Історія України.11 клас.Тема. «Воєнні дії на території України в 1914—1917 рр. Бойовий шлях Легіону УСС та їхня культурно-освітня діяльність. Політика Російської імперії та Австро-

Про матеріал

урок у 11 класі за програмою для шкіл глухих та слабочуючих учнів. Підготувала вчитель Зайченко Алла Євгеніївна

Перегляд файлу

Урок № 9 -10

Тема. Воєнні дії на території України в 1914—1917 рр. Бойовий шлях Легіону УСС та їхня культурно-освітня діяльність. Політика Російської імперії та Австро-Угорщини на українських землях у 1914—1917 рр. Економічна та політична кризи в Російській імперії та Австро-Угорщині.

Мета: охарактеризувати перебіг та наслідки воєнних дій у 1914 р. на території України; з’ясувати, за яких обставин Східна Галичина та Північна Буковина були захоплені російськими військами, а також розкрити суть політики російської адміністрації на західноукраїнських землях; розвивати в учнів навички самостійної та дослідницької роботи, вміння на основі візуальних і текстових джерел інформації характеризувати історичні події, робити висновки та узагальнення; сприяти національно-патріотичному вихованню учнів; виправляти недоліки у вимові здобувачів освіти.

Основні поняття: «Галицька битва», «Галицько-Волинське генерал-губернаторство», депортація, репресії, Горлицький прорив, Брусиловський прорив, тактика «спаленої землі», Маківський бій, Семиківський бій.

Обладнання: мультимедійна презентація «Галицька битва», карта, картки з документами.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
показувати на карті території України, де у 1914 р. відбувались воєнні події Першої світової війни;
визначати хронологічну послідовність подій Першої світової війни на території України;
на основі аналізу різних джерел інформації характеризувати воєнно-політичні події 1914 р.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

Однією з найбільших небезпекою для людства є війна. Отже ми сьогодні будемо продовжувати тему війни.

Епіграфом нашого уроку є слова: « Війна – це тир , де цілий світ мішені»

Ліна Костенко.

                                                 Війна - це спочатку надія, що нам буде добре;
                                                        Потім - очікування, що їм буде гірше;
                                           Потім - задоволення тим, що їм не краще, ніж нам;
                                     І нарешті - несподіване відкриття, що погано і нам і їм.
                                                                                              (Карл Краус)

Задумайтесь над ними , ми повернемось до цих висловів в кінці уроку.

ІІІ . Актуалізація опорних знань учнів

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

План.

1.Воєнні дії на українських землях у серпні 1914 - березні 1915 р.

2.Контрнаступ німецько-австрійських військ.

3. Воєнні дії на території України в 1916-1917 роках.

4.Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.

5. Окупаційна політикаРосії та Австро-Угорщини на українських землях в Західній Україні в 1914—1917рр

Вивчаючи новий матеріал ви зможете проаналізувати чидосягли своїх сподівань українські громадські та політичні організації. Протягом уроку я пропоную вам заповнити таблицю.

Робота з таблицею

Дата	Основні битви	Результати військових дій	Вплив на подальший хід війни	Події світової історії
1914
1915
1916
1917

У західній частині Наддніпрянської України в прикордонних районах між Російською імперією та Австро-Угорщиною в роки Першої світової війни розміщувався Південно-Західний фронт, що був складовою Східного фронту. До нього на початку війни входили 3-тя, 4-та, 5-та й 8-ма російські армії, яким протистояли 1-ша, 2-га, 3-тя й 4-та австро-угорськіармії. Воєннідіїрозпочалисябойовимиопераціями в Галичині.

Робота з картою.

1.Покажіть на карті територію, де 1914 року розгорталася Галицька битва.

