Гра, як засіб засвоєння математичних знань

Гра,  як  засіб засвоєння математичних знань

Сучасні умови вимагають нових підходів до організації навчання і виховання, які б сприяли формуванню і розвитку школяра в тісному і постійному взаємозв'язку з природним та соціальним середовищем, здатності до соціально-значимої діяльності, швидкої адаптації під час зміни життєвих обставин. Досягненню мети навчання математики та реалізації особистісно-спрямованого навчання, яке на перший план висуває завдання створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей учнів, задоволення їх потреб та інтересів, розвитку пізнавальної активності і творчої самостійності сприяє використання ігрових моментів.

Гра - це заняття з метою розваги, розвитку кмітливості, пам'яті, розумового і фізичного загартування тощо, обумовлене певними правилами та прийомами. Дитячі ігри є засобами виховання. Часто гра організовується з навчальною метою.

Знання, які отримує учень в школі, сприяють його розумовому розвиткові - такий принцип був висунутий Сухомлинським. Завдання навчання не може зводитися тільки до накопичення обсягу знань. Головне - потрібно так цілеспрямувати діяльність школярів, щоб вона сприяла розвиткові міркування і пам'яті, самостійному здобуттю знань.

Гра повинна стати важливим компонентом діяльності  школярів. Суть дидактичної гри полягає у розв'язанні пізнавальних задач, сформульованих у цікавій (забавній) формі. Процес розв'язування такої задачі зв'язаний з розумовим напруженням, з переборенням труднощів, що є засобом підсилення розумових зусиль молодшого школяра. Дидактична гра відрізняється від пізнавальних завдань наявністю притаманних грі таких структурних елементів: 1) пізнавально-навчальна задача; 2) зміст; 3) правило; 4) ігрова дія; 5) результат як закінчення гри. Основним елементом є пізнавально-навчаюча задача, яка може проявлятись у змісті гри в більш-менш явному вигляді. Ігри, в яких навчальне завдання подається так, що учень напевно сприймає його в першу чергу як задачу, тобто підходить до її розв'язання свідомо, називаються навчаючими. Тут ігрова ситуація, поєднуючись з навчальною, є засобом підвищення розумової активності. Якщо нема ігрових дій, нема і дидактичної гри. Добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, поєдную два елементи - пізнавальний та ігровий. Мета дидактичної гри - підвищити інтерес учнів до навчального предмету, сприяти зміцненню та пізнанню учнями нових знань, умінь та навичок.

Отже, застосовую такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа озброює учнів не лише знаннями, вміннями і навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвиваючи їх здібності. Граючи, діти вчаться лічити, обчислювати, розв'язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх. Якщо спочатку учень цікавиться грою, то його дуже швидко зацікавить пов'язаний з нею матеріал, у нього виникає потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він починає готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей чи явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Готуючи урок з використанням ігрових технологій, я враховую наступні моменти:

* Які математичні вміння й навички учні засвоять у ході гри? Якому моменту гри слід приділити особливу увагу? Які інші виховні цілі передбачити під час проведення гри? Гра заради гри на уроці недопустима.

* Чи всі учасники виконують правила гри.

* Якою є кількість гравців на кожному етапі гри.

* Обов'язково має бути присутнім елемент несподіванки і непередбачуваності.

* Цікавість гри для дітей, вона не повинна їм набридати.

* Продуманий розподіл ігрових завдань між учнями.

* Тривалість гри.

* Які висновки необхідно повідомити учням по завершенні гри.

* Психологічний комфорт для всіх учасників гри.

* Якщо ігровій діяльності був присвячений весь урок, завершити його підбиттям підсумків. Остаточні оцінки виставити у класний журнал, але ... лише за бажанням учнів (тільки позитивні емоції!).

Але повноцінні ігрові уроки - це рідкість. Через брак часу ми не можемо дозволити собі проводити їх часто, тому більш доцільно говорити про ігрові елементи на різних етапах уроку, причому на уроках різних типів, залежно від дидактичних завдань і способів організації навчальної діяльності.

Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільш стомлені. Я вважаю, що це не завжди правильно, саме ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. Наприклад в 5-7 класах, щоб не записувати тему словами, а зацікавити, заінтригувати учнів, я її зашифровую. Наприклад: Тема «Подільність натуральних чисел». Перше слово записую за допомогою звичайних дробів, друге - десятковими дробами, третє - у вигляді степенів. Поділивши клас на групи розкриваємо разом з учнями тему уроку. На першому етапі уроку доцільно застосувати короткочасні ігри або ігрові елементи, які мобілізують увагу і пам'ять учнів. Наприклад, при вивченні тем «Порівняння натуральних чисел», «Порівняння десяткових дробів», «Порівняння звичайних дробів» я використовую гру «Відгадай». Учні повинні відгадати, яке число я задумала, задаючи питання, на які можна відповісти тільки «так» чи «ні». Гра дає можливість мені не тільки перевірити вміння учнів порівнювати числа, а й вчить дітей слухати один одного.

В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Так, діти 5-го класу із задоволенням виправляють помилки Незнайки, «розмовляють» а Чомусиком, учаться в “лісовій школі” або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. Учні 5-6 класів знаходять виходи з числових лабіринтів, розв'язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі. Наприклад, відома гра “Морський бій” розвиває увагу, кмітливість. У процесі гри учні краще й швидше засвоюють поняття декартових координат, переконуються, що положення точки на площині визначається за допомогою двох її координат. Але гра не повинна зводитися до «стрілянини» по клітинкам, перш ніж зробити постріл, учні повинні дати відповідь на запитання. У залежності від того, на якому етапі уроку застосовується гра, це можуть бути запитання по домашньому завданню, з нової теми, задачі. Гра вчить бути стриманим навіть у критичну хвилину “загибелі ескадри”, боротися до кінця, працювати в групі.

У 5-му класі при вивченні геометричних фігур (прямокутник, квадрат, трикутник) я проводжу гру на розвиток координації руху й уяви із закритими очима: зобразити будиночок, що складається з прямокутника (фасад), трикутника (дах), квадрата (вікно). Діти захоплено малюють, радіють, коли вікно і двері на місці і сміються, коли деякі елементи поза будинком.

Гру «Допуск» проводжу на старті уроку, право голосу надаю кожному учневі. Я задаю запитання, на які учні відповідають по черзі, не встаючи зі своїх місць. Підніматися доводиться тільки тим учням, які не змогли відповісти на запитання. На цей етап добираю прості запитання, що вимагають, як правило, односкладових відповідей на знання раніше вивченого в класі матеріалу. Отже, після першого кола допуску в класі стоять лише кілька учнів, причому ні в якому разі не слід робити акцент на їхній невдалості. Потім пропоную класу не залишати товаришів у біді, кинути учням «рятувальні кола» - поставити їм запитання, які вже звучали сьогодні. Рятувальна операція триває доти, доки кожен учень не дасть правильної відповіді. Така форма фронтального опитування має кілька переваг. По-перше, протягом перших 5-7 хвилин уроку вже кожен учень «виступив», причому дав правильну відповідь, і це додає впевненості. По-друге, не пропала дарма домашня праця, і можна спробувати розвинути успіх. По-третє, коли всі кидаються на допомогу тим, хто замешкався на старті, в класі з'являється атмосфера єдності й доброзичливості. Нарешті, протягом цих 5 хвилин у класі звучить корисна навчальна інформація, необхідна для подальшого просування, причому звучить з вуст учнів, і її потрібно слухати (раптом це саме питання трапиться й мені?). Важливо, щоб усе відбувалося по-доброму, без тиску і зміцнювало в дітей переконаність, що їм це під силу.

