Розгадай загадки. Зроду рук своїх не має, а узори вишиває. 2. Дві дощечки, дві сестри, несуть мене з гори. 3. Сніг на полях , лід на річках. Хуга гуляє. Коли це буває? 4. Зірка сніжно-біла. На рукав мені злетіла. Поки ніс її сюди,Стала краплею води. 5. Крил не має, скрізь літаєТа ще й віхолу здіймає.6. Ходять тільки по льоду.по стежинці, по дорозі бігти я на них не в змозі,по снігу не йдуть як слід. До вподоби тільки лід.7. Росте вона зимою. Донизу головою. Тоненькою, прозорою,Біло – голубою.8. В нас зимою білим цвітом. Сад зацвів неначе літом.
Читання чистомовки. Рі-рі-рі – на деревах снігурі.Ір-ір-ір – горобців повен двір. Ар-ар-ар – відкриваєм календар. Рік-рік-рік – вже настав Новий рік! Розучування скоромовки. Всі рівненько сідаймо,Скоромовку повторяймо. Словникова робота: міх – великий мішок. Ніс сміхунчик снігу міх –Сміх розсипався на сніг.
Гра «Додай слівце»За допомогою вірша ми дамо відповіді на питання: яка зима? От випав сніг. Яка обнова! Тоді зима така чудова. Міста чистенькі, білі села – Зима і радісна й весела. Кружляють вальс сніжинки ніжні, Зима пухка і білосніжна. Вона буває і серйозна: Суха,і вітряна й морозна. А як насуне хмара сива, Зима по – своєму красива. А вранці іній – то обнова! Яка зима у нас казкова! Гілок од інею не видно, Тоді вона , звичайно, срібна. Зима буває вередлива: То часом добра, то сварлива. Яка ж зима? Яка вона? Зима весела і сумна!
Розчитанка– Які ви знаєте розваги дітей взимку? Ось ми зараз і покатаємось на санчатах з гірки. Уявляєте як це? Аж дух захоплює! Ось і ви повинні прочитати слова в пірамідках на одному диханні.І група ІІ група ІІІ група. Лід сніг ріка. Зима мороз вітер. Хмара холодок земля. Холодна сніжок віхола. Метелиця снігопад заметіль. Сніжинка хурделиця хуртовина
Гра «Хто швидше прочитає слово?»- Зима, як ви вже говорили, може бути тиха і спокійна, а може бути вітряна і сердита. Ось вона подула і розсипала як сніжинки, букви у словах. Вам треба зібрати їх і скласти слова.І група ІІ група ІІІ групаз і ь г и с з н а к х і е і л йн с м м ж е і т у д н ро к н а о и я ц и(зимонька, сніг)(сніжинка) (хурделиця, лід)
Дитяча казка: Снігова баба – принцеса. Якось зимового ранку діти зліпили у парку Снігову бабу. Щоб вона стала ще гарнішою, вони прикрасили її ялинковим намистом, і навіть корону їй зробили з яскравого «дощику». Снігова баба вийшла такою гарною, що на неї прийшли подивитися інші діти та дорослі, що гуляли в парку. Навіть горобці та білки захоплено поглядали на Снігову бабу з гілок дерев. Вдосталь погравшись в парку та сфотографувавшись з ошатною Сніговою бабою, діти та дорослі пішли додому, а вона лишилася красуватися на парковій галявині.- Ой, яка ж ти гарна, Снігова бабо! – хвалили її білки.- Справжня красуня! – підтвердив пес, що гуляв поруч.- А намисто яке! А корона! – каркали ворони. – Дай поносити!
Сніговій бабі так сподобалися компліменти, що вона вирішила, що, насправді вона не звичайна Снігова баба, а Снігова принцеса. Тому баба сказала птахам та звіряткам:- А знаєте, хто я? Я – Снігова принцеса. Недаремно ж я така гарна - мабуть, найгарніша в світі. Тепер я буду жити у вашому парку, а ви хваліть мене, захоплюйтеся моєю красою та виконуйте мої капризи. Ось ти, білочко, принеси-но мені два горішки і зроби з них ґудзики для мого наряду! – наказала Снігова баба. Пташкам та звірятам, які жили в парку, зовсім не сподобалися такі справи. Адже вони завжди жили дружньо, допомагали один одному, ділилися смаколиками, але ніхто ніким не командував. Їх так здивували слова Снігової баби, що вони вирішили, що краще йти займатися своїми справами, аніж слухати її. Тож, ані білки, ані горобці, ані ворони не зважали на Снігову бабу, і вона залишилася стояти посеред галявини сама, в усій своїй красі.
Спочатку Снігова баба подумала, що звірятка та птахи скоро повернуться, потім почала сумувати. Так вона простояла до самого ранку на самоті. А вранці визирнуло сонечко, на вулиці потеплішало, і Снігова баба-принцеса почала танути. Вона ставала худішою та блідою, і лише ялинкове намисто та «дощик», як і раніше, переливалися на сонечку. Куди ж поділася моя краса? – у відчаї сказала Снігова баба сама собі. Але її слова добре чули і птахи, і білки, що поруч займалися своїми справами. Їм стало шкода хвастливу Снігову бабу, яка не розуміла, що з нею відбувається. Тому вони пояснили їй:- Не хвилюйся, Снігова бабо. Ти ж зроблена зі снігу, а сніг тане на сонці. Ти скоро розтанеш, але коли випаде новий сніг, діти знову зможуть тебе зліпити та прикрасити, навіть ще гарніше, ніж було.
Через декілька днів, і справді, знову випав сніг. На цей раз діти зліпили на галявині не лише Снігову бабу, а ще й Сніговика, і прикрасили їх обох ще краще, ніж минулого разу. Горобці, ворони, білки та собака були дуже раді бачити свою знайому Снігову бабу, та ще й з новим другом – Сніговиком. На цей раз Снігова баба вже не хвалила сама себе і не віддавала наказів, а дякувала всім за компліменти.- Тепер у нас в парку є Снігова принцеса та Сніговий принц, - зацвірінькав малий горобчик, і всі радісно розсміялися з цих слів.І якщо наступного разу ти не будеш так вихвалятися та давати нам накази, то ми залюбки з тобою поспілкуємося. Снігова баба послухала пташок та звіряток і зрозуміла, що треба ставитися до інших з повагою, якщо хочеш, щоб і тебе поважали.
А якою ще буває зима, послухайте вірш. Зима! Зима! Усякий знає. Вона холодною буває. Летять, кружляють, як пушинки, Легкі, білесенькі сніжинки. От випав сніг. Яка обнова!Зима тоді така чудова!Міста чистенькі, білі села – Зима і радісна, й весела. Кружляють вальс сніжинки ніжні,Зима пухка і білосніжна. Вона й тоді усім хороша,Коли мете легка пороша. Мороз у лід озера кута. Зима тоді всі кажуть люта. Вона буває і серйозна: Суха і вітряна, й морозна.
А як насуне хмара сива, Зима по-своєму красиваІ особлива, і чарівна,Як королева чи царівна. А вранці іній – от обнова. Яка зима у нас казкова!Хоч і мороз за ніс щипає. Дітей ніщо не зупиняє. Бо все одно, зима прекрасна,Вся біла-біла, світла, ясна!А якщо вітер завиває,То ясно всім: зима співає. А вранці небо чисте-чисте,Зима святкова, урочиста. Зима буває вередлива,То часом добра, то сварлива.