дитини і можливостей, а не сприймати це як «підготовку» до чогось.

З першокласниками завжди виникає чима­ло проблем. Чому? Відповідь на це запитання ми дізнаємося з гри «Серветка». Перед вами — зви­чайна серветка. Складіть її навпіл по діагоналі, ще раз навпіл. З двох сторін відірвіть кілька разів. Розгорніть серветку. Покажіть її. Усі серветки різ­няться. Наші діти так само різні, неповторні. Вони прагнуть усе знати та багато вміти. Наше завдан­ня — допомогти їм у цьому!

• Діти – наше майбутнє, але і ми – майбутнє наших дітей! Батьки не лише дають їй життя, вони відповідають за збереження її здоров’я, становлення її особистості, починаючи з перших днів.
• Чи знаєте ви, шановні батьки, як розшифровується НУШ?
• Перші дні дитини в НУШ. Які вони? Яка ця  НУШ?
• Щороку у вересні тисячі дівчаток і хлопчиків шестирічного віку розпочинають свій шлях до школи. Шкільне дитинство від самого початку вимагає від дитини іншої позиції — вона стає школярем, учнем. Це - її перша соціальна роль.
• Дитина починає ходити до школи, виконувати вимоги програми, робити на уроці те, чого вимагає вчитель, неухильно дотримувати шкільного режиму, шкільних правил поведінки, добре засвоювати навчальний матеріал.
• Але НУШ докладає усіх зусиль щоб полегшити перехід дитини від безтурботного життя до відповідального та дорослого.
• Як правило, діти ходитимуть до школи з шестирічного віку, а навчання триватиме 12 років. Воно розподілиться таким чином:
• – початкова школа (1–4 класи,);
• І цикл — 1–2-й класи ► організація освітнього процесу на інтегровано-предметній основі із переважанням ігрових методів
•  
• ІІ цикл — 3–4-й класи ► організація освітнього процесу на інтегровано-предметній основі
• – базова середня школа (5–9 класи – гімназія);
• – профільна школа (10–12 класи), яка може бути професійною або академічною (ліцеї академічного або професійного спрямування).
• Після професійного навчання дитина зможе працювати або продовжити навчання у виші.
• Освітній процес у початкових класах розглядають крізь призму загальної картини, а не ділять на окремі дисципліни.

        Майбутнє за міжпредметною інтеграцією. Діти отримують сьогодні фрагментарні знання,які можна порівняти з пазлами. І лише у небагатьох учнів ці пазли  складаються в єдину «картинку світу».

        Діти змінилися - мають змінитися і методи навчання.

Перехід від «знаннєвої» школи до школи «компетентностей». Завдання школи – щоб дитина була адаптована до життя.

        Кожен новий день буде починатися з ЕМОЦІЙ. Наприклад, світлофор: зелений — гарний настрій, жовтий — так собі, червоний —  сумний. І кожен учень прикріплює прищіпочку до такого світлофора відповідно до свого настрою.

        Далі діти сідають у коло і вітаються. Вітання можуть бути різні, наприклад, беруться всі за ручки і кожен називає ім’я свого сусіда і каже, «Привіт, Наталко,я радий, що ти тут!»

       Після ранкового кола діти працюють у «Щоденнику вражень». У кожної дитини свій щоденник (у вигляді зошита, який дитина самостійно оформлює, розмальовує).  Дитина обирає з кількох запитань ті, на які вона хоче відповісти. Наприклад, моя улюблена пора — осінь, тому що... Діти, відповідаючи на питання, просто малюють протягом п’яти хвилин. Уже в 2-му класі вони зможуть щось написати.

      З самого початку обговорюватимуться  правила класу, які складають разом з дітками. Найважливіше правило  «піднятої руки» : говори тоді, коли тебе почули і побачили. Покарань не має бути, ми вчимо і пояснюємо, що існують рутини. Це те, як зайти до класу, як роздати зошити, сходити у туалетну кімнату. Елементарні речі по поличках розкладаються і дитина має алгоритм.

