«Диво перемоги романтичної мрії над законами буденного світу»

Тема. «Диво перемоги романтичної мрії  над законами буденного світу»

(за повістю О. Гріна «Пурпурові вітрила»)

Мета: познайомити учнів з повістю; розкрити ідейний зміст та непересічність головних героїв твору О. Грі­на «Пурпурові вітрила»; розвивати на­вички зв'язного мовлення, уміння  працювати у парах  та  групах; виховувати в учнів прагнення до боротьби за досяг­нення своєї мети, вміння в буденному житті розрізняти незвичайне, насоло­джуватись красою світу.

Обладнання: мультимедійна дошка, портрет О. Гріна, ілюстрації до твору художника К. Штанко,  запис ліричної мелодії  та пісні «Алые паруса» у виконанні української співачки Ассоль; виставка учнівських малюнків до твору.

Тип уроку: додаткового читання.

Вид уроку: урок-дослідження з елементами проектної діяльності.

Підготовка до навчально-виховної діяльності на уроці: робота над проектами  у групах, складання буклетів, схем.

                      Лю­дина в пориві до щастя здатна своїми ж ру­ками творити чудеса.

                                                                                            К. Паустовський.

 Релаксаційна вправа „Знайди свою зірку” .

       Вправа проводиться з метою формування в учнів оптимістичного ставлення   до уроку й очікування позитивних результатів .

І. Мотивація  навчальної  діяльності

Слово учителя

-         Діти, а ви любите мріяти?

-         А мріяти – це щастя?

-         А що таке щастя?

-         Подумайте і напишіть на  аркушах паперу те, що вам потрібно для того, щоб ви були щасливі.

-         Прикріпіть свої мрії на цей вітрильник.

-         Чи хочете ви, щоб ваші мрії  здійснилися? А знаєте, що для цього треба зробити?

-         Сьогодні на уроці ми спробуємо дати відповідь на запитання: „Як зробити свої мрії  дійсністю?”

- У народі кажуть, що життя зодчого – у  його будовах.

Життя полководця — у його походах, у його перемогах і поразках.

Життя мандрівника — у відкритих ним ост­ровах, материках, горах, пустелях.

Життя хліборобів — у кожній хлібині, у кож­ній скибці, відданій людям.

А життя поета — у його віршах. Живуть вірші — живе поет. Померли його твори в пам'яті людей — даремно він жив.

- Сьогодні ми продовжуємо знайоми­тися з унікальним проза­їком і поетом, який хотів, щоб його твори жили віч­но. Це О. С. Грін. Він був незвичайним письменни­ком і людиною, бо приваб­лював усіх, у кого «роман­тичний вогник» жевріє в грудях, хто прагне не­звичайного, мальовни­чого, героїчного і просто прекрасного.

-Тож  мета сьогоднішнього уроку -  опрацювати  зміс­т повісті, прослідкувати нелегкий шлях Ассоль і Грея до мрії. Ми будемо говорити про зіткнення мрії  й дійсності, про кохан­ня, доброту, батьківську любов і відданість, про заздрість і лицемірство.

Девіз нашого  уроку: Працюй творчо. Відповідай швидко, точно і правильно.

ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми

1.Формулювання проблемного питання:

-  Чи сучасний письменник Олександр Грін?

2. Перевірка домашнього завдання. Звіт  творчих  груп.

- Художній світ творів О. Гріна пронизаний лагідністю та добротою, веселістю та радіс­тю. Складається враження, що сам пись­менник мав таке ж безтурботне і безхмар­не життя. А чи насправді це так?

Презентація роботи  І домашньої групи.

Домашнє завдання  для групи №1

1. Підготувати відгуки  літературознавців та письменників про  твір.
2. Презентувати дослідження про виникнення псевдонімів та походження псевдоніму О.Генрі.
3. Скласти СМС – запитання  для однокласників за творчістю  О.Гріна.

