Гопак. Український народний танець.

Український народний танець Гопак. Підготувала студентка ДДПУ Голуб’єва Я. С.

Гопак - це український народний танець запорозького  походження. Назва танцю походить від вигуку «гоп!» під час його виконання, а також слів «гопати», «гупати», «гопкати». Розмір — 2/4. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків. 

Історія. Гопак у давні часи вважався бойовим танцем язичницьких жерців (волхвів), що сприймався як сакральне дійство, зрозуміле для втаємничених, пізніше використаний запорожцями Запорозької Січі у XVI—XVIII ст. Тому, спочатку у ньому брали участь виключно чоловіки. Танець виконувався козаками, які танцювали переважно у парах. Їхній танець — своєрідний діалог, в якому вони демонстрували свій характер, а також силу, мужність. Козаки-танцюристи ставали в коло виконуючи довільні рухи, а їхні товариші підтримували їх вигуками «Гоп!» та «Гей!».

Гопак – бойовий танець. Кожен рух якого являє собою бойовий удар ногами з різних позицій, навіть сидячи. Візантійський історик IX століття Лев Диякон у «Хроніках», описуючи походи князя Святослава, називав волхвів дітьми сатани, що навчалися мистецтву воювати за допомогою танців. Найдавніше зображення гопаку – антські фігурки з Київщини 6 століття – так званий Мартинівський клад.

Коли козаків оточували – вони утворювали коло – хоровод, в якому один міцно тримав інших і вирвати людину з хороводу практично не можливо. І поки в хороводі двоє по бокам тримають одного, той один відриває ноги від землі і б’є ворога обома ногами. Така тактика кругової оборони не лише в козацькому гопаку збереглася, але й у гуцульському танці аркан – там вона краще видна. Гопак – танець, якому багато тисяч років. Найдавніше зображенні гопаку – воїн антів з Київщини – 6 вік н. е.

Гопак з роками вироджується (втрачаються деякі бойові рухи). Без шабель в руках ці елементи танцю для більшості людей не зрозумілі. Якщо танцюристу дати в руки шалюблю – танок стає відразу зрозумілим. Танцюрист перетворюється на небезпечного воїна, який косить ворогів шаблями навколо себе десятками.

Згодом, після знищення Січі, гопак почали виконувати і дівчата в парі з хлопцями. З плином часу танець вже виконувався групами, в яких були і хлопці і дівчата. Важливо, що цей танець ніколи не виконується наодинці.

Нова історія гопака почалася зі створення в 1940 році ансамблю пісні і танцю України, який очолював з 1955 по 1975 роки Павло Павлович Вірський. Саме цей балетмейстер створив академічний народний танець на основі класики і традиційного фольклору, і поставив той знаменитий гопак, яким до цих пір завершує концерти академічний ансамбль танцю України його імені.

Сценічні костюми. Чоловічі костюми, що використовуються для гопака (червоні шаровари, кольоровий пояс, вишита сорочка, взуття з гострими кінцями), є реальною козацькою формою того часу. Шаровари, на пошиття яких витрачалося до 10 м тканини, — це бойовий козацький одяг, зручний не тільки для верхової їзди, але і для ведення бою ногами (так званий «козацький гопак»).

Участь жінок у танку виникла лише в його сценічному варіанті. Їхнє вбрання зазвичай є історичними костюмами центральної частини України (вишита сорочка, плахта, керсетка, червоне взуття, віночок зі стрічками).

Особливості танцю. Особливою рисою є демонстрація сили, спритності, героїзму та шляхетності. Учасники переміщуються парами по колу, а хлопці змагаються у спритності. Дівчата танцюють ліричну частину. У фіналі гопак знову бурхливий та темпераментний. До специфічних рис гопака належить шпагат, що виконується зі стрибком, коли ноги та руки відвернуті в паралельні боки. Також є фігура «павучок», коли танцюрист, сидячи навколішки, спирається на руки, та, ніби відкидаючи ноги вперед, переміщується сценою.

Мелодія танцю. Мелодії гопаків, узагальнюючи ідейно-емоційний зміст танцю, в цілому під час виконання часто змінюють свій характер: то вони звучать мужньо і героїчно, то радісно і запально. Тут все залежить від того, яку сторону вдачі людини змальовано в хореографічному епізоді тієї чи іншої фігури гопака.

Дякую за увагу.