Презентація « Галицька битва»

У Галицькій битві 18 серпня — 11 вересня 1914 р. брали участь 700 тис. ро-сійських та понад 830 тис. австро-угорських вояків. На початку битви росіяни в прикордонних боях зупинили просування австро-угорців. Після цього 3-тя та 8-ма російські армії під командуванням генералів М. Рузського та О. Брусилова розгорнули наступ на Львів і Галич. Він був успішним і завершився взяттям 21 серпня

міста Львова, а наступного дня — Галича. Розвиваючи наступ, російська армія оточила й блокувала добре укріплену фортецю Перемишль і вийшла до річки Віслока, що за 80 км від Кракова. У результаті Галицької битви росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли на карпатські перевали. Утрати австро-угорської армії вбитими, пораненими й полоненими становили 400 тис. осіб, російської — близько 230 тисяч. Плани німецького командування утримати Східний фронт силами однієї Австро-Угорщини зазнали невдачі. Після Галицької битви ситуація на Півдні загострилася внаслідок вступу у війну на боці Троїстого союзу Туреччини. До Чорного моря через Дарданелли увійшли німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау». У жовтні 1914 р., потіснивши британсько-французьку ескадру, вони здійснили обстріл по Севастополю, Одесі, Феодосії та Новоросійську. Наприкінці осені та протягом зими 1914 р. точилася боротьба російської та австро-угорської армій за Карпатські перевали. Завдяки допомозі німецьких військ остання завадила росіянам подолати перевали. Та все ж воєнна кампанія 1914 р. завершилася для Росії переможно, німецький план блискавичної війни провалився.

2. Контрнаступ німецько-австрійських військ

Німецьке й австро-угорське командування, плануючи розгромити
Росію, навесні 1915 р. перекинуло із Західного на Східний фронт
значні військові сили. Головний удар мав відбутися в Галичині.
30 квітня 1915   р. в   районі міст Горлице та Громник німецько-австрій-ська армія розпочала масову артилерійську підготовку, яка тривала
майже добу, а   після цього перейшла в   наступ. У   результаті Горлиць-кого прориву 2—10   травня 1915 р. російські армії, не витримавши
натиску ворога й   потерпаючи від нестачі озброєння і боєприпасів,
відступили. Протягом травня 1915   р. вони залишили Перемишль
і відступили за Дністер, у червні втратили Львів, а на кінець міся-ця — більшу частину Галичини.
У жовтні 1915 р. відступ російської армії завершився на лінії
Чернівці—Тернопіль—Дубно—Пінськ—Барановичі—Двінськ—Рига.
Австро-німецьке командування не змогло досягти своєї мети й ви-вести Росію з   війни, однак завдало їй відчутних утрат. Російська
армія втратила 150   тис. убитими, 700 тис. пораненими та 900   тис.
полоненими. Водночас вона залишила Північну Буковину, Східну
Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину й   Західну Волинь.
Відступаючи, російська армія дотримувалася тактики «спаленої зем-лі» — мости, будівлі, залізниці руйнувалися. На Схід вивозилися
матеріальні й   культурні цінності. Найцінніші експонати за розпо-рядженням російської адміністрації було вивезено з   Наукового това-риства ім. Шевченка та Народного дому у Львові. Значна кількість
населення вимушена була залишити власні оселі.

Робота з документом
Зі спогадів українського громадсько-політичного діяча Д. Дорошенка
про дії російської влади під час відступу з Галичини в   1915 р.
Та ось зненацька наступила евакуація. Галицькі інтелігенти і   селяни,
що прилучилися до православ’я, цілком резонно боялись тепер репресій з   боку австро-польсько-мадярської влади.
І от десятками тисяч людей (по приблизному підрахунку самих селян було
понад 100 000) нічого іншого не залишалось, як покинути свої хати й ниви
і обернутись на біженців, тікаючи за московським військом на схід. До
цього їх спонукували й   представники церковної адміністрації, агенти Ан-тонія і Євлогія (єпископи-чорносотенці), обіцяючи їм в братній Росії дарові
наділи землі разом з садибами й   цілим господарським реманентом. Певна
річ, що нещасні біженці дуже скоро переконались, що в Росії вони можуть
дістати не більше, як… миску юшки і шматок хліба, та й то поки йшли
повз харчові пункти. Отже, не диво, що настрій цієї категорії біженців й був
особливо сумний і   безнадійний. При зустрічі з ними вражав якийсь повнийодчай і тупа покірливість своїй нещасній долі.