1.   «Зовнішність Гріна про­мовляла краще від слів про спосіб його жит­тя: це була надзвичай­но худа, висока і сутула людина з обличчям, по­січеним тисячами змор­шок і шрамів, з утомлени­ми очима, які загорали­ся прекрасним блиском лише в хвилини читання або вигадування незвичайних оповідань. Грін був негарний, але сповнений приваб­ливості. Ходив він важко, як ходять вантаж­ники, надірвані роботою. Був він дуже до­вірливий, і ця довірливість зовнішньо ви­ражалася в дружньому, відкритому потиску руки. Грін говорив, що найкраще впізнає людей за тим, як вони потискують руку» (К. Паустовський).

2.Слайдова презентація «Походження  псевдоніму О.Гріна».

3.

Пам’яті Гріна 

Пускай этот  мир, нездешний и странный,

От нашей современности  далек;

Читаешь  удивительного  Грина –

И душу греет  теплый огонек,

А он  идет, веселый, добрый спутник,

Повсюду   с  нами в дружеском  строю

И вносит  в  наши   творческие  будни

Романтики  певучую  струю. ( І . Нікітов)

СМС – запитання

1.           Назвіть  справжнє ім’я  письменника. Яке походження має  його псевдонім?(Справжнє ім’я  письменника - Олександр Степанович Грінєвський. Грін — це його шкільне прізвисько, яке  він  взяв собі за псевдонім).

2.           Як пройшло дитинство О.Гріна? (Він  ріс сиротою. Було гірко і важко.  Його  ду­шевні рани лікувала природа, він часто бу­вав у лісі, але мріяв про море, далекі подо­рожі).

3. Чи була у письменника  дитяча  мрія? (О.Грін був мрійником і  неперевершеним вигадником. Увесь час, ще з дитинства, шукав можли­вості допомогти бідним, нужденним, розра­дити їх, заспокоїти, вселити надію).

4. Як склалася подальша доля письменника?  (Після закінчення В'ятського реального учи­лища вдався до подорожей, як Гуллівер. Спочатку Одеса, потім Урал, Київ, Херсон, Севастополь, Ялта, Феодосія. Хотів стати моряком, але не поталанило, а от вантаж­ником на транспортному судні був).

5. Ким працював  письменник? (Працював золотошукачем, слюса­рем, рубав ліс, видобував руду. Це була його  школа життя).

-  Як бачимо, життя письменни­ка було нелегким, сповненим випробувань і труднощів.

II. Оголошення теми, цілей, епіграфа уроку

-  Російський літературознавець Віктор Шкловський говорив про письмен­ника: «Олександр Грін завжди багато пра­цював. Він хотів дописатися до дива. І воно сталося - це «Пурпурові вітрила». Дійсно, «Пурпурові вітрила» — це яскрава оповідь про досяжне щастя, про диво перемоги романтичної мрії над законами буденно­го світу.

(Учні записують тему уроку.)

-  Повість-казка «Пурпурові ві­трила» була написана у 1921 році, коли за­кінчилася братовбивча громадянська війна, а в країні панували голод, холод і розруха. Сам письменник у цей час був тяжко хво­рим. Проте все це не завадило йому на­писати чудову повість-казку «Пурпурові вітрила». Цей твір народився з любо­ві до людей, з бажання допомогти їм пере­жити нелегкі часи. Книга написана для тих, хто живе у нестатках. Письменник хотів заспокоїти бідних, при­нести їм радість.

Тож епіграфом уроку будуть слова Костян­тина Паустовського:

"Пурпурові вітрила" — поема, що утвер­джує силу людського духу, просвічена на­скрізь, як вранішнім сонцем, любов'ю до людей, до душевної юності і вірою в те що людина в пориві до щастя здатна своїми ж руками творити чудеса».

