Методичні рекомендації щодо впровадження елементів розвитку критичного мислення.

Про матеріал

Розвиток мислення – завдання, яке стоїть переді мною на кожному уроці. З цією метою я впроваджую дані методики і прийоми критичного мислення. Такі вправи у поєднанні з вправами з підручника допомагають здійснювати диференційоване навчання, організувати колективні форми роботи, перетворювати нові знання учнів (2-4 класів) на власні.

Перегляд файлу

Комунальний заклад «Іваничівська ЗОШ I-III ступенів №2

Імені Юрія Лелюкова»

Методичні рекомендації щодо впровадження елементів розвитку критичного мислення

Вчитель вищої категорії,

вчитель - методист

Ляшук Т.В

Навчити учня критично мислити – означає якнайкраще підготувати його до самостійного життя. Ще Декарт проголосив: « Я мислю – отже я існую». На початку XXI ст. технічна революція лише акцентувала слушність цього твердження. Наскільки особа підготовлена критично ставитися до проблем, наскільки реактивне її мислення, тобто здатне адекватно відповідати на зовнішні подразнення, настільки вона здатна забезпечити оптимальність свого існування.

Школа завжди була і є тим соціальним інститутом, який займається формуванням мислення. Однак не так просто зацікавити учня XXI ст. навчанням. Вихід із ситуації слід шукати у нових підходах до формування і розвитку мислення.

Основне завдання для учнів – навчитися ефективно здобувати знання. Наші вихованці мають бути здатними сприймати нову інформацію та ретельно і критично її досліджувати. Саме в цьому полягає сутність критичного мислення.

Освітня технологія розвитку критичного мислення (далі ЧПКМ – читання та письмо для розвитку критичного мислення) в процесі навчання дитини – це сукупність різноманітних педагогічних прийомів, які спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення ними одержаних знань.

Ця технологія допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. В її основу покладено ідеї Ж.Піаже та Л.Виготського щодо творчого співробітництва вчителя і учня.

При запровадженні цієї технології знання засвоюються набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення.

Особливо хочеться підкреслити, що для впровадження методичної системи ЧПКМ не потрібно ніяких додаткових умов, що створюються у школах спеціально для опанування новітніх технологій. Єдина необхідна умова для роботи за цією технологією – це бажання вчителя працювати творчо, по-сучасному, що сприяє досягненню найбільш позитивних результатів складного процесу навчання.

Для того, щоб навчитися критично мислити, учням необхідно почати мислити критично.

Існує низка умов, які вчителеві необхідно враховувати, щоб стимулювати критичне мислення, а саме:

виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення;
дозволити учням вільно розмірковувати;
приймати різноманітні ідеї і думки;
сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;
забезпечити для учнів безризикове середовище, вільне від негативної оцінки;
підтримувати віру у кожного учня, в його здатність породжувати критичні судження;
цінувати критичні міркування учнів;

Методична система ЧПКМ дає вчителям можливість:

активізувати мислення;

формулювати цілі навчання;
залучати учнів до плідного обговорення;
мотивувати навчання учнів;
активно залучати учнів до начального процесу;
стимулювати міркування про здійснену роботу;
розкрити різні точки зору;
допомагати учням ставити власні запитання;
заохочувати самовираження;
забезпечити обробку інформації;
заохочувати прояви критичного мислення.

Роль учителя стає роллю одного з партнерів у навчальному процесі, вчитель залучає усіх учнів до активного одержання знань, складання схем, до творчої діяльності. Усі учні стають учителями, а клас – діяльною громадою тих, хто вчиться. Важливо пам’ятати, що ця методична система стосується як процесу викладання, так і процесу учіння.

Будова уроку для розвитку критичного мислення має три етапи.

Перший етап – актуалізація ( заохочення, викликання ).

Другий етап – усвідомлення.

Третій етап – міркування.

Опис методик і прийомів

Методика «Мозкова атака» та система позначок «Поміч»

1.Актуалізація (обговорення перед читанням чи вивченням матеріалу)

Групова «мозкова атака» з теми.

Згадують все, що відомо з цієї теми ( важливо згадати все, що знаєте чи думаєте, що спаде вам на думку з теми; не має значення, чи правильне те, що згадали, чи ні).
Записують всі думки на дошці.
Класифікують інформацію.

2. Усвідомлення змісту ( власне читання чи вивчення ).

