Літературний ігровий матеріал 5- 8 клас

НАВЧАЛЬНІ ІГРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 5-8 КЛАСИ

(укладач вчитель української мови та літератури Білоцерківської гімназії № 15 Стаднюк І.І.)

«Сенкан»

Мета: розвивати образне асоціативне мислення, здатність до узагальнення художніх явищ, виражати власне ставлення до певної інформації, фокусувати увагу на художній деталі.

Складання сенканів допомагає зрозуміти, як загадують та відгадують загадки.

                 Схема складання сенканів

1. Одне слово, яке позначає тему.

2. Два означення (найчастіше прикметники), найбільш типові асоціації.

3. Три слова – дія, пов’язана з темою.

4. Фраза з чотирьох слів – ставлення до теми.

5. Одне слово – перефразування сутності теми.

    Наприклад:

Під час вивчення поезії Б.-І. Антонича у 5-му класі:

Місяць

Блідий, таємничий

Обертається навколо Землі

Уособлення ночі, таїни,

Сателіт містики

Підкова

Залізна, вигнута

Прибивають коневі до копита

Сакральний символ удачі

в українців

Тотем

«Сонечко» (асоціативна парадигма)

Мета: тренувати вміння створювати власні асоціації, враження та емоційні відгуки, конкретизувати та узагальнювати художній образ.

Фраза або слово вписується в кружечок, а в промінчики сонечка кожен вписує все, що спадає на думку, коли чує цю фразу або слово. Попередньо слід пояснити гравцям, що вписувати можна не тільки речення, а й слова, словосполучення, іменники, дієслова, особисті враження, вигуки – політ фантазії не обмежений. Щоб не залякувати учнів складними термінами, вчитель називає цей вид роботи «Сонечко». Учні із задоволенням складають прості парадигми і в молодшому шкільному віці. Перемагає той, у кого найбільше неповторюваних асоціацій.

Наприклад:

До теми прислів’я і приказки: 3 одної печі – не одні калані. Мовивши слово, треба бути йому паном. Доки не впрієш, доти не вмієш.

До поезії Б. Олійника «Мамо, вечір догори» вчитель пропонує учням заповнити асоціативну парадигму «Сиве сонечко». Не зачитуючи самого вірша, обговорює з дітьми варіанти асоціацій, відтворені ними уявлення (світло, старість, бліде сяйво, осінь, буденність, сірі хмари), і лише після цього виразно зачитує весь вірш, запитує: «Хто ж це сиве сонечко?». Ефект від подібних прийомів більший, аніж велика кількість епітетів до слова «мама». За допомогою подібних ігрових хитрощів учні з’ясовують, кого українці називають ластівкою.

Поезії П. Тичини, М. Вінграновського та досить складні для розуміння п’ятикласників поезії Б.-І. Антонина доцільно «подрібнити» на метафоричні кроки, і в ігровому вигляді «розшифровувати» протягом навчального року, а вкінці запропонувати виразне читання поетичного твору. «Підкови на шляхах дзвенять», «Моя гіллячко голуба», «Дзвін гуде –здалеку».

«ПОМИЛКА В ТЕМРЯВІ»

Мета: формувати в учнів здатність бачити в одному предметі ознаки іншого,  але подібного за деякими характерними зовнішніми обрисами та на цій основі створювати образне узагальнення.

Це гра на уподібнення. Вона імітує механізм метафоротворення. Потрібно назвати якомога більше предметів (явищ тощо), з якими можна в темряві переплутати заданий предмет.

Наприклад. Стара верба – голова лева. Роги лося – (Є. Гуцало, «Лось»).

«ЛАНЦЮЖОК ІЗ ПОМИЛОК»

 Мета: розвивати асоціативну уяву учнів.

Такі ігри, якщо вони проводяться систематично, допомагають навчитися вловлювати далекі асоціації і в такий спосіб розшифровувати метафоричні образи.

На вузькій смужці паперу учні по черзі записують асоціації. Кожен учасник згинає папір так, щоб наступний міг бачити лише його запис. Укінці папір розмотують, зачитують ланцюжок і обговорюють, порівнюють кінцевий варіант із першим, відзначають оригінальні асоціації.

«СИНОНІМІЧНИЙ РЯД»

Мета: збільшити лексичний запас учнів, учити творити власні засоби художньої виразності, засвоїти поняття епітет.

Назвати якомога більше:

1) ознак предмета: малина – солодка, запашна, достигла велика, оксамитова...;

2) предметів, що володіють заданою ознакою: оксамитова – трава, сукня, мова...;

3) дій, які може виконувати істота: заєць – бігає, стрибає, боїться, тремтить...;

4) явищ, що мають певну ознаку: червоний – захід сонця, автомобіль, м’яч, кулька...;

Зворотний варіант (проводиться після засвоєння попереднього) – за ознаками вгадати предмет: щербатий, круторогий, блідий, ясний – місяць.

