Історія та сьогодення Сумщини

Історія та сьогодення Сумщини: реалії та перспективи розвитку. Підготувала Учитель історії КУ Сумської ЗОШ № 22 Панченко О. А.

Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. В V-ІІІ тис. до н. е. територія області була заселена мисливсько-рибальськими племенами. З кінця ІІІ початку І тис. до н. е. на території Сумщини жили землеробсько-скотарські племена. На берегах Сейму, Сули, Ворскли та Псла виявлено більше 70 городищ, поселень та курганних могильників.

В VII—X ст. всю територію сучасної Сумщини населяло слов'янське плем'я сіверян. В VII—X ст. всю територію сучасної Сумщини населяло слов'янське плем'я сіверян.

До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини. Розташований на кордоні зі степом край, незважаючи на постійні напади кочівників, був порівняно густо заселений. На території області відомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильників. Крім невеликих поселень, існували й великі міста, про які розповідають давньоруські літописи: Ромни, Вир, В'яхань, Путивль, Попаш, Глухів, Зартий. До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини. Розташований на кордоні зі степом край, незважаючи на постійні напади кочівників, був порівняно густо заселений. На території області відомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильників. Крім невеликих поселень, існували й великі міста, про які розповідають давньоруські літописи: Ромни, Вир, В'яхань, Путивль, Попаш, Глухів, Зартий. До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини.

Путивль. У другій половині ХІІ ст. та на початку ХІІІ ст. місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із віток чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль і був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.

Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 р. Путивльська фортеця була безуспішно обложена половцями. Плач Ярославни на стінах Путивльської фортеці

Ромни. У часи давньоруської держави місто-фортеця Ромен закривало північну частину Посульської оборонної лінії, початок будівництва якої за писемними джерелами поклав Володимир Святославович. Місто-фортеця Ромен захищало південно-східні кордони Київської Русі і згадується під 1096 р., де йдеться про один з епізодів біографії Володимира Мономаха і його похід проти половців.

В'яхань. Залишки літописного В’яханя знаходяться в межах села Городище Недригайлівського району на Сумщині. Сьогодні це велике укріплення, яке відносно добре збереглося. Овальної форми вал місцями до п’яти метрів заввишки, залишки рову, місце розташування на острові, що колись омивався рукавами Терну – свідчать про значні оборонні можливості міста.

Ю. Моргунов, який детально займався вивченням цієї пам’ятки, вважає, що місто було збудоване наприкінці ХІ сторіччя. Ним же влітку 1972 року виявлено на городищі унікальну знахідку – печатку Володимира Мономаха, яка датується 1094 – 1113 роком, тобто тим періодом, коли князь володарював у Переяславі, до якого тоді відносився і В’яхань.

Глухів. Про значимість Глухова та його велич свідчить декілька фактів як археологічних, так і документальних. Місто встановило торговельні зв'язки з Києвом, а також Візантією. Доказ тому — знахідки речей київського походження, візантійських монет, уламків візантійських амфор.

У першій літописній згадці про місто (вказана точна дата 13-14 грудня 1152 року) автор пояснює, чому воїни саме його обрали для перепочинку. Виявляється, тільки таке багате місто, як Глухів, було в змозі прогодувати велике військо. Про надійну укріпленість міста свідчить друга згадка Глухова в літописі під 1169 роком, коли князь Андрій Юрійович, пішовши на Суздаль, на час походу переховував свою сім'ю у Глухові.

Зартий. Точної дати заснування міста Зартия немає. Однак , той факт , що його жителі разом з іншими жителями давньо- слов'янських міст Сіверсько - Чернігівського князівства брали участь у походах Святослава проти хазар , а пізніше проти половців у походах Ігоря та його брата князя Всеволода, де вони в 1186 році в битві на річці Каяли (нині Кагальник Ростовської області) зазнали повної поразки , свідчить про те , що виникнення міста Зартия відноситься до початкового періоду заснування російської держави , тобто приблизно 1100 років тому.

На початку 20-х років XIII ст. зі сходу насунули монголо- татарські орди.

В 50-60-х роках XIV ст. наш край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. В роки Визвольної війни і до смерті гетьмана Хмельницького існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

СумиІсторія Сум почалася в результаті наслідків битви під Берестечком, коли 1651 року українські козаки під проводом Богдана Хмельницького зазнали поразки.

Перед початком битви під Берестечком було створено новий полк — 27 червня 1651 року, козаки якого скоріше за все після переселення на Лівобережну Україну і заснували Суми 1652 року. Нагрудний знак 1-го Сумського гусарського полку, котрий починає свою історію 1651 року

Один з засновників Сум — полковник Герасим Кондратьєв. У 1658 році Суми офіційно стали центром Слобідського козацького полку. Полк очолив Герасим Кондратьєв.

1 липня 1656 року було ухвалено рішення про перетворення Суминої слободи в місто Сумин, і почато будівництво фортеці. Будівництво велося у 1656–1658 роках, керував ним московський воєвода Кирило Юрійович Арсеньєв. Метою будівництва був захист Слобідської України від набігів татар. Стіни = було споруджено з дубових колод, під фортецею викопано підземний хід до води за допомогою якого у майбутньому під час облог місто забезпечувалося питною водою. Було насипано навколо фортеці вал і викопано глибокий рів. Оборонні споруди доповнювалися природними: річки Псел, Сума і Сумка з трьох боків опоясували місто.

