Мета:поглиблення знань учнів про заснування Палацу Кеніга (Шарівський палац), ознайомлення з матеріальними та духовними пам’ятками, пов’язаними із заснуванням палацу, розширення уявлень про різноманітність розвитку краю;формування навичок роботи з історичними джерелами, підготовки повідомлень та доповідей.
Історія маєтку в Шарівці Першим власником Шарівки був козацький полковник Охтирського полку Матвій Йосипович Шарій . У 1670 році він придбав ці землі за чотири карбованці. На початок XVIII ст. це вже був хутір на 112 дворів і з церквою. А назву мав на честь його власника - Шарівка. Будівництво ж маєтку розпочалося тільки з новими власниками Ольховськими у 1836 р. Син Сави Ольховського - Петро Ольховський починає розбудову маєтку: зводить будинок, виділяє кошти на садибну церкву. Але на свою біду, пан Ольховський був шанувальником гри в карти. І це його до добра не довело.
В 1881 році азартний гравець програв в карти свій маєток в Шарівці Християну Гебенштрейну (Хрисанфу Гебенштрейту). Новий власник маєтностей разом зі своїм братом Федором робить ремонт палацу, чпи за іншими джерелами, добудовує його, в маєтку з’являється нова огорожа, будиночок приватника. Велику увагу Християн Гебенштрейн приділяє парку, чия колекція поповнюється рідкісними екземплярами. У 1869 р. в Шарівці був відкритий винокурний завод, та паровий млин.
У 90-х рр. ХІХ ст. Шарівку Гебенштрейни продають «цукровому королю» - Леопольду Єгоровичу Кенігу. Це був його другий маєток на Слобожанщині. Перший він придбав у 1874р. у Тростянці . (зараз Сумська обл.) У 1895р Кеніг розпочинає будівництво нового палацу у Шарівці , а також зводяться будівлі теплиця, стайні та манеж, каретні та й автомобільні гаражі!, і, навіть електростанція. У 1918р. після жовтневого перевороту, вся власність родини Кенігів була націоналізована, не минула ця доля й Шарівський палац. У 1925 році тут відкрили туберкульозний санаторій. Тут він проіснував до 2008 року. І дожив у жахливому стані. Про інтер’єри про зовнішній, внутрішній стан палацу зовсім не дбали.
Архітектура палацово-паркового комплексу Білокам'яний будинок Кеніга виконаний в неоготичному стилі. Тут височіли дві башти, надаючи будівлі велич палацу. Від парадного входу в сад до фонтану і бассейну вели великі сходи з трьома терасами. Центральна частина споруди передбачала існування великого залу для різних прийомів і урочистих подій. Палац нараховує 26 кімнат і три зали. Для облаштування садиби граф запросив фахівців з Німеччини – архітектора Якобі та інженера Штольца. Зі східного боку архітектор розробив план веранди, яка була виготовлена повністю зі скла. При в'їзді на територію маєтку були встановлені старовинні ворота з зубцями.
«Білий лебідь» (як називають його місцеві жителі) ефектно виділявся на тлі інших будиночків. Після того, як був готовий палац, Леопольд Кеніг розпорядився, щоб у садибі також побудували будівлю для охорони з гострим дахом, будиночок садівника і його палісадники, парники та оранжереї, а у лісі – хатину лісника. Будинок лісника. Оранжерейна
Навіть не зважаючи на стан всередині палацу, інтер'єри вражають відвідувачів й досі. А чого вартують архівні фотографії, щоб розуміти всю їх розкішність. Чудові розписи, багате дерев'яне оздоблення та каміни – ми це ще можемо побачити на власні очі. Помилуватися цими залишками старовини та аристократизму. Центральний хол, гостьова, малий кабінет мають дерев’яне оздоблення та розписані стелі та стіни. Парадні сходи на другий поверх прикрашені перилами з цінних порід дерева. Захоплення викликає бальна зала з оркестровим балконом, розписами на стелях та стінах, і звісно та декорованим каміном. Одна з найцікавіших кімнат колишня бібліотека-більярдна: тут панує дерево – й навіть стеля прикрашена ним, посередині стіл, біля стіни камін серед шаф з книгами. Гарні каміни обкладені плиткою та розписані стелі та стіни збереглися в багатьох кімнатах.
Парковий ансамбль Композицію парку Кеніга створив ландшафтний архітектор Георг Куфальдт. Під його керівництвом було висаджено близько 150 видів екзотичних для цієї місцевості рослин. Також було побудовано безліч алей, фонтанів, сходів та інших декоративних елементів. Площа парку становить близько 39,3 га. Родзинкою і сьогодні залишається липова алея, гілки дерев якої ростуть вертикально вгору, навкруги росте дубовий ліс – свідок розбудови парку (вік дубів сягає 200-300 років), у лісовому масиві водяться вовки, дикі кабани, зайці, косулі.
Легенди палацу Кеніга Одного разу на відпочинку дружина Кеніга зрадила чоловікові біля великого каменя. Знавіснілий від ревнощів Кеніг наказав притягти цей камінь і встановити на алеї, де найбільше любила гуляти дружина. З тих пір його називають «Каменем любові». Незабаром після весілля дружина графа Кеніга захворіла на туберкульоз. Щоб якось полегшити страждання дружини, граф розбив на території палацового комплексу парк. Були висаджені кілька сортів хвойних дерев та улюблені дівчиною липи.«Камінь любові»