3. Воєнні дії на території України в 1916-1917 роках.

Навесні 1916 р. розпочалася знаменита наступальна операція російських військ в Україні, яка увійшла в історію під назвою «Брусиловський прорив». Російська армія під командуванням генерала А. Брусилова прорвала фронт і знову захопила Чернівці, Коломию, Броди й Луцьк. Загальна площа окупованої у ході операції території становила 2,5 тис. кв. км. Загроза вторгнення нависла над Угорщиною. Але розвинути цей успіх російській армії не вдалося. Німецьке командування перекинуло частину своїх військ із Західного фронту і зупинило російський наступ. Фронт стабілізувався і в такому стані перебував до літа 1917 р.

4. Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.

Відео сюжет «УСС»

У складі австрійської армії воювало з'єднання, створене українськими патріотами Галичини, - легіон Українських січових стрільців («усусів»). «Усуси» складали військову присягу на вірність імперії і на вірність Україні. Себе вони вважали першим підрозділом української армії, що формуватиметься у ході війни і своєю метою матиме боротьбу за незалежність України.
Участь українських січових стрільців,незважаючи на їх нечисленність,у бойових діях Першої світової війни була досить помітною. Командування австро-угорської армії використало їх в осінній кампанії1914 р. в кровопролитних гірських боях на перевалах Карпат. 25 вересня в районі Сянони в бою за Ужоцький перевал прийняв бойове хрещення перший із підрозділів легіону – сотня Осипа Семенюка. У бою з кубанськими козаками загинули 22 січові стрільці. Командування австро-угорської армії, не враховуючи думки українських старшин, поділило решту легіону на окремі розвідувальні групи по 20 стрільців у кожній і наказало їм збирати інформацію в тилах російської армії. Після невдалих спроб перетнули лінію фронту більшість груп, зазнавши втрат, повернулися назад. Після провалу цього плану 7 жовтня усі сотні УСС зайняли лінію оборони на Бескидах. У першій половині жовтня січові стрільці брали участь у контрнаступі айстро-угорської армії через Карпатські перевали в напрямку на Стрий, Миколаїв, Львів. Заступник начальника Генштабу айстро-угорської армії генерал-майор гетер повідомляв до Відня, що «українські січові стрільці відзначилися при витісненні російських військ із Карпат». На початку листопада російська армія перейшла в контрнаступ, намагаючись прорватися в Закарпаття. 3-5 листопада 1914 р. в запеклих боях під Синьовидним сотні УСС під командуванням Р.Дудинського, С.Горука, В.Дідушка, К.Гутковського, З.Носковського не лише відстояли свої позиції, а й завдали значних втрат противнику. У полон було захоплено 130 російських солдат. 10 листопада січові стрільці отримували перші бойові нагороди- «Медалі хоробрості» ІІ класу. Звертаючись до січовиків, командир 55-ї дивізії генерал Г.Фляйшман сказав : «Українці! Ви гідно і хоробро боретеся з ворогом і дали на це докази». У березні 1915 р. австрійська Начальна команда підпорядкувала УСС командуванню корпусу генерала П. Гофмана, яке скасувало пост начальника команданта УСС та поділило легіон на два самостійні курені (команданти Григорій Коссак і сотник СеньГорук, згодом Василь Дідушок) і резервну сотню. Курені підпорядковували двом австрійським бригадам 55-ї дивізії генерала ІгнацяФляйшмана. У їх складі стрільці досягли першого успіху в ході запеклих боїв на горі Маківка 29 квітня - 3 травня 1915 р. Вони зупинили й відкинули назад частини російської армії. Вкривши себе невмирущою славою, січовики зазнали значних втрат: 42 вбитими, 76 пораненими, 35 потрапило до полону. Згодом один із німецьких генералів сказав про стрільців: «Мої баварці б'ються як леви, а українці - як чорти».
У травні - червні того року легіон брав участь у боях біля міст Болехів і Галич, у серпні - біля сіл Завадів, що у Львівщині, і Семиківці, що у Тернопільщині. Наприкінці серпня 1915 р. січові стрільці знову втягнуті в запеклі бої у подільських степах між ріками Серетом і Стрипою. У боях на р. Стрипа полк зазнав відчутних втрат, тому відведений у тил на відпочинок, де перебував до травня 1916 р. Узимку 1915-1916 рр. полк УСС, перебуваючи у тилу, займався військовою підготовкою і культурно-освітньою роботою. У серпні 1916 р. полк УСС переведено до міста Бережани (теперішня Тернопільська область), де він окопався на горі Лисоня. Цісарське командування знову прикрило січовими стрільцями найважливішу ділянку фронту - шлях із міста Підгайці теперішньої Тернопільської області. У серпневих, а також вересневих боях за гору Лисоня полк втратив з 44 старшин - 28 убитими, пораненими і полоненими близько 1 000 рядових. Удруге відчутних втрат зазнав на початку липня 1917 р. в бою біля села Конюхи теперішньої Тернопільської області, під час так званої офензиви Олександра Керенського. У липні 1917 р. курінь здійснив похід до ріки Збруч під час контрнаступу австро-угорських військ.
З жовтня 1917 р. по 8 січня 1918 р. отаманом УСС призначено Мирона Тарнавського.

