Конспект уроку з української літератури для 10 класу на тему: "Новела “Сойчине крило”- жіноча доля в новітній інтерпретації. Образ Хоми у творі".

Тема уроку: Новела “Сойчине крило”- жіноча доля в новітній інтерпретації.

Хома – уособлення боротьби між “естетикою” і “живим чоловіком”.  Гуманізм новели.

Мета: розглянути жанр, композицію твору, розкрити образи головних героїв Марії і Хоми, визначити головні проблеми твору; розвивати навички аналізу прозового твору; виховувати в учнів високі морально-психологічні якості.

Жанр уроку: засідання клубу шанувальників творчості І. Франка.

Хід уроку.

1. Оргмомент.
2. Оголошення теми і мети уроку.

Вчитель: Сьогодні у нас засідання клубу шанувальників творчості Івана Франка. На розмову запрошені літературознавці, аналітики, артисти, творчі люди. Обговорюватимемо новелу І.Франка “Сойчине крило”. Ми розглянемо такі питання.

1. Тема, проблематика новели.
2. Жанр, особливості композиції твору.
3. Образи Марії, Хоми.
4. Символічні образи твору.
5. Розгляд проблем кохання і щастя.
6. Уроки “Сойчиного крила”.

Словникова робота.

Словник :

 Інтерпретація (лат. роз’яснюю, перекладаю) – роз’яснення, тлумачення, розкриття змісту чого – небудь.

 Екзистенція (лат. існую) – основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнаване, ірраціональне в людському «Я», внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю.

 Імітація ( лат. Immitatio) – 1. Наслідування, підроблення. 2. Виріб, який є підробкою під що – небудь. 3. Повторення музичної теми або мелодії одним з голосів безпосередньо за іншим голосом.

Авантюрист – шукач пригод, аферист, шахрай, відчайдух, знайди біда.

 Душа - 1. внутрішній світ людини, її думки, почуття, настрій, характер. 2. Життєдайні джерела, що є сутністю внутрішнього світу людини.

 Естет – прихильник усього прекрасного, витонченого.

Вчитель: цей твір має екзистенцій ний характер. Предметом зображення у новелі є внутрішній світ людини, її душа, її страждання. Це не тільки кілька десятків сторінок тексту, це жіночий біль, жахлива ціна помилки у житті, поневіряння злочинним світом, усвідомлення суті життя і щастя, це втеча від себе і повернення до себе.

     Першу рецензію на твір дав Антін Крушельницький, який відзначив “Сойчине крило” як найбільш інтересне оповідання”, де на найвищий п’єдестал автор підніс любов.

     - Чи згідні ви з такою оцінкою? Чи тільки про кохання пише у творі

 І.Я. Франко? 

Головні проблеми твору.

1. Сутність людського життя.
2. Проблема кохання, щастя.
3. Вибір людини у складних життєвих обставинах.
4. Проблема насильства над жінкою.
5. Незахищеність жінки, безправність її за межами рідної країни.
6. Проблема батьків і дітей.

Запитання до літературознавців:

1.                                              З’ясуйте жанр твору “Сойчине крило”, особливості композиції.

Орієнтовна відповідь. Жанр: повість у новелі. Твір має всі новелістичні складові: незвичайна подія, напруженість дії, стрімкий розвиток сюжету, несподівану розв’язку. Початок твору нагадує щоденникові записи героя, далі іде розлогий лист-сповідь головної героїні Марії.

2.                                              Що ви знаєте про сойку як птаха? Як розуміти назву твору? Чому у творі є підзаголовок  “із записок відлюдька” ?

Орієнтовна відповідь. Сойка- птах-імітатор, імітує різні звуки. Належить ні до світлих птахів, ні до темних. В українській міфології  вона- символ високості духу. Героїня також три роки не живе по-справжньому, вона лише імітує свої почуття. Крило, очевидно, символізує кохання, мрію.

Підзаголовок  “із записок відлюдька” натякає на спосіб життя Хоми.

Вчитель: у творі ми читаємо не просто біографію жінки, а історію її почуттів. Її лист до Хоми- це палка сповідь зраненої душі. Послухайте фрагменти цієї сповіді Марії.