       Інтегровані дні, інтегровані тижні . Дитина не сприймає світ окремо по частинках, вона сприймає його цілісно. Усьому можна навчити через якусь тему.

1. Наприклад, тема «Зуби» і через них ми підемо  до всіх предметів.

     Задачі: 1.Наталочка з’їла 3 цукерки, Іринка 5 цукерок. А Миколка з’їв одну сосиску. Скільки солодощів з’їли дівчатка? У кого будуть кращі зуби? 

(Тобто вчитель підводить до того, що  солодощі — це шкідливо).

2.  Протягом дня Миколка випив дві склянки молока, Іванко —  одну. На скільки більше молока випив Миколка? У кого зуби кращі і чому? (З’ясовуємо, що у молоці є кальцій. Тобто задача близька для життя).
      Інтегровані уроки - це означає,що одну тему діти вивчають з перспективи різних предметів. Предмет «Я досліджую світ» об’єднує 9 освітніх галузей:

Мовно-літературна; Математична; Природнича; Технологічна; Інформатична; Соціальна і здоров’язбережувальна; Фізкультурна; Громадянська та історична; Мистецька.

        Одну тему діти вивчатимуть з перспективи різних предметів.

         Урок математики може проходити на вулиці:вийшли і порахували листочки,  порівняли їх за розміром,кількістю;на скільки більше\менше тих чи інших листочків. Перерва може бути  серед уроку, якщо діти втомилися.

Нова українська школа —  це не сидимо і не дивимося весь час на екран чи на дошку, а постійно співпрацюємо у команді.

        Але є уроки, які не інтегруватимуться, залишається певна кількість годин на математику, навчання грамоти.

Кожен тиждень буде  тематичним. Слова,які дитина має  засвоїти - будуть вивішуватися на  «стіні  слів». У кожної дитини буде портфоліо з фотокарткою (наробки творчих робіт,перші зошити,тощо). Дитина з першого вересня почне писати олівцем на окремому аркуші, а згодом записи будуть робитися ручкою в зошитах. Парти будуть розташовані так,щоб учні дивилися одне на одного і вчилися працювати в центрах опираючись на партнерські відносини.

Вправа з резинкою. (Один із батьків)

- Візьміть, будь ласка, резинку і одягніть її на зап’ястя так, як я покажу. Ваше завдання – без допомоги інших частин свого тіла та предметів зняти резинку з руки якомога швидше.

Отже, це неможливо.Я пропоную вам такий спосіб: (підходжу до когось і прошу):

• Допоможіть  мені, будь ласка. Спробуйте і ви так зробити.
• Тому у житті не варто завжди розраховувати тільки на себе. Інколи допомога близьких людей просто необхідна. Це може бути і вчитель для батьків і батьки для вчителя. Це і є педагогіка партнерства.

        Міністерство освіти і науки розробило методичні рекомендації, яким чином має бути влаштований освітній простір у Новій українській школі. Клас умовно буде поділений на навчальні осередки: навчально-пізнавальної діяльності (з партами/столами); змінні тематичні осередки (дошки/фліп-чарти/стенди для діаграм з ключовими ідеями); гри (настільні ігри, інвентар для рухливих ігор); художньо-творчої діяльності (полички для зберігання приладдя та стенд для змінної виставки дитячих робіт); куточок живої природи для проведення дослідів (пророщування зерна, спостереження та догляд за рослинами, акваріум); відпочинку (з килимом для сидіння та гри, стільцями, кріслами-пуфами, подушками з м’яким покриттям); дитяча класна бібліотечка; осередок вчителя (стіл, стілець, комп’ютер, полиці/ящики, шафи для зберігання дидактичного матеріалу тощо).

• Так як ми одна команда ви можете приймати активну участь у створенні цих осередків.

