Конспект уроку з природознавства для 5 класу на тему "Урок 28 Методи та засоби астрономічних досліджень.Освоєння космосу"

5 клас

Урок 28

Методи та засоби астрономічних досліджень.

Освоєння космосу

Мета уроку:

навчальна:

• дати уявлення про навколишній світ, формувати науковий світогляд, вміння використовувати додаткові джерела природничих знань;
• сформувати у дітей уявлення про те, за допомогою яких методів та засобів відбувається дослідження космосу;
• робити інформаційні повідомлення, аналізувати та узагальнювати інформацію, сприяти розвитку абстрактного мислення;

розвивальна:

• продовжити розвивати вміння та навички працювати з підручником та додатковою літературою, порівнювати, аналізувати, вибирати головне, робити висновки;
• розвивати в учнів уміння використовувати сучасні технології у повсякденному житті та, безпосередньо, під час вивчення природознавчих наук;
• розвивати образне мислення, зорову пам'ять, творчу уяву;

виховна:

• виховувати зацікавленість та прагнення досліджувати навколишній світ;
• виховувати повагу до розвитку людських знань, прагнення вивчати і підкорювати далекий простір;
• виховувати гордість та інтерес до історії досліджень космосу та дбайливе ставлення до природи.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: атлас, відеоматеріали з Інтернет-ресурсів на тему «Всесвіт та його дослідження», фотографії приладів для вивчення Всесвіту, фотографії вчених астрономів та космонавтів, презентації.

Земля – це колиска розуму, але не можна вічно жити в колисці.

К. Е. Ціолковський

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчання

Прийом «Інтелектуальна розминка»

• Коли і як виник Всесвіт?
• Що являє собою Всесвіт?
• З чого складається Всесвіт?
• Як людина освоює космічний простір?
• Які небесні тіла вам вже відомі?
• Для чого людині досліджувати Всесвіт?
• Чи може людина потрапити на поверхню зорі? Чому?
• Що таке галактика?
• У якій галактиці перебуває наша планета?

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

Людина найдопитливіша істота на Землі. Вдивляючись у небо, вона старалася уявити що існує там далі, за горизонтом, подумки мандрувала, складаючи легенди і казки. Ось і ви на попередньому уроці почали уявну подорож Всесвітом, і, напевно, хтось із вас хотів би, щоб ця подорож була реальною. У наш час це бажання перестає здаватися фантастичним. Космічні кораблі подорожують Сонячною системою. Але шлях до цього був нелегким.

Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, як мрія людства — подолання земного тяжіння — стала реальністю, як людина освоює навколоземний простір і вивчає Космос.

ІV. Вивчення нового матеріалу

 У давнину уявлення людей не виходили за межі Землі. Були різні припущення щодо її форми і розташування у просторі. З розвитком спостережень за зорями, які допомагали в орієнтуванні та прогнозуванні природних процесів, сформувалася наука астрономія.

Вагомий внесок у розвиток учення про Всесвіт зробив Галілео Галілей передусім завдяки телескопічним спостереженням. Сучасні дослідження довели, що Сонце є лише центром Сонячної системи, і вона належить до складу більш складних систем Всесвіту.

Зараз складно однозначно визначити чітку мету дослідження Всесвіту. Навряд чи Галілео Галілей, дивлячись у телескоп, міг відповісти на питання: «Для чого?» А зараз ми не уявляємо своє життя без інформаційних технологій, які забезпечують нам супутники на орбіті Землі, що збирають і передають інформацію, яка стосується багатьох сфер життя людини. Починаючи з 1957 року, з моменту запуску першого супутника, вони стають все більш затребуваним атрибутом сьогодення.

Методи та засоби астрономічних спостережень

З давніх часів, спостерігаючи за небом, люди використовували різні прості вимірювальні прилади, які дозволяли визначити місце розташування і час перебування тіл на небосхилі. Найпершим і найпростішим приладом був гномон, який складався зі стрижня,установленого на горизонтальному майданчику. Спостерігаючи за довжиною та напрямком тіні стрижня, можна було визначити висоту Сонця й інші астрономічні дані.

Пізніше були сконструйовані квадрант, за допомогою якого вимірювали кути між зорями, та астролябія – прилад, за допомогою якого визначали висоту зір над горизонтом.

Мал. Прості прилади дослідження Всесвіту а — гномон; б — квадрант; в — астролябія.

