Доброго дня, десятикласники! Рада всіх вас вітати на уроці. Усміхніться – і до вас прийде радісний настрій. Поверніться до сусіда по парті і висловіть побажання, від якого на душі в нього стане сонячно. Біант Прієнський говорив: «Якщо побачиш лице без посмішки, посміхнися сам». Отож, посміхаючись, даруй людям частинку своєї енергії, посміхайся частіше, і люди будуть енергійними.
Милозвучність української мови досягається природним чергуванням окремих голосних і приголосних звуків, спрощенням у групах приголосних, використанням паралельних форм слів. Евфонічність української мови, її приємне звукове оформлення служать засобом естетичності, краси; характер-ним є уникнення важкого для вимови нагромадження звуків. Евфонія вважається галуззю фоностилістики. Ця наука вивчає здатність фонетичної організації мови до мелодійного звучання, створення звукозображання у висловленні відповідно до його змісту і художнього призначення. Важливу роль відіграють також інтонація та ритміка. Алітерація – суголосся приголосних звуків, тобто повтор одного або кількох приголосних у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах: Ну, що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно (М. Коцюбинський). Звук [с] у цьому випадку вжито на позначення спокою, умиротворення, повільної дії; асоціюється з тихим сичанням вітру.
Асонанс – суголосся голосних, тобто повтор однієї або кількох голосних у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах. Щось грюкнуло дверима, й полопотіло босими ногами (М. Коцюбинський). Восьмиразовий повтор звука [о] створює ефект грубого звучання. Складається враження чогось громіздкого, значущого, гучного.
Анафора – початковий (ініціальний) повтор однакових звуків (слів) на початку рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору. Звукова анафора – повторення початкових (ініціальних) звуків. Повторюватись може перший звук рядка у вірші або першого звука у слові: Зелениться ніжна м’ята, рута, материнка, –Знов я чую, мов співає давня українка. А. Кримський
Епіфора – повтор однакових звуків, слів, словосполучень наприкінці суміжних віршованих рядків, строф, речень, абзаців, розділів твору. Звукова епіфора – повторення кінцевих звуків чи словосполучень у закінченнях слів віршованого рядка: Через перепони,Попри всі закони,Ти, мово дідівська, живлюща… (М. Чернявський) Ці повторення увиразнюють мову, підсилюють і підкреслюють певну думку. Це стилістична фігура, протилежна анафорі, особливого смислового значення набуває саме у поєднанні з нею.
Рима як різновид звукової епіфори разом із віршованими розмірами теж є важливим фонетичним засобом художнього стилю, зокрема поетичного мовлення. Рима – звуковий повтор, побудований на співзвучності кінцевих слів або їх частин. Наприклад: Люлі-люлі, люлечки,Шовковії вервечки. Народна творчість
У фоностилістиці досить тісно переплітаються такі явища, як звуковідтворення (наявне тоді, коли текст наповнений звуками певних об’єктів природи, криками тварин, шумами машин) та звуконаслідування (ономатопея) – у художній мові один із способів звук описання, що полягає в оптимальному зближенні звучання слова і його змісту, імітації звуків природи за допомогою прямого їх наслідування. Наприклад: Немов хто косою черк! А друге світліше – дзінь! А. Головко
У всіх словах, що нагадують скрип (скрегіт), різкий, неприємний звук наявний - [р]; у словах шкрябати, дряпати спостерігається наявність звуків [к], [р], тому виразні засоби приголосних виявляються досить яскраво. Так, дієслово свист завдяки двом приголосним с і в передає повів вітру. Звук тік-так – чудова ономатопея, адже такий звук утворюється при покачуванні годинникового маятника, що подає два коротких сухих звуки, які дещо відрізняються один від одного. Чергування двох аналогічних складів доводить повторюваність звуків: обидва досить коротких і сухих голосних «малюють» короткий і сухий звук. Ця властивість ще більше підсилюється двома приголосними, що відкривають і закривають склад.