Ознайомлює вчителька з позначками:

«V» – «Я це знаю» та « - » - «Я не знаю цього».

Читають текст і діти роблять позначки на полях.

3.Міркування ( після обговореного та читання ).

Індивідуально чи разом діти складають таблицю.
Обговорюють інформації (що саме учні думають про вивчене)
- Що підтвердилося , а що ні ?
- Що нового дізналися ?
- Що схвилювало, зацікавило ?

Саме зараз обговорюють всі питання, які виникли під час

«мозкової атаки».

(Цю методику я застосовую на уроках природознавства. Дала дітям статтю, яку вони опрацьовували самостійно. Статтю дала таку, у якій йдеться про дещо відомі поняття чи явища. Наприклад, тема «Гриби і дроб’янки». Про шапинкові гриби діти дещо знають, а от слово «дроб’янки» - їм невідоме. Отже у дітей з’явилися позначки двох видів. Це дуже важливо. Не слід застосовувати цю методику до тем абсолютно нових, де діти не зможуть поставити жодної позначки «V» -( я це знаю). Це негативно впливає на дітей. А у критичному мисленні обов’язковою умовою є створення безризикового середовища для учнів).

Метод «Вільне письмо». Методика «Ґронування»

Методика «Ґронування» є методикою навчання, яка спонукає учнів думати вільно та відкрито стосовно певної теми. «Ґронування» я використовую як на етапі актуалізації, так і на стадії усвідомлення.

Етапи «Ґронування» :

Пишу центральне слово посередині дошки.
Записую слова та фрази, які спадають на думку учням з обраної теми. Записую стільки ідей, скільки дозволить час.
Коли всі ідеї записані, встановлюю, там де це можливо, зв’язки між поняттями.

Правила, яких дотримуюсь:

Записую все, що спадає на думку учнів.
Не зупиняюся, доки є час чи ідеї.
Встановлюю якомога більше зв’язків.

Цю методику я застосовую:

- на уроках читання (наприклад, перед читанням оповідання В. Артемонова «Їжачок-реп’яшок», записала на дошці слово «їжачок». Діти говорили всі слова, які спали їм на думку, почувши дане слово. Всі їх думки я фіксувала на дошці, а тоді , там де це можливо, встановлювала зв’язки між словами.

- на уроках української мови (наприклад, під час вивчення теми іменник, записала на дошці слово «іменник», а діти – зв’язані з цим словом асоціації).

- на уроках природознавства ( наприклад, під час вивчення теми «Рослини», на дошці, перед вивченням нового матеріалу, записала слово «рослини», а діти – все, з чим їм асоціюється це слово).

Метод «Сенкан» (п’ятиряддя)

Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення і формулювати їх декількома словами, є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибокого розуміння речей.

Сенкан – це вірш, який складається з п’яти рядків.

Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

Форма сенкану:

1-й рядок – тема (іменник);

2-й рядок – опис (прикметник);

3-й рядок – дія (дієслово), пов’язане з темою;

4-й рядок – ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного;

5-й рядок – перефразування сутності (синоніми, узагальнення, підсумок).

Структура методу «Сенкан»

На уроках читання учні з моєю допомогою часто складають сенкани.

Ось деякі з них:

Іменник.
Власний, загальний.
Називає, відповідає, виступає.
Означає назву предмета.
Частина мови.

Сонце.
Гаряче, яскраве.
Світить, гріє, пестить.
Без сонця неможливе життя.
Світило.

Дощ.
Весняний, довгожданий.
Йде, ллє, падає.
Усе живе потребує дощу.
Опади.

Словесний автопортрет (індивідуальна робота)

Я (прізвище, ім’я дитина).
Прикметник (який я?).
Дієслово (що я роблю для себе і навколишніх?).
Речення.
Синонім до теми, підсумок.

Метод «Прес»

(Учні вчаться дискутувати, аргументувати свої думки)

Учням необхідно роздати матеріали, в яких зазначені чотири етапи методу «Прес»:

Позиція: «Я вважаю, що…»;

Обгрунтування: «Тому що…»;

Приклад: «…наприклад…»;

Висновки: «Отже (тому) я вважаю…»

Ефективно впроваджую на уроках математики у роботі над задачами.

Наприклад. У садочку росло 7 груш, а яблунь на 2 більше. Скільки яблунь росло у садочку?

1-й учень. Я вважаю, що ця задача розв'язується за допомогою дії додавання:

7 + 2 =9

2-й учень. Ми додаємо, тому що в умові сказано: «Яблунь на 2 більше».