Будівництво фортеці.

У 1702 році завершується будівництво Воскресенської церкви — у теперішній час найстарішої споруди Сум, що збереглася.

Кролевець. У літописі під 1160 роком згадано місто Зартий, яке було на місці нинішнього Кролевця. Під назвою Кролевець місто засноване у 1601 році переселенцями з Правобережної України, назване на честь короля (круль — польською король).

За Деулінським перемир'ям 1618 року Кролевець відійшов до Польщі, його було подаровано польському магнату Вишлю. 1632 року значилося як повітове місто. 1644 року король Владислав IV надав місту магдебурзьке право.

1657 року кролевецькі козаки виступили проти гетьмана Івана Виговського. Наприкінці 1663 року Кролевець захопило об'єднане військо польського короля Яна Казимира та правобережного гетьмана Павла Тетері, але в лютому 1664 року місто відбив московський воєвода Григорій РомодановськийІван Виговський. Ян II Казимир. Ромодановський Григорій

Під час війни між правобережним гетьманом Петром Дорошенком і лівобережним гетьманом Іваном Брюховецьким Кролевець було спалено. Польща довго не хотіла відмовлятися від Кролевця й остаточно віддала його Росії лише 1686 року. Петро ДорошенкоІван Брюховецький

Конотоп У жовтні 1634 р. в документах уперше згадується Конотоп. Польський король Владислав IV Ваза надав Миколі Цетисову та його нащадкам у володіння землі під Конотопом, Городищем, Єзучем.

У 1635 р. польський шляхтич Підкова заснував садибу Новоселиця, поблизу якої польський староста побудував фортецю Конотоп на північ від поселення Новоселівці. У 1640 році укріплення за розпорядженням Новгород-Сіверського старости А. Пясочинського було перебудовано у достатньо потужну фортецю. Вона мала чотирикутну форму, вали й укріплені деревом стіни. Довжина кожної зі стін фортеці становила приблизно 100 сажнів (понад 200 м.). До фортеці вело троє воріт: київські, путивльські та роменські. Залишки валів та місце, де був замок, залишились донині.

Через землі Конотопщини у XVII ст. проїздили російські та українські посольства, їх урочисто зустрічали в Конотопі та найближчих селах. Особливо пожвавились відносини після звернення гетьмана Б. Хмельницького до російського царя Олексія Михайловича з пропозицією вступити у боротьбу за польський престол після смерті польського короля Владислава IV.

«Конотопське диво»Згідно з легендою, після вигнання польського гарнізону у фортеці залишався жити староста Сосновський з дружиною та 5 дітьми. Повсталі конотопці звинуватили старосту у зраді та вбили його разом з сім'єю, а тіла повкидали у колодязь, де вони пролежали три місяці. На свято Воздвиження Чесного Хреста вода в колодязі раптово піднялась на 20 метрів і підняла тіла вбитих, зовсім без прикмет тління. Лише після того, як їх поховали за християнським звичаєм неподалік колодязя, вода пішла донизу.

Землями Сумщини проходило військо гетьмана Івана Виговського. Саме тут, під Конотопом, відбулась знаменита Конотопська битва, в якій українська армія перемогла російську.

В 1708—1709 рр. населення Сумщини опинилось в центрі боротьби гетьмана Мазепи з російським царем Петром I. Саме в Лебединi були страчені прибічники гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено маніфест із засудженням Мазепи. Іван Мазепа. Петро I

Після руйнування гетьманської столиці Батурина столицею Гетьманської України став Глухів.

З другої чверті XIX ст. широкого розвитку набуло цукроваріння. Сумський повіт по кількості розташованих на його території заводів займав друге місце в Україні, а Суми називали цукровою столицею.

В створеному в 1897 році цукровому синдикаті провідна роль належала цукрозаводчикам Сумщини — Харитоненку i Терещенку. Терещенко Михайло ІвановичІван Герасимович Харитоненко

6 березня 1918 р. було прийнято закон Центральної Ради про адміністративно-територіальний поділ України. За новим устроєм територія нашого краю поділялася на такі землі: Посем’я, центр — Конотоп (Шостка, Глухів, Кролевець, С.-Буда);Посулля, центр — Ромен (Глинськ, Гадяч, Лохвиця, Лубни);Слобідщина, центр — Суми (Лебедин, Недригайлів, Білопілля, Охтирка, Богодухів). Але до широкого практичного втілення цього указу справа не дійшла. До речі, за часів Гетьманату Скоропадського до України було приєднано Буринь, Путивль, Миропілля, Суджу, Рильськ.

Сумська область створена згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР 10 січня 1939. До її складу ввійшли 12 районів Харківської області (Білопільський, Великописарівський, Грунський, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський), 17 районів Чернігівської області (Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов'язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смелівський, Талалаївський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпільський) та 2 райони Полтавської області (Липоводолинський, Синівський).

