Методичні рекомендації «Формування професійних компетентностей майбутніх вчителів засобами інтерактивного навчання»

«ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ»

Методичні рекомендації щодо формування професійних практичних навичок з дисципліни «Основи педагогічної майстерності»

з досвіду роботи викладача  КЗ «Кам’янський фаховий музичний коледж ім. Мирослава Скорика» ДОР» Синєок Т.А.

У досвіді роботи розкрито актуальність практичної підготовки у формуванні професійної компетентності майбутніх вчителів, інтерактивних методів навчання як ефективних способів підвищення якості освіти.

Матеріали досвіду роботи вміщують теоретичну частину модулю «Психологія педагогічної діяльності» курсу «Основи педагогічної майстерності», інтерактивні методи та практичні вправи для опанування матеріалів з тем «Функції педагогічної діяльності», «Педагогічна майстерність», «Стилі педагогічного спілкування», «Вербальні та невербальні засоби педагогічного спілкування».

ЗМІСТ.

І. Вступ.

ІІ. Практична підготовка – невід’ємна складова забезпеченні якості підготовки майбутніх вчителів.

ІІІ. Характеристика інтерактивних методів навчання.

ІV. Методичні рекомендації щодо практичних занять модулю «Психологія педагогічної діяльності» курсу «Основи педагогічної майстерності»

V. Теми для самостійної роботи студентів.

І. Вступ.

Професійна компетентність вчителя – це сукупність його особистісних якостей, загальної культури та кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, поєднання яких в педагогічній діяльності дає оптимальний результат.

Метою формування педагогічних компетентностей є забезпечення належної професійної підготовки випускника та його конкурентноздатності на ринку освітніх послуг.

Необхідною умовою формування професійної компетентності майбутніх викладачів є не тільки отримання спеціальних знань з фаху, а й психолого-педагогічна підготовка та практико орієнтоване навчання.

Педагогічна майстерність виявляється не в теоретичних знаннях, а передусім в умінні їх застосовувати на практиці у конкретній діяльності.

Дисципліна «Основи педагогічної майстерності» викладається для здобувачів фахової передвищої освіти спеціальності «Музичне мистецтво» галузі знань 02 «Культура і мистецтво». Її головна мета – формування музиканта-педагога, здатного забезпечити музично-естетичне виховання та професійний розвиток учнів мистецьких шкіл. Викладання дисципліни є логічним продовженням вивчення курсу дисципліни «Педагогіка і психологія». Включає в собі теми психолого-педагогічної підготовки, вікової психології, музичної психології та педагогіки. Поєднує теоретичне викладання, практичні заняття та самостійну роботу студентів. Вивчення курсу завершується здаванням здобувачами освіти комплексного екзамену «Основи педагогічної майстерності» з присвоєнням кваліфікації «Викладач мистецької школи».

 Основні завдання курсу

 - розвиток у майбутніх вчителів уявлення про педагогічну діяльність, створення умов для формування гуманної позиції в розумінні мети, завдань власної педагогічної діяльності;

- формування професійно-педагогічних умінь майбутніх учителів мистецької школи;

 - формування позитивної мотивації до успішної майбутньої професійної діяльності.

ІІ. Практична підготовка – невід’ємна складова забезпеченні якості підготовки майбутніх вчителів.

Розвиток практичних навичок - необхідна умова формування майбутнього фахівця. Багато педагогів сучасності дотримуються думки, що існуюча традиційна освіта є «накопичувальною», «банківською освітою», коли учнів розцінюють як «банк», а викладачів – як вкладників, які сподіваються отримати дивіденди в майбутньому. При такій освіті учні є пасивними отримувачами певного обсягу знань, які вони доволі часто вважають не своїми, не інтерпретують їх, не розуміють значення та, найголовніше, забувають більшу частину після отримання оцінки. Під час навчання учні мають робити набагато більше, ніж просто слухати і фіксувати готові думки вчителя. Вони можуть продукувати інформацію самостійно, визначати та обговорювати проблеми, знаходити шляхи їх розв’язання, спостерігати і планувати. Вони повинні мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, створювати зворотні зв’язки.