3-й учень. Наприклад, Маринка намалювала 4 трикутники, а кружечків на 2 більше.

Скільки кружечків намалювала Маринка?

4-й учень. Отже, якщо в умові задачі сказано: «На стільки більше від якогось числа», ми додаємо.

Метод «Прес» можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів.

Методика «Кубування»

Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написанням на кожній грані вказівки щодо напряму мислення або письма.

Наприклад, можливі такі вказівки на гранях:

1.Описати це (колір, форму, розміри).

2.Порівняти це ( На що це схоже? Від чого це відрізняється?).

3.Встановити асоціації (Про що це вас змушує думати? Що спадає на думку у зв’язку з цим?).

4.Проаналізувати це (Скажіть, яким чином це зроблено? Ви це знаєте? Ви можете це вигадати?)

5.Знайти застосування цьому (Яким чином це може бути застосовано?.

6.Запропонувати аргументи «за» або «проти» цього (Займіть певну позицію, використовуйте повний діапазон аргументів від логічних до безглуздих).

Наприклад, діти на уроці розвитку зв’язного мовлення писали твір на тему «Зимовий настрій». Я використала метод «Кубування», взявши за основу слово «сніг».

До третьої грані куба я застосувала метод «Асоціативний кущ».

Всі асоціації записала на дошці.

1.Опишіть сніг.

- Що ви бачите?

- Колір, форма, розмір і т. п.

4.Проаналізуйте це.

- Як сніг утворився? (записати на дошці все, що знають діти)

2.Порівняйте сніг.

- На що він подібний?

- Від чого і чим він відрізняється?

5.Знайдіть застосування.

- Яке значення снігу в житті природи

( і живої, і неживої) ?

3.Встановіть асоціації.

- Про що змушує думати?

- Який настрій?

6.Запропонувати аргументи «за» і «проти».

- Потрібен сніг чи ні?

А ось ще деякі вказівки на гранях, які використовую на своїх уроках:

Слово

Числа: 24, 48

Методика «Кероване читання з передбаченням»

1.Після ознайомлення з назвою тексту та його автором, перед читанням, вчителька ставить дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (учні висловлюються, працюючи у парах чи групах).

2.Текст розподіляє на частини, і далі читають його учні частинами (вона заздалегідь попереджує учнів, щоб вони не читали весь текст наперед). Зупинки робить на найбільш цікавих місцях, щоб створити інтригуючу ситуацію очікування.

3.Після читання кожної частини учням ставить запитання, причому уникає буквальних. Також пропонує спробувати зробити прогноз стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини це передбачення аналізує.

Я опрацьовувала оповідання Є.Гуцала «Перебите крило». Назва цього оповідання дала можливість дітям зробити припущення, про що саме може йти мова у цьому оповіданні. А дальше учні читали оповідання частинами, до того місця, яке я для них визначила. І знову – припущення, що буде далі… .

Методика « Передбачення»

Пропонує передбачення:

за прислів’ями;
за загадками;
за твердженням;
за ключовими словами, тощо.

Наприклад, оповідання А.Григорука «Хто міняє, той нічого не має». Діти роблять припущення за прислів’ям.

Методика «Реакція читача»

I. Алгоритм «Порушена послідовність».

1.Учням пропонує кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності.

2.Учнів об’єднує у групи. Кожна група пропонує свою послідовність поданих речень. Результат вчитель фіксує на дошці.

3.Читають текст і перевіряють результати попередньої роботи.

4.Обговорення.

Урок читання .Опрацювання вірша Наталі Забіли «Кожен місяць, кожну пору…». Я записала на дошці вірш з порушеною послідовністю рядків. Діти працюють в групах і заповнюють відновлену послідовність . Записують їх у картки в правильній послідовності.

1.На землі нове вбрання

2. Й ми самі не ті, що вчора

3. Кожен місяць, кожну пору

4. Ми зростаємо щодня

№ речень	Визначення послідовності	Контрольна рамка
1	2	3
2	3	1
3	1	2
4	4	4

Результати роботи я записую у зведеній таблиці на дошці, а тоді діти читають вірш з підручника.

II.Алгоритм «Взаємні запитання».

1.Текст ділить на логічно завершені частини.

2.Учні їх читають вголос і ставлять запитання:

- одне одному в групі;

- одне одному в парі;

- одна пара (група) іншій.

