Конспект заняття "Види картографічних матеріалів, які використовуються під час туристсько-краєзнавчих походів та експедицій. Читання карти."

Тема: Види картографічних матеріалів, які використовуються під час туристсько-краєзнавчих походів та експедицій. Читання карти.

Мета: ознайомлення гуртківців з різноманітними видами картографічних джерел. Розвивати уміння та навички працювати з картографічним матеріалом, правильно та у повному обсязі сприймати умовні знаки, швидко та безпомилково розпізнавати за ними зображені об'єкти та їхні характерні особливості.

Обладнання: топографічні, загальногеографічні, тематичні, спортивні карти, плани місцевості, схеми та роздатковий матеріал.

Тип заняття: комбіноване

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО—ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Що вивчає наука картографія?

2. Що таке карта?

3. Для чого необхідний масштаб?

4. Як класифікують карти?

5. Що таке план?

Орієнтування на карті (читання карти) невід’ємна частина повсякденного життя. Воно необхідне в умовах спортивних чи краєзнавчих змагань, у військовій сфері, під час походів, подорожей чи у випадку коли Ви заблукали у лісі.

Для того, щоб навчитися читати карту, необхідно:

 - вміння користуватися масштабом і точно визначати відстань;

- розрізняти умовні знаки;

 - вільно володіти компасом;

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

ПЛАН

1.                   Поняття про карту. Види карт.
2.                   Масштаб. Вимірювання відстаней на карті.
3.                   Умовні позначення топографічних та спортивних карт
4.                   Способи орієнтування карти

 

1.                   Поняття про карту. Види карт.

Термін картографія має грецьке походження та означає «рисування карт». Картографія – це сфера діяльності, що допомагає людству орієнтуватися на будь якій території, наочно передає вигляд певної місцевості, місце розташування та просторові характеристики об'єктів, поширення природних та соціальних явищ.

Карта – зображення у певному масштабі території земної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків із застосуванням картографічної проекції. Вона показує розміщення, властивості і зв'язки різних природних і соціально-економічних об'єктів та явищ.

За масштабом карти класифікують на:

 -  великомасштабні – з масштабом від 1:5000 до 1:200000;

  -  середньомасштабні – масштаб яких від 1:200000 до 1:1000000; 

-  дрібномасштабні карти – масштаб дрібніший від 1:1000000.

 За змістом виділяють групи карт:

 -  загальногеографічні;

 -  тематичні (зокрема спортивні);

 -  оглядові;

 За призначенням карти поділяються на:

 -  науково-довідкові (призначені для виконання за ними наукових досліджень і отримання максимально повної інформації);

 -  культурно-освітні (призначені для популяризації знань, ідей), технічні (відображають об'єкти та умови, необхідні для вирішення якихось технічних завдань);

 -  навчальні (використовуються в якості наочності для вивчення географії, історії, геології та інших дисциплін), туристичні та інші.

План місцевості – це креслення невеликої ділянки місцевості у великому масштабі за допомогою умовних знаків. На плані, на відміну від карти зображуються невеликі ділянки земної поверхні: шкільне подвір'я, присадибна ділянка тощо. На відміну від аерофотознімка, на якому також може бути знята невелика ділянка земної поверхні, предмети на плані показуються умовними знаками і мають написи.

 Плани складають зазвичай у великому масштабі (1 : 5000 і більших). Місцеві предмети на ньому позначають більш детально, ніж на карті. При кресленні плану кривизна земної поверхні не враховується, допускається, що зображувані ділянки плоскі.

Спортивна карта – це великомасштабна спеціальна карта, при- значена для спортивного орієнтування, виконана в специфічних умовних знаках. Вона повинна відображати кожен об'єкт, який впливає на читання карти чи на вибір шляху: форми рельєфу, каміння, стан поверхні землі, прохідність, землекористування, гідрографію, населені пункти, окремі будівлі, мережу доріг і стежок, комунікаційні лінії, а також деталі, які використовуються з точки зору орієнтування. Форми рельєфу є одними із важливих аспектів карти. Особливу увагу треба звернути на правильність використання горизонталей для показу тривимірного зображення форми поверхні та різниці висот.

Карта повинна містити деталі, які помітні на місцевості і мають значення з точки зору спортсмена. Тобто, всі умовні позначення виконуються чітко, у допустимих розмірах, прийнятних для нормально- го зору.