Домашнє завдання  для групи №2

Охарактеризуйте повість – казку  О.Гріна  „Пурпурові  вітрила” за системою кубування, тобто     письмово здійсніть шість мисленнєвих операцій:

1. Опишіть це (огляд доробку, влучний вислів про цей твір літературознавців-критиків).
2. Порівняйте це (пошук тотожних мотивів, тем, характеристика подібної тематики в інших письменників української та світової літератури).
3. Встановіть асоціації (характеристика твору метафорами, відомими прислів'ями, приказками, авторськими або власними афоризмами чи аксіомами логіки).
4.   Проаналізуйте це (характеристика теми, ідеї, проблематики).
5. Знайдіть застосування (застосування твору у будь-якій сфері людського життя, опис користі, яку він може принести).
6. Сформулюйте аргументи «за» і «проти» (хиби, переваги в етико-естетичному пізнавальному процесі людства, суспільної думки).

 1. «Пурпурові вітрила» — поема, що утверджує силу людського духу, просвічена наскрізь, як вранішнім сонцем, любов'ю до життя, до душевної юності і вірою в те, що людина в пориві до щастя здатна своїми ж руками творити чудеса”.

                                                                                                      К. Паустовський

2. Казка  Ш.Перро  „Попелюшка”.

3. Людина лише тоді чогось досягає, коли вірить у свої сили...(Л. Фейєрбах)

    Наше  щастя у наших руках. (Народна творчість)

    Людина без мрії, як сокіл, без польоту.

4.Тема – тяжкий шлях Ассоль до своєї  мрії.

Ідея – дива  треба  робити своїми руками!

Проблематика:

-         зіткнення  мрії з брутальною  дійсністю;

-         кохання;

-         доброта;

-         батьківська відданість;

-         заздрість і лицемірство;

-         праця.

Зв’язок  твору з реальністю:

-         зображення важкої праці Лонгрена;

-         життєподібність образів у зображенні поведінки і характерів;

-         показ соціальної  та майнової нерівності  людей;

-         правдивість в описах помешкання персонажів;

-         картини природи.

5.    АЛЬІЕ ПАРУСА (0. Аксельрод)

 За туманом утренним слышен моря плеск,

 Росы перламутровые стряхивает лес.

 В это время сонное всюду чудеса,

 Вновь у горизонта я вижу паруса.

Вот они пожарищем в небе поднялись,

Мне бы увидать еще Зурбаган и Лисс.

Города весенние голубых  долин —

Создал их волшебник Александр Грин.

И теперь сквозь ветер по морским волнам

 Я иду навстречу алым парусам.

На лицо попала мне морская соль.

Это — мой кораблик, Это я — Ассоль.

III. Робота над аналізом твору.

Слово вчителя з елементами бесіди

Робота у групах

- Нелегким було життя Лонгрена  і Ассоль. Вони жили в бідності, у селищі їх не любили. Проте, незважаючи ні на що, ді­вчинка була доброю, щирою, веселою.

•    Що допомагало їй зростати духовно ба­гатою?

•    Що можна розповісти про духовний світ Ассоль?

- Складіть асоціативне гроно до образу Ассоль ( один учень готується зробити узагальнення)

(зразок відповіді). Ассоль росте духовно багатою, любить книжки.

Вона допомагає батькові виготовляти іграш­ки і продавати їх.

Дівчинка росла без подруг. Два - три десят­ки дітей її віку, що жили в Каперні, прислу­хаючись до розмов між батьками, зрозумі­ли, що маленьку Ассоль треба назавжди викреслити з кола своїх друзів.

Незважаючи на це, вона була веселою і життєра­дісною, бо жила у своєму незвичайному світі. На­приклад, Ассоль любила природу і почувалася на­одинці з нею як удома. З деревами вона вітала­ся, як з людьми, тобто тисла їх широке листя. Вона ішла, шепочучи подумки слова, звертаючись до дерев: «Ось ти, ось дру­гий. Багато ж вас, брати­ки мої!» Братики велично гладили її тим листям і по­рідному привітно скрипі­ли у відповідь.

До квітки з пошкоджени­ми пелюстками вона звер­талася зі словами: «Добрий день, хвора!»