Сумщина – партизанський край22 вересня 1941 року голова виконкому Путивльської міської Ради депутатів трудящих Сидір Артемович Ковпак підписав своє перше розпорядження, як командир Путивльського партизанського загону. Ця дата і була прийнята в якості відліку для визначення початку всенародного партизанського руху на окупованій фашистськими військами території України. Сидір Артемович Ковпак

Сформоване на території Сумської області партизанське з’єднання під командуванням О. М. Сабурова до жовтня 1942 року вело бої з ворогом у північних районах Сумської та південних Орловської областей.

Загони народних месників наводили страх на німецьких солдат: підривали мости та залізничні колії, військові склади та нафтосховища, пускали під укіс військові ешелони з живою силою та бойовою технікою – окупована земля горіла під ногами фашистів.

Трагічна доля спіткала сумських партизанів і підпільників. У грудні 1941 року фашисти вийшли на слід сумського партизанського загону і розгромили його. Більшість патріотів було повішено або розстріляно.

Економіка Виробнича спеціалізація області пов'язана з видобутком енергетичних ресурсів , розвитком машинобудування , хімічної та нафтохімічної промисловості , переробних галузей сільського господарства .

Сільське господарство представлене рослинництвом (обробіток зернових культур , картоплі , цукрових буряків , інших технічних культур) і тваринництвом .

Сумська область - один з головних нафтогазовидобувних регіонів України . Паливно -енергетичний комплекс області представлений підприємствами з видобутку паливно -енергетичних корисних копалин; виробництва продуктів нафтоперероблення ; постачання і збереженню нафти , газу та нафтопродуктів; виробництва та розподілення електроенергії та газу.

Агропромисловий комплекс Сумщини має стійкі та стабільні передумови для досягнення високої ефективності сільськогосподарського виробництва . Такими передумовами є її родючі грунти (потужні чорноземи займають в області 56 % ріллі ) , вигідне географічне розташування, сприятливі для сільського господарства природні і кліматичні умови.

Промисловість. Основними напрямками діяльності промислових підприємств області є хімічне машинобудування насосне та енергетичне машинобудування , сільськогосподарське машинобудування , приладобудування та радіоелектроніка , виробництво технологічного устаткування для переробних галузей агропромислового комплексу , для гірничорудної промисловості , для поліграфічної промисловості та медицини , для нефтегазостроітельной та переробної галузей , хімікатів , кінофотоматеріалів , мінеральних добрив.

Машинобудівний комплекс області спеціалізується на виробництві високотехнологічної складної продукції для хімічної та нафтовидобувної промисловості , газоперекачувальних агрегатів , насосів , промислової трубопровідної арматури , технологічного обладнання для переробної промисловості та іншої продукції.

Сумщина має розвинений виробничий потенціал і за рівнем техногенного навантаження території займає місце в першій десятці областей України .

Провідними підприємствами області є: сумські акціонерні товариства "Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе", "Насосенергомаш" і "Центроліт", конотопські ВАТ "Мотордеталь-Правекс" і "Червоний металіст", Охтирське ВАТ "Нафтопроммаш", роменський "Поліграфмаш "і ряд інших.

Хімічна промисловість представлена ​​9 підприємствами, на яких виробляються мінеральні добрива, сірчана кислота, хімічні реактиви, лакофарбова продукція, магнітна стрічка, кінофотоплівки та ін Найбільші підприємства галузі - ВАТ "Сумихімпром" і Шосткинське об'єднання "Свема". Крім цього, в області успішно працюють десятки підприємств легкої, харчової та інших галузей промисловості.

Сьогодні Сумщина – потужний промисловий регіон, привабливий для інвесторів, територія, де збирають багаті врожаї, модернізують медицину, запроваджують європейські стандарти в освіті, відроджують село як основу української економіки та духовності.

Сумщина - унікальний у природному відношенні куточок України. Область нараховує 168 об'єктів та територій природно-заповідного фонду (український степовий заповідник Михайлівська цілина, заказники, дендропарк, заповідні урочища). Область приваблює мальовничими берегами численних річок, джерелами питної води з цінними лікувальними і питними властивостями. Пам'ятки архітектури є в Путивлі, Ромнах, Лебедині, Охтирці.

Список використаної літературиhttp://uk.wikipedia.org/wiki/http://ua.convdocs.org/docs/index-84449.htmlhttp://www.mglin-krai.ru/20-interesnoe/istoriko-ekonomicheskij-ocherk-mglinskogo-kraya/28-drevnij-slavyanskij-gorod-zartyjhttp://history.sumynews.com/z-glibini-vikiv/item/390-istorichnij-opis-m-romni-sumskoji-oblasti.htmlhttp://biosvet.com.ua/forum/gluhov_getmanskaya_stolitsa_t1675.htmlhttp://ukrainaincognita.com/ru/getmanshchyna/glukhov-zabytaya-stolytsaїЕнциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.http://www.rada.com.ua/ukr/Regions. Potential/Sumy/http://www.mglin-krai.ru/20-interesnoe/istoriko-ekonomicheskij-ocherk-mglinskogo-kraya/28-drevnij-slavyanskij-gorod-zartyj