Хронологічна таблиця «Бойовий шлях Українських Січових стрільців»

Дата

Подія

к. серпня 1914 р.

Формування першої (Д.Вітовський) та другої (Е.Коник) сотні у Львові

30 серпня 1914 р.

Передислокація легіону до Стрия

3 вересня 1914 р.

Складення січовиками присяги

Початок вересня 1914 р.

Передислокація січовиків на Закарпаття

25-28 вересня 1914 р.

Перші бої січовиків на Ужоцькому та Верецькому перевалах

Вересень 1914 р.

Партизанські дії партизанських двадцяток січовиків у Карпатах

Жовтень 1914

Участь УСС у контрнаступі австрійських військ

Грудень 1914 - січень 1915 рр.

Охоронно-розвідувальна служба на Карпатських перевалах

29 квітня - 2 травня 1915 р.

Бій на горі Маківка

30 травня -1 червня 1915 р.

Бої біля м. Болехів теперішньої Івано-Франківської області

28 серпня - 2 вересня 1915 р.

Бої стрільців у межиріччі рік Серет і Стрипа

10 жовтня - 3 листопада 1915 р.

Бій біля с. Семиківці теперішньої Тернопільської області

Грудень 1915 р .

Переформування куренів УСС у полк

17 серпня 1916 р.

Поразка полку УСС біля с. Потутори теперішньої Тернопільської області, стрільці не змогли стримати російського наступ

Серпень 1916 р.

Наказ про розформування полку і створення на його основі двох куренів - бойового і резервного.

Вересень 1916 р.

Розгром УСС біля м. Бережани (г. Лисоня) теперішньої Тернопільської області. Із полку залишилося 150 осіб.

Вересень 1916 р. -лютий 1917 р.

Період переформування і поповнення підрозділів стрільців. Культурно-освітня діяльність стрільців на Волині.

Лютий 1917 р.

Повернення стрільців на фронт під командуванням Ф. Кікалля

Червень - липень 1917 р.

Бій біля с. Конюхи теперішньої Тернопільської області

Липень 1917 р.

Похід до ріки Збруч

Січень – листопад 1918 р.

Похід на Правобережжя. Бій з більшовиками біля м. Херсон і м. Олександрівськ. Участь у німецько-австрійській окупації. Повернення на Буковину

Серед стрільців було багато людей інтелігентних, освічених. Вони писали натхненні вірші, що відразу ставали популярними піснями, які надавали сміливості в боях і підтримували під час коротких годин відпочинку, коли особливо гарно мріялося і вірилося в щасливе майбуття.

