І.Багряний. "Тигролови". Жанрові особливості. Ідейно-художній аналіз та зміст твору

Справжнє прізвище – Лозов’ягін (Лозов’яга) 1907-1963 Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами!

Роман «Тигролови Івана Багряного дав Європі образ українця, представника зневаженої й упослідженої нації, яку розпинали і Ленін, і Сталін жахливими голодами, драконівськими репресіями, але вбити не могли.

Сміливі завжди мають щастя. Іван Багряний

1943 року задум було втілено, а в 1944 році твір, який спочатку мав назву «Звіролови», побачив світ і незабаром був відзначений премією у Львові. У 1946 році роман видано у вдоско-наленому варіанті. Він витримав багато видань українською та німецькою мовами, перекладався англійською (у США, Канаді, Англії), голландською, французькою мовами.

Задум роману «Тигролови» виношувався І. Багряним під час його перебування в таборі, коли, втікаючи з нього, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків вихідців з України.

16 квітня 1932 року його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як  поема «Ave Maria»,  історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея».

А 25 жовтня 1932 року звільнений з позбавленням права проживання в Україні протягом трьох років, направлений на “вільне” заслання до Далекого Сходу - Охотське море, тайга, Хабаровський край, Берингова протока. Багряний втікає з табору 1936 року, переховується між українцями Зеленого Клину (Буреїнський та Сучанський райони). 10.20– 10.44

Одружується, і того ж таки року народився син Борис. Не витримавши туги за Україною, Іван Багряний пробирається в рідну Охтирку, додому. 1936р. Розкошував серед рідні недовго: на четвертий день за доносом сусіда схопили і відправили до Харкова”. Новий термін (3 роки) - тепер уже в таборі БАМЛАГу.

Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину — письменник використав у романі  «Сад Гетсиманський».

Свої враження від перебування в Хабаровському краї Багряний пізніше відобразить у романі “Тигролови”

В основі пригодницько-екзотичного, за визначенням самого автора, роману лежать безпосередні враження і переживання під час втечі з далекосхідного концтабору. Мені не треба нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч потрапив до неї невільником.... Всі ці люди були тими, з ким я міг переживати втіху розмов на материній мові в далекій чужині та ще й невільником. Ті люди ніколи не випадуть з моєї пам'яті... Твір НЕ є автобіографічним, але переживання «страшного державного злочинця», пригоди в тайзі належать І.Багряному.

Жанр: «Тигролови» - пригодницький роман. . «Роман чарує справжнім шармом пригодницького жанру: динамічним розгортанням подій, благородством поведінки головних героїв, їхнім умінням знаходити вихід з численних екстремальних ситуацій, торжеством справедливості». О.КОВАЛЬЧУК

Для якого жанру характерні ці риси? Тигролови мають усі прикмети пригодницького роману: Персонажі поділені на позитивних і негативних. Захоплюючий сюжет. Мисливські пригоди. Кохання. Щасливий кінець.

Зображення трагічної долі людини-особистості в умовах тоталітарної системи Головна думка – у будь-яких випадках людина має бути Людиною Тема: Ідея: - Засудження сталінського терору, його політики, яка калічила людей, позбавляючи їх права на життя; - Гімн людині, що за будь-яких обставин намагається боротися за своє щастя і перемагає. «Сміливі завжди мають щастя».

Час дії роману: 30-ті роки XX cт. 16

Місце дії роману: Спочатку етапний спецпотяг НКВС, що перевозив арештантів ГУЛАГУ до Сибіру. Потім – Далекий Схід, дике Приамур’я, Зелений Клин, Хабаровськ, Маньчжурія, Сіхоте-Алінь. 17

Об'є́днане держа́вне політи́чне управлі́́ння, ОДПУ (рос. ОГПУ, при РНК СРСР) — політична спецслужба при РНК СРСР, яка спеціалізувалась на боротьбі з контрреволюцією, шпигунством, забезпеченні державної безпеки і боротьбі із чужими радянській влади елементами. Головою ОДПУ (а раніше — ГПУ) до 20 липня 1926 року був Ф. Е. Дзержинський. Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС); (рос. Народный комиссариат внутренних дел (НКВД)) — одне з виконавчо-адміністративних відомств уряду СРСР.  19 березня 1946 р. перейменований на Міністерство внутрішніх справ СРСР. 18

