Форми та прийоми інтерактивного навчання на уроках зарубіжної літератури в умовах НУШ

                                                         Вчитель зарубіжної літератури

                                                         Ряснянського ліцею

                                                         Краснопільської селищної ради

                                                         Карпенко Ольга Миколаївна,

                                                         спеціаліст вищої категорії, старший вчитель  

     Форми та прийоми  інтерактивного навчання  на уроках зарубіжної  літератури в умовах НУШ

     Зарубіжна література – це навчальний предмет, який допомагає учням заглибитися у світ людських почуттів і стосунків, краще розуміти себе та інших, створює сприятливі передумови для залучення учнів до скарбниці світової культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, виховання естетичного смаку, високої читацької та загальної культури. Та для сучасного учня урок зарубіжної літератури – це урок, побудований з урахуванням вимог сучасної школи, який відповідає завданням виховання гармонійної, всебічно розвиненої особистості, це засіб формування соціально компетентної особистості учня, здатної оцінювати явища класичного та сучасного мистецтва.

   Виходячи з цього, виникає проблема, як подати знання учням, щоб не знижувалась їхня пізнавальна активність, щоб зростав їхній творчий потенціал, розвивалась здатність переносити знання з однієї освітньої діяльності в іншу, із навчальної ситуації в життєву. Для досягнення цієї мети будую навчання так, щоб процес пізнання став цікавим для учнів. Адже завдання вчителя – не просто дати базові знання учням, а направити їхні дії на самостійне засвоєння знань, застосовувати такі методи і прийоми навчання, які роблять урок насиченим і захоплюючим, викликають цікавість у учнів до навчального предмета, сприяють створенню позитивної емоційної обстановки навчання, розвитку здібностей учнів. Всім відомо, що сучасний урок літератури вимагає переосмислення і розширення методів, прийомів та видів навчальної діяльності. Я працюю над проблемою «Форми та прийоми інтерактивного навчання на уроках зарубіжної літератури в умовах НУШ». Під час  інтерактивного  навчання учень працює над  виробленням навичок самовдосконалення, поступово позбавляється зниження самооцінки, розкриває свою емоційність. І сприяють таким змінам у сприйнятті предмету  інтерактивні літературні ігрові методики, які передбачають залучення всіх учасників  до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату,  де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. 

    Підбираючи більш активні способи викладання, я  особливу увагу звернула на прийоми інтерактивного  навчання, адже  запровадження їх у навчальний процес робить його ефективним, бо ставить учнів перед необхідністю мислити, самостійно шукати шляхи вирішення навчальних завдань.

    Літературні ігри – це  особливий різновид педагогічних ігор, джерело яких –  навчальний матеріал із літератури. Ігри розвивають спостережливість, вчать робити висновки, зіставляти окремі факти. Вони спрямовані на виховання інтересу до предмета, формування навичок правильного, виразного читання та розуміння прочитаного, організацію самостійної роботи з додатковою літературою, розвиток творчих здібностей.  Під час гри учні краще засвоюють матеріал, вчаться застосовувати набуті знання у нових ситуаціях.

   «Навчання у грі» –  це засіб створення такої атмосфери на уроці, яка сприяє співробітництву, і один із ефективних прийомів залучення учнів до читання, що впливає  на пізнавальну,  на емоційно-особистісну сферу учнів. Гра на уроці спонукає до думання і швидкого реагування на завдання, пошук відповідей на запитання, що постають, активізує мислення, розвиває кмітливість. Знання, здобуті таким чином, міцніші, ніж знання, одержані в готовому вигляді.

   Результативним є використання на уроках зарубіжної літератури різноманітних форм роботи, що стосуються «навчання у грі». Під час уроків я використовую пізнавальні ігри:

  а) дидактичну гру. Наприклад: гру-загадку «Упізнай мене» (зміст загадки залежить від теми уроку. Учень говорить від імені літературного героя, при цьому не називаючи його, але описуючи вчинки та міркування); «Вірю – не вірю» (кожне твердження починається словами: «Чи вірите ви, що…». Учні повинні погодитися або не погодитися із твердженням і аргументувати свою думку).

  б) рольову гру. Зміст рольових літературних ігор визначається  навчальним матеріалом з літератури (вивчення художнього твору, біографії письменника, коли учень втілюється в роль персонажа твору або виконує роль письменника). Така гра вимагає від дітей прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Рольова гра повинна містити чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати. Результат таких ігор сприяє зацікавленню особистістю автора, художнім твором та активізує читацький та життєвий досвід учнів.