Всім відома закономірність навчання: з прослуханої лекції учень пам’ятає 5%, з прочитаної ним самим інформації - пам’ятає 10% ; слухове сприйняття інформації дає 20% запам’ятовування, 30% - з побаченого; 50% побаченого і почутого; запам’ятовує на основі практичних вправ - 80%; 90% - з того, що навчав іншого.

Отже, для формування активного конкурентоспроможного фахівця, підвищення якості освіти в навчальний процес необхідно залучати інтерактивні технології, навчання на основі практичних вправ.

Курс «Основи педагогічної майстерності» входить в комплекс практичної підготовки студентів, він спрямований на формування та розвиток професійних компетентностей у здобувачів фахової передвищої освіти, набуття ними практичного досвіду, вмінь застосовувати набуті теоретичні знання в майбутній фахової діяльності.

ІІІ. Характеристика інтерактивних методів навчання.

Залежно від характеру взаємодії вчителя та учнів розрізняють пасивні, активні та інтерактивні види навчання.

Пасивне навчання.

В процесі пасивного навчання  учитель є головною дійовою особою, яка керує ходом заняття, а учні виступають у ролі пасивних слухачів, підпорядкованих директивам учителя.

Активне навчання.

Активне навчання, у процесі якого учні та вчитель взаємодіють один з одним, і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники.

Інтерактивне навчання.

Інтерактивне навчання – це форма навчання, у процесі якого учні і вчитель перебувають у режимі активної взаємодії, діалогу між собою. Це співпраця, взаємонавчання: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень –рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, ухвалювати обґрунтовані рішення.

Методи інтерактивного навчання.

 Інтерактивні методи навчання надають змогу

-         Заохочувати активність учнів.

-         Використовувати питання, що стимулюють спілкування, дискусії та використання практичних навичок.

-         Використовувати прийоми, що наштовхують учнів на правильні відповіді, а також утримують увагу.

-         Підтримувати робочу атмосферу.

-         Вчителю включатися в роботу на одному рівні з учнями.

ІV. Методичні рекомендації щодо теоретичного та практичного викладання модулю «Психологія педагогічної діяльності» курсу «Основи педагогічної майстерності»

Модуль «Психологія педагогічної діяльності» складається з таких тем:

 1.Сутність та функції педагогічної діяльності.

 2.Педагогічна майстерність вчителя.

 3.Психолого - педагогічні вимоги до особистості сучасного вчителя.

4.Стилі та засоби  педагогічного спілкування.

Під час теоретичного засвоєння матеріалу використовується лекційний матеріал, дидактичні матеріали, інструктивно - методичними вказівки щодо організації самостійної роботи студентів. Викладання теоретичного матеріалу поєднується з наочним оформленням лекції у вигляді презентацій.

Теоретична частина.

Тема.1. Сутність та функції педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність – це особливий вид соціальної діяльності, спрямований на передачу від старших поколінь молодшим накопиченого людством досвіду і культури, створення умов для їх особистісного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей в суспільстві.утність і функції педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність може бути професійною і непрофесійною.

Прикладом непрофесійної діяльності може бути діяльність батьків з виховання в сім’ї, діяльність керівників підприємств.

Професійна педагогічна діяльність здійснюється фахівцями, які мають спеціальну підготовку і професійно здійснюють навчально-виховну роботу в різних освітніх системах: у дитячому садку - вихователь;у школі - вчитель; у ЗВО - викладач. Педагог – родове поняття для тих , хто здійснює педагогічну діяльність.

Професійна педагогічна діяльність вимагає спеціальну освіту, тобто оволодіння системою спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання функцій, пов’язаних із певною професіє

Педагогічна діяльність  є процесом взаємодії  людей.  Професія «людина-людина»

Професійна діяльність  педагога є дуже складною: як за своїм змістом, так ї за своєю формою.