Отже, світ Ассоль швид­ше схожий  на казку. А ще важливим є те, що вона вірила в Бога і що­дня зверталася до нього, зранку віталася: «Здрастуй, Боже!», а ввечері проща­лася: «До побачення, Боже». Не просила ні про що, а тільки доброзичливо спілкувала­ся. Бог оберігав її. Я думаю, це й допомог­ло Ассоль пережити всі негаразди, а в май­бутньому зустрітися з Греєм.

-  Зустріч із Греєм у майбутньому. А зараз маленька дівчинка прямує лісом. Співають пташки, сонячне проміння про­бивається крізь листя дерев. Ассоль загля­нула до кошика.

Продовжіть речення

- Її увагу привернув... (кораблик з пурпуровими вітрилами).

- Він їй дуже сподобався і вона.... (вирішила погратися з ним, пустила його по струмочку).

-  Як розвивалися події далі? (Ассоль зустрі­ла чарівника Егля.)

Сценка «Зустріч Ассоль і чарівника Егля»

Ассоль (непевно). Тепер віддай мені яхточ­ку, ти вже погрався. Ти як її спіймав?

(Егль зупиняється, розглядає дівчину, всмі­хається.)

Е г л ь (дивиться то на ді­вчину, то на яхту). Це щось особливе! Слухай-но ти, рослино! Це твоя штуко­вина?

Ассоль. Так! Я за нею бігла по струмочку! Вона була тут?

Егль. Біля самих моїх ніг. Вручаю тобі цей приз! Бери! (Віддає дівчинці яхту.) Як тебе звуть?

Ассоль. Ассоль (ховає іграшку до кошика).

Егль. Добре! Як добре, що твоє ім'я незвичне, надзвичайно музичне, як свист стріли або го­мін морської мушлі. Я не хочу знати, хто ти, хто твої батьки і як ти живеш (сі­дає на пеньок, садовить поряд Ассоль). Що у тебе в кошику?

Ассоль. Човники, кора­блики, хатки з прапорця­ми (перебирає іграшки в ко­шику).

Егль. Цікаво. Тебе послали продати їх. По дорозі ти загралася, пустила яхту на воду, а вона втекла! Так було?

Ассоль (здивовано). Ти хіба бачив? Тобі хтось сказав? Ти вгадав?...

Егль. Я це знав.

Ассоль. Як це?

Е гл ь. Тому що я — найголовніший чарів­ник!

Егль (доброзичливо). Ти не повинна боятися мене. Я хочу щиро поговорити з тобою  (уважно дивиться на Ассоль). Слухай, Ассоль, мене уважно. Я був у тому селі, звідки ти, мабуть, ідеш, в Каперні. Я люблю  казки й пісні. Просидів я у тому селі цілий |день, хотів почути щось нечуване. Та  у вас не розповідають казок і не співають душевних пісень.

Ас с о л ь. А ти багато знаєш казок?

Егль (на фоні музики). Слухай мене, Ассоль, слухай! Не знаю, скільки пройде років, тільки в Каперні розквітне одна казка, що її запам'ятають надовго. Ти виростеш,  Ассоль. Одного чудового ранку в морській далині виблиснуть пурпурові вітрила. На бе­резі збереться багато людей. Білий корабель підійде до самого берега під звуки чудової мелодії, святково прибраний, у килимах, у золоті і квітах, відпливе від нього швид­кий човен. «Чого ви приїхали? Кого ви шу­каєте?» — спитають люди. Тоді ти побачиш хороброго красеня-принца, він буде стоя­ти і простягати до тебе руки. «Вітаю тебе,  Ассоль! — скаже він.— Далеко-далеко звідси побачив тебе уві сні і приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство. У тебе  буде все, що тільки ти забажаєш!» Він посадовить тебе у човен, приведе на корабель, і ти поїдеш назавжди в чудову країну, де сходить сонце і де зірки спустяться   з неба, щоб привітати тебе.

Ассоль. Я б його любила. Якщо він не б'ється.

Егль. Ні, не буде битися, не буде, запевняю тебе. Іди, дівчинко, і не забудь того, що сказав тобі я. Іди. Хай буде мир у твоїй  пухнастій голівці!

