Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 – 10 березня 1861) —

видатний український поет, художник і громадський діяч, який став символом національного відродження в Україні. Основні події його життя можна розділити на кілька етапів:

Дитинство та Рання Молодь (1814-1838):

Народився в селянській родині на Чернігівщині, в маєтку Моринці.

Батьки Тараса були кріпаками.

Здобув освіту в домашніх умовах, навчався самостійно.

Служба у Князях та Творчість (1838-1847):

Працював кріпаком на різних поміщицьких маєтках. В 1838 році зустрівся із поетом Іваном Білозерським, що вплинуло на його поетичні зацікавлення.

У 1840 році Шевченко вступив до петербурзької Академії мистецтв, де почав активно займатися живописом та графікою. У цей період він написав численні поетичні твори, включаючи збірки "Кобзар" та "Заповіт".

Сибірська Експедиція (1847-1857):

За участь у написанні поеми "Слово про полку Ігоревім" Шевченко був засуджений до заслання на 10 років у Сибір.

У Сибірі він виконував важкі праці, але продовжував творити. В цей період він створив багато художніх творів, включаючи акварелі та олійні полотна.

1.Повернення та Останні Роки (1857-1861):

В 1857 році був амністований.

Вернувшись на Україну, продовжив активну громадянську та творчу діяльність.

У цей період він писав "Кавказ", "Бояриня", та інші твори.

Помер 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі.

Шевченко вважається одним із найвизначніших представників української літератури та мистецтва. Його твори зберігають високу цінність як символ національної самосвідомості та боротьби за свободу.