Методичні рекомендації розробки проєктів

Проєктна технологія

   Проєктна діяльність (проєктування) передбачає власну дослідницьку діяльність, власне рішення, свою оцінку фактів, актуальність, інтегрований характер знань (синтез кількох дисциплін) і захист ідеї: уміння подати, наочність, аргументованість. За Н.Г. Алексєєвим, проєктування – це “діяльність, під якою розуміємо у максимально стислій характеристиці прогнозування того, що повинно бути”.

   Проєкт (лат.- кинутий вперед):

1) Сукупність документів, розрахунків, креслеників, необхідних для зведення споруд, виготовлення машин тощо.

2) Попередній прогнозований текст будь-якого документа.

3) План, задум організації, влаштування, заснування будь-чого.

4) Норма діяльності, уявлення про її результати, розгорнуте до структурної схеми у відповідності із способами досягнення результату;

5) Розгорнутий образ бажаного майбутнього у випадку, коли результат проєктного рішення невідомий.

   Проєктна діяльність учителів передбачає:

• Теорія проєктів: проєктна діяльність, вимоги до неї, етапи роботи.

• Проєктна діяльність педагога у дії (практичний досвід розробки власного проєкту).
• Рівень набуття педагогом навичок контролю та методичного супроводу учнівських проєктів (розробка та захист учнем проєкту замість письмового твору або контрольної роботи, організація такої роботи у школі, критерії оцінювання таких робіт, психолого-педагогічні умови, дидактичний супровід тощо).

   Американський реформатор освіти Джон Дьюі в своїх працях проєктну діяльність називав “метод проблем”. Ідеї проєктної діяльності впроваджувалися вчительським колективом на чолі з С. Т. Шацьким у 1905 році, але 1931 року метод проєктів було засуджено і заборонено радянською владою. Сьогодні метод проєктів поширено в провідних європейських країнах та США.

   В основі метода проєктів ідея вільного виховання, активного навчання.

Розробка проєктів є інтегрованим компонентом системи сучасної української освіти.

   Основні положення проєктної діяльності:

1. особистісно-орієнтоване навчання (педагог (учень) має право вільно обирати тему; мають бути враховані його інтереси);
2. обрана педагогом (учнем) проблема має передбачати використання різних методів, засобів навчання, інтегрувати знання з різних галузей науки, творчості, техніки;
3. результати проєктної діяльності мають бути відчутними, практично-значимими (теоретична проблема – її рішення, практична – результат готовий до впровадження).

   Існує кілька типів проєктів:

1. за кількістю учасників проєкти розробляються індивідуально, у парі або групі (колективно);
2. за тривалістю проєкти розрізняють: нетривалі або короткої дії (урок, кілька уроків, тиждень), середньої тривалості (місяць–семестр), довготривалі (рік, кілька років);
3. за способом реалізації  проєкти можуть бути внутрішні (в межах класу, школи, міста, району, області, України) та міжнародні;
4. за змістом проєктування може бути гуманітарним, технічним, проблемного характеру.

   Види проєктів:

1. продуктивний – опирається на трудову діяльність: догляд за тваринами, виготовлення макета, конструювання моделі тощо;
2. споживчий – надання різних послуг (рекламних, швацьких, інформаційних; розробка, підготовка та проведення екскурсій тощо);
3. проєкт розв’язання проблеми (наукової, методичної) – поєднується з дискусійними формами роботи;
4. проєкт – вправа (проєкти тренування, навчання для оволодіння певними навичками);
5. дослідницький (вимагає чіткої мети, структури, значущості експериментальних досліджень, перевірки їх результатів);
6. творчий (немає чіткої структури) – діяльність спрямовується логікою, інтересами і кінцевим результатом: творчий (тематичний) вечір, свято, видання журналу, газети тощо;
7. ігровий – імітація ситуацій, спланованих або вигаданих учасниками проекту: процес творчий, в основі – гра, яка передбачає розподіл ролей за змістом проєкту (літературні персонажі, реальні люди);
8. інформаційний – спрямований на збір та систематизацію інформації (мета – збирання інформації через ЗМІ, інтерв’ю, анкетування, соціологічне опитування та її узагальнення, практичний результат у формі картотеки, тематичної папки, статті, репортажу, виступу, реферат, доповідь);
9. практико-орієнтований – передбачає розробку документа, програми, методичних рекомендацій, словника, проєкту закону, статуту школи тощо.

