хід  проведення  свята

Уміти берегти стає настійним велінням часу. Важливо сьогодні з усією пристрастю будити в людях саме цю потребу – оберігати життя в усіх його виявах, в природній мудрості і гармонійності.

О.Гончар

Ведуча (дівчина в традиційному українському одязі зі свічкою в руках):

Я просто людина, звичайна людина,

Та кожен свій ранок і кожен свій день

Я з вдячністю згадую Божого сина,

Що віру й надію приніс для людей.

Для кожного серця існує надія,

У кожній душі є частинка добра.

Нам віра у краще хай душі зігріє,

Свіча сподівань хай повік не згаса!

Мій вогнику, мій посвіте предвічний!

Світи мені, завжди світи!

Любов до рідного, святого

В душі моїй не погаси!

Вступне слово викладача:

Цей малесенький, тремтливий вогник – невмируща душа народу, тоненька ниточка, що єднає людей, їхні серця, покоління. І поки горить той вогник у людських серцях, поки в людей є любов до рідної землі й своєї історії.

Кожне людське покоління залишає після себе слід на землі. Наші пращури передали нам скарби своєї душі: влучне прислів’я, веселу приповідку, мудру казку, хвилюючу легенду, ніжну пісню, добрий звичай. Тож давайте вивчимо все це і збережемо для наступних поколінь.

Звучить музика П.І. Чайковського  “Пори року”.

Демонструється відеофільм “Весна іде красу несе”.

Ведуча:

Блакитними очима дивиться мені в очі весна. Вона ще молода, ніжна, усміхається святково й чисто, у її ледь чутному диханні – збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується і відроджується.

Звучить мелодія “Веснянки” (інструментовка А. Халаша).  

Ведуча:

•       Ой весно, весно, весняночко!

Де твоя донька паняночка?

Весна:

•       Ой, у вишневому садочку,

Шиє миленькому сорочку!

Ведуча:

•       Ой, яку, яку?

Весна:

•       Лляненькую!

Ведуча:

•       Кому, кому?

Весна:

•       Миленькому!

Ведуча:

•       Ой, виходьте, дівчата,

Та в  цей час на вулицю

Весну красну зустрічати,

Весну красну вітати!

Будемо весну зустрічати

Та віночки сплітати,

Віночки сплетемо,

Хороводом підемо.

Під мелодію “Веснянки” дівчата у традиційному українському одязі водять хоровод “Ой весно, весно, ти красна…”

Дівчата розступаються і питають:

Ведуча:

–  Ой весна, весна, ти красна,

Що ти, весно красна, нам принесла?

Весна:

–  Принесла я вам літечко,

Ще й запашненьке зіллячко,

Ще й зеленую травицю,

І холодную водицю.

Ведуча:

–  Ой вербо, вербице,

Час тобі, вербице, розвиться.

Ой, верба, верба, тополя,

Схилила гіллячко додолу

На зеленую діброву,

На холодную водицю,

На шовковую травицю.

Там соловейко гніздо в’є,

А зозуленька кує.

Демонструється відеофільм “Симфонія весняного лісу”.

1-а студентка:

О, скільки голосів, скільки дивних: і ніжних, і могучих, і солодких, і гострих голосів в одному молодому хорі. До неба вони сягають божественною музикою, з сонцем єднаються, пахощами повиваються, могучою силою у дзвони б’ють, у дзвони воскресіння!

Ви чуєте їх – скрізь вони!.. Ось вони й тут озвалися, складаючи хвалу Великодню. Дзвенять до неба, звучи осяйні дні щастя, звучи славу…

Демонструється відеофільм “Весна… Великдень… Боже Воскресіння”.

Звучить дзвін дзвіниці Троїце-Сергіївської лаври.

2-а студентка:

Так натхненно дзвонять Великодні дзвони,

Срібний голос вітер зносить до небес.

Хай ніхто не плаче, хай ніхто не стогне,

Бо Христос сьогодні, бо Христос Воскрес!

Воскресіння Боже – милосердя Боже

Українську душу зцілює сповна,

І стоять дівчатка, мов прекрасні рожі,

В оченятах чистих розцвіта весна…

Слухають, як дзвони Великодня дзвонять

Світанкові гімни Богові й весні,

І як ніжно рожі пелюсточки ронять

Личенька їх ронять усмішки ясні.

3-я студентка:

Писанка – найперший символ і необхідний атрибут свята – має свою давню і цікаву історію. За церковними джерелами, вперше вона з’явилась у 34 році, коли Марія Магдалина подарувала її римському імператорові Тиберію зі словами: “Христос Воскрес”. За народними переказами, перші писанки зробила Пречиста, щоб забавити малого Христа. Як би там не було, а яйце, пофарбоване у червоне, з давніх-давен шанувалось у багатьох народів як символ відродження життя.

