Конспект уроку з зарубіжної літератури для 6 класу на тему: "Мацуо Басьо. Хоку."

Конспект уроку з зарубіжної літератури в 6 класі на тему: «Мацуо Басьо. Характерні ознаки хоку»

Тема: Мацуо Басьо. Характерні ознаки хоку

Мета: а)  освітня: розповісти учням про своєрідність японської культури, ознайомити з життям і творчістю славетного японського поета Мацуо Басьо; допомогти учням зрозуміти особливості хоку, їх зміст, засоби вираження; навчати учнів розкривати головну ідею твору

б)  розвиваюча: розвивати навички виразного читання хоку, їх аналізу, усного малювання та асоціативного мислення; формувати вміння текстуального аналізу тексту;

в)  виховна: виховувати повагу й інтерес до самобутньої культури Японії, любов до природи, до людини, почуття дружби й краси, спостережливість, вдумливість, допитливість, естетичні смаки.

Хід уроку

П’ятнадцятий камінь поезії Мацуо Басьо…

В.В. Рогозинський

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.  Оголошення епіграфа уроку

Слово вчителя. Сьогодні ми вирушаємо до загадкової країни Ніхон, що в перекладі означає «Країна Сонця, що сходить». А називають її так тому, що вона першою вітає світло вранішнього сонця.

 Хто знає, що це за країна? (Японія).

Так, це – Японія. Це особлива країна з чарівною природою, унікальною культурою та самобутньою поезією.

 

ІІІ. Оголошення теми, мети, епіграфу уроку.

Спробуйте здогадатись, про що сьогодні піде мова на уроці.

Що нового ми зможемо дізнатись і навчитись?

• Дізнаємось про самобутність японської культури й поезії, зокрема.
• Познайомимось з біографією та творчістю видатного поета Японії Мацуо Басьо засновника жанру хоку.
• З’ясуємо характерні ознаки хоку.
• Будемо вчитися виразно читати, аналізувати ці вірші, розуміти їх глибокий зміст та ідею.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

1.                   Географічна хвилинка «Подорож до Японії»

Слово вчителя. Японія розташована на чотирьох великих островах, які омивають води Тихого океану. Природа острівної країни камерна, мініатюрна. Але й неспокійна. Японія – країна гір, морів та вулканів, значна кількість яких є діючими. Творіння людських рук часто знищувались землетрусами й тайфунами.

Тому японці з давніх-давен звикли цінувати кожну мить життя, кожну дрібничку, з якого воно складається. Вони привчали себе до простого домашнього побуту. У кімнатах постійних речей було мало, але кожна з них – чи то квітка у вазі, чи то картина, чи то лакований столик у порожньому приміщенні – набували особливої виразності й привертали увагу.

Вагоме значення мав і пейзаж. Як правило, біля японського будинку розбивали невеликий сад, який ніби розсував межі будови. Японські сади підкорялись законам гармонії, милували око, служили для філософського споглядання.

Пейзажні сувої, розписи на ширмах і розсувних дверях разом із садом біля японського храму доповнювали один одного, свідчачи про особливість японської культури – її прагнення до гармонії з природою.

Однією з найвідоміших і найзагадковіших культурних пам’яток країни сонця є «сад каміння» при храмі Рьоандзі біля міста Кіото. Цей сад створив на початку ХVІ століття мудрий монах Соамі з п’ятнадцяти чорних необроблених і різних за величиною каменів, розкладених на білому піску. Таємниця цього творіння в тому, що камені розташовані так, що людина, під яким би кутом вона не споглядала сад, буде бачити лише чотирнадцять каменів, а п’ятнадцятий буде прихований від очей іншими. Зробиш крок  дерев’яною галереєю, яка тягнеться вздовж піщаного прямокутника – з інших трьох боків сад обмежений кам’яними монастирськими стінами, – й знову чотирнадцять каменів. П’ятнадцятий – той, що досі був прихований, тепер опинився в їхньому числі, а зник другий камінь. Ще крок галереєю, і геніально спланований хаос постає знову в іншій композиції, яка складається з тих самих п’ятнадцяти каменів, з яких один – невидимий.

Що цим хотів сказати мудрець? Що скільки б людей не дивились на сад, однакова кількість каменів постане перед їхнім поглядом, але кожний бачитиме свої чотирнадцять. Може, Соамі хотів сказати, що справа не в каменях, а в людях, які до саду приходять? Що люди сприймають одне й те саме по-різному, кожний – по-своєму? А може, хотів сказати про те, життя – це складна річ, і щоб бути по-справжньому мудрим, недостатньо бачити те, що лежить на поверхні, треба вчитись бачити серцем той, прихований від погляду, п’ятнадцятий камінь, треба вчитись читати між рядків.