   У визначенні теми проєкту слід виходити з таких позицій:

•    тема має бути з реального життя;
•    актуальною; знайомою; значущою для педагога (учня).

Педагог в учнівських проєктах виступає в ролі консультанта, порадника.

                                             План роботи над проєктом:

•    усвідомлення мети;
•    оформлення задуму;
•    розробка організаційного плану;
•    робота за планом;
•    підбиття підсумків у вигляді письмового звіту.

   Завдання роботи над проєктом: навчити учня самостійно здобувати знання; навчити практично застосовувати здобуті знання; формувати комунікативні навички; випробувати себе у різних соціальних ролях (лідера, керівника, виконавця); отримати досвід дослідницької діяльності (пошук і відбір матеріалу, групування, аналіз, узагальнення, оформлення тощо).

   Механізм реалізації проєкту передбачає: як, хто, за допомогою яких акцій/справ буде реалізовувати даний задум, тому необхідно визначитися:

1. хто відповідає за проєкт;
2. хто і за що відповідає всередині проєкту;
3. хто допомагає в реалізації проєкту;
4. хто відповідає за захист проєкту?

Методичні рекомендації

з розробки практико-орієнтованих проєктів у навчально-виховному процесі.

   Одне з найважливіших завдань, що стоїть сьогодні перед педагогом, – навчати самостійно користуватися інформацією, отриманою з різних джерел, “утилізувати” її (Жак Делор), вибудовувати власне розуміння та власне бачення. Упродовж останніх десятиліть в освітній практиці все більш помітним став вплив сучасних інформаційних технологій. Вони значно розширюють можливості учасників навчально-виховного процесу в отриманні інформації, а також її пошуку та способах обробки.

   Цінність такого типу проєктів полягає в тому, що вони мають інтегрований та прикладний характер, більшою мірою зорієнтовані на формування компетентностей (інформаційна, комунікаційна, громадянська). У своєму змісті можуть торкатися реальних проблем, життєвих ситуацій і тим самим забезпечувати високий рівень пізнавального інтересу та мотивації школярів.

   Практико-орієнтовані проєкти можуть широко використовуватися у педагогічній практиці завдяки наступним характеристикам:

∙ чітко передбачуваному результату діяльності;

∙ орієнтації на соціальні інтереси або інтереси учасників роботи;

∙ добре продуманій структурі;

∙ розподілу функцій між членами команди;

∙ поетапності роботи та чіткій координації спільних й індивідуальних зусиль;

∙ обов’язковій презентації отриманих результатів;

∙ заздалегідь визначеним критеріям зовнішньої оцінки проєкту.

   Оптимальному використанню часу (навчальних та позаурочних годин) сприяє те, що у змісті проєкта запропоновано його цілі, визначено завдання, описано функції членів команди.

   Незважаючи на “згорнуті” етапи підготовки та планування для учнів, проєкти такого типу є трудомісткими для педагога, вимагають від нього глибокого усвідомлення та вміння вкласти у структуру проекту наступне:

∙ наявність значущої в дослідницькому або творчому плані проблеми чи задачі, для розв’язання якої потрібно інтегровані знання та дослідницький пошук;

∙ практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

∙ співвідношення в процесі виконання між фронтальною, самостійною, груповою діяльністю учнів;

∙ передбачуваний кінцевий результат проектів;

∙ визначення базових знань з різних галузей, необхідних для роботи над проєктом;

∙ структурування змістової частини проєкту (із зазначенням поетапних результатів);

∙ використання дослідницьких методів, а саме: визначення проблем, дослідницьких задач, які випливають із проблеми, висунення гіпотез щодо їх розв’язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коригування, висновки.