Робота з ілюстрацією № 1

• Що зображено на цьому малюнку? (Ассоль розповіла батькові про зустріч із чарівником.)

•          -Чи став розчаровувати доньку Лонгрен?

•      - Перегляньте уривок з фільму і скажіть, що мав на увазі батько,          

•         коли говорив ці слова? ( «Не варто тебе позбавляти такої і іграшки. Адже багато доведеться в майбутньому побачити тобі не пурпурових,  а брудних, хижих вітрил. А щодо пурпу - ірових вітрил, думай, як я: "Будуть тобі  пурпурові вітрила»)

Продовжіть речення

Пурпурові, світлі вітрила — ті... (про які мріє Ассоль).

Бесіда

•   А як про жителів Каперни сказав Егль? (Що в Каперні не співають пісень і не роз­повідають казок.)

•   Маленька Ассоль запитує у батька: «Чому нас усі не люблять?»

•   Що відпо­вів Лонгрен? (Тому що вони не вміють любити.)

Слово вчителя з елементами бесіди

- Життя людей в селищі Каперна примітивне і нецікаве. Всі були в роботі і думали тільки про шматок хліба, жили у буденному, без­барвному світі.

- Як ставилися вони до Ассоль? (Ображали, принижували, діти не хотіли гратися з нею, сміялися над мрією Ассоль дочекатись прин­ца, який припливе за нею на кораблі з пурпу­ровими вітрилами.)

Ланцюжок асоціацій 

Складіть ланцюжок асоціацій  на тему „Жорстокий світ Каперни”

Меннерс – уособлення всього жорстокого світу Каперни. – десятки років у Каперні нічого не змінювалося. – Мешканці не вміють любити, бо любити – це віддавати себе іншим. – Вони  були готові знищити всіх, хто жив не так, як вони.

Висновок. Каперна – узагальнений образ людського зла, жорстокості, лицемірства, підступності. 

 - Чи були у місті добрі люди? Хто вони?

( Сусідка, котра доглядала за Ассоль, коли померла її мама Мері; вугляр, який не раз підвозив дівчинку і який не вважав її „божевільною”).

- Дійсно, всупереч темряві Коперни у творі пробивається світло високого кохання, мрії, добра, що митець протиставив жорстокому світові.  Грей, Ассоль,  Лонгрен не змирилися із законами Каперни, вони створили у своїй душі інший світ, прекрасний і світлий, і несуть його незважаючи на перешкоди.

Аналітична робота за ілюстрацією № 2

•     - Чому дівчина пропорційно вища за капернянців? (Вона духовно вища за них. Це і підкреслила художник.)

•      - Чи схожа героїня на інших жителів Ка­перни? (Ні, вона виняткова).           

•      - Ассоль прикриває руками вітрильник. Що вона захищає таким рухом?                                    

•            (Свою мрію.)

Висновок. Отже, в цьому творі проза жит­тя протиставлена високій мрії.

- Кожен пише свою книгу, своє життя. У ко­гось на кожній сторінці — сірі, безбарвні, одноманітні будні, як у... (жителів Капер­ни), тому і пливуть вони по життєвому морі під... (брудними, хижими вітрилами).

- А у когось головні сторінки життя присвя­чені, як і в Ассоль, зустрічі з мрією, дивом, і тому пливе вона по життєвому морі під... (пурпуровими  вітрилами).

Мрія Ассоль збулася.

- Хто ж  здійснив її?

Характеристика образу Грея

- Давайте ближче познайомимо­ся з Артуром Греєм.

Робота за ілюстрацією № 3

- Яким ми бачимо Грея на цій ілюстра­ції? (Маленьким, тендітним хлопчиком, зо­вні схожим на дівчинку.)

Слово вчителя з елементами бесіди

Грей зростав небайдужим  до чужого болю (допоміг служниці Бетсі), мрійником і беш­кетником. Йому довелось багато працюва­ти над собою, щоб стати капітаном.

- Що було найголовні­шим у характері Грея? (презентація асоціативного грона)

Учень (зразок відповіді). Найголовніше в Артура  те, що він переміг себе.