Персонажі: Григорій Многогрішний (молодий український інженер-авіатор — правнук гетьман Дем’яна Многогрішного), родина Сірків: батько Денис Сірко, мати Сірчиха, син Грицько, дочка Наталка, Друзі Сірків - сім’я Морозів, Медвин - майор НКВС (головний ворог Григорія), Петро Дядоров, мисливець-тунгуз, його дружина Фійона (коханка майора Медвина); собаки Заливай, Нерпа, Рушай. 19

Чи є підтекст у назві твору? На кого ж ведеться полювання? 20

Два аспекти назви роману «Тигролови» Буквальне її значення: полювання на тигрів, яким займається родина українців у цьому далекому поселенні. Це символ надзвичайної сміливості й гордості, волелюбності. Носіями таких рис характеру у творі є мужні тигролови — Григорій Многогрішний, члени родин Сірків та Морозів. Але тигроловами є й працівники НКВД, зокрема майор Медвин. Тільки в іншому розумінні: він є ловцем людських душ, який намагається зловити їх у лещата системи, «зламати, понівечити назавжди». 21

22 Два аспекти назви роману «Тигролови» Отже, змінивши назву твору з початкової «Звіролови» на «Тигролови» , Іван Багряний істотно поглибив змістові акценти твору. Тигролови в прямому значенні — сміливці, які ловили небезпечних диких звірів (родина Сірків). Але в романі є новітні тигролови — це ті, хто ловив утікачів зі сталінських таборів смерті (майор НКВС Медвин). 22

В Україні масове переселення почалося у другій половині ХІХ століття. Площа Зеленого Клину – близько 1 млн. квадратних кілометрів. Найбільші міста – Хабаровськ, Владивосток, Комсомольськ, Уссурійськ. «Жили ми тут ліпше, як дома. Це була наша друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша. І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна, Катеринославка, Переяславка тощо». 23

Прапор Зеленого Клину дуже схожий на сучасний укр. прапор – синьо-жовто-зеленого кольору. Синій колір — гори і небо, жовтий — золоті ниви, а зелений клин на прапорі — тайга. Із 1,5 мільйона всього населення на Далекому Сході українців був 1 мільйон. 24

«Тигролови» — український художній фільм режисера Ростислава Синько, відзнятий у 1994 році на кіностудії «Укртелефільм» 25

«Навзаводи із щастям» «Світ на колесах» «Осінь у тайзі» «Рейд у Хабаровськ» Композиція твору «Дракон» «Навзаводи із смертю» «Родина тигроловів» На «кішку» «В пралісах Сіхоте —Аліня» «П’ятнування» «Зима» 12 розділів Події у романі відбуваються упродовж пів року (осінь, зима) 26

Й С Ф Д «Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон»; «шістдесят коробок-вагонів — шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогненноока голова — велетенський двоокий циклоп — найпотужніший паротяг «Й.С.» (Йосип Сталін). Ззаду — такий же найпотужніший паротяг «Ф.Д.» (Фелікс Дзержинський). На тендері прожектор — довгий вогненний хвіст. Біля кожного вагона — щетина багнетів. Наїжився дракон, мов їжак... Ні, мов дракон! І гнався зі скреготом». ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 1. Дракон 27

Й С Ф Д «Він знявся десь з громохкого центру країни «чудес», вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами... звивався межи скель і шпилів... Високо в небі сіючи іскри й сморід, летів і летів у безмежній ночі... Палахкотів над проваллями... Звивався над прірвами... пролітав із свистом спіраллю над диким бескиддям і нагло зникав десь у надрах землі... Зникав... І раптом вилітав з-під землі далеко, пряв очима, зойкав несамовито і ... летів і летів...» ; «Утікають кілометри... Утікають ліси, і пустелі, і пасма гір, і безліч рік та тьмяних озер... — все утікає назад. А дракон все летить і летить — у невідоме, вперед, у чорну сибірську ніч, на край світу. Перетинає меридіани. Списує гігантську параболу десь по сорок дев'ятій паралелі... Б'є по чорній імлі вогненним хвостом, зіходить їдучим димом та смородом і реве, реве...» 28