«Музична мить» - пісні на вірші січових стрільців, які стали народними.

5. Окупаційна політикаРосії та Австро-Угорщини на українських землях в Західній Україні в 1914—1917 рр

Політика російського уряду на захоплених територіях.

1.Утворення Галицько-Буковинського генерал-губернаторства на чолі з графом Г.Бобринським (1914 р.).

2.Насильницька русифікація.

3.Свідоме знищення українських гімназій,газет і журналів,видавництв,бібліотек.

4.Закриття «Просвіт».

5.Заборона українських політичних партій, спортивних та молодіжних організацій.

6.Репресії проти українських політичних та громадських діячів.

7.Переслідування греко-католицької церкви.

Додаткова інформація

На території окупованих західноукраїнських земель російська влада утворила тимчасове військове Галицько-Буковинське генерал-губернаторство. Генерал-губернаторство поділялося на чотири губернії — Львівську, Перемишльську, Тернопільську та Чернівецьку. Керівником окупаційної адміністрації став чорносотенець граф Г. Бобринський. Головною метою своєї діяльності на цій посаді він уважав швидке включення західноукраїнських земель до складуРосійської імперії за тісної співпраці з місцевими москвофілами та їхніми установами. Г. Бобринський заявляв: «Східна Галичина та Лемківщина — споконвічна корінна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським, устрій їх через це повинен ґрунтуватися на російських засадах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон та устрій». Політика адміністрації генерал-губернаторства стосовно українців та інших етнічних груп мала репресивний характер. В умовах запровадженого на його території воєнного стану закривалася українська преса, заборонялося видавати книги українською мовою, припинялася діяльність українських партій, «Просвіт» та інших культурно-освітніх і громадських організацій. Розгорнулася реорганізація шкіл за російським зразком і переведення їх на російську мову навчання. Навчальні заклади забезпечувалися новими підручниками, написаними російською мовою. Планувалося також русифікувати Львівський університет, але здійснити це не встигли у зв’язку з відступом російської армії. У жовтні 1914 р. на території генерал-губернаторства розпочалася діяльність жандармського відділу. Його керівник, полковник Мезенцев, зазначав у звіті, що за кілька місяців діяльності відділ здійснив близько 1000 обшуків і 1200 арештів. Адміністрація генерал-губернаторства застосовувала до неблагонадійних осіб депортації. У 1914—1915 рр., за твердженнями Г. Бобринського, його розпорядженнями й військовими з краю до Сибіру та інших віддалених районів було вислано 10 тис. і переселено 2364 особи. Також набуло поширення взяття заручників. 22 вересня 1914 р. у зв’язку з поширенням випадків шкідництва та псування майна вперше було взято заручників. Це були євреї з числа банкірів, підприємців та інтелігенції. У 1915 р. під час відступу російської армії з краю було вивезено 554 (за іншими даними — 700) заручники. Хоча сам Бобринський уважав, що «взяття заручників при відступі армії не має практичного значення» та створює лише зайвий клопіт через турботу про їх утримання.

Робота з термінами та поняттями.

Окупація - (від лат. occupatio — загарбання) — зайняття збройними силами однієї держави частини або всієї території іншої держави без отримання суверенних прав на неї.

Депортація — примусове, за наказом органівдержавноївлади, виселенняосібабогрупнаселення, а інколи й народів, ізмісцьпостійногопроживання.

Репресії –каральні заходи, покарання, вжиті державними органами, це- комплекс заходів з арештів, розстрілів і переселення великих мас людей.

Русифікація -сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що входять до складу Росі

Робота з документом

Із Маніфесту головнокомандувача російської армії великого князя Миколи Миколайовича від 18 серпня 1914 р.