   Як показує практика, для того, щоб робота групи над проєктом була найбільш ефективною, варто, щоб кожна з них працювала над цілим проєктом, а не над його частиною. Ефект, найбільш імовірно, підвищується за рахунок того, що група повністю несе відповідальність за все, в тому числі, і за процес підготовки, і за кінцевий результат, чим є презентація. І з цим результатом ніхто і нічого не буде робити: не складатиме в один великий проєкт, не знівелює його значимості, він самодостатній і самоцінний. Це, окрім іншого, додатково стимулює учасників до роботи, оскільки для людини будь-якого віку важливо, особистісно значимо нести відповідальність за результат. Образно проєкт можна представити як той шлях, який необхідно пройти від постановки цілей до отримання конкретного результату. Для розв’язання поставлених завдань беруться до уваги певні вихідні дані (в тому числі змістові, теоретичні) та прогнозуються способи їх досягнення. Варто зауважити, що в педагогічних виданнях представлено різні підходи до визначення етапів проєктної діяльності залежно від типу проєкту. Педагог сучасності Є. Полат вважає, що в узагальненому вигляді етапи реалізації проєкту можна представити наступним чином: постановка проблеми, визначення теми, цілепокладання, постановка навчальних задач для обговорення, спільна підготовка всіх учасників (індивідуальна та групова), захист і обговорення проєкту.

   З огляду на особливості практико-орієнтованих навчальних проєктів ми виділили наступні етапи в його розробці (підготовчий, етап безпосередньої реалізації та підсумковий), які більшою мірою стосуються самого процесу педагогічного керівництва навчально-пізнавальною діяльністю школярів і мають змістові стрижневі орієнтири, на які варто опиратися.

          Етапи роботи над груповим навчальним практико-орієнтованим проєктом.

        І. Підготовчий етап включає:

1) ознайомлення з цілями і завданнями для учасників, критеріями оцінювання результативності, які подаються консультантом;

2) об’єднання в групи;

3) висування ідей у групах щодо можливих способів реалізації завдань і досягнення цілей (це роблять самі учасники);

4) планування роботи у групах;

5) розподіл роботи між учасниками груп.

   На даному етапі для учасників головне – з’ясувати суть проблеми і що означає її вирішити чи прийти до результату, а також прийти до спільної думки, як її можна вирішити. Це умова й запитання навчальної задачі, яку розв’язуватимуть учасники. До речі, нечітко вирішене «що», як правило, призводить до ускладнень із з’ясуванням «як». Консультанту варто звернути на це увагу і під час роботи на уроках (очних зустрічах), добитися чіткої відповіді на запитання в кожній з груп.

   Досить ефективними на даному етапі можуть бути невеликі організаційні рекомендації чи інструкції, усні чи письмові щодо необхідної та додаткової літератури, додаткових вимог учителя до якості проєкту – все те, що не стосується того, як це робити.

       ІІ. Моделюючий етап. На даному етапі відбувається корекція запланованих заходів, інформації. 

      ІІІ. Етап безпосередньої реалізації. Його сутність полягає в реалізації запланованих заходів. Одночасно різними учасниками або послідовно тими ж здійснюються активні дії (заходи) щодо кожного з визначених планом конкретних завдань. Таким чином група наближається до того, що є в її розумінні результатом. Але варто зауважити, що для вчителя не менш важливим щодо визначення ефективності роботи над проєктом є сам процес. Не залишаючись осторонь, він супроводжує дану роботу, активно втручаючись тільки в особливих випадках, коли учасники переступають визначені правила роботи, явно заважають працювати іншим. Зрештою, це можна передбачити цього під час підготовки проєкту на уроках. Зважаючи на особливу модель діяльності вчителя як консультанта, означену нами як супровід, то на даному етапі роботи на уроках мали б переважати власне інтерактивні методи, що найбільш відповідають моделі супроводу. Щодо утруднень, навіть явних проблем, з якими стикаються учасники на шляху реалізації: як показує практика, варто керівнику проявити терплячість і не втручатися, дати змогу знайти вихід із ситуації самим учасникам. Результати можуть вас приємно здивувати, адже на що тільки не здатна наша психіка, коли справа заходить до вирішення справжніх проблем (в арсеналі – інтуїція, творчість, почуття гумору, так званий здоровий глузд тощо – результати досвіду).