Метою професіональної педагогічної діяльності є виховання особистості в гармонії з соціумом і  з собою.

Основними функціями педагога є:

 - навчальна (сприяння оволодінню системою знань);

 - виховна (формування системи ставлень, переконань, культури взаємовідносин у соціумі);

- розвивальна (забезпечення умов для психічного та особистісного розвитку учнів);

- конструктивна (конструює урок, позакласні справи, різнорівневу самостійну роботу й спілкування і т.д.);

 - комунікативна (спілкування з учнями, їх батьками, колегами по роботі);

 - інформативна  (учитель транслює ту чи іншу інформацію);

 - організаційна  (організовує учнів, інших учителів, батьків, самого себе; уроки, позакласні заходи, які проводить);

- дослідницька (досліджує особистість учня, дитячий колектив, навченість і вихованість школярів);

- функція соціалізації (підготовка учнів до встановлення стосунків з реальним соціальним середовищем);

- діагностична (опанування інформацією про стан навчання, виховання і розвитку учнів);

 - прогностична(моделювання подальшого розвитку учнів);

 - експресивна (вплив на емоції та психологічний стан учнів);

- культурологічна (спонукання учнів до засвоєння та наслідування соціально-культурних стандартів життя і поведінки);

- рекреаційна  (визначення посильності навантаження учнів та їх корекція);

 -психотерапевтична (забезпечення позитивного мікроклімату);

- управлінська (керівництво діяльністю учнів)

Тема 2. Педагогічна майстерність вчителя та її основні елементи

Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності.

Ґрунтується педагогічна майстерність на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Розглядається як вияв власного «Я» у професії.

Педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечують самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

Структура педагогічної майстерності

– педагогічна спрямованість особистості викладача (ціннісні орієнтації на себе, на засоби педагогічного впливу, на особистість вихованця і навчально–виховний колектив, на цілі педагогічної діяльності);

– професійні знання (предмета, методики його викладання, теоретичних основ педагогіки і психології);

– здібності до педагогічної діяльності (комунікативні – повага до людей, доброзичливість, товариськість; перцептивні – професійна передбачуваність, емпатія, педагогічна інтуїція; динамічні – здатність до вольового впливу і логічного переконання; емоційно–почуттєві – здатність володіти собою і вибудовувати педагогічну дію на позитивних почуттях; оптимістичне прогнозування тощо);

– педагогічна техніка як форма організації поведінки викладача, що грунтується на двох групах умінь:  

1) умінні володіти собою – поставою, мімікою, жестами, пантомімікою; керувати емоційними станами – знімати зайве психічне напруження, викликати стани творчого самопочуття; володіти технікою мови – дихання, голосоутворення, дикція, темп мовлення; 2) вміння співпрацювати з кожним учнем і всім класом у процесі вирішення педагогічних завдань – дидактичних, організаторських, контактної взаємодії, стимулювання діяльності вихованців тощо.

Рівні педагогічної майстерності

Перший ступінь – професіоналізм -  передбачає наявність знань про теоретичні основи педагогічної діяльності, її базові засади (ним володіє випускник).

Другий ступінь -  власне педагогічна майстерність -  пов’язаний із початком викладацької діяльності. В процесі викладацької діяльності інтенсивна і цілеспрямовано відбувається професійне зростання педагога. Визначається постійним прагненням до творчості, до пошуку, нових педагогічних засобів, створенням власних прийомів і методик.

Найвищий ступінь педагогічної майстерності – педагогічне новаторство. Учитель–новатор вносить принципово нові ідеї у навчально–виховний процес, розробляє нові методичні системи, створює власні персонал–технології.

Тема 3.Психолого - педагогічні вимоги до особистості педагога

Якості педагога: природні та сформовані.

Педагогічна культура. Педагогічна культура є вищим виявом професіоналізму вчителя і охоплює такі компоненти: наукову ерудицію; загальну культуру; педагогічне мислення; педагогічну етику; культуру мовлення; культуру спілкування; духовне багатство; культуру професійного здоров’я; наукову організацію праці; прагнення до самовдосконалення шляхом самовиховання.