Перший прилад, що збільшував зображення в 30 разів, – телескоп, – сконструював італійський професор астрономії та математики Галілео Галілей у 1609 році. За допомогою телескопа вчений побачив у десятки разів більше зір, ніж неозброєним оком, виявив, що Молочний (Чумацький) Шлях — це скупчення незліченної кількості зір, відкрив чотири супутники Юпітера та виявив плями на Сонці, розглянув поверхню Місяця та багато інших небесних тіл.

Мал. Телескоп Галілея

З тих пір головним методом астрономії залишається спостереження, які базуються на законах фізики та надсучасних математичних розрахунках. Щоправда, тепер використовують значно досконаліші прилади, які відкривають перед людиною нові горизонти пізнання, дозволяючи побачити і навіть почути звучання Всесвіту.

Тепер виготовлено потужні телескопи, які працюють як у наземних обсерваторіях, так і на космічних орбітальних та міжпланетних станціях.

Сучасні телескопи дають збільшування в 500 разів, їх установлюють у спеціальних приміщеннях — обсерваторіях, які будують  віддалік великих міст, переважно в горах, де повітря менш забруднене димом і пилом.

Зараз сконструйовано радіотелескопи, які вможливили спостереження за небесними тілами не тільки вночі, а й удень.

Мал. Сучасний телескоп

Зверніть увагу на масштаби телескопа: бачите поруч стоять автомобілі?

 Освоєння космосу людиною

Небо усіяне зорями,

Розсипом синього жару,

Небо для крил було створено,

Для вічної туги Ікара:

«Мені б туди долетіть!

До таїни доторкнутись,

Силу відчути в крилі,

Вічність осягнуть – і вернутись,

Щоб помирать на Землі»

Діти, а хто такий Ікар? Що вам про нього відомо?

Ікар — у давньогрецькій міфології син Дедала й рабині Навкрати, відомий своєю незвичайною смертю.

Щоб урятуватися з острова Крит від розлюченого Міноса, геніальний майстер Дедал зробив для себе й сина крила, скріплені воском, і радив синові не підніматися при польоті занадто високо. Ікар не послухався й наблизився занадто близько до Сонця, промені якого розтопили віск, і Ікар потонув недалеко від острова Самос у морі, що й одержало в цій частині назва Ікарійського моря. Його тіло, прибите хвилями до берега, було поховано Гераклом на маленькому острівці Доліха, названому його іменем Ікарія.

4 жовтня 1957 р. почалась ера космонавтики — новий етап у дослідженні Всесвіту. В цей день у космос було запущено перший штучний супутник Землі, у створенні якого брали участь українські  вчені, інженери та робітники. Слово «космос» прийшло до нас із Давньої Греції і в перекладі означає порядок». Ним греки характеризували Всесвіт чітку організовану систему. Останнім часом під космосом розуміють навколоземне та міжпланетне середовище, яке знаходиться за межами атмосфери Землі.

Назавжди в історію освоєння космосу ввійшли імена росіянина Костянтина Ціолковського, українців Юрія Кондратюка, Сергія Корольова.

Вони доклали багато зусиль, щоб мрія людства про космічні польоти здійснилася.

Віками мріяли люди про те, щоб відірватися від Землі, піднятися високо над нею, пізнати таємниці Всесвіту. В наш час прагнення людства побувати в безкраїй далечині космосу, вивчити її, поставити собі на службу, стало реальністю. Людина злетіла в космос. У космічному просторі вона виконує спостереження та інші операції. Хто ж був першим?

12 квітня 1961 року планету облетіла дивовижна звістка: «Людина в космосі!» віковічна мрія людства про політ до зірок здійснилася. Потужна ракета вивела на орбіту космічний корабель « Восток» з першим космонавтом Землі – Юрієм Гагаріним, який з орбіти доповів: «Політ проходить нормально!».

Юрій Гагарін

Запуск космічного корабля «Восток-1» з першою людиною на борту

Першим космонавтом незалежної України є Леонід Каденюк, який в 1995 році взяв участь у відбірковому конкурсі українсько-американського польоту і переміг.

Леонід Каденюк

Запуск багаторазового космічного корабля «Шаттл»

Успішним було і подальше освоєння космосу. У 1962 р. українець Павло Попович здійснив перший у світі груповий політ (разом з Андріяном Ніколаєвим) на космічному кораблі

«Восток-4». У 1965 р. росіянин Олексій Леонов першим вийшов у відкритий космос, а в 1969 р. американець Ніл Армстронг ступив на поверхню Місяця і взяв проби місячного ґрунту, які дали змогу з’ясувати, що умов для існування живих організмів на Місяці немає.