Вправа «  Річка й береги»

«Люди, як ріки: вода в усіх однакова і всюди одна і та самс, але кожна річка буває, то вузька, то широка, то тиха, то тепла..»(Л.Толстой)

Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела і стрімка, бурхлива або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно й невимушено. Але рух річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо батьками. Вони завжди ніби попереду визначають спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, то це береги міцні, надійні. Тоді річка почувається захищеною та більш впевненою.

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку, чи змушували її плисти в інший бік. Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух.

Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюється на болото. Так і дитина,яка не відчуває підтримки, контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів. Тому часто потрапляє під чужий вплив.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери, спілкування. Тому завжди треба бути прикладом для своїх дітей.

Вправа з лялькою

Солодше за все – цілунок дітей,

Важливіше за все – їх здоров’я,

Болючіше за все – їхні сльози,

А найдорожче – то їхня любов.

Коли народжується дитина, ми  радіємо, думаємо, якими батьками ми станемо, як нам виховувати малюка.

Уявімо собі таку картину . чи не буває щось подібне і в нашому житті.

Мама з маленькою донечкою поспішає в дитячий садок Дитина надзвичайно енергійна, допитлива, задає багато запитань.

- Мамо, а що це?

- Мені ніколи, дивися під ноги, що ти шпортаєшся під ногами! Не дивися на всі боки! (зав’язуємо очі)

І ви далі поспішаєте  в садок. По дорозі зустрічаєте знайому, необхідно  швиденько перекинутись кількома словами, розказати свіжі новини , а донька заважає своїми питаннями:

- Мамо, а ти мені купиш морозиво? А  чуєш як співає пташка? А звідки вона прилетіла?

- Не встрявай в розмову, і взагалі, що ти вуха розвісила і слухаєш! Не слухай!(зав’язуємо вуха)

Дорога до дитячого садка веде далі. Тепер треба ще більше поспішати.

- Мамо, а мене сьогодні Настя запросила в гості, можна я піду? Я ж пообіцяла? Можна?

- Відчепись, нема часу. І взагалі ти багато говориш. Замовкни! (зав’язує рот)

Рухаються далі. Дівчинка вже мовчить, але руками торкнулася до кущика квітів, зірвала одну…

-  Вічно ти лізеш там де не треба! Забери руки!(зв’язуємо руки)

Та дитина знову підстрибує ненароком потрапляє в калюжу

- Стій струнко, завжди ти вештаєшся!(зав’язуємо ноги)

- Дивиться на годинник. Часу обмаль:

- Не дивися! Не слухай! Не говори ! Мовчи! Стій!

- А дитина починає плакати.

- Чого ти плачеш? Нема чого ревіти!Я кому сказала – не реви!

Ми не задоволені усім тим , що робить дитина, забуваючи про те, що це лише дитина, яка потребує нашої підтримки і захисту.

    Дитині потрібно, щоб її обняли, вислухали, приділили хвильку часу.

І найголовніше — безумовне прийняття дитини. Утілення в життя цього проекту принесе у вашу оселю радість, взаєморозуміння, щастя.

•       Любіть дитину не за те, що вона гарна, розум­на, здібна, відмінник, помічник, а просто за те, що вона є.

ІV. Підсумок заходу.

Вправа "Аплодисменти взаємопідтримки "

• Спробуйте поплескати однією долонькою. Майже нічого не вийшло, а зараз поплескайте обома. Чудово, тож будь яка робота виконується в парах тому і ми з вами маємо працювати в унісон тому що поодинці ми не зможемо досягти високих вершин. Але значимість кожного окремо дуже важлива, а гідно та плідно проявитися може лише в співпраці.

Шановні батьки! Дозвольте завершити  першу частину наших батьківських зборів.  І залишити на згадку «10 заповідей для батьків» Зберігайте ці поради на видному місці та не ігноруйте їх у повсякденному житті.

•       Пам’ятайте, що поруч з вами існує світ дитинства, що приносить не тільки турботи і кло­поти, але й величезну радість. Потрібно лише до­класти частину волі та цікавості, щоб ці труднощі стали доступними.