Була гроза, і грім гримів,Він так любив гриміти,Що аж тремтів, що аж горів. На трави і на квіти. Грім жив у хмарі, і згори. Він бачив, хто що хоче: Налив грозою грім яри,Умив озерам очі. А потім хмару опустив. На сад наш на щасливийІ натрусив зі сливи слив,Щоб легше було сливі. Та тут до грому навздогін. Заговорила груша:«Трусніть і грушу, дядьку грім,Бо важко мені дуже…»І дядько грім сказав собі:«Потрушу я і грушу. Бо небеса вже голубіЯ покидати мушу». М. Вінграновський. Які приголосні допомагають створити звуковий образ грози? Які ще асоціації може викликати повторення цих звуків?
Вітер в гаї не гуляє —Вночі спочиває,Прокинеться — тихесенько. В осоки питає:«Хто се, хто се по сім боціЧеше косу? Хто се?.. Хто се, хто се по тім боціРве на собі коси?.. Хто се, хто се?» — тихесенько. Спитає-повіє,Та й задріма, поки неба. Край зачервоніє. Т. Шевченко. Чому для створення звукового образу недостатньо повторення одного звука?
Запишіть строфу вірша Антоніни Тимченко. Підкресліть голосні, що повторюються. З’ясуйте, як асонанс підсилює основний мотив поезії Мигтять перед очима осики, влиті в осінь, І жалять жовті оси туди, де й так болить. Як мул, мені на серці чи осад, а чи осуд, І я не можу спати. І вівці не прийшли. Коментоване письмо
Осінній день, осінній день, осінній!О синій день, о синій день, о синій!Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! — та сама. Останні айстри горілицьзайшлися болем. Л. Костенко. Плили хмарини, немов перлини…Їх вид рожевий – уста дитини!Набігли тіні – і… ждуть долини. Пробігли тіні – сумні хвилини: Плили хмарини чужі, далекі… П. Тичина. Пошуково-дослідницька робота. Прочитайте виразно уривки віршів. Визначте в них алітерації й асонанси. Яка їх роль у кожному тексті?
А в тій кузні коваль клепле,а в коваля серце тепле,а він клепле та й співа,всіх до кузні іззива. І. ФранкоІшли дівки через двір, через двір,На них сукні, як мак цвів, як мак цвів!Стали сукні сяяти, сяяти,Стала діброва палати, палати! Народна творчість Спостереження над мовою Прочитайте виразно уривки. Визначте звукову анафору. Як вона впливає на звукове оформлення тексту?
1. Виразне читання тексту (правильне інтонування, наголошення). Стиль.2. Характеристика засобів милозвучності: евфонічні чергування, вимовна легкість.3. Звукопис: асонанс, алітерація, ономатопея.4. Рима.5. Значення фонетико-стилістичних засобів для вираження головної думки та створення відповідного настрою. Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав,Неначе човен в синім морі,То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали,Ніхто ніде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз у раз скрипів. Т. Шевченко. Проаналізуйте поезію за таким планом:
Ми дзвіночки,Лісові дзвіночки,Славим день. Ми співаєм,Дзвоном зустрічаєм: День!День. Любим сонце,Небосхил і сонце,Світлу тінь,Сни розкішні,Все гаї затишні: Тінь!Тінь. Линьте, хмари,Ой прилиньте, хмари, –Ясний день. Прочитайте вірш Павла Тичини «Хор лісових дзвіночків». За допомогою яких мовних засобів автор передає звуки довкілля? Напишіть твір-розповідь «Розмова дзвіночків», використовуючи звуковідтворення та звуконаслідування. Окропіте,Нас нашелестіте: День!День. Хай по полю,Золотому полю,Ляже тінь. Хай схитнеться –Жито усміхнеться: Тінь!Тінь. П. Тичина
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ЛІТЕРАТУРА: Пахаренко В.І. Основи теорії літератури. – К.: Генеза, 2009. Караман О. С. Українська мова ( профільний рівень): підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / С. О. Караман, О. М. Горошкіна, О. В. Караман, Л. О. Попова. - Харків: Вид-во «Ранок», 2018 р.ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ: Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа . Аудіо-сайт Mp3-pesnja. Режим доступу: http://www.mp3-pesnja.com URL: https://uk.wikipedia.org/wiki URL: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-kotsyubinskogo/ URL : https://vseosvita.ua/library/konspekt-uroku-ekspresivni-mozlivosti-zvukiv-ukrainskoi-movi-stilisticni-zasobi-fonetiki-367967.html