      Елементи гри варто вводити в кожний вид діяльності на уроці, і тоді заняття матиме захоплюючу, цікаву для учнів форму, адже під час гри діти активно працюють, слухають учителя і один одного. У своїй роботі використовую інтелектуальні ігри: головоломки, кросворди, вікторини, ребуси. Вони містять цікавий програмовий матеріал, відповідають віковим особливостям учнів, стимулюють мотивацію навчання. 

   Досить поширеним явищем на сучасному уроці літератури є використання технологій інтерактивного навчання, які передбачають одночасну спільну роботу всього класу. На уроках, при використанні цих технологій, діти почувають себе впевнено, відверто висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко відкривати самого себе, усвідомлювати важливість здобутих знань.

    «Логічні пари». Учні поєднують назву твору і його автора; героя твору і його назву. Ефективне застосування після вивчення твору чи під час повторення вивченого.       

    «Мікрофон». Кожен учень висловлює свої думки і враження в уявний мікрофон. Говорять по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

   «Незакінчене речення». Цей прийом дає можливість учням працювати над формою висловлення ідей, порівнювати їх з іншими, вільно висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко і по суті.

    «Відстрочена увага».  Щоб зацікавити учнів життєвим та творчим шляхом письменника перед вивченням нових творів, краще розповісти про незвичайні, яскраві епізоди його життя.  На початку уроку вчитель пропонує якийсь незвичайний факт, відгадка якого відкриється на уроці під час роботи над новим матеріалом.

    «Зворотній  зв’язок». Свою реакцію, настрій, емоційний стан учні демонструють до уроку і після нього за допомогою карток відповідного кольору.

    «Займи позицію». Учитель записує на різних кінцях дошки «так» і «ні». Кожен учень повинен визначитися із своєю позицією, записати на її  підтримку не менше двох аргументів. Не висловлюючи їх, діти стають по різні боки класу, відповідно до зайнятої позиції. Починають по черзі висловлювати свої аргументи. Учні однієї групи в процесі обговорення можуть стати на інший бік. Вони повинні пояснити, чому змінили вибір.

    «Робота в парах». Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання  роботи в малих групах, її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань тощо. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, уміння висловлюватися, критично мислити, переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов вимагають більшої витрати часу (складання словесної характеристики до образів персонажів; складання плану до характеристики героя твору; складання цитатної характеристики персонажа; складання сюжетного ланцюжка твору та ін.). 

   Сучасні діти  спілкуються, переважно,  у віртуальному світі. І тому реальне спілкування  стає  мистецтвом,  якому  їх   потрібно   навчати   знову.  Для цього добре підходить метод «сторітеллінгу». Сторітеллінг – це  творча розповідь. В основі творчих  розповідей  знаходиться творча   уява, на  відміну  від  фактичної  розповіді (переказу),  яка  ґрунтується на пам’яті, сприйманні,  відтворювальній  уяві. Основними  компонентами  такої  розповіді  повинні  бути  нові  образи,   дії, ситуації, самостійно  створені  дитиною. При  цьому  учні мають вчитися використовувати свій  досвід, знання, але  по-новому комбінувати їх (розповідь за планом; розповідь на тему, запропоновану вчителем;  розповідь  за  запропонованим  початком; розповідь   за опорними  словами;    складання   казки  за   власним   сюжетом). Історії   повинні   бути логічно  послідовними, змістовними,   точними,   виразними,   зрозумілими  слухачам, самостійними, невеликими  за  розмірами.

    Застосовувати  сторітеллінг можна як на різних етапах вивчення художнього твору, так і при знайомстві з біографією письменника.             

    Таким чином, використання інтерактивних методів навчання забезпечує розвиток логічного мислення, активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє розвиткові їх творчих здібностей, допомагає вчителеві реалізувати навчальні,  розвивальні цілі на уроці, а головне – навчає людину вільно почувати себе у спілкуванні.

    Відповідно до концепції НУШ  вчитель літератури повинен оволодіти багатьма новими технологіями, швидко засвоювати нову інформацію, нові методики, форми роботи, що дає можливість проводити сучасні цікаві уроки.

    Саме за таких умов важливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

     Список використаної літератури.  

1. Коваленко В. Три уроки узагальнення та систематизації вивченого впродовж року матеріалу із застосуванням інтерактивних форм роботи // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. - №5.- С.52-57.

2. Куцевол О.М. Структура сучасного уроку зарубіжної літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. - №3.- С.38-40.

3. Ніколенко О.М., Куцевол О.М. Сучасний урок зарубіжної літератури: Посібник для вчителя. – К., 2003.

4. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. К., 2011.

5. https://mon.gov.ua › app › media › Zar.lit.5-9-kl