Я впроваджую на уроках читання.

Наприклад, за оповіданням В.Сухомлинського «Кінь утік». Робота проходила в групах.

1.Читання I частини.

Взаємні запитання по її змісту .

Питання учителя.

Справдилося ваше передбачення?
Як ви думаєте, про кого ця записка? Що в ній написано?
Як будуть розвиватися події дальше?

2. Читання II частини.

Взаємні запитання по її змісту.

Запитання учителя.

Чому Вітя віддав записку вчителеві?
Що змусило вас так думати?
Як будуть розвиватися події дальше?

3. Читання III частини.

Взаємні запитання по її змісту.

Запитання учителя.

- Чому Вітя почервонів?

- Чому в класі запанувала тишина?

- Чому в поглядах дітей він побачив подив і обурення?

4. Читання IV частини.

Взаємні запитання по її змісту.

Запитання учителя.

Чиє передбачення справдилось?

За оповіданням Сергія Носаня «Несподівана зустріч»

- Чи сподобалось вам це оповідання?
- Що нового дізнались про лисицю?

3. Поділ тексту на частини

I частина — до слів «Придивляємось і собі...»;

II частина — до слів «Лисичку ніби вітром здуло...»;

III частина — до кінця оповідання.
Міркування

1. Вправа «Взаємні запитання»

• Пояснення завдання.

Після читання кожної частини ставила запитання за змістом прочитаного (буквальне) або запитання, відповідь на яке вимагає міркування.

Звітує кожна група по черзі.
Час на читання — 1 хв., на постановку запитань —0,5хв.
Взаємні запитання і відповіді дітей.
Орієнтовні запитання

І частина

Де заховалася лисичка?
Яка була лисичка?
Чому вона причаїлась?

ІІ частина

Кого чатувала лисичка-сестричка?
На якій відстані від лисички було пташеня?
Щоб з ним сталося, коли воно випало з гніздечка?
III частина
Де було гніздечко?
Чиє це було пташеня?
Як би ви вчинили на місці тата і доньки?

Методика «Взаємного навчання»

1.Учні виступають в ролі учителя.

2.Керують процесом навчання.

3.Працюють в групах.

4.Читають текст частинами.

5.Виконують п’ять основних завдань (учитель – учень пропонує товаришам):

- зробити висновок із прочитаного;

- поставити 2-3 питання і вислухати відповіді на них;

- пояснити незрозуміле;

- скласти передбачення до наступної частини;

- прочитати наступну частину.

Наприклад, у 1-му класі для глибокого засвоєння інформації, які звуки позначаються буквами я,ю,є,ї, підготувала картки.

1 група. Буква я може позначати на письмі один або два звуки. Два звуки [йа] вона позначає, коли стоїть на початку слова, після голосного та апострофа: яма, сіяв, сім'я. Буква я позначає один звук (а), коли стоїть після м'якого приголосного: Валя, Таня.

2 група. Буква ю може позначати на письмі один або два звуки. Два звуки [йу] вона позначає, коли стоїть на початку слова після голосного та після апострофа: Юра, сію, п'ю. Буква ю позначає один звук [у], коли вона стоїть після м'якого приголосного: сюди, люди.

3 група. Буква є може позначати на письмі один або два звуки. Два звуки [йе] вона позначає, коли стоїть на початку слова, після голосного та після апострофа: єнот, віє, б'є. Буква є позначає один звук [е], коли стоїть після м'якого приголосного: синє, середнє.

4 група. Буква ї завжди позначає два звуки [йі]: їде, заїхав, з 'їхав.

Члени кожної групи мали бейджики однакового кольору і такого ж кольору квадратики-символи.

Протягом кількох хвилин у групі читали інформацію з картки. Потім ходили по класу і ознайомлювали зі своєю інформацією однокласників з інших груп, отримуючи при кожній зустрічі квадратик-символ від свого співрозмовника. Символи використовувалися, щоб проконтролювати, чи відбулися зустрічі з усіма групами.

Після цього зробили висновок, що букви я, ю, є позначають два звуки, коли вони стоять на початку слова, після голосного та після апострофа, а буква ї завжди позначає два звуки.

Методика «Джигсоу -1» (мозаїка)

1.Учні класу об’єднуються у постійні групи (кількість учнів в групі залежить від кількості частин у тексті). Кожен учень має певний номер.

2.Текст поділяється на логічно завершені частини.

3.Кожна частина тексту вивчається певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картинками тощо.