Збоку може видатись, що основну роботу на цьому етапі учні виконують у післяурочний час. Однак ті уроки, які планує провести вчитель на цьому етапі, мають ключову роль для розвитку компетентності дітей. Якщо влаштувати гонитву за швидким результатом, то справді проєкт нічого, окрім емпіричного мислення не розвиває: учні виробляють знання за допомогою порівняння предметів, явищ навколишньої дійсності та уявлень про них шляхом виділення однакових, спільних властивостей. Як уже було сказано вище, метод проєктів великою мірою може працювати на розвиток і теоретичного мислення.

    Для цього необхідно:

•    на уроках особливу увагу приділяти виділенню та аналізу зв’язків між предметами і явищами в межах цілісної системи – власне тих зв’язків, які фактично забезпечують існування цієї системи. Тому рефлексія (звернення до основ власних дій) – ключовий момент будь-якого уроку на даному етапі, оскільки з її допомогою можна ефективно реалізувати дане завдання;
•    перетворювати предмети і явища, таким чином виділяти внутрішні відношення та зв’язки, а не просто спостерігати за ними, їх зовнішніми ознаками (до прикладу: для того, щоб виконати завдання, пов’язане з опитуванням людей, можна пробувати перефразовувати речення з метою уточнення відповіді, з’ясування ширших відомостей, а не порівнювати різні типи висловлювань);
•    уникати підбору ілюстрацій до того, що і як треба робити, важливо - забезпечити розуміння механізмів певного феномена (розуміючи як це працює, учень сам здатен вийти на спосіб реалізації);
•    стимулювати, підбадьорювати, особливо виділяти на уроках ті дії учнів, які пов’язані в першу чергу з винайденням ними нових способів розумової діяльності: таблиць, моделей, схем, креслень тощо, а не знання термінів.

    Фактично, це головний етап проєкту, у якому якнайповніше стають явними всі плюси і мінуси підготовчого етапу. Нерівномірний розподіл роботи між членами команди, неврахування усіх її видів, нехтування деякими організаційними моментами, які варто було б обговорити чи підготувати, – це далеко не весь перелік проблем, з якими стикаються учасники. Але досвід – найкращий учитель, і негативний також. Тим більше, що ситуація навчальна, максимально наближена до життя, тому емоції й переживання у ній не такі потужні, як у ситуації життєвій. Окрім того, на допомогу завжди може прийти консультант (учитель, науковий керівник). Іноді в ході реалізації можуть змінюватися методи роботи і пропонуватися інші, ніж були заплановані, оскільки виконавцями здійснюється поточна оцінка їх ефективності.

     Форма презентації проєкту обговорюється в межах поданих учням завдань. Важливо під час презентації забезпечити умови, адекватні заданій формі. Тобто якщо це публічний виступ, то повинна бути публіка, якщо стінгазета, то її слід помістити на стіну для того, щоб дійсно мати можливість прочитати тощо.

     IV. Підсумковий етап передбачає:

1) аналіз й оцінку результатів щодо окремих проєктів, роботи всіх груп загалом, а також щодо вирішення проблеми в цілому;

2) закріплення позитивних змін;

3) прогнозування наслідків;

4) можливість використання експертної оцінки.

Суть даного етапу проєкту – усвідомлення того, що відбулося (як у змістовому, так і в діяльнісному плані), в тому числі успіху, рефлексія, визначення для себе (кожним учасником) меж незнання і шляхів усунення дискомфорту, пов’язаного із цим незнанням.

Л І Т Е Р А Т У Р А

Вербицький В. Проєктна форма навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах та позашкільних закладах освіти еколого-натуралістичного напряму // Рідна школа . – 2007. – № 3. – С. 35–47.

Інформаційні технології в навчанні. – К.: ВНV, 2004. – 240 с.

Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Художньо-естетичний цикл 5–11 класи. – К.: Перун, 2005. – 232 с.

Проєктна діяльність у школі / Упоряд. М. Голубенко. – К.: Шкільний світ, 2007. – 128 с.

