Краєзнавство на уроках української літератури у творах Людмили Яківни Чижової – яскравої постаті у дитячій літературі Миколаївщини

Краєзнавство на уроках української літератури у творах Людмили Яківни Чижової – яскравої постаті у дитячій літературі Миколаївщини .

Любов до Батьківщини починається з любові до рідного краю, а краєзнавство сприяє національному вихованню учнів, формує в них почуття патріотизму, вчить шанувати історію та самих себе. Упродовж століть щедрою і багатою на таланти була і є Миколаївщина, вона дала українській культурі славні імена. Це Микола Аркас, Спиридон Черкасенко, Микола Вінграновський, Дмитро Кремінь, Валерій Бойченко, Павло Глазовий, Дніпрова Чайка, Світлана Іщенко, Анатолій Качан, Борис Мозолевський, Людмила Чижова та ще багато інших митців - творців кращих надбань національної та світової культур. . М. Аркас. Л. Чижова. В. Бойченко. Д. Кремінь

Мета використання краєзнавчого матеріалу на уроках української літератури:-  розширити світогляд учнів, сприяти патріотичному і естетичному вихованню;-   формувати художні смаки й активізувати дослідницько-пошукову роботу учнів. Зайченко І. О.

Використання краєзнавчих матеріалів на уроках української мови та літератури сприяє естетичному вихованню учнів, розвитку їх емоційного світу і художніх смаків, дає можливість простежити загальноісторичний процес крізь призму місцевих подій і явищ, поглибити знання учнів, сприяти свідомому сприйняттю та осмисленню подій історії України.

«Людмила Яківна Чижова – саме з тієї когорти мічених Богом особистостей, які все свідоме життя носять у власній душі і захищають від вітрів оту жарину поетичного світобачення та любові до рідного слова». Валерій Петрович Бойченко Я по собі лишаю. Віршів пташині зграї,Що гнізда свої звиваютьІ книгами відлітають. Л. Я. ЧижоваІм’я Людмили Яківни добре відоме не лише на Миколаївщині, а й далеко за її межами. Вона є лауреатом обласної премії ім. Миколи Аркаса 2000 року, членом Національної спілки письменників України. Творчість поетеси рекомендована Миколаївським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти та Миколаївським державним університетом ім. В. О. Сухомлинського для вивчення за шкільною програмою навчальних закладів області. .

Миколаївська поетеса народилась 22 серпня 1939 року в селі Піщаний Брід на Кіровоградщині в родині Васильєвих. ЇЇ батько, Яків Потапович, працював кіномеханіком, повернувшись з війни інвалідом. Мав неабиякий хист до малювання та різьблення по дереву. Родина Васильєвих. В першому ряду (зліва направо) – мама, сестра Валентина, тато; в другому ряду – сестра Олена, Людмила Яківна та сестричка Лариса, 1955 р. Мати, Ольга Євтихіївна, весь вік працювала в колгоспі. Лагідна і тиха вона народила четверо доньок, якими практично займалася сама: брала з собою в поле, навчила гарно вишивати і співати.

Я була щаслива в цім краю, Я була такою молодою І мені здавалось дивиною. Все, що відбувалось на землі. І хитав цей величезний світ. Трепетний та ніжний цвіт конвалій, А мені здавалось, ще й замало – Дива, що буяло на землі. По закінченні школи Людмила Яківна вступила до Мигиївського технікуму-радгоспу, де отримала диплом агронома. Через 40 років поетеса присвятила своїй Мигії книгу «Ємигея»:

В 1975 році закінчила Київський державний інститут культури ім. О.Є. Корнійчука за фахом «режисер». Працювала в сільських Будинках культури, з 1978 року – заступник директора обласного Будинку творчості працівників народної освіти. З Дорошівки, де мешкала деякий час, їздила на заняття в обласному літературному об’єднанні, яке вів Еміль Январьов. Саме йому поетеса зобов’язана своїм першим поетичним крокам і успіхам.

Перші публікації – в газетах «Південна правда» та «Ленінське плем’я». А після навчання на семінарі молодих письменників України в 1968 році почала багато друкуватися в республіканській пресі: газетах «Літературна Україна», «Культура і життя», «Молодь України», журналах «Радянська жінка», «Соціалістична культура», «Хлібороб України», часописах: «Поезія-72», «Заспів», «Сурмач». Стали піснями її поезії «Мій синочок» (муз. А. Кос–Анатольського), «Колискова» (муз. Л. Кравченка), «Щербанівський вальс» (муз. В. Уреса), «Канікули», «Морський коник» (муз. С. Чепеленка), «До матері» (муз. О. Максимця), «Бандура» (муз. В. П’ятигорського), «Обручка», «Вишиванка» та інші (муз. Т. Ярової), «Козачок» (муз. С. Долинського).

Людмила Яківна Чижова постійно співпрацює з вищими державними педагогічними закладами. Часто виступає перед студентами, педагогами та учнями, перед читачами бібліотек області. Вона не лише презентує свої нові книжки, читає улюблене, а й разом зі своїми прихильниками готує нові заходи, оповідає про творчі пошуки, про цікаві знахідки з краєзнавства. А більшість дитячих казок Людмили Яківни інсценовані в Обласній дитячій бібліотеці ім. В. Лягіна, школах та дитячих садках. Її книжки написані з любов’ю до молодого покоління, з думкою про нащадків: Тривожний, величний, знаменний, Цей край наш благословенний. Від соняха і до граніту – Ми вам залишаємо, діти.

У творчому доробку Людмили Яківни Чижової нині 20 книжок поезій різної тематики і книга прози, численні публікації в місцевих і всеукраїнських виданнях. Матеріали поетеси надруковані в альманахах «Освітянські вітрила» Миколаївського державного університету ім. В. О. Сухомлинського (2003, 2004, 2006 рр.), краєзнавчих альманахах Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2001, 2002 рр.), посібнику МОІППО «Музика і свято в дошкільному навчальному закладі» (2003 р.), посібниках–хрестоматіях «Література рідного краю» (2003р.),та«Красою душу напоїть…»(2007р.).      

Однією із багатьох книжок Людмили Яківни є «Казка дідуся Гната», створена в 2004 році разом із учнями 36 школи. Казка написана для дошкільнят та учнів молодших класів. Це поетична розповідь про дивовижних майстрів, що живуть поряд з нами і передають своє уміння дітям. Прообразом дідуся Гната був батько поетеси Яків Потапович Васильєв. Найголовніше – що в якості ілюстративного матеріалу книги використані поробки учнів школи №36 м. Миколаєва. У садочку в діда Гната Дивини дуже багато, День за днем дідусь майструє, Все над деревом мудрує. І не просто це садочок – А казковий тут куточок, Бо дідусь з дерев й коріння Різні виріза створіння.

Усна народна творчість – невмируща скарбниця духовності народу, невичерпне джерело творчості українських митців. Доказом і яскравим прикладом цього є твори Л. Чижової :“Із глибини народної криниці”(2003);“А вже весна”(2005);“Світле свято Миколая”(2007);“Сонце на столі”(2011);“Пісня тополина;(2012)“Купальська містерія зеленого свята;(2017) .

Ми з нетерпінням чекаємо подальших творів Миколаївської поетеси…Нові я вірші напишу,Знов напишу слова болючі,Бо у поета на крилі – Про те, що радує і мучить. Л. Я. Чижова