«Дракон» Асоціативний малюнок потяга-дракона Й С Ф Д Це «дракон», «реальний, справжній дракон, найбільший і найстрашніший з усіх драконів... На сталевих лапах, з вогненним черевом, з залізною пащею», «скажений поїзд», «етап,... «ешелон смерті», - етапний ешелон ОГПУ - НКВД», «диявольська комета», «спецешелон ОГПУ — НКВД... один з багатьох таких ешелонів; женуть вони отак божевільним темпом через глуху ніч і крізь ще глухіший Сибір, оповиті таємницею... не просто таємницею, а таємницею державною оповиті вони... про зникнення душ», «дивовижний ешелон смерті» 29

Пасажири цього поїзда, якими «натоптане черево вщерть у дракона» - «вантаж», «гроно мерехтливих очей і блідих облич, що поприлипали, мов паперові, до ґрат»; «гроно мерехтливих крапок», «грона живих очей»; «живі мертвяки», «обличчя», «тисячі мучеників», «каторжники», «приречені, безнадійні, змордовані», «тупі і байдужі, виснажені», «маса змарнілих, знеособлених людей», «безконечні лави людей, списаних з життєвого реєстру, обтикані патрулями з рушницями і псами». 30

Одним із пасажирів поїзда -дракона є надзвичайний «арєштант», «диявол», «страшний державний злочинець», «на двадцять п'ять літ каторги приречений», «Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор... Суджений на 25 років... На ймення — Григорій Многогрішний; «гордий сокол», «безумний сміливець». Після тривалих допитів і тортур він їде на етапному ешелоні ОГПУ-НКВД, що через 15 діб має дійти до кінцевої станції ОКЕАНСЬКОЇ, а звідти через Японське море, Тихий океан на Магадан, до невідомої КОЛИМИ. 31

Судячи з прізвища, він – далекий нащадок славного козацького гетьмана Дем’яна Многогрішного. Цей гетьман твердо обстоював самостійність України, відверто висловлювався проти загарбницької політики Москви, за що й був підданий тортурам, а потім відправлений на довічне ув’язнення до Сибіру. Хвилинка історії 32

«На окремих пунктах ешелон зупиняється. На мить, на коротку мить. Тоді по нім біжать аргати, біжать по дахах, перестрибуючи з вагона на вагон, і стукають палками в залізо — чи не проломлено де?! Чи немає диверсій?! І так само біжать аргати по боках ешелону, перестукуючи стіни — чи не зрушена дошка десь?! Чи не замірився ворог з нутра на державу, закон і порядок, рятуючись від того закону втечею!?» 33

Саме він, «нікому не відомий, гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, ... правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного», «вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда», бо воліє «краще вмерти біжучи, ніж жити, гниючи!» Український інтелігент Григорій Многогрішний, як і його славний предок Дем'ян Гнатович Многогрішний, гетьман Лівобережної України, — сильна духом людина, яка з найскладніших життєвих обставин знаходить гідний вихід і залишається вірною високим загальнолюдським цінностям. 34

ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 2. Світ на колесах «Тихоокеанський експрес нумер один», «найліпший і наймодерніший експрес в СССР; найкомфортабельніший експрес у так званій робітничо-селянській державі... чудо цивілізації, вершок людської вибагливості і фантазії». «М'яко погойдуючись, як у мрійному вальсі, пишаючись шовком фіранок на вікнах, мерехтячи люстрами, котився він, ніби разок блискучих коралів, і миготів емалевими девізами на боках вагонів: "Нєгорєлоє — Владівосток". Віз, заколисуючи, екзальтованих пасажирів десь в невідомий і вимріяний, казковий край, в дивне золоте ельдорадо». 35

ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 2. Світ на колесах Незвичайними є і пасажири цього експреса - «експансивні горласті мешканці різного віку і різної статі», «експансивні відкривателі давно відкритого і зухвалі рекордсмени давно пройденого. Шукачі карколомних пригод, а ще більше карколомних кар'єр. Шукачі щастя і довгих карбованців...», «словом, цвіт робітничо-селянської імперії у всій його величі і багатогранності». 36