На уроках геометрії актуалізацію знань я часто проводжу в формі гри «Роздивимося під мікроскопом». Для кожного ряду класу готую задачу, у якій відсутнє запитання. Кожен учень має висловитися з приводу задачі, «роздивитися» її під мікроскопом. Додаткові бали отримують учні того ряду, яких не змогли доповнити інші учні класу. На етапі вивчення нового матеріалу використання ігрових елементів у навчальному процесі ускладнюється недостатнім обсягом знань і вмінь учнів. Однак актуалізовані на попередньому етапі уроку опорні знання можуть послужити фундаментом для побудови гри під час подальшого вивчення теми. Дуже перспективним вважаю при цьому застосування проблемних методів викладу нового матеріалу, коли вчитель формулює питання й пропонує учням, поділившись на групи, спробувати знайти відповіді. Ігрова оболонка в цьому разі може мати, наприклад, вигляд експедиції (рятувальної, дослідницької, туристичної, наукової). Клас розбивається на групи, кожна з яких отримує маршрутний лист із вказівкою орієнтовного напрямку і стартового завдання. Завдання для поетапного рішення проблемної ситуації складаються вчителем заздалегідь, і вони мають різний ступінь складності. До мети учні можуть просуватися різними шляхами: або вибираючи багато простих завдань, або кілька складних. Розташування груп, а також темп їхнього просування до мети фіксую на карті-схемі, що знаходиться на дошці. Періодично влаштовуємо «привали», під час яких групи здійснюють допомогу відстаючим. Група, яка першою досягла мети, отримує той самий «коштовний вантаж» у вигляді високих оцінок. Але гра на цьому може не закінчуватися. Переможці розходяться по групах, що залишилися на маршруті, й допомагають їм «дійти до фінішу». На завершальному етапі уроку обов'язково згадуємо з учнями суть проблеми, і групи обмінюються своїми баченнями її розв'язання. Ця гра потребує значної підготовки, але я переконалася, що вся робота потім дає позитивні результати, адже знання, здобуті своєю працею, людина засвоює набагато краще, та й радість «відкриття» створює позитивні емоції, без яких неможливий продуктивний навчально-виховний процес.

Уроки закріплення отриманих знань і вироблення практичних умінь і навичок створюють сприятливі умови для навчальних ігор. Вони дають змогу обробити великий обсяг матеріалу, не перевтомлюючи учнів, і при цьому дають можливість учителю застосовувати різноманітні види навчальної діяльності, комбінувати індивідуальні, групові й колективні форми роботи в рамках тієї чи іншої гри. Усе розмаїття таких форм можна почерпнути в телевізійних іграх, наповнивши їх необхідним математичним змістом. Такі уроки, або їх частини, можна провести у вигляді ділової гри («Бізнес гейм», «Аукціон»...), рольової гри (урок - суд, казка, концерт, вікторина, репортаж...) У своїй роботі я використовую всім знайомі і всіма улюблені «хрестики-нулики». На дошці - традиційне для цієї гри поле 3x3. Перемагає, як завжди, команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, перш ніж поставити в поле знак своєї команди, необхідно це право здобути, давши відповідь на запитання, сформулювати правило, означення, теорему, формулу тощо.

Для швидкої перевірки набутих умінь на уроці використовую гру «Лото». Заздалегідь готую запитання, які учні можуть сприймати на слух, і картки, в яких записані відповіді на ці запитання і декілька «зайвих» даних. Таких карток можна виготовити кілька варіантів, але не менше двох. На уроці читаю запитання, а учні «закривають» (закреслюють) відповідь на картці. Щоб перевірити роботу учня, досить відслідкувати не закреслені дані на картці.

Найбільші можливості для впровадження ігрових елементів у навчальний процес дають уроки узагальнення й закріплення знань, що передують, як правило, контрольним роботам і залікам. Ігри на таких уроках потрапляють на благодатний ґрунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Це дає широкі можливості вчителю при проектуванні ігрових ситуацій ефективно перевірити рівень засвоєння теоретичного матеріалу, розуміння застосування базових знань в нестандартний ситуаціях, вчасно виявити та усунути прогалини в знаннях, розвивати самостійність та творчість учнів, систематизувати та узагальнити вивчений матеріал. Ігрову діяльність можна використовувати і в актуальних сьогодні проектних технологіях, як для постановки питання дослідження, так і для захисту проекта.

Гра в навчальному процесі створює мотивацію, яка близька дитині, збуджує інтерес до навчання, що сьогодні особливо актуально. Гра має більші можливості розвивати комунікативні навички. Використовуючи ігрові технології, я для себе «відкрила» деяких дітей, і тому переконана, що інші форми навчання не дали б такого результату. Гра виконує і ряд виховних функцій, учить дітей працювати в команді, нести відповідальність за свої дії, бути стриманим в оцінці дій товаришів, уміти перемагати й програвати, сприяє соціалізації дитини, що є одним з головних завдань сучасної освіти.