4.Робота експертних груп. Учні вивчають свою частину, готуючись донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі. Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти увесь текст вцілому.

5.Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання.

6.Перевіряється засвоєння змісту вцілому всіма учнями (ставиться питання всьому класу).

Цю методику, наприклад, я використовую на уроках природознавства. Наприклад при вивченні теми «Різноманіття рослин у природі (квіткові рослини, хвойні, папороті, хвощі, мохи, водорості). Кожна експертна група працювала над певною статтею. Після цього свої знання передала учням постійної групи.

Часто цю методику я застосовую на уроках читання, української мови. Для прикладу можу привести фрагменти таких уроків.

Тема: Г. Дацюк «Рушник, що вміє промовляти»

Експерти групи працювали над однією й тією ж частиною тексту.

Словник: витвір мистецтва, повитуха.
Робота в експертних групах

група— 1 і 2абзаци;
група — 3 абзац;
група — 4 і 5 абзаци;
група — 6,7, 8 абзаци;
група —9,10,11,12 абзаци;

6 група — 13,14 абзаци.

Навчання в первинних групах
Перевірка засвоєння тексту йшла за допомогою буквальних питань

- Про що саме згадується при вишиванні?

- Як використовувались рушники?

- Що означали на рушнику кривульки, ламані лінії, чотирикутники?

- У чому чарівна сила рушника?

- Що ви можете сказати про Париж і рушники?

Тема: робота над оповіданням С. Олійник

«”Ка”, “ва”, “ко” та учень Федько».

(Учні працювали в групах по 6 чоловік)

Кожна група працювала над однаковим текстом.

1. Робота експертних груп

група — від слів «Широкою...» до слів «заплакав»;
група — від слів «Ти чого... » до слів «плаче»;
група — від слів «Справа...» до слів «зошит»;
група — від слів «мене...» до слів «всі дописував»;

група — від слів «Тато...» до кінця оповідання.

2.Навчання в первинних групах (переказ прочитаного у групах по черзі)

3.Перевірка усвідомлення тексту проходила за буквальними питаннями

Чому такий невеселий йшов Федько зі школи?
Як батько допитувався у Федька про причину плачу?
Яка оцінка стояла у нього в зошиті?
Як виправдовувався Федько?
Як пояснив Федько відсутність складів?

- Чому батьки жартували з Федька?

Тема: «Маленький грішник» М. Коцюбинський

- Я пояснила завдання для кожної групи. Учні нотували з олівцем.

1 група читала до слів «Дмитрикові на хвилину стало жаль…»

2 група – до слів «Пан глянув на блідий видочок хлопчиків…»

3 група – до слів «Дмитрик побіг і ще щось приніс…»

4 група до кінця глави.

Після читання обговорювали зміст своєї частини так, щоб відомо і зрозуміло донести його до членів своїх первинних груп. Час на читання 1,5 хв., на створювання розповіді – 2 хв.

2. Презентація роботи груп.

- Діти повернулися до первинних груп. Кожен експерт передав зміст своєї частини членам групи. Вчителька нагадала, що діти виступають як у ролі вчителя, так і в ролі учня (4 хв.).

3. Аналіз змісту І розділу. Дала запитання:

- Що, на вашу думку, відчував Дмитрик, спостерігаючи за теплим, сонячним днем серед зими і стежачи очима за важкою роботою?

- Якби до вас підійшов хлопчик-жебрак, чи дали б ви йому гроші?

- Висловіть ваше ставлення до Гаврилка. Чи ви його у чомусь схвалюєте, чи, навпаки, засуджуєте?

- Як би ви повели себе на місці Дмитрика, повернувшись додому?

Методика «Джигсоу – 2»

У цьому випадку вчителька текст не поділяє на частини.

Кожній експертній групі дає низку питань, на які вона готує відповідь.

Потім учні повертаються до своїх постійних груп та ознайомлюють товаришів із відповідями на свої питання.

Отже текст сприймається в цілому, але робота йде за частинами.

Цю методику я застосовую на уроках читання. Наприклад:

Тема: Легенда «Як мати стала зозулею».

Учні працювали в експертних групах, готували відповіді на поставлені вчителем питання.

1. Читання тексту в експертних групах. Підготовка відповідей після читання.

група. Що мати попросила у дітей?
група. Я кою була реакцій старшого сина?
група. Якою була реакція дочки?
група. Якою була реакція меншого сина?
група. Як повів себе маленький хлопчик, коли вбіг у хату?
група. Який слід на землі залишився від матері?