Писанка (мала дівчинка у традиційному українському костюмі тримає кошик з писанками):

Я писана красуня,

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я,

Їх славлячи в віках.

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є,

Бо писанка багато

Всім радості дає.

В цій писанці вкраїнській

Душевна глибина:

Жива блакить барвінка

Й хода весни красна.

Звучить музика П.І. Чайковського  “Пори року”.

4-а студентка:

Що таке писанка? Понад усе – атрибут весняного відродження природи, предвіковічного свята сонця – великого дня, Великодня. Думаєте випадково свято свят Пасха має в нас іще одну назву – Великдень? Споконвіку  яйце уособлювало образ сонця, яке  дає життя, є символом життєдайності. Священний символ. А тому не просто яйце, а барвисте, розписане – писанка!

Писанка (мала дівчинка у традиційному українському костюмі тримає кошик з писанками):

Яйце і розмальоване, й барвисте,

Ним тішиться і старець, і дитя,

Творіння людських рук святе і чисте,

Маленький символ нашого життя.

Творіння Божої краси у мить натхнення,

Весна… Великдень… Боже Воскресіння…

І писанка – як серця одкровення,

Як Боже й людське трепетне творіння.

Вкраїнська писанка проміниться життям,

Великдень славить перед цілим світом.

Співзвучно до весни серцебиття

В ній оживають трави, птахи, квіти.

Тут кожна лінія  промінчиком з небес

Окреслює хвалу і славу Богу,

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

До вічності вказавши нам дорогу.

Звучить музика П.І. Чайковського  “Пори року” .

5-а студентка:

Писанка була і залишається окрасою Великого свята, святинею і оберегом, життям і надією. Слов’янський Великдень без писанки не є повноцінним. Саме в ці весняні дні, після страшних страждань і мученицької смерті, завершилося велике чудо Воскресіння Господнє. З цією подією пов’язується цілий ряд легенд, які пояснюють приурочення розпису писанок саме до цього свята.

6-а студентка:

Наші пращури переповідали з роду в рід про те, як Ісуса розіп’яли на хресті і з його ран поточилася кров. З кожної краплини виникла червона крашанка. Під хрестом стояла Матір Божа, яка молилася і гірко плакала. Ті червоні крашанки, на які падали її сльози, перетворилися на розкішно прикрашені писанки. Богородиця зібрала всі крашанки,  писанки в хустину і пішла до Пілата просити дозволу, щоб поховати свого сина. Дорогою вона дарувала дітям писанки й наказувала їм жити в мирі та злагоді. Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустини розкотилися по всьому світі.

7-а студентка

А я чула іншу легенду, в якій оповідається про те, як Марія Магдалина і св. Соломія першими виявили пусту печеру, де був захоронений Христос. Біля пустого одра Ісуса вони побачили миску з яйцями, які  з білих стали червоними.

Вражені чудом воскресіння, вони кинулися розносити радісну новину людям і на знак підтвердження цього стали роздавати взяті в печері яйця. Промовляючи при цьому: “Христос Воскрес!”.

Звучить музика П.І. Чайковського  “Пори року”.

8-а студентка:

Так дивно… розцвіла собі троянда

На гілочці терновій серед ночі.

А вранці сльози, наче діаманти,

Скропили в Воскресінні Божі Очі.

То були сльози Божої Любові,

І крізь ті сльози поглядом Небес

Дивився в нашу душу, в нашу совість

Христос, який Воістину Воскрес!

І думкою, що терня те колюче

Не зможе погубити дух життя,

Що істина, воскресши, неминуче

Покличе багатьох до каяття.

Тією думкою троянда посміхнулась:

Вже не вселяло страх колюче терня,

Бо ніжними пелюстками торкнулась

І на Очах Христових сльози втерла…

9-а студентка:

З прийняттям християнства писанки стали своєрідним символом Великодня – свята воскресіння Христа. Розписані писанки після освячення в церкві дарують родичам, знайомим, друзям, промовляючи: “Христос Воскрес!”. У відповідь кажуть: “Воістину Воскрес!” – і щиро дякують. Дарувати писанку – означає бажати щастя, здоров’я, доброї вдачі.

10-а студентка:

З настояним на травах і корі,

На веснянім і на осіннім зіллі –

І писанка оранжево горить

У філіграннім сплеті ліній.

То вже дзвенить, як згусток сонця,

Буяють буйно квіти у росі,

Олені бродять в березневім сонці.

І стилізовані сплітаються сади

У мареві густих обрамлень,

Мереживом найтоншим мерехтить

Геометричний космацький орнамент.

Ведуча:

Існує ціла серія дохристиянських символів, інтерпретація яких змінилася відповідно до нової віри. Крапки, які символізували зорі на небі,  стали символом сліз Божої Матері, риба – первісно символ здоров’я, хрест, який колись був суголосним з чотирма сторонами світу, набрав християнського значення. Так сталося і з трикутником. Спочатку він репрезентував трійцю – землю, небо, вогонь; нині він є символом Бога Отця, Бога Сина, Бога Духу Святого.