 

2.                   Масштаб. Вимірювання відстаней на карті.

Масштаб – це відношення, що показує ступінь зменшення довжини лінії на плані, карті чи глобусі порівняно з реальною відстанню на місцевості.

 Масштаби карт бувають числові, іменовані та лінійні.

Числовий масштаб виражається дробом, де в чисельнику одиниця, а в знаменнику число, яке показує, у скільки разів зменшене зображення тієї чи іншої частини земної поверхні. Чим більший знаменник, тим меншим є масштаб, дрібнішим зображення об'єктів на карті.

 Іменований масштаб відрізняється тим, що біля кожного числа записана назва одиниці вимірювання. Цей масштаб також вказують на всіх картах.

Для безпосереднього визначення відстаней на картах великого масштабу і планах при наявності циркуля-вимірювача зручно користуватися лінійним масштабом. Це графік, що поміщається внизу карти у вигляді лінійки, розділеної на сантиметри. Праворуч від нуля біля кожної поділки лінійки (наприклад, сантиметрової) підписана реальна відстань на місцевості. Ліворуч від нуля лінійку розбивають на менші поділки (міліметрові), для отримання більш точних результатів. . Вимірявши лінійкою чи циркулем відстань на карті, її переносять на лінійний масштаб і отримують шукану відстань без додаткових розрахунків. Із цією метою також, маючи результати вимірювання на карті у сантиметрах, можна перемножити результат на іменований масштаб.

Завдання 1. Перевести масштаб з числового в іменований

1:1000000 1: 10000 1:25000 1:250000 1:5000 1:500000

Завдання1. Перевести з іменованого в числовий масштаб

в 1 см – 50 м, в 1 см – 100 м, в 1 см – 250 м, в 1 см – 1 км, в 1 см – 10 км

Завдання 3.Тести

Тести

1. Термін «картографія» означає

а) рисування карт;

б) зберігання карт;

в) розповсюдження карт;

2. Масштаб який виражається дробом це:

а) іменований; б) лінійний; в) числовий;

3. Який масштаб карти, якщо відстань в 1 км становить на карті 4см?

а) 1:250 000; б) 1: 500 000; в) 1:150 000;

4. Відстань між КП дорівнює 600м, а на карті їй відповідає відстань 12 см. Який масштаб цієї карти?

а) 1:750 000; б) 1:500 000; в) 1: 5 000 000;

5. Скільком метрам на місцевості буде відповідати відстань в 2 см на карті з масштабом 1:20 000?

а) 60 м; б) 40 м; в) 20 м.

6. Відстань між стартом і КП 1000м, на карті – 10см.Який масштаб карти?

а) 1:1 000000; б) 1:10 000; в) 1:100 000;

7. Скільком метрам на місцевості буде відповідати відстань в 8 см на карті з масштабом 1:10 000?

а) 160 м; б) 80 м; в) 40 м;

8. До якого виду карт належить спортивна карта

а) загальногеографічних; б) тематичних; в) оглядових;

 

 

3.                   Умовні позначення топографічних та спортивних карт

Умовні топографічні позначення – це своєрідна азбука, з допомогою якої намальована карта. На відміну від загальної топографії , де використовують понад 400 видів різноманітних умовних знаків, на спортивних картах їх близько 100.

Всі знаки спортивних карт розділені на групи:

 - рельєф місцевості;

 - скелі і каміння;

 - гідрографія та болота;

- рослинність;

 - штучні споруди;

 - знаки дистанцій та технічні умовні знаки;

Є ще одна класифікація УЗ, яка досить часто використовується спортсменами на практиці. УЗ поділяють на площинні, лінійні й точкові.

До площинних відносять об’єкти, що займають значну територію: ліс, чагарник, сад, озеро  тощо.

Лінійні орієнтири –шляхи, стежки , паркани , струмки тощо.

Точкові – млини, криниці, будинки, окремі дерева тощо.

 Точкові орієнтири допомагають безпомилково визначити своє місцезнаходження. До них прив’язуються контрольні пункти. Лінійні правлять за показники руху, або як його бічні межі. Якщо лінійний орієнтир паралельний до напрямку руху, то його називають обмежуючим , а якщо перпендикулярний-гальмуючим.