2.Навчання в первинних групах.

Кожний експерт переказує частину тексту у відповідній послідовності.

3.Перевірка усвідомлення тексту однією з груп.

Методика «Дискусія»

- Діти діляться на дві групи.

Визначається для кожної групи позиція «за» і «проти».

Діти шукають аргументи на захист своєї позиції.
Визначають 5 найбільш вагомих аргументів.
Підбиття підсумків.

Наприклад, слово «дощ». Одна група називає 5 аргументів «за», а інша група – 5 аргументів «проти».

Тема: Борис Грінченко «Украла».

Отже, щодо вчинку Олександри виникло дві думки, два твердження. Діти об’єдналися в дві групи: ті, хто – «за», і ті, хто – «проти».

Кожній групі відвела місце. Кожна група доводила свою думку, добирала конкретні докази.

Методика «Кутки».

Як би ви вчинили на місці Олександри?

1 група.

Попросили б хліба.

Тому, що дуже хочеться їсти.
Людина ж не останнє мені віддає, вона ділиться.

Якщо я не попрошу, не поїм, то у мене буде боліти голова і шлунок, і я не зможу добре працювати на уроці.

2 група

Не попросили б.

Тому що у того, у кого просять, немає свого, воно куплене на зароблені гроші.
Якщо ти будеш просити і тобі весь час будуть давати, то звикнеш до

легкого життя! А потім сам не захочеш заробляти.

Я не попросив би, тому що мені соромно. Краще бути голодним.
Люди будуть вважати тебе попрошайкою.

5)Це некрасиво — просити!

Відповіді-міркування дітей.

Тема уроку: Частини основи: корінь, суфікс, префікс.

Комунікативна вправа «Добре – погано»

Клас поділила на дві команди. Кожна команда на дві підгрупи «Добре» і «Погано».

Перша команда аналізувала слово «вітер», друга команда – «хмара». Наприклад.

Перша команда:

Добре, що дме вітерець, адже він дає прохолоду в сонячний день.

Погано коли дме вітер узимку – холодно.

Добре, що вітер приганяє до нас хмаринки – буде довгожданий дощ.

Погано, коли вітер сильний, він робить багато шкоди.

Вітерець запилює дерева.

Погано, коли вітер затоплює кораблі.

Друга команда:

Із хмаринки іде потрібний рослинам дощ.

Погано, коли хмара закрила все небо. Нема сонечка і тепла.

Хмара взимку – пухнастий сніг, а сніг – це радість для дітвори.

З хмари – дощ, а дощ – мокра земля і брудно.

«Понятійна таблиця»

	Місце проживання			Спосіб пересування			Живлення			На кого схожі
Кит	небо	земля	вода	літає	плаває	бігає	риба	м’ясо	все
Кінь
Орел

Метод «Доміно»

Дітям кожної групи роздаються комплекти карток зі словами. Останній склад кожного слова є початком слова на наступній картці. Учні мають стати у коло за годинниковою стрілкою так, щоб утворилася вервечка слів. Першим стає учень, у якого перше віконечко вільне, а останнім той, у кого вільне друге віконечко. Виграє група, яка першою правильно виконала завдання. Картки можуть бути такими:

БУК

ВА

СЕ

ЛО

ЗО

ШИТ

ВІ

ТЕР

КО

ЗАК

Цю технологію я застосовую на уроках навчання грамоти.

« Діаграма Венна »

Особливості, характерні Спільні риси поняття, об’єкта

тільки для цього об’єкта, поняття

Використовую на різних уроках. Наприклад, взяти «іменник і прикметник» на уроці української мови. Врезультаті спільними рисами обох частин мови будуть:

вони обоє частини мови;

в реченні можуть виступати другорядним членом речення;
змінюються за числами і родами.

Або до теми «Префікс і суфікс».

Особливості характерні тільки для:

1. Суфікса

а) стоїть після кореня;

б) позначається…

2. Префікса

а) стоїть перед коренем;

б) позначається…

3. Спільні риси для суфікса і префікса

а) це частини слова;

б) творять нові слова.

Технологія «Карусель»

Учні утворюють внутрішнє і зовнішнє кола, при цьому стають парами обличчям один до одного. Кожен учень внутрішнього кола отримує картку зі словом для складання звукової схеми. В одному випадку внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє рухається за годинниковою стрілкою, щоразу утворюючи нову пару. Учні внутрішнього кола - «перевіряючі» («вчителі»), а зовнішнього - «учні». Потім кола міняються місцями.