Педагогічний такт. Умови ефективного педагогічного спілкування.

Особливості та вимоги до роботи викладача мистецької школи

- індивідуальна робота з учнем (знати індивідуальність кожного учня, його вікові особливості та здібності);

- індивідуальний підбір репертуару для учнів (знання програм кожного рівню, методичної літератури);

- добре володіти інструментом, бути хорошим виконавцем (вміти проілюструвати твір, який гратиме учень, показати способи  роботи);

- бути цікавою людиною та прикладом для учня (постійно вдосконалюватися, відвідувати концерти та лекції інших викладачів).

Тема 4. Стилі та засоби педагогічного спілкування

Комунікативна поведінка вчителя — організування мовного процесу, невербальної поведінки вчителя, що впливає на створення емоційно-психологічної атмосфери педагогічного спілкування, відносини між учителем і учнями, на стиль їх діяльності.

Класифікація стилів педагогічного спілкування ( за К.Левіним)

- Авторитарний стиль -  ведуча, направляюча роль вчителя при неуважному відношенні до особистості учня, ґрунтується на безпосередньому підкоренні владній особистості. Властиве пригнічення будь-якої ініціативи, регламент кожного кроку вихованців.

- Ліберальний стиль - відсутність направляючої ролі вчителя, його самоусунення, надання свободи дій учням, ґрунтується на безпринципному ставленню педагога до дій учня.

- Демократичний стиль - вчитель – «перший серед рівних», спирається на роботу учнів, враховуючи їхні здібності,  ґрунтується на врахуванні думки колективу.

Класифікація стилів педагогічного спілкування  (за В.Кан-Каліком)

 -  Спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю. Це  найбільш продуктивний стиль спілкування, який поєднує високий професіоналізм учителя та гуманістичну спрямованість його особистості.

 -  Спілкування на основі дружнього ставлення. Це теж досить продуктивний  стиль спілкуванні.

Стилі дружності та захопленості спільною справою тісно пов'язані між собою. Дружність повинна бути педагогічно доцільною, не суперечити загальній системі стосунків педагога з дітьми. Але не потрібно перетворювати дружність у панібратство.

 -  Спілкування - дистанція. Спілкування-дистанція  обмежується формальними взаєминами. Певна дистанція між учителем та учнем необхідна, але вона не може бути головним критерієм у стосунках. Дистанція" в педагогічному спілкуванні різко знижує загальний творчий рівень спільної роботи педагога й учнів.

  - Спілкування - залякування. Поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитетність в організації діяльності. Вдаються до нього педагоги, нездатні організувати спільну діяльність. Проявляється в репліках: “Я не погрожую, але попереджаю, Спробуйте тільки..., Попереду іспит...”.

  - Спілкування - загравання. Поєднує в собі позитивне ставлення до дітей з лібералізмом. Педагог прагне завоювати авторитет, хоче подобатись дітям, але не намагається відшукати доцільних способів організації взаємодії, не гребує дешевими прийомами.

Класифікація моделей педагогічного спілкування, запропонована                       М. Таленом:

- Модель І - «Сократ» ( любитель суперечок і дискусій, несистематичність у навчальному процесі; учні вчаться відстоювати власну позицію).

- Модель ІІ – «Майстер». Вчитель - зразок для наслідування: не тільки в навчальному процесі, а й у ставленні до життя взагалі)

- Модель III – «Генерал». Уникає двозначності, вимогливий, жорстко домагається слухняності, вважає що завжди і у всьому правий, а учень, як армійський новобранець, повинен беззаперечно підкорятися  наказам. Цей спосіб досить поширений.

- Модель IV - «Тренер».  Учні подібні гравцям однієї команди, де разом вони можуть багато чого.  Вчителю відводиться роль натхненника, для якого головне - кінцевий результат, блискучий успіх, перемога.