«АСОЦІАТИВНЕ НАМАЦУВАННЯ»

Мета: розширити асоціативне поле дитини за рахунок зорових, слухових, дотикових відчуттів, формувати навички аналізу поетичного твору.

Описати кольори, запахи, звуки, які ви уявляєте.

Наприклад:

1. «Підкови на шляхах дзвенять», «дзвенить мов, мідь, широкий шлях» (Б.-І. Антонич).

Кольори – сонячножовтий.

Запахи – озон, прибиті дощем порохи.

Звуки – далекий церковний дзвін.

2. «Дощ полив, і день такий полив’яний» (Ліна Костенко).

3. «В трави обпадають вишні, як червоні краплі граду», «я уплетений ний весь до нитки у зелене волосся дощу» (В. Голобородько).

«НЕЗВИЧНІ СУСІДИ», АБО «БІНОМ ФАНТАЗІЇ»

Мета: відхід від стереотипів мислення, здійснення семантичного зміщення, розкріпачення уяви, пробудження фантазії учнів.

Двоє учнів виходять до дошки і, не змовляючись, записують по одному слову. Необхідно знайти якомога більше незвичних, але логічно вмотивованих зв’язків між ними.

Дитячі асоціації (5-й клас):

1) розетка, скейт – скейт, включений у розетку (електричний), розетка на скейті;

2) барабан, вишня – барабан на вигині, вишні в барабані, барабан під вишнею.

«ЩО СПІЛЬНОГО?»

Мета: звільнити уяву дитини від стереотипів.

Знайти якомога більше ознак подібності між двома предметами.

1) Рак – дельфін, хвилі – барани (Остап Вишня, «Море»);

2) Місяць – гріш, ранок – циганя, небо – скляний дзбан (Б.-І. Антонич, «На шляху», «Весна»);

3) Дим – мотузок (С. Чернілевський, «Теплота родинного інтиму»);

4) Струмок – стрічка (П. Тичина, «Блакить мою душу обвіяла»);

5) Підкова – місяць (Ірина Жиленко, «Підкова»);

6) Лапи – краби (М. Стельмах, «Чому кріт не з’являється на світ»);

7) Дитина – тривога – гіллячка (М.   Вінграновський, «Перша колискова»).

Простежити, які ознаки подібності знаходять самі автори, прокоментувати. Оцінюється оригінальність трактування, дотепність, мовленнєва вправність. Час обмежений.

«ЗАГУБЛЕНА ЛАНКА»

Мета: сформувати здатність легко і швидко встановлювати зв’язки між явищами, знаходити спільні ознаки.

Задаються два предмети, необхідно віднайти логічний місток між ними – «перетворити один предмет в інший». Наприклад: горіх, піч (середня ланка – торт). Предмет повинен мати чіткий логічний зв’язок з обома заданими. Допускаються два слова, що єднають ланцюжок: кошик-яблуко-яблуня-дерево. Гравець повинен чітко обґрунтувати зміст кожного зв’язку.

Наприклад. Нора – шапка: нора – лисиця – шапка.

«ЗАЙВА ФІГУРА»

Мета: розвивати логічне мислення, засвоїти відомості теорії літератури на рівні розпізнавання.

На основі логічних умовиводів забрати зайвий предмет (особу, явище тощо) з логічного ряду.

Наприклад:

1) Тарас Шевченко, Леся Українка, Володимир Сосюра, Іван Франко.

2) Метафора, легенда, байка, казка.

3) Епітет, метафора, гіпербола, інтонація.

«НАЙКОРОТШИИ ПЕРЕХІД»

Мета: навчити вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки, розуміти їх, розвивати уяву, фантазію.

Є початок і кінець оповіді, необхідно вигадати найкоротший сюжет.

Наприклад. У місті зранку лив дощ... Петрик отримав двійку з фізкультури.

                              * * *

У місті зранку лив дощ. Петрик вийшов на вулицю і упав у калюжу. Прийшов до школи мокрий. На уроці фізкультури він сповз з канату через те, що був мокрий і не втримався. Увесь клас реготав. Петрик отримав двійку з фізкультури (Христина, 6-й клас).

«КЛЮЧОВЕ СЛОВО»

Мета: тренувати навички виділяти головне, визначати мікротему в тексті.

Учні складають пірамідки зі слів, які найбільше вразили під час читання тексту. Потім вони порівнюються, діти разом знаходять головне, відкидають другорядне.