Монолог Марії

Массіно, ти весь був думками й душею в громадській праці, в службі загалові, а не знав, що діється ось тут, коло тебе. Ти говорив про спілки, фільварки…

      А у мене перед очима миготіли та іскрилися чарівним блиском інші світи. Це світи вольної волі, палкого кохання. Я носила їх у своєму серці, леліяла і берегла, як свої найсвятіші святощі. Ти не розумів моїх високих романтичних поривів.

     Ти пам’ятаєш ту сукню, що я була в ній вбрана в нашу останню зустріч. Я цілую її і мочу сльозами. А знаєш чому? У мене в голові постала і сидить думка, що в тій самій сукні я маю знов появитися перед тобою. О, яке пекло я пройшла: поневіряння із злодієм Генрисем у Польщі, в Одесі, арешт Зигмунта, приниження в Сибірі. Двічі я хотіла покінчити життя самогубством, гидко було жити в злочинному кублі. Зараз сиджу біля вмираючого Миколи Федоровича. Я ні про кого не думаю, лише про тебе. Ця думка додає мені сили і певності серед цього пекельного життя. Мрію повернутися до рідного краю і побачити тебе, Массіно. А яке буде наше побачення після всього…Дарма! Не думаю про се.

Вчитель: якою постала перед вами ця жінка?

Слово аналітику.

Характеристика Марії.

Спочатку це весела, енергійна дівчина, яка любить природу, вірить в романтичне кохання. Потім Маня покидає коханого, зрадивши йому з іншим, іде на різні авантюри. Марія- пристрасна жінка, вона хоче зберегти душевну чистоту у злочинному світі, але це неможливо. Спочатку героїня молилася, і сила молитви рятувала її, потім забула Бога, опустилась на соціальне дно. Але вона- внутрішньо сильна жінка, бо вижила в пеклі своєї долі і повернулася до світлого і чистого першого кохання.

Вчитель: Хома- також головний герой твору. Послухаємо його.

Монолог Хоми.

Я пройшов важку школу і навчився в ній дечого. Погубив багато цвітів по життєвій дорозі, похоронив багато ілюзій. Буду жити для себе самого, з самим собою, самому в собі. Суспільність, держава, народ- це подвійні кайдани, вони не для мене. Книги, квіти- це мій світ. О, штукар мій Івась поклав два келишки… Думав, що і вона буде. Попробуємо обійтися без неї.

(Хома помічає на столі лист, бере його, згодом відкриває і читає).

Хома з гнівом:

     О, женщино, демоне! Чого тобі треба від мене? Ти погралася моїми святощами і кинула їх у болото. Я вірив у тебе, як у себе самого, а ти лише ролю грала передо мною. Фальшиві твої слова, сльози…

Далі читає лист.

Хома:

      Я занадто старий горобець, щоб зловити себе на полову.

Знову читає лист.

Хома:

       Я засліплений егоїстичний дурень. Як я міг тоді не розуміти тебе? Естетик убив у мені живого чоловіка, а я ще й горджуся тим убитим трупом! Маню, даруй мені непростимий гріх тої хвилі. Голубочко моя, де ти, озовись. Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату і торкне мене своїм крилом.

Аналітики дають характеристику Хомі.

Орієнтовна відповідь

Хома – Массіно у своїх «Записках відлюдька» змальовує світ свого відчуження від людей. Це інтелігент, розумний, освічений чоловік, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури. Улюблені книги, портрети Гете, Ермесона, Рескіна, журнали, зокрема стаття Уайльда про Ісуса Христа, захоплення музикою – все це той «ілюзорний світ», у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання, він - «артист життя, естет».

 « Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленим, хоч і небагато, та по моїй уподобі, я сам свій пан. Тут світ і поезія мого життя. Тут я можу бути самим собою». «Суспільство, держава, народ – подвійні кайдани», - стверджував герой .

 Хома працює радником в одному бюро, «зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця». Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу.

 «Всі поважають мене, але нікому я не відкрив своєї душі»,- зізнається Хома.

 Герой – відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не хвилюють його, хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою. Та він боїться навіть собі признатися у цьому.

 «Женщино, демоне! Чого тобі треба від мене? Чого ти завзялася мучити мене?» - з болем вигукує чоловік.

 Та чи завжди таким був наш герой? З листа молодої жінки ми дізнаємося про іншого Хому – Массіно.

 Перед нами закоханий чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися.

 « Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі…»- зізнається герой.

 Він прагне щось змінити у цьому світі. Марія дорікає йому: «Ти весь думками й душею був у будущині, в громадській праці, службі загалові…»

 Наш герой любив ліс, часто збирав гриби,  природа допомагала відновлювати сили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого кохання до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі.

 Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує в ньому черствість, замкнутість, відчуженість.

 «Загадкове щезнення…випхнуло мене з кипучої течії громадської праці і загнало в отсю тиху, відлюдну пристань»,- усвідомлює Хома. Однак, він, Массіно, не в силі вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, не може протистояти живим почуттям . У кінці твору герой повертається до себе, до людей. Кохання перемогло.

  Вчитель: окрім образів-персонажів, у новелі є символічні образи.

    Слово літературознавцю.

Образ сойки - символ самої героїні, символ волі, свободи .

 Сойчине крило – символ душі .

 Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності кохання, пам’яті про любов.

 Подвійне сонце – подвійне життя одне у побуті, інше – в душі .

 Ліс – гармонія людини і природи .

 Дзвінок – тривога, очікування чогось .

Вчитель: прокоментуйте слова Франка: “Що таке чоловік для чоловіка? І кат, і Бог! З ним живеш, мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока безвихідна загадка.” (Дані слова коментує аналітик).

Вчитель: усе ж таки головною проблемою твору літературознавці вважають проблему кохання. А яке це кохання? Дамо йому характеристику.

Складання асоціативного куща.

                                                                     Дарунок долі.

                                                                      Загублене і знайдене почуття.

Кохання Хоми і Марії                               Драматичне.

                                                                     Не завжди зрозуміле.

                                                                     Перевірене розлукою.

Вчитель: думаючи про біографію душ Марії та Хоми, переконуєшся, що вони самі загубили своє щастя, допустивши певні помилки. Чи знайдуть вони його? Чи існує для них формула щастя? Що вони повинні зробити, щоб стати щасливими?

Міні-дискусія про щастя героїв.

У дискусії прозвучали дві різні думки. Перша – песимістична. Герої не будуть щасливими разом, бо дуже різні. Самозаглиблений егоїзм і романтичний авантюризм – несумісні речі. Виводити для них формулу щастя не варто, адже вибір буде все одно за  ними самими.

    Друга думка – оптимістична. Герої будуть щасливими, бо знайшли одне одного, очистилися від негативу, зрозумівши свої помилки. Але щоб бути щасливими, вони повинні змінитися в кращу сторону. Учні навіть пропонують поради для героїв.

      Пропозиції Хомі: не жийте відлюдьком, більше спілкуйтеся з людьми; постарайтесь зрозуміти романтичну, авантюрну жінку; простіть і забудьте зраду Марії; відкрийте душу своїй коханій; зробіть пріоритетом своїх турбот – сім’ю.

Поради для Марії: пам’ятайте, що люди не ідеальні, любіть коханого таким, яким він є; не зраджуйте, бо наступної зради Хома може не простити; Будьте щирою, справжньою, відкритою – і коханий повірить вам.

Вчитель: твір закінчується тим, що Марія повертається до будинку Хоми. Вона сидить у передпокою 31 грудня. Але хочеться продовження цієї історії. Адже цікаво, якою буде зустріч героїв через три роки? Чи почнуть Хома і Марія нове життя разом? Прошу прочитати свої твори- закінчення цієї новели.

Учні читають свої твори.

Вчитель:  ця новела є глибоко повчальним твором. Цікаво, які уроки з цього твору взяли у свою дорогу життя ви?

Учні діляться думками.

Вчитель: герої “Сойчиного крила” наче промовляють до кожного з нас: “Бережіть, захищайте свої почуття, дбайте одне про одного, прощайте помилки своїм коханим, не раньте душ підозрою, зрадою. І пам’ятайте: все починається з добра, милосердя, любові!”

Оголошення вчителем оцінок учням.

Домашнє завдання: написати лист до одного із персонажів новели “Сойчине крило”, прочитати драму “Украдене щастя”, підготуватися до контрольної роботи: повторити творчість Івана Франка.