Ніл Армстронг

Тепер стало можливим тривале перебування спеціально підготовлених людей (їх називають космонавтами) в космосі.

Космонавт — спеціально підготована людина, що здійснює політ у космічному просторі.

Космонавти можуть працювати на орбітальних станціях по кілька місяців і здійснювати надзвичайно важливі дослідження. Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк у 1997 р. 16 діб працював на такій станції разом із американськими космонавтами.

Мал. Космічна станція

Мал. Космічна станція

Освоєння космосу збагачує науку новими знаннями про небесні тіла.

Хоча Леонід Каденюк  далеко не перший українець, який побував в космосі. 17 українців побували в космосі у складі радянських екіпажів, а життя ще більше ніж десятьох радянських космонавтів певним чином пов’язане з Україною. Є українці за походженням і серед астронавтів НАСА, та й серед перших космічних туристів також.

Героям космічної ери, вершителям слави, чудес

У Всесвіт розчинено двері, розірвано пітьму небес …

Однак, неможливі космічні польоти без ретельної підготовки не тільки космонавтів, але і техніки. Космічний політ не відбувся б без польоту фантазії, мрії, думки, без інженерного генія людини. І в цьому українці теж серед перших. Весь світ знає і вшановує імена К. Е. Ціолковського, С. П. Корольова, Ю. Кондратюка.

Людина як розумна істота освоює Землю, змінюючи обличчя планети. Вона створила сучасну техніку й нові технології, які дали змогу вийти за межі Землі й почати практичне освоєння космосу. Людина вийшла у відкритий космос, здійснила посадку на Місяць, космічні зонди досягли Марса.

Астрономія вивчає небесні тіла, їхню будову, походження і взаємодію між собою.

Визначення відстані до зір завжди було одним з головних завдань астрономії. У 1838 році три астрономи (у різних частинах світу) успішно виміряли відстані до деяких зір. Фрідріх Бессель у Німеччині визначив відстань до однієї із зір у сузір’ї Лебідь. Видатний астроном Василь Струве визначив відстань до зорі Веги. На мисі Доброї Надії в Південній Африці Томас Гендерсон виміряв відстань до найближчої до Сонця зорі - Альфив сузір’ї Кентавра. їхній успіх був зумовлений тим, що зорі, до яких вони вимірювали відстані, перебували відносно близько до Землі. Визначивши відстані до зір, учені змогли їх охарактеризувати.

V. Засвоєння та закріплення знань

 Прийом «Логічний ланцюжок»

Завдання.

Складіть логічні ланцюжки «Сходинки людини у вивченні космосу»,

«Моя адреса у Всесвіті».

VІ. Підсумок уроку

 Прийом «Роблю висновок»

• Астрономія вивчає небесні тіла, які розташовані за межами Землі, їхню будову, походження та взаємодію між собою.
• Основний метод в астрономії — спостереження.
• Для дослідження небесних тіл використовують різноманітні прилади та пристрої.
• Гномон (від грец. гномо— той, хто знає) — давній астрономічний інструмент для вимірювання часу, елементом якого є вертикальна жердина, що відкидає тінь на горизонтальний майданчик. 
• Квадрант — старовинний астрономічний прилад для відмірювання висот небесних світил над рівнем горизонту.
• Астролябія – прилад, за допомогою якого визначали висоту зір над горизонтом.
• Обсерваторія (від лат. observo — спостерігаю, уважно стежу) — наукова установа, в якій за допомогою особливих  інструментів  виконують астрономічні спостереження, а також обробляють отримані результати.
• Космонавт — спеціально підготована людина, що здійснює політ у космічному просторі

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати  §22

Скарбничка знань

• 5 серпня 2011 р. за допомогою ракети-носія «Атлас-5» здійснено успішний запуск американської автоматичної міжпланетної станції «Юнона». Цей космічний апарат летить до Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи.

• Джерелом енергії станції служать три сонячні батареї. Зауважимо, що Юнона» — перший космічний апарат -а сонячних батареях, призначений _ я польоту до істотно віддаленої від Сонця планети.

• Юнона» летітиме до Юпітера приблизно п’ять земних років. За програмою польоту влітку 2016 р. автоматична міжпланетна станція (АМС) вийде на видовжену полярну орбіту навколо Юпітера. Найбільше зближення «Юнони» з цією планетою-гігантом під час руху на такій орбіті становитиме приблизно 5 000 км.

Мал.  Автоматична міжпланетна станція «Юнона»