Наприклад:

• До казки «Названий батько»: брати сироти, дід старий, весілля, правда, вогонь, рана.

• До казки «Мудра дівчина»: корова, варені яйця, стеблина льону, «не йшла, не їхала», «ні боса, ні обута», «ні з гостинцем, ні без гостинця».

• До оповідання С. Васильченка «Свекор»: піч, жарт, сором’язливість, «як почне старувати», свекор, «хочеш одружитися».

«ВИЗНАЧЕННЯ»

Мета: навчити фіксувати суттєві та вирізняльні ознаки певного явища, долати труднощі під час формулювання та запам’ятовування визначень.

Ведучий називає предмет, явище, поняття тощо, якому необхідно дати найбільш точне тлумачення.

Визначення повинно містити лише суттєві ознаки. Під нього повинні потрапляти всі різновиди цього предмета чи явища і не потрапляти жоден інший предмет. У грі важливий етап обговорення визначень, складених учнями. Образні, жартівливі визначена також допускаються і навіть заохочуються (якщо в них є раціональне зерно).

Наприклад:

1) Крапля – це маленька мокра кулька, що падає.

2) Вікно – дірка, через яку видно світ.

3) Радість – стан людини, коли її чимось потішили.

4) Хата – це приміщення, у якому хтось живе (учні 5-го класу).

«БУРИМЕ»

 Мета: засвоїти технічні основи римування, удосконалювати відчуття рими і ритму.

За заданими зразками римування потрібно скласти віршований текст. Заохочується вибір оригінальних, незвичних рим. Для римування вчитель має вибрати колоритні українські слова. Можна запропонувати скласти римовані загадки:

вата – ягнята: Пливуть ягнята, м 'які як вата. (Хмари.)

Варіант 1. Дібрати рими до слів:

1) олівець, знавець, горобець;

2) коромисло, кисло, повисло;

3) куліш, кіш, з ’їж.

Варіант 2. Скласти віршову строфу із заданими римами:

1) Арифметики знавець не тримає олівець.

2) Різнобарвне коромисло над деревами повисло. (Веселка.)

3) Розіклавсь козацький кіш, почали варить куліш.

    Розсідлай коня скоріш,

    Бери ложку, сідай, їж.

Оцінюється за такими критеріями:

• Багата рима – Бідна рима

• Велика кількість співзвучних складів – Майже відсутнє суголосся

• Різні частини мови – Одна частина мови

• Різні граматичні категорії – Римуються лише флексії або суфікси

• Оригінальна, несподівана рима – Часто вживана рима

«ПІДТЕКСТ РЕПЛІКИ»

Перефразувати і розширити репліку персонажа драматичного твору так, щоб підтекст виявився на поверхні.

«ПЕРИФРАЗА»

Мета: збагатити запас активної лексики дитини; досягти глибшого розуміння певного змісту через перефразування; тренувати здатність інтерпретувати художні образи, враховуючи їх семантичну неоднорідність і велику кількість смислів, заховану в них; формувати вміння знаходити для емоційно значимих ситуацій місткі і змістовні образи, адекватні до тих, які переживає мовець.

Варіант 1. Пропонується фраза. Треба передати її, замінивши всі слова. Оцінюється милозвучність і дотепність. Умови: не спотворювати змісту висловлювання, не повторювати однокореневих слів.

Наприклад: На Щуку хтось бомагу в суд подав – На зубасту написали анонімку. Це був справжній розбишака-халамидро – Він справді жив життям шибеника – Хлопчика знали як добрячого забіяку (Марта, 6-й клас). Настав ранок – зійшло сонце – встав день (Ігор, 5-й клас).

 Варіант 2. Нейтральну фразу замінити ідіомою, метафоричним виразом: Людина радіє – очі засвітилися, обличчя проясніло, душа співає.

Учні записують варіанти висловлювань, і останнім завжди озвучується авторський варіант. Я намок – я змок до цурки, я змок до нитки, як мокра курка. Після такої ігрової вправи, діти обговорюють рядок з вірша В. Голобородька: «Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу».

Наприклад:

1) Темніло поволі –  Вечірня мряка огортала все навколо –  Непомітно сповзли сутінки –  Вечір підкрався раптово – у П. Тичини: «Навшпиньках підійшов вечір».

2) Зірки з ’явилися на небі – Ніч розсипала зорі – у Б.-І. Антонина: «В рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі».

3) Мене охопила радість – У мене на душі Великдень – у П. Тичини: «Заспівали скрипки у моїй душі».

«ПОРІВНЯННЯ»

Мета: засвоїти поняття порівняння, вивчати авторські засоби художньої виразності, створювати власні вислови, руйнувати стереотипні асоціації, що вже стали штампами.