«…Какбурныйпотокрветкамни, чтобыслиться с морем, так нетсилы, котораябыостановиларусский народ в егопорыве к объединению. Да не будетбольшеподъярмленнойРуси! Достояние Владимира Святого, земля Ярослава Осмомысла и князейДаниила и Р омана, сбросивиго, даводрузит стяг единой, неразделимой и великойРоссии! ДасвершитсяПромысел Божий, благословившийдело великих собирателейземлиРусской. Дапоможет Господь царственному своєму помазаннику, императоруНиколаюАлександровичувсеяРоссии, завершить дела великого князя ИванаКалиты. А ты, многострадальнаябратская Русь, встань на сретениерусскойрати. Освобождаемыерусскиебратья! Всем вам найдетсяместо на лоне матери России. Не обижаямирных людей, какойбыонинибылинародности, не полагаясвоегосчастья на притеснениииноземцев, какэтоделаютшвабы, обратите меч свой на врага, а сердцасвоё к Богу, с молитвой за Россию и русского царя».

Завдання

1. Чому Маніфест, на вашу думку, був написаний не українською, а російською мовою?

2. Яку мету переслідував Маніфест? Який зміст вкладено в слова про «единую, неделимую и великуюРоссию»?

3.Визначте основну мету російської адміністрації на західноукраїнських землях.

Переслідуваньзазнала греко- католицька церква. За розпорядженнямиросійськоїадміністрації греко- католицькихсвящениківзаарештовували й висилали до Сибіру. 19 вересня 1914 р. заарештували митрополита А. Шептицького. Йогозвільнилилише з початком революції 1917 р. Замість греко-католицьких до краю завозили православнихсвящеників і створювалиправославніпарафіїзі школами при них. До березня 1915 р. в Галичинівідкрили 33 церковнопарафіяльнішколи. ЦимиакціямиРосійськаправославнацеркванамагаласяпокінчити з греко-католицькоюцерквою та примуситиїїприбічниківповернутися до православ’я.

Історичний портрет А . Шептицького.

Відступ російської армії приніс для населення України, передусім Східної Галичини і Північної Буковини, нову катастрофу. Усіх, кого вважали

« неблагонадійними», виселяли з прифронтової смуги. Ті ж, хто перейшов у православ’я, виїжджали добровільно, цілком справедливо побоюючись розправи німецько-австрійських військ. Водночас російські війська відступали з Холмщини, Волині, Поділля, які до початку світової війни перебували у складі Російської імперії, вдаючись до тактики «спаленої землі». Вони палили села, руйнували мости, залізниці. Сотні тисяч людей змушені були покидати рідні домівки, на багато років перетворюючись на біженців. Дорогою за Урал їх косив тиф. Медичного персоналу й ліків не вистачало, бо все це було кинуто на фронт. Евакуйованих і біженців у самому лише Київському комітеті допомоги, який опікувався біженцями, було зареєстровано 3,3 млн чол.Автрійсьий уряд також проводив жорстоку репресивну політику як проти наддніпрянських полонених українців так і проти цивільного населення Галиччини яке підозрювалося у співпраці із царською адміністрацією. Нерідко репресії проти цивільного населення набували характеру розправи на національному ґрунті. Особливою жорстокістю відзначались угорські військові частини. Так, у Перемишлі мадярські солдати закололи на вулиці 40 арештованих українських інтелігентів та селян. Всього у Закарпатті до в’язниць потрапило до 800 осіб. З Буковини доавстрійських концентраційних таборів було вивезено 30 тис. осіб усіхнаціональностей.
Таким чином, у період Першої світової війни українці Галичини
й Буковини були національною спільнотою, яка опинилася «між двох вогнів».

Робота з документом

Уривок із книги Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка»

На пероні стояла група арештованих русинів, оточена угорськими жандармами, тут було кілька попів, учителів і селян з різних околиць. Руки їм скрутили мотузом і позв’язували парами. У багатьох були розбиті ноги, а голови в ґулях. Це так їх «розмалювали» жандарми під час арешту. Трохи далі бавився мадярський жандарм. Він прив’язав священикові до лівої руки шнур і, тримаючи другий кінець в руці, примушував нещасного танцювати чардаш, загрожуючи прикладом, причому так шарпав мотуз, що піп заривався носом у землю. Він не міг підвестися, бо мав зав’язані за спиною руки, і робив розпачливі спроби перевернутися на спину, щоб якось підвестися з землі. Жандарм з цього так щиро сміявся, аж сльози в нього текли з очей. Коли священик нарешті підводився, він шарпав за мотуз, і бідолаха знову орав носом землю. Цю розвагу припинив жандармський офіцер, який наказав, поки прибуде поїзд, відвести арештованих за вокзал до порожнього складу, щоб ніхто не бачив, як їх б’ють.