Є й інший спосіб застосування технології «Карусель»» коли зовнішнє коло рухається в одному напрямку, а внутрішнє в іншому, При кожній зустрічі партнери обмінюються картками. У кожній утвореній новій парі учень виконує спочатку роль «вчителя» - потім «учня».

Ця технологія найбільш ефективна для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами з метою інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань з будь-якої теми і будь-якого предмета.

Цю технологію я найчастіше застосовую на уроках математики.

У внутрішньому колі – діти з картками-прикладами для усного рахунку, а у зовнішньому колі у дітей набір карток з результатами цих прикладів. Зовнішнє коло рухається, щоразу утворюючи нову пару. Діти вираховують приклад і віднаходять потрібну картку. Показуючи правильну відповідь, учень отримує винагороду від дитини з внутрішнього кола, чий приклад він вираховував, у вигляді зірочки. Кількість зірочок – показник уміння учня.

Технологія «Рольова гра»

Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад безпечної поведінки в певній ситуації тощо.

У ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Рольова гра потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням. Наприклад, можна почати з читання текстів «за ролями», формулювання конкретних висловлювань або відповідей від імені іншої якоїсь особи (письменника, лікаря, вчителя, мами тощо), природного явища, конкретного предмета, тварини.

Художня праця

Тема. Елементи театрального мистецтва. Декорації. Перед виконанням самостійної практичної роботи учням запропонувала зробити словесне образотворення персонажів казки «Колобок».

група: створити усний образ колобка,
група: образ ведмедя;
група: образ лисички;
група: образ зайчика.

Словесне образотворення діти підсилили пантомімою. Учні імітували вдачу персонажів. Наприкінці уроку групи учнів змагалися за кращу інсценізацію і декорацію казки «Колобок».

Читання

Можна запропонувати учням інсценізацію діалогу, казки або уривка оповідання. Наприклад: 1-й клас. Платон Воронько «Кошеня».

1група - працювала над словами автора;

група - над словами баранця;
група - над словами кошеняти.

Після цього кожна група виділила представника, який брав участь в інсценізації вірша перед класом.

Позакласне читання

Тема. Добро. Оповідання В.Сухомлинсьного «Як їжачиха приголубила своїх їжаченят».

Після обговорення прочитаного вдома оповідання, вибіркового читання, читання за логічно завершеними частинами, аналізу поведінки героїв провела роботу в групах. Для цього клас поділила на 5 груп: мовознавці, редактори, художники-ілюстратори, казкарі, артисти.

Дала завдання кожній групі. Мовознавцям:

- Користуючись «Словником школярика», пояснити значення слів «льон», «пожива».

- У яких місцях у тексті розповідь заспокійлива, стурбована, жаліслива, образлива? Зачитайте.

Редакторам:

- Як можна переінакшити заголовок?

- Перебудуйте оповідання так, щоб зайчик став добрим.
Художникам-ілюстраторам:

- До яких слів подано ілюстрацію в підручнику? Зачитайте.

- Намалюйте свою ілюстрацію. Попросіть своїх однокласників відгадати, яких слів вона стосується.

Казкарям:

- Пригадайте, які казки про їжачка або зайчика ви знаєте.

Складіть коротеньку казку про їжачка та зайчика.
Артистам:

Подумайте, яку роль ви могли б виконати.
Розіграйте оповідання за ролями.

Після завершення роботи кожна група мала можливість виступити перед класом.

Комунікативна діяльність «Розминка»

Саме в шкільні роки учні адаптуються до тих видів і форм діяльності, в яких їм доведеться брати участь у дорослому житті. І цей процес відбувається за умов комунікативно – діяльнісного підходу до навчання.

Я широко реалізовую особливі комунікативні завдання.

Комунікативні вправи виконують декілька функцій:

1. Навчальну – розвиток уміння сприймати інформацію різної модальності.

2 Релаксаційну – усунення емоційного напруження, створення сприятливої атмосфери на заняттях.

3. Розвивальну – гармонійний розвиток особистісних якостей.

4.Виховну – психотренінг і психокорекція в ігрових моделях життєвих ситуацій.

Комунікативна діяльність допомагає мені зробити клас інтерактивною групою, де учні почуваються впевнено, висловлюючи свої погляди та думки. В результаті створюється стимулююча, творча атмосфера.