Раніше половину своїх грошей витрачав на тістечка, другу половину свого май­на (гроші і речі) програв у карти. Тепер Грей по­збувся лихих звичок, став себе фізично загартовува­ти. Море не любить слаб­ких. Худенький, блідий, схожий на дівчинку, він став міцним, засмаглим моряком. Тепер у нього є сила, рішучість, блиск в очах. До того ж він по­кинув палити. Це щастя перемоги над собою, над поганими звичками. Він купив корабель «Секрет» і став капітаном. Мрія його здійснилася.

Проте в далеких морських подорожах він ніколи не забував про маму і щоро­ку відвідував її.

Слово вчителя з елементами бесіди

- Після зустрічі з Ассоль Грей пішов у се­лище до корчми. Він розпитує Хіна Меннерса про незнайомку і не вірить, що ця дівчина — «недоумкувата Корабельна Ас­соль». Юнак дізнається про мрію Ассоль дочекатися принца, який забере її з собою на корабель із пурпуровими вітрилами, і вирішує усе зробити так, як «пророкував збирач пісень Егль». Артур (тепер уже не Артур, а «принц»), поспішає до крамниці та купує полотно дивного кольору.

•  Якого кольору полот­но купив Грей? (Пур­пурового, бо цей колір — символ надії, любові.)

•  Що ж у цей час відчу­вала Ассоль? Чим вона займалася?

•  Так, дійсно, все її єство сповнилося три­вогою. Ассоль не могла ні читати, ні шити. Від­сторонено вона довго роз­глядала себе в дзеркало. У ці хвилини дівчина не думала про образи і крив­ду, хоча з неї сміялися і малі, і дорослі. Таким чином, ми набли­жаємося до кульмінації твору.

- Послухаємо переказ епі­зоду зустрічі Грея і Ассоль. Цей епізод став гімном ко­ханню, гімном перемоги високої мрії над закона­ми буденного світу.

 (Епі­зод переказує учень, який отримав випереджальне завдання. Переказ бажано зробити мовою оригіналу. Під час розповіді від слів «И тут зазвучала музика» і до кінця звучить лірична мелодія.)

На екрані демонструється уривок з фільму без звуку. Троє учнів (Ассоль, Грей, автор) беруть на себе ролі і розповідають від імені героїв.

Автор.    В то время, когда корабль подплывал к Каперне, Ассоль читала книгу.

Ассоль.  Случайно взглянув в окно, я увидела белый корабль с алыми парусами.

Взволнованная, не помня себя от счастья, я  оставила дом и побежала к морю.

Автор.Тем временем в поселке произошло такое замешательство, такое волнение, что похоже было на землетрясение. Мужчины, женщины, дети — все помчались к морю. Как только появилась Ассоль, все смолкли и со страхом отошли от нее. А она осталась одна, растерянная, пристыженная, но счастливая, стояла, беспомощно протянув руки к высокому кораблю.

Грей.  Я с замиранием серца смотрел на берег и громко звал: „Ассоль! Ассоль!”

Ассоль. А по пояс вбежала в воду, крича:  «Я здесь, я здесь! Это я!»

Автор. И тут зазвучала музика. Грей подплыл  к Ас­соль на шлюпке.

Так они встретились.

Ассоль. Я закрыла глаза от счастья. А когда  открыла их и увидела Грея, то поняла, что таким его и представляла.

Автор. На следующий  день, когда стало светать, корабль был     далеко от Каперны.

-  А яка ж доля Лонгрена? (Ассоль   і Грей забрали його з собою.)

-  Дійсно, Ассоль на вершині щастя, її мрія  збулася. Але і в цей час вона вірна собі: ду­має не про себе, а про інших, турбується про  батька. Не лише в нещасті, а й у щасті перевіряється істинність людини. Наша героїня і з честю пройшла це випробування. Егоїзм  не торкнувся її чистої і світлої душі.