- Модель V - «Гід».  Образ ходячої   енциклопедії.  Лаконічний, точний, стриманий.  Відповіді на всі питання йому відомі заздалегідь, як і самі питання.  Технічно бездоганний і саме тому часто відверто нудний.

Засоби педагогічного спілкування.

До засобів спілкування відносять мову, міміку, позу, погляд, жести, відстань між співрозмовниками.

Засоби спілкування поділяють на вербальні (спілкування за допомогою мовлення) і невербальні ( рухи тіла, інтонаційні характеристики голосу, відстань між співрозмовниками).

Мовлення вчителя як інструмент професійної діяльності. Вимоги до мовлення вчителя.

 Значення невербальних засобів у спілкуванні ( передача інформації 7 % за рахунок слів, 38% за рахунок інтонації голосу, 55 % - за рахунок невербальних засобів)

Коротка характеристика засобів невербального спілкування:

 - голос( тембр, висота, гучність, акценти створюють образ людини і його емоційний стан, визначають інтонацію сказаного)

 - міміка та жести, тактильні дотики ( посилюють і емоційно забарвлюють мову)

 - поза (відкрита, закрита)

 - взаєморозташування співбесідників( навпроти один одного або поруч, пліч-о-пліч»);

 - відстань між співрозмовниками ( 0-45см– інтимна , між близькими людьми, 45-120 – між партнерами рівного соціального статусу, 120 - 400 – формальна , між людьми різного соціального статусу, 400-700 – публічна, при виступі перед аудиторією)

Успіх педагогічного спілкування на уроці музики обумовлений володінням усіх засобів спілкування.

 Звучання мови педагога, емоційна забарвленість голосу педагога. Правильно поставлений співочий голос – одна з важливих характеристик. Вокальний показ вчителя на уроці. Застосування пауз, лексичних акцентів, ритм, темп, динаміка голоси – виразні засоби мовлення педагога. Виразність і смислове навантаження мовчання педагога під час уроку.

 Смислове навантаження у поглядах, міміці, виразі обличчя вчителя, дотиках до учня. Зовнішній вигляд вчителя.

 Використання на уроках прийомів невербального спілкування сприяє більш глибокому розумінню навчального матеріалу, активізації уваги учнів, встановлення контакту між педагогом і учнем.

Практична частина.

Застосування інтерактивних методів навчання під час практичного опрацювання модулю «Психологія педагогічної діяльності»
Під час практичних занять вивчення тем модулю «Психологія педагогічної діяльності» використовуються такі інтерактивні методи, прийоми та рольові ігри: Метод «6 капелюхів мислення», «Дебати», «Карусель», «Мікрофон», «Асоціативний ланцюжок», «Мозковий штурм», «Коло ідей», «Навчаючи-учуся» та інші.

Метод «6 капелюхів мислення» Едварда де Боно -   проводиться з метою групового обговорення теми з використанням шістьох кольорових капелюхів. 6 різних кольорів капелюхів відображають 6 різних підходів до усвідомлення проблемного питання. Використовується при вивченні теми «Сутність та функції педагогічної діяльності». Розкривають 6 різних сторін педагогічної діяльності: факти про професію, емоційне відношення, негативні та позитивні риси, ідеї на майбутнє, узагальнення інформації. Також в цій темі можна використати

вправа «Кубування». (Грані кубу розкривають різні підходи до усвідомлення інформації).

Вправа «Розмова через скло»

Двоє учасників тільки за допомогою жестів намагаються про щось домовитись. Тема говориться одному з них, а він повинен передати інформацію через звуконепроникне скло.

Використовується під час вивчення теми засоби педагогічного спілкування.

Вправа «Карусель».

Учасники (індивідуально або в групах), переходячи від однієї стації до іншої складають карту «плюсів» і «мінусів» кожного зі стилів спілкування.   

При вивченні теми «Стилі педагогічного спілкування» можна використати 

Опитувальник домінуючого стилю керівництва педагога

1. Чи вважаєте ви, що дитина повинна:

а) ділитися з вами своїми думками, почуттями;

б) говорити вам тільки те, що вона сама захоче;

в) залишати свої думки й переживання при собі.