Варто згадати про ще один найдревніший символ Берегині, який використовувався на українських писанках і уособлював життя і родючість усього існуючого.

1-а студентка:

Хрест – знак світостворення. Вертикальна лінія хреста – знак вогню. Горизонтальна – знак води. При перетині цих двох чинників виникає третя сила – сила любові, життя, творення. Хрест здатний розширюватись безмежно в будь-якому напрямку, отже, позначає вічне життя і 4 сторони світу.

2-а студентка:

Одним з найпоширеніших символів на писанках є символ “Дерева життя” – стержень світобудови. Дерево життя – це і дерево роду, де кожна квіточка позначає якогось родича, а всі разом – втілення родоводу певної людини, стовбур з трьома гілочками: батько, мати і дитина.

3-я студентка:

Ромб – символ родючості, загальний символ жіночої основи в природі. Ромб є уособленням зоряного та засіяного поля.

4-а студентка:

Знак тризуба є знаком триєдності світобудови, символом Триєдиного Бога. Тризуб символізує минуле, теперішнє і майбутнє. У ньому втілена ідея триєдності природи Всесвіту: неба, Землі і людини. Це також  трійця любові, істини, мудрості.

5-а студентка:

На писанках поряд з космічними, солярними знаками широко поширеним є зображення рослин, дерева, квітів, які символізують Прадерево життя так само, як і Чумацький шлях.

Квіти є одним із найпоширеніших мотивів на писанках Полтавщини. Існують повір’я, що в квітах заховано душі людей, і вони виходять з них після народження немовлят, яке дає Велика Мати. Після смерті людини саме у квітку ховається її душа.

За звичаєм, жінки, котрі хотіли мати дітей, але не мали їх, писали писанки з квітами і дарували їх дітям.

7-а студентка:

На писанках часто малюють тварин та птахів. Це олені, коні, півні. Олень – образ Бога, а ріг – символ вранішнього сонця. Кінь – символ невтомного руху сонця та образ безстрашного віщуна віри. Птахи – істоти священні. Вони є символом вічності, безсмертної душі. Саме птахи можуть якнайвище долетіли до Бога.

8-а студентка:

Сонце – носій світла та життя. Сонце – це небесний вогонь, про який люди в різні часи мали своє уявлення, але завжди шанували і возвеличували. Його уявляли  як отвір, крізь який видно справжнє яскраве небо, як іскру. На писанках Сонце позначається знаками у вигляді кола.

Колесо  є символом безсмертя і майбутнього небесного існування, образом безкінечності.

9-а студентка:

За кольором писанки також різні. Кожен колір  також має свою символіку. Так, червона фарба означає радість життя, любов, надію на одруження. Жовта – присвячена сонцю, зорям, місяцеві, зелена символізує весну, воскресіння природи, бронзова (коричнева) матір-землю, її врожаї, щедрість для людини. Кілька фарб на писанці (від 4 до 5 одночасно) означає родинне щастя, мир, злагоду.

Перегляд відеофільму “Писанкарство Полтавщини”. 

10-а студентка:

У 1987 році в м. Коломиї відкрито музей писанки, де показано найкращі орнаментальні мотиви писанкарства з різних регіонів України. Музей такого профілю єдиний у світі. Він став можливий завдяки винайденню та консервації писанок.

У краєзнавчому музеї Полтави зберігається 1500 екземплярів писанок.

Писанки – це символ України для тих українців, що виїхали за кордон. У багатьох куточках світу зведені величні монументи красуні-писанці. А кожен, хто відвідує Україну, прагне, як пам’ятний сувенір, повезти з собою писанку.

Демонструється відеофільм  “Земля і небо! Небо і земля!

Господь благословив усе навіки…”

Звучить дзвін дзвіниці Троїце-Сергіївської лаври.

Виходить дівчина в традиційному українському одязі, тримаючи кошик з писанками.

Ведуча:

Це – Божий світ, і ти у нім – дитя,

Бог дарував тобі своє найвище чудо.

Бог дав тобі прекрасний дар – життя,

Світись життям, світись на радість людям.

Неси тих Десять Божих Заповідей в світ,

Щоб вберегти усі Його творіння,

Гармонію і вічний дивоцвіт,

І Божу істину, і Боже Воскресіння.

Студентки роздають глядачам писанки зі словами  “Живи, писанко!”

Викладач:

На очах змінюється ставлення і до народних звичаїв, і до релігійних свят. Сподіваємось, що писанкарське мистецтво не піде в небуття – тішитиме красою, дивуватиме фантазією, збагачуватиме дух і душу, житиме!

“Воскресни, писанко!

Воістину воскресни!”