Гашек Я. Пригоди бравого вояка Швейка. — К., 1966. -С. 517-518.

Завдання

Якіпочуттявикликаєутебеознайомлення з уривкоміз книги Ярослава Гашека?

Війнапогіршилаекономічне становище в Росії та Австро-Угорщині. Позначилась вона і на українських землях. З перших днів війни найбільш серйозною проблемою для Наддніпрянщини стала нестача палива. Росія втратила у захопленій німцями Польщі Домбровський вугільний басейн, який давав 20% загальноросійського видобутку вугілля. Не кращою була ситуація з видобутком залізної руди. У Криворіжжі її видобуток у 1916 р. скоротився на 27% порівняно з 1913 р. У 1917 р. через це стався справжній обвал на машинобудівних заводах. Брак палива та металу (виробництво рейок у 1916 р. скоротилось на третину у порівнянні з довоєнним часом) призвів до збоїв на транспорті. У кінці 1915 р. через нестачу палива і дезорганізацію транспорту внаслідок стрімкого відступу російської армії на залізниці накопичилось 150 тис. вагонів з невідправленим вантажем. Війна ускладнила ситуацію і в сільському господарстві. За роки війни у Наддніпрянщині залишилось на селі тільки 38,7% працездатних чоловіків, решта були на фронті. Через реквізицію коней для армії майже половина господарств залишилась без тягової сили. В результаті на 1917 р. посівні площі в Україні скоротились у порівнянні з довоєнним часом на 21,3%, а врожайність на 8%. Стрімко зростала нестача продовольства.

Посилилась соціальна напруга. Намагаючись відстояти свої інтереси, робітники вдавалися до страйків. З 1914 по 1917 рр. в Україні відбулось близько 400 страйків, у яких взяло участь майже 300 тисяч чол. Складною була ситуація і в західноукраїнських землях, що стали ареною жорстоких боїв. За роки війни в Галичині було зруйновано понад 40% господарських та житлових будинків, понад 1,5 тис. промислових споруд. Цивільне населення використовувалось на оборонних роботах. Сільське господарство постійно потерпало від нестачі посівного матеріалу і тягової сили. Тільки на Буковині за роки війни поголів’я коней скоротилось на 60%.

Важким тягарем лягли на плечі населення реквізиції продуктів харчування, одягу, коней та іншого майна, що постійно проводили російська та австро-угорська адміністрація Населення голодувало. Західноукраїнське населення, так само як і населення Наддніпрянщини, вдавалось до антивоєнного протесту (ухилення від мобілізації до австрійського війська, дезертирство, здача в полон). 27 жовтня 1916 р. українська громадськість провела у Львові антивоєнну демонстрацію під гаслами “Геть війну!”, ”Поверніть наших батьків і чоловіків!”.

V.ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК.

Прийом « Фішка для допитливих»

Повернемося до епіграфа нашого уроку, на основі набутих на уроці знань я попрошу вас підтвердити чи спростувати дане твердження. Аргументуйте свою відповідь.

VІ.ПІДСУМКИ УРОКУ.

Рефлексія.Схема.

На уроці ми..- дізналися...- зрозуміли...- навчилися...- найбільший наш успіх - це...

- найбільші труднощі ми відчули...

- я змінив своє ставлення до...

- на наступному уроці я хочу...

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Опрацюйте відповідний матеріал підручника. Підготувати повідомлення на тему «Становище жінок, дітей, біженців і військовополонених у роки війни».