- Отже, ми стали свідками того, як збулося  пророкування Егля. Ассоль нарешті доче­калася свого принца. І це було рукотворне диво, яке здійснив Грей.

- А яку нехитру істину зрозумів Грей? (Робити дива треба своїми руками.)

-  Письменник учить: «Якщо мо­жеш зробити диво своїми руками, якщо зда­тен когось ощасливити, зроби це».

- Грей був спроможний зробити Ассоль щас­ливою. Дивним способом ця істина відгук­нулась у його житті. Він був щасливий від того, що була щасливою вона.

- А в чому полягало диво, пов'язане з внутрішнім світом Ассоль і Грея? (Вони зуміли вистояти в бездуховному світі, зберегти у своїх душах добро, світ­лі почуття, вони не зрадили своїй мрії.)

IV. Підсумок уроку. Робота з епіграфом

- Тож пурпурові вітрила стали символом здій­снення мрії, символом величі людської душі, символом сподівання на краще. «Лю­дина в пориві до щастя здатна своїми ж ру­ками творити чудеса»,— говорить К. Паустовський.

—            А чи сучасний письменник О. Грін? Чи потрібні вам, дітям XXI століття, тво­ри письменника? (Поки люди мріють, сподіваються, вони завжди будуть читати Гріна,  щоб не втратити романтики душі, щоб життя стало кращим, добрішим)

Музична  пауза

Виконання  творчих завдань

1. Складіть сенкан на тему” Ассоль”.

2. Складіть вірш „Я – мрія”.

3. Складіть „1 – слів’я „ на тему: „Мрія”.

4. Складіть міні – порадник тим, хто хоче досягти своєї мети

-  Тож учіться у Ассоль і Грея до­лати труднощі нелегкого життя, наполе­гливо йдіть до здійснення своєї мрії. І для того, щоб у житті кожного з вас з'явилися пурпурові вітрила, треба не забувати го­ловного, що дива потрібно робити свої­ми руками.

Дружина Гріна Ніна Миколаївна, коли пись­менник тяжко захворів, продала найцін­нішу реліквію - золотий годинник, пода­рований їй чоловіком, і на ці гроші купила невеличкий будиночок у Старому Криму. Тут їм було тихо, затишно, спокійно. Бог послав нарешті Олександру Гріну коротку мить щастя, про яке він марив у своїх тво­рах. І це чудо створене руками його дружи­ни Ніни Миколаївни.

Щорічно  в день весілля Грін присвячував своїй дружині невеличкий вірш. Востаннє він зробив це 7 березня 1932 року.

Я хворий, лежу і пишу, а вона

Весь  час підглядати підходить,

Я хворий, пишу, та кохання трива –

Воно  олівець цей водить...

3. Прийом «Закінчи речення»

 Сьогодні на уроці я..

 •  замислився над...;

 • дізнався про...; 

 •  зробив висновки... .

V. Заключне слово вчителя

- Урок добігає кінця, а наша подорож три­ває — подорож життям. У кожного свій ко­рабель, своя дорога в житті, але вітрила не­хай будуть пурпурові, а вітер попутний.

Хочете бути щасливими — мрійте і творіть свою долю власними руками. Нехай у ва­ших очах і думках буде усе найкраще, що притаманне людині.

Учіться вірити, хоча це і не просто. Вчіть­ся цьому у Гріна та у його героїв. Не поспі­шайте розлучитися з вірою в диво, і тоді ви обов'язково зустрінете свої пурпуро­ві вітрила.

Не привикайте к чудесам!

 Дивитесь им, дивитесь!

 Не привикайте к небесам,

 Глазами к ним тянитесь.

Приглядывайтесь к облакам,

 Прислушивайтесь к птицам,

 Прикладывайтесь к родникам,

 Ничто не повторится.

За мигом миг, за шагом шаг

 Впадайте в изумленье,

 Все будет так и все не так

Через одно мгновенье. ( В.Шефнер)

6.      Домашнє завдання

1.Написати міні-твір «Що значить творити диво своїми руками?»

2. Підготуватися  до  контрольної  роботи.