2. Якщо учень узяв у іншого учня олівець чи ручку, то ви:

а) щиро з ним поговорите й дасте можливість йому самому прийняти потрібне рішення;

б) дасте можливість самим дітям розібратись у своїх проблемах;

в) повідомите про це всім дітям і примусите повернути взяте з вибаченням.

3. Рухливий, іноді недисциплінований учень сьогодні на занятті був зосереджений, азартний і добре виконав завдання. Як ви вчините:

а) похвалите його і покажете його роботу всім дітям;

б) проявите зацікавленість, з'ясуєте, чому так добре вийшло сьогодні;

в) скажете йому: «Завжди б так займався».

4. Учень, заходячи до класу, не привітався з вами. Як ви вчините:

а) примусите його голосно при всіх привітатися з вами;

б) не звернете на це уваги;

в) зразу почнете спілкуватися з учнями не згадуючи про вчинок.

5. Учні спокійно працюють. У вас є вільна хвилина. Що ви робитимете:

а) спокійно, не втручаючись, спостерігаєте, як вони працюють і спілкуються;

б) комусь допоможете, підкажете, зробите зауваження;

в) займетеся своїми справами (записи, перевірка зошитів тощо).

6. Яка точка зору здається вам більш правильною:

а) почуття, переживання учня, дитини ще поверхові, швидкоплинні й на них не варто звертати особливої уваги;

б) емоції, переживання учня — важливі фактори, за допомогою яких його можна ефективно навчати й виховувати;

в) почуття дитини дивовижні, переживання — значущі й до них треба ставитись обережно, тактовно.

7. Ваша вихідна позиція в роботі з дітьми:

а) дитина — слабка, нерозумна, неосвічена істота, і тільки дорослий може і повинен навчити й виховувати її:

б) у дитини багато можливостей для саморозвитку. А допомога дорослого повин¬на бути спрямована на максимальне підвищення активності самої дитини;

в) дитина розвивається майже некеровано під впливом спадковості й сім'ї, тому головне, щоб вона була здорова, сита і не порушувала дисципліну.

8. Як ви ставитесь до активності самого учня?

а) позитивно — без неї неможливий повноцінний розвиток;

б) негативно — вона часто заважає цілеспрямовано та планомірно вести навчання й виховання;

в) позитивно, але тільки тоді, коли вона узгоджена з педагогом.

9. Учень не захотів виконувати завдання під приводом, що він уже зробив це раніше. Ваші дії:

а) сказали б: «Ну і не треба»;

б) примусили б виконати роботу;

в) запропонували б інше заняття.

10. Яка позиція, по-вашому, більш правильна:

а) дитина повинна бути вдячною дорослим  за турботу про неї;

б) якщо вона не усвідомлює турботи про неї, не цінує її, то це її справа: колись пошкодує;

в) педагог повинен бути вдячним учням за їхню довіру й любов.

Бланк відповідей

Загальна сума, що характеризує стиль педагога – отримані бали.

25-30 балів – домінує демократичний;

20-24 балів – схильність до авторитарного стилю;

10-19 балів – яскраво виражений ліберальний стиль.

Проведення «Дебатів» надає змогу аргументовано  викладати свою думку, використовується для обговорення дискусійних питань,  має свій регламент проведення та потребує ретельної підготовки.

V. Теми для самостійної роботи студентів.

- Етика взаємин педагога і батьків учнів.

- Артистизм педагогічної діяльності.

- Презентація свого уроку з учнем педагогічної практики.

- Роль музики в житті людини.

-  Роль музичного виховання у формуванні особистості дитини.

- Використання музично-дидактичних ігор під час уроків музикування в мистецькій школі.

- Презентація інноваційних методів сучасної мистецької освіти.

 Інтерактивне навчання активізує пізнавальну діяльність, найкраще сприяє співробітництву,  порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно  реалізувати особистісно– орієнтоване навчання, забезпечити  високу результативність уроку, підвищити  мотивацію учнів до навчання.