Завдання 1

 

4.                   Способи орієнтування карти

Основні сторони горизонту – північ, південь, схід і захід, проміжні – північний схід, південний схід, південний захід, північний захід.

Оpiєнтувати карту означає розташувавши її так, щоб північна сторона рамки була повернута на північ. Визначають наступні способи оpiєнтування каpти:

  а) по лiнiї мiсцевостi – каpту повертають у гоpизонтальнiй площинi так, щоб лiнiя умовного знаку мiсцевого пpедмета на карті, напpиклад, доpоги, спiвпала з напpямком самого пpедмета на місцевості, а зобpаження всiх об'єктiв, pозмiщених пpавоpуч та лiвоpуч вiд неї, знаходилися б з того ж боку, що й на мiсцевостi.

  б) за напрямком на орієнтир – цей спосiб застосовується в тому випадку, коли точка стояння вже відома i з неї видно оpiєнтиp, який позначено на каpтi. Каpту повеpтають у гоpизонтальнiй площинi так, щоб напpямок з точки стояння на оpiєнтиp спiвпав з вiдповiдним напpямком на мiсцевостi. Для точнiшого оpiєнтування каpти до цих точок пpикладають лiнiйку i по нiй вiзують на орієнтир;

  в) за небесними світилами і місцевими ознаками – за небесними світилами (Сонцем, Полярною зipкою, Мiсяцем) каpту оpiєнтують пpиблизно. У ясний день можна орієнтуватися за Сонцем. Опівдні, о 12 год., Сонце знаходиться на півдні. Тому тінь від предметів буде направлена на північ. Лінію тіні північ–південь  називають полуденною лінією.

Орієнтуватись на місцевості найкраще та найнадійніше за картою та компасом.

Основне призначення компасу – показати напрямок північпівдень. Якщо він відомий, неважко визначити і всі інші. Існують прості, рідинні та електронні компаси.  Простий компас являє собою круглу пластмасову або латунну коробку, на дні якої закріплена сталева гостра голка. На вістрі голки вільно обертається магнітна стрілка. За допомогою важільця гальма її можна підняти з голки й притиснути до скла обертової кришки, на якій закріплені проріз прицілу та мушка для візування напрямків. У рідинному компасі стрілка обертається у рідині, що запобігає її різкому коливанню під час швидкого бігу, тому ним зручно користуватися під час змагань зі спортивного орієнтування.

Зоpiєнтувавши каpту, впiзнають оpiєнтиpи. Це – найбільш вiдповiдальний етап оpiєнтування за каpтою, оскiльки точку стояння можна визначити тiльки за оpiєнтиpами, загальними для каpти i мiсцевостi. Розпiзнавання оpiєнтиpiв необхiдно починати з найбiльш помiтних об'єктiв мiсцевостi та таких, якi на данiй мiсцевостi зустpiчаються piдко.

Під час пошуку на каpтi об'єктiв мiсцевостi вpаховують їх взаємне pозташування вiдносно стоpiн гоpизонту. Пpавильнiсть розпізнавання оpiєнтиpiв пеpевipяють за навколишніми елементами мiсцевостi; пpи цьому слiд пам'ятати, що найбiльш стабiльними елементами мiсцевостi є pельєф та гiдpогpафiя.

Завдання 1. На таблиці схематично зображені компаси, по 5 в кожному рядку. Необхідно відносно точно вказаної точки відліку(сторони світу) визначити , куди показує стрілка кожного компаса. На виконання завдання дається 6 хв.

Завдання 2.

 

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

Завдання. Використовуючи кольорові олівці, намалюйте картосхему місцевості в масштабі 1:20 000 за описом. «У південній частині карти із заходу на схід тече річка. Її південний берег являє собою крутий схил, в деяких місцях переходить в обриви. Південніше річки росте змішаний ліс, через який в меридіональному напрямку проходять дві просіки. Відстань між ними 1 км. в одному . з півдня в річку впадають ва струмка. Північний берег річки рівнинний, частково заболочений.  У північно-східній прибережній частині росте чагарник, який переходить рідколісся. Недалеко від східної рамки карти через річку перекинутий міст, через нього проходить дорога з південного сходу на північний захід. В одному місці на болоті дорога прокладена по насипу. У 500 метрах на північ від моста на невеликий височині знаходиться будинок лісника. Від мосту до будинку веде пішохідна стежка. У північно-західній частині карти хвойний ліс ».