Пропонується початок опису певного предмета чи явища. Необхідно підібрати максимальну кількість порівнянь серед варіантів продовження цієї фрази. Це діти роблять колективно: спершу записують на дошці всі запропоновані, ь потім обирають ті, що сподобалися багатьом учням. Для гри використовуються цитати з іще незнайомих творів, можливо також і безпосередньо перед їх вивченням. Спочатку називають саме стереотипні асоціації: Горить-тремтить ріка, як... стрічка, змія тощо. У кінці гри вчитель називає порівняння, яке використав автор:

–Як вам таке порівняння: «Горить-тремтить ріка, як музика»? А який саме музичний інструмент ось так горить-тремтить? Скрипка? Сопілка? Кларнет? Чи не знаходите ви чогось спільного із таким: «ріка зміяста з дном співучим»? Поясність, що саме відбувається зараз у природі. (Сонячні промені, у першому випадку–вечірні (бо неба край, мов золото), у другому – вранішні, відбиваються у воді.)

–Хто ж той віртуоз, що так вправно грає на кларнеті? (Сонце.)

–Чий це кларнет? (Сонячний.)

У такий спосіб учні обговорюють авторські порівняння, водночас така гра є хорошою прелюдією до вивчення самої поезії.

Наприклад:

До вивчення творчості Т. Шевченка:

1) Синє море то стогне то виє, як... (звірюка).

2) Високії ті могили чорніють як... (гори).

3) Зажурилась Україна... зажурилась, заплакала, як... (мала дитина).

4) Туман закриває море, неначе... (ворог).

5) І ждеш його, того світу [світанку], мов... (діти маму).

До вивчення творчості В. Голобородька:

1) Хата наповнена теплом, як... (гніздо).

2) В трави обпадають вишні, як... (червоні краплі граду).

«ЗАФАРБУВАТИ ФРАЗУ»

Мета: формувати навички образного моделювання; вивчати авторські порівняння на основі близької чи ледь вловимої подібності; створювати власні порівняння; учити відчувати, простежувати їх семантичні відтінки.

Варіант 1. Задається початок речення, у якому необхідно придумати кінцівку-порівняння з відповідним емоційним відтінком.

Старий дуб височів на поляні, як... (козак, велетень, опришок (величне); гора (гіперболічне); страховище, привид (містичне); розчепіра, опудало (сатиричне, комічне).) Порівняти з авторським «зафарбуванням». А ріпка сидить у землі, як... (дати можливість дітям самим зрозуміти, що краще не придумаєш, найважче вирвати із землі саме пень).

Варіант 2. Простежити відтінки порівнянь:

1) Голова його, мов: квіточка, вулик з бджолами, комп’ютер, соняшник (бочка) – у В. Симоненка сатиричне порівняння.

2) Роси – як намистини, блискітки (вино) – у Ліни Костенко ліричне порівняння.

«ЕМОЦІЙНІ АСОЦІАЦІЇ»

Мета: художнє моделювання «на замовлення», адекватне відтворення емоційного стану людини через художні засоби слова, пошук влучних образів, формування здатності відчувати семантичні відтінки висловлювання, розуміти роль метафор в емоційному забарвленні художнього тексту.

Задана певна емоційна ситуація: «Сумні сутінки», «Вітер-бешкетник», «Захід сонця очима щасливої людини». Учням пропонується описати ситуацію у творі-мініатюрі.

«ІНАКОМОВЛЕННЯ»

 Мета: формувати знання про порівняння, асоціативний механізм метафоризації та навички моделювання метафоричних образів.

На основі запропонованих асоціацій утворіть речення.

Сонце – кульбаба, життя – комедія, думки – вітер, зло – камінь, ненависть –ярмо, очі – яма, руки – граблі.

Наприклад:

1) «Яке ж небо синє. Лише сонце на ньому таке яскраве-яскраве, наче кульбаба серед трави».

2) «Летить моя думка, летить швидко, наче вітер».

3) «Тримаєш зло за пазухою, як камінь» (учні 6-го класу).

«ІНТЕРПРЕТАЦІЇ»

Мета: учити інтерпретувати художні образи.

Підібрати якомога більше тлумачень змісту авторської фрази, описати одним реченням ситуацію, що могла спричинити до такого стану душі ліричного героя.

Наприклад:

1) «Заспівали скрипки у моїй душі» – Я побачила підсніжник – Я зустрів доброго друга, якого давно не бачив – Почалися канікули.

2) «Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах» (Б.-І. Антонич, «На шляху») – Німб світить над головою бідної селянської дитини. Юнак іде зі сходу на захід.

 Молодшим підліткам складно створювати свої інтерпретації. Тому їм можна запропонувати спостерігати готові зразки і порівнювати: авторська фраза і кілька інтерпретацій.

Наприклад:

1) «Ген неба край –як золото. Мов золото поколото» (П. Тичина) – Вечір, буде вітер. Хмари розірвали промені сонця. Останні пучки червоного світла розкидало по горизонту...

2) «Дзвенить, мов мідь, широкий шлях»(Б.-І. Антонич, «На шляху»)– Ранкове повітря тремтить на сонці.

«КІНОСТРІЧКА»

Мета: засвоїти поняття про опис, пейзаж, портрет тощо, формувати навички художнього моделювання, здатність вибудовувати ланцюжки логічних суджень, розвивати уяву та вміння уявляти картини, зображені в художньому творі, тренувати навички мовлення й усного малювання.

Складається короткий текст з називних речень одним учнем чи групою. Виграє той, чий сюжет найдовший і найбільш оригінальний.

Наприклад:

1) Стародавня Японія. Сад. Самотній монах. Сонце на заході. Сумний погляд задуманих очей...

2) Світанок. Блакитне небо. Човен на ріці. Тиша. Золотий схід сонця. Холодно. Роса. Туман. Я під деревом. Мені не самотньо.

«ОПИШИ ПРЕДМЕТ»

Мета: формувати навички образного моделювання.

На стіл кладуть предмет (горнятко, парасолю, вазу тощо). Протягом 5 хв необхідно записати про нього все, що спаде на думку (із чого зроблений, форма, розмір, для чого служить, порівняти з подібними предметами).

Усний варіант. Кожен гравець говорить про предмет по одному реченню. Потім клас складає спільну розповідь.

«МАЛЮНОК-МЕТАФОРА»

Мета: оволодіння учнями мовою метафори; спостереження за механізмом метафоризації; стимулювання мовленнєвої активності учнів; тренування зв’язного мовлення.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво: малювання наївно-реалістичних малюнків-метафор сприяє формуванню і закріпленню навичок творення власних мистецьких форм, розширенню асоціативного поля, розкріпаченню дитячої уяви.

 Варіант 1. Учитель пропонує учням намалювати метафору: іде дощ, дерево спить, авторську метафору, персоніфікацію: «Красива осінь вишиває клени», «корів розсипана квасолька доганяє хмари у полях» (Ліна Костенко); «Літо фарбує полуниці й вишні» (М. Стельмах); «Весна сіє дощ через сито», «обплетений вітрами ранок» (Б.-І. Антонич); «У полі спить зоря під колоском», «капле сон сріблястий з верховіту» (М. Вінграновський); «Ходить листя по узліссю, по стежині лісовій», «не телевежі сохнуть неба сині рядна» (В. Голобородько).

Малюнок дитини зображатиме дощ в наївно-реалістичному ключі, характерному для сприйняття молодших підлітків, проте саме такий прийом найточніше передасть формальну сутність метафори як семантичного зміщення

 Варіант 2. Щоб пояснити п’ятикласникам сутність метафори, їм пропонують розглянути малюнок художника, а потім описати. Такі вправи швидко сприймаються дітьми художнього типу і важче даються тим, у кого математичний склад мислення.

 Варіант 3. «Казка-метафора»

Учитель зачитує казковий опис, учні слухають і коментують його. Пробують створити власні метафоричні казки, зобразити почутий малюнок.

«ОПИС НАВПОМАЦКИ»

Мета: розвивати сенсорну чутливість та спостережливість учнів, увагу до художньої деталі, вміння вербально передавати власні, не лише зорові, а й слухові, дотикові відчуття.

Гравцеві зав’язують очі шарфом чи хустиною і пропонують обмацати, обнюхати предмет (якимось чином пов’язаний з художнім твором):

• калину, соснову гілочку, плоди шипшини («Шипшина важко віддає плоди» (Ліна Костенко) – спробувати відірвати плід шипшини);

• грушу («Ходімте в сад. Я покажу вам сад...» (М. Вінграновський), «Чому кріт не з’являється на світ» (М. Стельмах), «Казка мойого життя» (Б. Лепкий));

• яблуко, колоски тощо.

Учень описує власні відчуття. Оцінюється поетика, оригінальність опису та мовлення гравця.

Наприклад:

• «Предмет шорсткий, здається шипшина, сушена, має хвостик з одного кінця, має запах вару. Хочеться вару...»

• «Картоплина, сира, холодна, гладенька з ямками, на ній якісь подряпини...»

• «Намисто з бісеру, до нього причеплена залізна бляшка. Коли я торкаюся його, воно ніби шарудить. Його приємно перебирати у руках...»

• «Ваза. Шорстка на дотик, не дуже приємно тримати її в руках. Подібна на пірамідку. Зверху ваза звужена. Я проводжу рукою по ній і відчуваю горбики...»

• «Ой! Маленька гілочка, колюча, пахне осінню, не ялинка, напевно соснова. Ні, не соснова, голочки стирчать у різні боки... гілочка ялівцю (учні 5-го класу).

• «Холодна гілочка якихось ягід. Кисла на смак. Це – калина. Всередині зернинка у формі пластинки, приплюснута. Шкірка у ягідки зімнута. Деякі ягідки засохли. А восени ягідки калини тверді, налиті» (Максим, 6-й клас).

«ЗІПСОВАНИЙ ТЕЛЕФОН»

Жаба – бурулька – морква –…

Голка – ялинка – піраміда – іграшка...

їжак – каштан – камінець...

«ЛАНЦЮЖОК АСОЦІАЦІЙ»

Мета: розвивати асоціаціативне мислення, по­глибити розуміння процесу творення метафорич­них образів, навички колективної творчої роботи.

Варіант 1. Ведучий вимовляє першу фразу, за умовою гри – коротку цитату з художнього тексту, записує на картці і передає іншому гравцю. Той занотовує свою асоціацію і загинає картку так, щоб наступному гравцеві було видно лише останню фразу. Наступний гравець записує свої думки, які викликає в нього остання фраза і т.д.

Варіант 2 (проводиться після засвоєння пер­шого варіанта). Кожен учень утворює свій ланцюжок. Пропонується «забрести» якомога далі від змісту першої фрази. Кількість ходів для всіх однакова. Оцінюється логічність, зрозумілість і разом із тим оригінальність кожної асоціації, несподіваний поворот думки.

Після гри обов’язкове обговорення асоціативних ланцюжків.

«Хмарки біжать –милуюся...» – лежу у траві – літо тепле – ура, канікули – не хочу до школи.

«Казка-метафора»

Учитель зачитує казковий опис, учні слухають і коментують його. Пробують створити власні метафоричні казки, зобразити почутий малюнок.

                                  * * *

Іде дощ. Дощ іде! Власними довгими мокрими ногами. Дощ – це Він. Він іде. Іде повагом, залишаючи за собою мокрі сліди і вологий озо­новий дух, холодний, пронизливий, запаморочливий. Ніяк не можна розгледіти його обличчя, мокрі патьоки постійно змивають його риси. Угорі нечесаними патлами звисає довге, зли­те від крапель волосся дощу. Воно таке важке і до­вге, що зігнуло вперед його постать, зсутулило, згорбило. Дощ має довгі, неприродно рівні ноги, але без ступнів, бо ступні першими виливаються і розтають. У мряці видно лише його полотняні штани, обідрані знизу на шмаття. Від помахів його рукавів під спину заповзають дрижаки, а дощ наростає над тобою, і відчуваєш себе мурашкою. Дощ іде і щось бурмотить собі під ніс, іноді досить заспокійливо, навіть мрійливо, іноді невдоволено, по-старечому.

                                  * * *

Дерево спить. Спить, прикривши вітами свої очі. Похрапує, поскрипує старіти гіллячками і сняться йому мрії його, весняні-весняні... Дерево спить. Заплющіть очі й уявіть собі, як спить дерево. Чим укрилося дерево? Що дереву сниться? Чи солодко йому спиться, чи тривожно? Зазирніть у його сон, намалюйте дерево, намалюйте його сон.

 «Складання драматичного епізоду»

 Варіант 1. Перетворити вірш у драматичний епізод. Розписати експозицію, дійові особи, діалоги, дофантазувати казкову кінцівку.

Наприклад:

За поезією Ліни Костенко «Кольорові миші».

(Дійові особи: дівчинка Анна, сусід, суддя, писар, діти сусіда, кольоровий кіт).

Події відбуваються в XVII ст. Кімната суду. Великий сірий стіл судді, сірі важкі старі двері, сіре заплакане вікно, через нього пробивається осіннє голе дерево, на якому кілька кольорових листочків. На сірій лаві – дівчинка).

У центрі сцени за сірим стілом сидить суддя. Праворуч на лаві – підсудна Анна, зліва на стіль­цях глядачі. Перед суддею – Сусід. Віддалік під вікном писар вовтузиться із гусячим пером.

Сусід (роздратовано). Панове судді! Я її привів... Вона чаклунка! Бідні мої діти!...

Суддя (нетерпляче перебиває). Вони що, хворі чи може оніміли?

Сусід. Та ні! Та ось вони, зовсім здорові. Ось хлопчик та дівчатка. Але вони вже й іграшками гратись перестали. Усе до Анни та до Анни....

Суддя (нервує). То й що! А може вони просто гратися біжать?

Сусід (намагається зробити таємничий вигляд, від чого стає смішним і безглуздим). Та ні! Вона чаклує кольорові миші. Вона їх робить із сухих листків. Ото візьме подує, а вони побіжать.

Суддя (розгублено). Чи є в вас докази, що вона чаклунка?

Сусід. Та ні! Але кажу ж, дітей моїх вона згубила!

Суддя. Ну що ж, якщо чаклунка, то караєм по закону!!!

Писар пише вирок. Анна сидить мовчки. Діти починають плакати. Раптом в залі чується котяче нявкання.

Сусід. О Боже! Гляньте, кольоровий кіт!

Суддя. Охороно! Негайно виведіть із зали!

Здоровий рудий котище вискакує з вікна на спину писареві. Той спереляку зіскакує, падає сіра чорнильниця і бузинове чорнило заливає вирок. У залі крик і паніка. Підсудна Анна і діти тікають.

Варіант 2. Перетворити епізод епічного полотна – у драму.

Спроектувати діалоги, епічний текст згустити до стислості авторської ремарки.

Складаючи драматичний епізод, учні повинні уявляти себе актором, який читатиме текст і виконуватиме роль на сцені. Тому в скупих ремар­ках юні драматурги повинні передати якомога більше цінної художньої інформації для майбутніх виконавців (вираз обличчя, міміка, жести персонажа, його душевний стан, внутрішня боротьба тощо).

Наприклад:

За повістю Івана Франка «Захар Беркут» (епізод з III розділу: «Тухольська громадська копа», від початку розділу до слів «Стоки ж, чи можемо ми вважати твого князя справедливим чоловіком?»

Перечитати розділ, виділити найбільш виразні, значимі репліки («Ми вольні люди і не знаємо ніякого пана»; «Чи не скривдив би я тебе, якби без твоєї волі зняв із тебе отой блискучий панцир і дав його мойому синові? А таке саме діло зробив твій князь із нами»).

Описати місце дії (Галявина в Тухольській долині. Посередині сцени величезна стара липа...).

Скласти діалог. Написати стислі ремарки там, де вони будуть підкреслювати характер персонажа («різким, гордішим голосом, котрим боярин... хотів показати громаді свою вищість).

«АКВАРІУМ»

Мета: тренувати навички інтелектуальної спів­праці, уміння знаходити спільне рішення, забез­печити активну роботу учнів з художнім тек­стом.

Ця гра – нетрадиційний спосіб роботи з тек­стом: актуалізація читацьких вражень, обговоре­ння проблематики щойно прочитаного художньо­го твору, розв’язання певної етичної, фі­ло­соф­сь­кої чи соціаль­ної проблеми, на яку наштовхує ху­дожній твір.

Група гравців перебуває в центрі уваги гля­да­чів: мислить, мовить і творить на очах у пуб­ліки. Пе­реважно гра становить різновид дискусії. Ве­ду­чий пропонує тему, гравці обговорюють, ви­су­ва­ють гіпотези, дис­кутують. Інші учні лише спо­сте­рі­гають, слухають, не втручаються у хід об­го­во­ре­ння. Через фіксований час група повинна озвучити за­гальну відповідь (3-4 хв). Після оприлюднення спіль­ної позиції група сідає на місця, клас обго­во­рює рішення групи: Чи погоджуєтеся ви з думкою гру­пи? Чи була думка аргументованою, доведеною? Які аргументи були переконливими, які – ні? Така бе­­сі­да-обговорення триває 2-3 хв, після цього міс­це в «акваріумі» займає інша група.

Варіант 1. Ведучий чітко ставить запитання, у якому виражений центральний момент теми. Те­ма пропонується суперечлива, але істина про­гля­да­ється (це необхідно для того, щоб учні могли ді­йти спільної думки). Учні висувають будь-які вер­сії відповідей, навіть сумнівні, можна по­вто­рю­ва­ти чужі думки (ефективність за рахунок висування па­ралельних відповідей). Критика в «акваріумі» за­боронена, атмосфера доброзичлива. Під­три­му­ється будь-яка самостійна думка чи судження. Як­що питання дискусійне, що не має однозначної від­повіді, група може запропонувати лише власну, спі­льно сформовану позицію (у грі для учнів 5-6-х кла­сів підказка повинна бути в самому питанні, а іс­тина, яку шукають гравці, – прозора). Оціню­є­ть­ся здатність гравців за ко­роткий час дійти спіль­но­го компромісного рішення, глибина розуміння про­блеми, свідома позиція.

Наприклад:

За оповіданням В. Винниченка «Федько-ха­ла­мидник»:

Чи повинна була Федькова мати перш за все по­мітити, що на синові мокрий одяг? Чи можна сва­рити свою дитину прилюдно?

Чи видно з тексту, що Толя кається за скоєний учи­нок?

За казкою І. Франка «Фарбований Лис»:

Чи є в казці позитивні герої?

Чому прокинулося в Микиті щире почуття, ко­ли заспівав хор лисичок?

За оповіданням Гр. Тютюнника «Дивак»:

Оцініть вчинок Федька Тойкала з пирогом.

Що хотів сказати Федько Олесеві цим учи­н­ком?

За оповіданням С. Черкасенка «Маленький горбан­ь­»­:­

Чому фізичне каліцтво не зробило Павлика злим, а здоровий Захарко росте жорстоким хлоп­чиком?

За оповіданнями С. Черкасенка «Ма­ле­нь­кий горбань» та Гр. Тю­тюнника «Дивак»:

Чи знайдуть Павлик і Олесь своє місце між лю­дьми? Чому?

– Доведіть, що Павлик і Олесь – емоційно враз­ливі діти.

Чи Павлик і Олесь, попри свою дивакуватість, на­справді без­захисні і безхарактерні? У чому сила таких людей?

За притчею Емми Андієвської «Казка про Яян»:

Чи може яянин подивитися на себе збоку? Як кожен може визначити, чи він не яянин?

За повістю-притчею Б.Харчука «Планетник»:

Чому люди не зрозуміли Планетника?

За оповіданням В.Дрозда «Білий кінь Шепта­ло­»:

Як ви розумієте вираз «біла ворона»?

Чи відрізняється, на вашу думку, Шептало від ін­ших коней насправді? Чи кращий він від них?

Чи зміг би Шептало вижити на волі? Пе­ре­жити зиму?

Чому Шептало виправдовує жорстокість Сте­па­на?

Як ви розумієте поняття «психологія жертви», «пси­хологія раба»?

Чи зміг Шептало подолати рабські звички?

За поезією Б.-І. Антонича «На шляху»:

Коли у річки співуче дно?

«Весна», «На шляху»:

У яку пору року так виглядає небо: «Хто стовк, мов дзбан скля­ний, блакитне небо»? Чи може небо так виглядати восени? Чому?

За поезією Л.Кисельова «Стати б хоч на менти лі­чені...»:

Чи відповідають подарунки характерника ба­жа­нням дівчини, жінки, діда, баби? Обґрунтуйте.

Поясніть епітет «баба-сирота».

За поезіями В.Симоненка «Перехожий» та В. Голобородька «Ми йдемо»:

Чому Перехожий один, а Ті, що йдуть, не зу­стрі­чають розуміння в Сусідів?

Чи один – не воїн у полі?

Намалюйте історичне тло, на якому виникає ця поезія.

 Варіант 2. Прокоментувати фразу з тексту

Є. Гуцало «Лось»

«Обидва брати й не думали про те, що весняна кри­га – зрадлива, що вона не зважить і на те, що вони рятівники». (Брати ризикували жит­тям. Чи насправді це було розважливо?)

«Тепер [дядько Шпичак] дивився на звіра й хо­тів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно ді­тям, йому дуже кортіло, щоб лось підняв го­ло­ву, звівся на свої стрункі міцні ноги і не­квапно побіг до лісу...» (Дядько Шпичак – бо­ягуз, що не вміє відповідати за вчинене.)

В. Голобородько «З дитинства: Дощ»

Але усім тепло,

усі знають: дощ перестане,

і хто напасеться,

хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горі,

хто належиться,

а хто прийде додому

у хату, наповнену теплом, як гніздо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Концепція "Нова українська школа. Простір освітніх можливостей" / схвалено МОН України 03.11.2016 р. / упорядн. Гриневич Лілія, Елькін Олександр, Калашнікова Світлана та ін. / заг. ред. Грищенка Михайла ; Міністерство освіти і науки України. – К., 2016. – 36 с.
2.         Освітні технології : навчально-виховний процес : метод. посіб. / [О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.] / за заг. ред. О.М.Пєхоти. – К. : АСК, 2001. – 256 с.
3.         Пометун О. Інтерактивні технології навчання : теорія, практика, досвід / О.Пометун, Л.Пироженко. – К., 2002 – 261 с.
4.                     Гадецький М. В. Організація навчального процесу в сучасній школі : навчально-методичний посібник [для вчителів, керівників навчальних закладів] / М. В. Гадецький, Т. М. Хлєбнікова. – Харків : Веста ; Ранок, 2003. – 204 с.
5.   Кожуленко О.Б. Гра  як один із методів активного навчання на уроках української мови / О. Б. Кожуленко // Вивчаємо українську мову та літературу. 2007. – №25. – С. 8– 12.