Це певною мірою стосується й японської літератури. За удаваною простотою криється складне плетиво асоціацій, натяків, символів. Щоб зрозуміти японську поезії, треба «вмикати» серце та уяву, щоб розгледіти той таємничій камінь – прихований підтекст. Одним із найяскравіших представників японської поезії є Мацуо Басьо.

Розповідь про Мацуо Басьо

Мацуо Басьо (яп. 松尾芭蕉 (псевдонім) – видатний японський поет, засновник жанру та естетики хоку. Народився він у 1664 році в родині збіднілого самурая. У 20 років став монахом і почав вивчати поезію. У 28 став учителем поезії, він мав одночасно понад 2000 учнів, написав близько 2000 віршів.

Вважається, що Басьо був струнким чоловіком невеликого зросту, з тонкими вишуканими рисами обличчя, густими бровами та показним носом. Як це заведено в буддійських монахів, він голив голову. З листів поета, які дійшли до нас, можна припустити, що він був спокійною людиною, скромною, надзвичайно турботливою, щедрою та відданою у ставленні до рідних та друзів.

Він міг бути дуже заможним придворним поетом при імператорі, але не схотів. Значну частину свого життя Басьо провів у дорозі, мандруючи стежками рідного краю, спілкуючись з природою та людьми, даруючи світу свою чарівну поезію.

Мандрівник! – Це слово

Стане ім’ям моїм.

Довгий дощ осінній!

 

Тільки я один

Восени у вечірній час

Шляхом цим іду.

 

(- Що малює ваша уява?

- Які почуття навіюють ці рядки?

Яка з цих ілюстрацій більше відповідає прочитаному?)

 

Незважаючи на те, що все своє життя він потерпав від злиднів, Мацуо Басьо , як справжній монах-мандрівник і філософ, майже не надавав значення цим обставинам і навіть з гордістю та гумором говорив про свою бідність.

 

В хаточці моїй

Комарі малі лише –

І нічого більш.

 

З-під ватного халата на землі

Молитва чується –

Нічліг мандрівця.

 

Йому додавала сил і надихала на творчість саме природа, у ній він вбачав мудрість та закони гармонії, за якими має жити людина. Тож давайте й ми разом з Басьо рушимо стежками його віршів, побачимо те, що милувало душу поета, спробуємо подивитись на світ очима митця і знайти приховані камінці мудрості.

 

2. Робота з підручником. Читання та аналіз віршів. Учні читають та пояснюють зміст віршів.

1.

 

На всохлу гілку

Сів ночувати крук

Глибока осінь.

 

На голой ветке

Ворон сидит одиноко…

Осенний вечер!

 

Бесіда за питаннями:

1. Які почуття викликає у вас цей вірш? (Сум, самотність)
2. А що може відчувати й думати в цей момент людина, яка склала це хоку? (Самотність поета викликає в нього сумні роздуми, він вбачає в одинокому вороні себе, а може, він бачить у птахові товариша по нещастю й тихенько усміхається)
3. Чому переклади одного й того самого хоку, зроблені різними перекладачами, так відрізняються? (Феномен «п’ятнадцятого каменя»: В японській мові ієрогліфи-слова є багатозначними, тому кожен перекладач вбачає у вірші своє)
4. Який переклад вам сподобався найбільше?

 

2.

1) Слово вчителя. Ось подивіться, як виглядає хоку, записане  мовою оригіналу.(На дошці)

2) Читання вчителем хоку японською мовою.

 

古池や -- фуруикэ я --- Старый пруд!

 蛙飛びこむ -- кавадзу тобикому --- Прыгнула лягушка.

水の音 -- мидзу но ото --- Всплеск воды.

 

фуру (старий) икэ (ставок) я (ріжуче слово, аналогічне розділовому знаку)

кавадзу (жабка) тобикому (плигнула)

мидзу но (води) ото (звук)

 

3) Хоку – ще й живописний вірш, плавні лінії ієрогліфів у хоку перегукуються, переплітаються, мов чудернацькі візерунки.

 

Старий ставок!

Жабка стрибне –

Сплеск пролунає.

 

4) Яка картина постає у вас перед очима? Опишіть побачене.

3. 

 

Весняні ночі

Куди й поділися,

як розквітла сакура.

 

Бесіда за питаннями:

1. Про що йдеться мова в хоку?
2. Що дозволяє уявити, відчути цей вірш?(Образність, метафоричність мови )

 

3. Розв’язання  проблемного питання. Спостереження над літературними явищами.

1. Які особливості японських віршів хоку ви помітили?

• Вірш неримований.
• Трирядковий вірш.
• Один образ, одна деталь створює в уяві читача закінчену поетичну картину.
• Увага до деталі.

2. Спробуйте дати своє визначення хоку.

 

4. Робота із літературознавчим словником.

Давайте відриємо підручник і скористаємося літературознавчим словником, аби перевірити правильність нашого визначення.

 

5. Робота в зошиті. Запис у зошиті визначення терміну хоку.

Хоку – жанр японської поезії, неримований тривірш. Кожен рядок в оригіналі має постійну кількість складів: 5 – 7 – 5.

Хоку – це справжнє мистецтво, саме тому віками вироблялись правила складання цих тривіршів та використання в них певної лексики. Особливістю хоку є вказівка на певну пору року, для цього в поезії використовуються так звані «сезонні слова», які свідчили про конкретну пору року і не могли застосовуватися для опису інших природних сезонів.

 

6. Робота з таблицею.

Наприклад, слово «туман» (або «серпанок») завжди означало період ранньої весни і не могло використовуватись для опису, скажімо, осені або літнього ранку.

Якщо поет хотів  змалювати літо, він згадував зозулю, зливу, повінь, цикади.

Про осінь говорили, вживаючи такі слова: місяць (це було тільки «осіннє слово», бо восени повітря особливо прозоре, і місяць сяє яскравіше, ніж в іншу пору року), зірки, роса, хризантеми, червоне кленове листя та ін.

А слова сніг, сосна, холод, вогонь вказували на те, що мова йдеться про зиму.

 

 

Таблиця № 1.      «Сезонні слова» японської поезії

 

Весна	Літо	Осінь	Зима
Туман, серпанок, сакура,  слива, соловей, жаба, верба,  павутиння, квіти вишні та персиків, жайворонок, метелик	Зозуля, злива,  повінь, півонія,  спека, цикади, прополка рису,  розквітлі півонії, прохолода, полудневий відпочинок, світляки	Хризантема, клен,  дикі гуси, місяць,  зірки,  квітучий чагарник, збір урожаю, червоне калинове листя,  роса	Сосна,  бамбук, сніг, іній, лід,  вогнище,  холод, теплий одяг на ваті, мжичка

 

7. Завдання з елементами пошуково-дослідницької роботи.

1. Спробуйте за «сезонними словами» визначити, якій порі року присвячене хоку.

 

Під час квітування сакур

 горам краси не додасть

навіть ранкова зоря.

 

Очей не відірвеш! –

І після бурі такими

Лишились хризантеми.

 

Зозулі розпів

 в передсвітанні тоне.

 Далекий острів.

 

Холод, ніч, нудьга…

 Чути плюскоти весла

 десь од берега.

 

День зимовий. Сніг.

Ворон, осоружний усім,

Миловидом став.

 

Перед вродою квітів

Соромно стало місяцю? –

Сховався зо хмаркою.

 

Вище від жайворонка

Відпочиваю в небі. –

Гірський перевал

 

 

 

2. Заповніть клітинки, розмістивши по черзі спочатку хоку, присвячені весні, потім літу, осені й зимі. Яке число у вас вийшло?

1

7

3

*

2

6

*

4

5

 

V. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Асоціативний диктант.

Випишіть ті слова, які можуть характеризувати хоку:

лаконічність (стислість), жартівливість, простота, образність, різна кількість рядків, постійна кількість рядків, сезонні слова, конкретність, увага до деталей, протиставлення, римованість, багатозначність, прихований зміст.

2. Бесіда за питаннями

1. З яким жанром японської поезії ми сьогодні познайомились?
2. Хто є засновником і неперевершеним майстром хоку?
3. Що вас найбільше вразило в біографії Мацуо Басьо?
4. Що таке хоку?
5. Назвіть прикметні особливості цих віршів.
6. Яку роль відіграють сезонні слова?
7. У чому японці вміють побачити красу?
8. Яким темам присвячені хоку?
9. Яке хоку вам сподобалося і чому?

VІ. Оголошення домашнього завдання.

VІІ. Підбиття підсумків уроку. Оголошення оцінок.