Зазуліна Л. В. Педагогічні проєкти: Науково-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: Абетка – Нова, 2006. 40 с.

Єрмаков І. Г., Пузіков Д. О. Життєвий проєкт особистості: від теорії до практики: Практико-зорієнтований збірник. – Київ: “Освіта України”, 2007. 212с.

Юлія Бабич,

вчитель фізики та математики

Каплунівської гімназії

Краснокутської селищної громади

Богодухівського району

Харківської області

Проєкт “Патріотична клумба”

Автори: учні 8 класу.

Тип проєкту: за метою проєктної діяльності – творчий,

за кількістю учасників – груповий,

за тривалістю – довготривалий.

Учасники проєкту: учні 8 класу.

Актуальність проблеми.

   Вивчення властивостей чотирикутників є важливою частиною математичної освіти, яка допомагає учням розвивати ряд ключових навичок та вмінь, усвідомити міру та простір, вчить дітей працювати з різними видами чотирикутників, розглядати об’єкти з різних точок зору та мислення. Окрім іншого, розуміння чотирикутників є важливим елементом подальшого успішного вивчення геометрії та візуальних наук (художня та архітектурна графіка). Навички, які отримують учні під час вивчення теми «Чотирикутники», вміщують аналітичне мислення та логіку, що допоможе в майбутньому в технічних професіях. Учні можуть знайти практичне застосування властивостей чотирикутників в життєвій ситуації при створення шкільної клумби. Розвиток критичного мислення та аналітичні здібності відкриють двері до різних сфер діяльності та успішного життя.

  Мета проєкту: створити на шкільному подвір’ї клумбу з кольорами прапора України на підтримку ЗСУ.

                                                         Завдання проєкту:

1. сформувати уміння будувати прямокутники на місцевості;
2. підвищити інтерес дітей до вивчення символів ЗСУ, історії України, ботаніки, математики, дизайну;
3. сформувати навички та вміння турбуватися про довкілля, доглядати за рослинами;
4. створити атмосферу дружнього та сприятливого середовища для розвитку патріотичних почуттів.

    Опис проєкту.

   Автори проєкту – учні 8 класу – передбачають його реалізацію через оптимізацію вивчення теми «Чотирикутники» на уроках геометрії, побудови прямокутника у ландшафтному дизайні та створення патріотичної клумби, що сприятиме вдосконаленню математичної компетентності та формуванню навичок бережливого ставлення до природи, сприяння дружньої атмосфери в колективі.

Термін – 1 рік.

    Етапи реалізації проєкту:

1. Підготовчий – з 01.10.2022 р. – 15.10.2022 р.

2. Моделюючий – з 16.10.2022 р. – 31.10.2022 р.

3. Практичний – з 01.11.2022 р. – 30.11.2022 р. та з 15.03.2023 р. – 02.06.2023 р.

4. Заключний – з 03.06.2022 р. – 01.09.2023 р.

   Очікувані результати:

• Сформуються уміння учнів будувати прямокутники на місцевості, навички та вміння турбуватися про довкілля, доглядати за рослинами.
• Підвищиться інтерес дітей до вивчення символів ЗСУ, історії України, ботаніки, математики, дизайну.
• Створиться атмосфера дружнього колективу та сприятливого середовища для розвитку патріотичних почуттів.
• Зросте рівень активності громадськості до участі у виховному процесі Каплунівської гімназії.
• Підвищиться імідж навчального закладу.

     Критерії оцінювання проєкту:

• Актуальність (0-5 балів)
• Цілісність (0-5 балів)
• Практична цінність (0-5 балів)
• Відповідальність (1-12 балів)
• Раціональність (0-5 балів)
• Оригінальність (0-12 балів)
• Уміння відстоювати свою власну точку зору (1-12 балів)
• Уміння працювати в команді (0-12 балів)
• Оформлення результатів (0-5 балів)

                                                                     План дій

Результативність:

1. Презентація проєкту.

2. Мультимедійна презентація проєкту  “Патріотична клумба”.

Аналіз силового поля:

Кошторис: