Методична розробка уроку Етика

Урок 3

Розділ 3. Особливості етики ділового спілкування

ТЕМА 3.1.   ВИДИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ ТА ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ

План

1. Форми ділового спілкування
2. Види ділового спілкування
3. Фактори впливу на процес спілкування

1. Форми ділового спілкування

Будь-які види взаємостосунків з потенційними споживачами, партнерами, численними організаціями, які забезпечують транспорт постачання сировини, різних видів продукції, надають комерційні послуги і т. д. є діловим спілкуванням.

Кінцевою метою ділового спілкування є певна спільна діяльність. Основне завдання ділового спілкування – продуктивна співпраця.

Ділове спілкування здійснюється в найрізноманітніших формах, які включають:

• Короткі телефонні діалоги;
• Обмін діловими листами;
• Переговори між окремими представниками;
• Переговори між делегаціями організацій, що співпрацюють;
• Проведення ділових бесід;
• Проведення нарад і зборів;
• Проведення конференцій і виставок.

Досвід свідчить, що в практиці ділового спілкування особливе значення має уміння говорити, слухати, ставити запитання, сприймати партнера, стримувати емоції.

У діловому спілкуванні можуть виступати такі його форми:

• товариське, дружнє;
• робоче, службове;
• ділове, професійне;
• інтимне, приятельське;
• випадкове;
• формально-поверхове.

Від форми залежить саме спілкування, його зміст та відповід­на поведінка людей. Справжньою культурою ділового спілкуван­ня є уникнення приниження та образи партнера.

2. Види ділового спілкування

У процесі комунікації ми виступаємо посередниками між кон­кретною ситуацією і певною людиною або групою. Тому потріб­но орієнтуватися як на співрозмовника, так і на ситуацію. Ми ма­ємо й певні цілі відносно співрозмовника:

• пояснення (лекція, повідомлення);
• стимулювання ініціативи;
• формування або підси­лення певного настрою.

 Відповідно до цього можна виділити такі види комунікативних актів;

• професійні бесіди (коли розглядаються спеціальні проблеми без впливу на почуття);
• промови (їх мета — досягнути домовленості щодо спільних дій у процесі інформації та аргументації). Вони впливають як на почуття, так і на розум та волю. Особливим їх різновидом є дис­кусії й дебати;

— виступи (торкаються певної події). Розрізняють вітальні промови, подяки, вступні слова.

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголо­шення, а також обставин та професійних спрямувань тих, хто ви­ступає, публічний виступ поділяється на такі жанри, як: доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Виступ — 1) публічне виголошення промови, заяви» інформа­ції; 2) публікація свого твору, статті або окремого твердження, думки з певного питання; 3) дія, спрямована проти кого -, чого-небудь;

промова — 1) публічний виступ з якого-небудь приводу; 2) текст такого публічного виступу ;

доповідь — це 1) прилюдне повідомлення на певну тему, 2) рідко — усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові.

Доповідь — один із найпоширеніших жанрів (форм) усного висловлювання. Учені зазначають, що доповідь може бути: 1) політичною; 2) діловою; 3) звітною; 4) науковою.

Ділова доповідь містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв'язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргумен­тованої критики, корисних доповнень і плідно вираженого рі­шення.

Звітна доповідь містить об'єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, органі­зації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної допо­віді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Варто та­кож скласти загальний план й усі положення та частини пов'язати в одну струнку систему викладу. Після обговорення,                                                   

доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення як програму майбутніх дій на подальший період.

Промова — це усний виступ із метою висвітлення певної ін­формації та впливу на розум, почуття й волю слухачів. Відзнача­ється логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та во­льовими імпульсами мовця. Давньоримська ораторська схема побудови промови включала такі основні моменти: що, для чого, у який спосіб може бути і є визначальним для промовця.

Отже, враховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголо­шування. Із промовою виступають на мітингах, масових зібран­нях на честь певної події, ювілею тощо.

Мітингова промова найчастіше виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює ши­рокий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оратора — виявити нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти і реалії. Успішність мітинго­вої промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати за­лежно від реакції аудиторії.

Агітаційній промові притаманні практично всі складові про­мови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз'яснюють чи з'ясо­вують певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя.

Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямуванням, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної, ділова про­мова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильова­не сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті про­блеми, що обговорюється на конкретному зібранні.

Ювілейна промова присвячується певній даті, пов'язаній з ушануванням окремої людини, групи осіб, урочистостями на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності, до ювілейної промови можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяль­ності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів.

Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз'яснення су­то наукових, науково-навчальних, науково-популярних та інших знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має системний характер.

3.  Фактори впливу на процес спілкування

На процес спілкування і його ефективність впливає ряд фак­торів суб'єктивного характеру, які є більш менш змінними (Ю. ї- Палеха називає їх «перепонами у спілкуванні»). До них на­лежать:

• зовнішність людини: привабливість чи непривабливість; фізична врода, почуття смаку, що проявляється в одязі;
• вираз очей і обличчя: міміка обличчя, пропорційність, зміна виразу;
• інтелект, професійна компетенція, яка проявляється в розу­мінні даної проблеми, прийняття відповідного рішення і відпові­дних дій;
• мотиваційний фактор, який характеризує зацікавленість сторін у переговорах, їх істинні інтереси, які можуть явно не прояв­лятися;
• моральний фактор, який проявляється як деякі психологічні якості, риси людини, її життєві принципи, світогляд, життєве кредо;
• емоційний фактор як прояв ставлення до партнера, психологічна установка на нього, формування першого враження.

Цей перелік необхідно доповнити ще одним важливим факто­ром. Це ситуація, в якій проходить ділове спілкування і яка зав­жди знаходиться у відповідному часі та просторі. Тобто ділове спілкування реалізується в конкретних умовах і протягом відпо­відного часу.