В’язні Світ репресій, пекла, мук, пітьми “Відповідальні товариші”: партійна еліта,інженери, авіатори, прокурори, військові працівники Світ ілюзорного раю, примарного вільного життя Експреси (дракони) Два світи в одній державі 37

. Образ дракона – це образ усієї більшовицької системи. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює приреченість народів Радянського Союзу на знищення. Цю приреченість перекреслює одна-єдина деталь: зринає над обставленими багнетами й оповитими державною таємницею вагонами українська пісня. Вона «здіймається на крила, вилітає назовні і летить слідом, шугає крилами над спиною дракона». Мелодія стає дедалі потужнішою, кипить, вирує, й оскаженілий вартовий безсилий спинити її. Бо то голос нескореної волі, свідчення нездоланості українського духу. І от Григорій виривається з експресу смерті.

ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 2. Світ на колесах «…чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ… смокче бордо і читає-смокче “Правду”, студіює промову вождя».

«Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли... Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили — тисячі нас замучених, закатованих... Ти матимеш дітей, але не матимеш радості - з дитячих очей дивитимемося ми. Дивитимусь я. І ти втікатимеш од них геть... І ніде ти від нас не втечеш». Григорій безжалісний із катом свого народу

«П'ятий день він ішов. Не ішов, а гнав наче молодий гордий олень, гнав навпрошки, ламаючи хащі. Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах. Воля! Воля! Широко роздимаючи ніздрі, він захлинався нею на бігу, розривав грудьми зелену стіну. Всі 25 літ в ньому зажили враз, запульсували, напружуючи кожен нерв, кожен суглоб. Виручай! Воля! Воля! І він гнав. Він знав, що від того залежало бути йому чи не бути... вибув на схід, а повертався з заходу» ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 3. Навзводи зісмертю

ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 3. Навзводи зі смертю “Вперед, Робінзоне! Бог не без милості, козак не без щастя”. "Грабунок, братку, каюсь… Але що зробиш? Могло бути гірше, адже правда? Але знай, — з усіх злочинів, сотворених мною за і життя, — це найбільший і за це варто приліпити мені двадцять п'ять років..

ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 4. Родина тигроловів «У кутку рясніли образи, королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем. Чорні страстяні хрести напалені на стелі... Він лежить на великому дерев'яному ліжкові, роздягнутий, накритий вовняною ковдрою чи киреєю... Пахне васильками... У вікно знадвору зазирає сонце. Мати в очіпку і в рясній стародавній спідниці, посміхаючись, несе тарілки в двері... За нею бистроока дівчина виступав, мов горлиця... Біля вікна, тримаючи козацьке сідло й ушивальник, звівся і стоїть густобровий, кремезний парубок...»

«… хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця». «І скільки тієї гордості волелюбної, природної, як могутні кряжі гір! Тому в неї і Наталка така дика та горда» «Бідолашна... Горда... Дика... Наївна... І надзвичайна Наталка» НАТАЛКА

Батько Денис Сірко Голова родини, вправний мисливець. Ще фізично сильний, кремезний,який не втратив мисливської реакції. Творча людина, є носієм народної культури. Справжній володар тайги. «вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидий, волохаті груди випинаються з білої пазухи»

Справжня берегиня сімейного вогнища. Дбайлива дружина і мати . Береже пам’ять роду. Спостережлива і розумна жінка . Керується почуттям великої материнської любові. Сірчиха Донька Наталка, яка стріляє на полюванні не гірше за батька, а тайменя в річці ловить краще за будь-кого. Наталка

Кремезний парубок. Має характер переможця. Мисливець ! Справжній мисливець! ТИГРОЛОВ !!! Грицько «..високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий старенький френч. На ногах ічиги, на голові набакир кепка, з-під неї буйний чуб кучерявиться…».

Це не лише гарна родина , це міцне родовідне дерево української нації , з якого відродилась і утворилась нова держава і нова людина СІМ’Я СІРКІВ - родина українських переселенців, тигроловів, що займається мисливством, полює на тигрів, а їх хутро продає.

Добрий душею старий полтавський переселенець Сірко, його ладна дружина, щира в коханні Наталка відігріли зболене серце і поранену душу колишнього в’язня, повернули його до життя.

ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 5. П’ятнування Другого дня зранку чистили зброю. Весело лаштувалися в далеку дорогу, на промисел, виконуючи Сірків наказ: "Як на промисел рушати, то найперше — треба зброю в порядку мати". Сірки та Григорій тренувалися стріляти. Гриць намалював крейдою на високих кедрах голови оленів, і стали п’ятнувати, тобто влучати по п’ятнах (плямах).

ЧАСТИНА ПЕРША Розділ 6. В пралісах Сіхоте-Аліню Ізюбри (рудувато-сірі олені) дорогі своїми пантами — молодими рогами (ізюбр-самець щороку змінює роги), тому на них і ведуть полювання. При цьому треба бути обачними: панти, проткнуті кулею, не цінуються. Сірки з Григорієм відправилися на пантування.

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 6. В пралісах Сіхоте-Аліню Дорогою Сірки зустріли родину Морозів: старого Мороза, його двох дочок — Ганну та Марійку — та зятя Мороза, чоловіка Ганни. Морози були давніми друзями Сірків, раніше вони мешкали в одному селі. Дві родини вирішили заночувати разом на місці зустрічі, а рано-вранці розпрощалися..

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 7. Memento mori Наталка і Гриць дуже прагнули вполювати тайменя, який жив між кам’яними брилами у водяній прірві й лише іноді показувався на чистих мілинах… Раптом скажено загриміло: заклекотали вісім літаків. Вони летіли низько над паддю. Григорій був приголомшений, у нього з’явилося передчуття чогось страшного…

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 8. Осінь у тайзі Розділ 9. Зима Разом з родиною Сірків Григорій Многогрішний відкриває для себе унікальний екзотичний край. З часом юнак закохується в Наталку.

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 10. Рейд на Хабаровськ Гриць та Григорій вирушили до Хабаровська, щоб здати хутро, оформити дозвіл на зброю та поновити контракти. Вони поїхали експресом, що їхав від Владивостока до Москви та навпаки. То був дивний потяг: їздив, коли хотів, зупинявся, коли хотів, і квитків ніхто не мав. На одній зі станцій до вагону зайшли двоє офіцерів НКВС з ліхтариками, світили в обличчя чоловіків. Побачивши дивне, екзотичне вбрання Григорія та Гриця («розцяцьковані унти і дохи»), вони пройшли далі, прийнявши їх за екзотично вбраних представників місцевої, а то й центральної влади.

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 11. На кішку Родина тигроловів разом із Григорієм НАВАЖИЛИСЯ вирушити на полювання на тигра. Старий Сірко вагався, адже вже не було в живих Миколи, а для Григорія це було перше в житті полювання. Григорій мужньо погодився замінити Миколу. Дорогою Сірки та Григорій помітили написи на снігу: «ФІЙОНА МЕДВИНУ ПРИВІТ ПЕРЕДАВАЛА»

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 11. На кішку “Тут я тобі й рев, тут я тобі й трибунал”. Убивши Медвина, Многогрішний зізнається в скоєному, написавши на снігу. “Судив і присуд виконав я - Григорій Многогрішний. А за що - цей пес сам знає”.

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 11. На кішку Нарешті Григорій розказує свою історію Наталці. Він розказав, що його присудили до двадцяти п’яти років каторги — «І все тільки за те, що я любив свій нещасний край і народ…».

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 11. На кішку «…зробив те, що повинен був зробити, — убив дракона. Вона нічого не бачила... Він піде далеко звідси, а вона потім розкаже своїм. Наталка з болем, жалем і любов’ю в голосі спитала, куди ж він піде... можна переховатися в нетрях. Григорій заперечив: це великий собака. Він відбивав безвинним людям печінки, ламав кості, видряпав би й серце, якби дістав. Його він мучив два роки, потім відправив до божевільні. І все лише за любов до своєї батьківщини. Йому, Григорієві, вдалося втекти, його знову впіймали й мучили, потім засудили на 25 років каторги. Він знову втік — вистрибнув на ходу зі скаженого поїзда. І, на щастя, потрапив до них, Сірків. Як каже їхня мати, «сміливі завжди мають щастя».

ЧАСТИНА ДРУГА Розділ 12. Навзаводи зі щастям Його шлях тепер лежить до Китаю, в Маньчжурію. Многогрішний прощається з родиною Сірків, проте Наталка просить благословіння в батьків і наважується разом із Григорієм вирушити по життєвій дорозі назустріч перешкодам. Так закохані долають Маньчжурський кордон.

«ЖИВІ. ЗДОРОВІ. ОБІЙМАЄМО ВСІХ. ЦІЛУЄМО. ВЖЕ ПЕРЕЙШЛИ ДО ТІТКИ!». Знову і знову перечитував він. А мати сховала записку, молилася Божій Матері про зустріч із дітьми бодай наостанку літ. … Гриць прив’язав Заливая, аби той не втік. Проте на п’ятий день вірний пес утік «Подався доганяти без надії догнати. Але — сміливі завжди мають щастя».

Основні елементи сюжету Експозиція — опис потяга-дракона, що везе каторжників, засуджених на роки заслання, в Сибір Зав’язка — втеча Григорія Многогрішного з поїзда-дракона Розвиток дії — життя Многогрішного в родині Сірків. Кохання до Наталки. Полювання на тигрів Кульмінація — зустріч і поєди-нок Григорія Многогрішного та майора Медвина Розв’язка — Григорій разом з Наталкою покидають Сибір і переходять кордон Маньчжурії.

– Протистояння добра і зла; – Людина і тоталітарна система: – Душевна чистота і бруд; – Щире кохання тих, хто не може бути разом; – Життя українців поза межами своєї Батьківщини; – Двобій життя і смерті; – Сміливість і чистота винагороджуються свободою. Проблематика твору

«Сенкан» – це вислів, який складається з п’яти рядків: 1. Слово – тема (іменник). 2. Два прикметники (означення теми). 3. Три слова, які позначають дію, пов’язану з темою. 4. Фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї). Слово – висновок (синонім теми). 1 ряд – тигр 2 ряд-Григорій 3 ряд - Медвин

1. В ешелоні смерті було 60 коробок-вагонів? 2. Дошки у вагоні були перерізані пилкою? 3. Григорій блукав тайгою 6 днів? 4. Григорія з небуття виводила пісня? 5. Многогрішному було 26 років? 6. У бараках на лісорозробках пісню співали молоді хлопці 7. Григорія заслали на 25 років? 8. Двох мисливців – Григорія та Грицька – порівнювали з ведмедями? 9. На ніч тигролови отаборились прямо на снігу ? 10. Панти – це шапка з вівці 11. Головне при ловлі тигрів – сміливість, швидкість і неодмінно тиша

1. В ешелоні смерті було 60 коробок-вагонів? (Так) 2. Дошки у вагоні були перерізані пилкою? (Ні) 3. Григорій блукав тайгою 6 днів? (Так) 4. Григорія з небуття виводила пісня? (Так) 5. Многогрішному було 26 років? (Ні) 6. У бараках на лісорозробках пісню співали молоді хлопці (Ні) 7. Григорія заслали на 25 років? (Так) 8. Двох мисливців – Григорія та Грицька – порівнювали з ведмедями? (Так) 9. На ніч тигролови отаборились прямо на снігу ? (Так) 10. Панти–це шапка з вівці (Ні) 11. Головне при ловлі тигрів – сміливість, швидкість і неодмінно тиша (Ні) 12. Пісню «Розпрягайте хлопці коні…» співав Григорій? (Ні)

Метод «Мікрофон» - Чи щасливим був Григорій Многогрішний - головний герой твору? - Чи погоджуєтеся ви з думкою про те, що «у сміливих щастя завжди є»?

Випишіть цитати до образу Г. Многогрішного. На основі цитат побудуйте монолог-розповідь від першої особи про головного героя роману. Напишіть висловлювання: Уроки життя, які я взяв (узяла) з роману «Тигролови». Домашнє завдання

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ГОТУЄМОСЬ ДО ЗНО