Багато видів діяльності використовую на етапах підбиття підсумків, а також як розминку під час ранкової зустрічі.

Одним з видів комунікативної діяльності є «розминка». Я використовую її для того, щоб:

фізично об’єднати учнів;

заохотити їх спілкуватися одне з одним;

встановити довірливі стосунки між дітьми.

Нижче наведу приклади комунікативних розминок, які використовую у своїй практиці.

« Зазирни у дзеркало»

Кожен з учнів, дивлячись у маленьке дзеркальце, каже собі лагідні, привітні слова.

«Який ти»

Назви тварин пишуться на чистому папері та пришпилюються по периметру класної кімнати. Діти вибирають тварину, яка найбільше відповідає їх типу, характеру, і збираються біля свого листка.

Кожна група біля свого листка пише на ньому характерні риси, які пов’язують їх з певною твариною. Потім пояснюють свої думки, свій вибір.

«Уяви себе»

Діти намагаються уявити себе на місці якогось предмета: маленького куща, легенької хмарки, першого проліска, весняної бруньки. Перевтілюючись в образ, відповідають на питання:

Що бачиш навкруги? Що чуєш?
З ким дружбу ведеш? Кого боїшся?
Про що ти мрієш? Що любиш?

Я – (рослинка)
Бачу навкруги…Чую…
Дружу з …Боюся…
Мрію …Люблю…

Я – берізка.
Бачу навкруги багато моїх сестер. Чую щебетання птахів, шум вітру.
Дружу з берізкою, яка росте поруч. Боюся людей, які пробивають в мені отвори і з мене витікає сік.
Мрію жити довго-довго і очищати повітря для всього живого. Люблю літо, сонечко, дощик.

Я-пролісок.
Бачу навкруги струмочки талого снігу. Чую дзюрчання струмків.
Дружу з іншими пролісками. Боюся не опинитися у вазі.
Мрію дарувати красу і ще довго милувати погляди людей. Люблю сонечко і весну.

Я - листочок дуба.
Бачу навкруги ліс, різні рослини і тварини, свого татуся-дуба і братиків-листочків. Чую як шумить ліс, співають пташки, шелестять листочки на дубі.
Дружу з жолудем, що росте поруч. Боюся зірватися і впасти на землю.
Мрію бути завжди зеленим і ніколи не опадати. Люблю, коли дощик обливає мене, коли теплий вітерець похитує гілочку, на якій я росту.

Я - весняна брунька.
Бачу, як тане сніг, як прилітають птахи, як починає зеленити трава. Чую дзюрчання струмків талого снігу, щебетання птахів.
Дружу з сонечком. Воно мене гріє. Боюся морозів. Від них я можу загинути.

Мрію стати великим і гарним листочком. Люблю весну, лагідне сонечко, дерево на якому росту.

Я - маленький кущик.
Бачу навкруги великі дерева, кущі, зелені трави, квіти. Я у лісі. Чую шелестіння листочків, стукіт дятла, кування зозулі.
Дружу з зайчиком, який ховається під моїми гілочками. Боюся хлопчиків, які ламають мої гілочки задля забави.
Мрію вирости гарним кущем зі смачними ягодами. Люблю теплий дощик, лагідне сонечко.

«Додай речення»

Мені весело, коли… . Я люблю… . Я хочу… . Мені сумно, коли… .

Мені соромно, коли… . Мені цікаво, коли… . Мені боляче, коли…

«Кому і за що»

Діти по черзі передають іграшку чи квітку і кажуть, кому і за що дарують її. Наприклад: «Я хочу передати цю квітку Тетянці за те, що вона першою відгадала загадку на уроці. Я хочу передати цю квітку Миколці за те, що він гарно грає на скрипці.»

«Логічний ланцюжок»

Перший, хто починає ланцюжок, називає будь-яке слово, другий додає своє слово і пояснює, як воно пов’язане з першим.

Наприклад, виделка – тарілка (щоб снідати) – ваза (теж зроблена з фарфору) – вода (наливають у вазу) – ріка (тече вода) – літо (добре влітку на річці) тощо.

«Добре-погано»

Ця вправа навчає бачити протиріччя в предметах, явищах. Клас поділяється на дві команди «Добре» і «Погано». Наприклад, аналізується слово дощ.

Добре, що пішов дощ. Це означає прихід весни.

Погано, що він холодний.

Добре, що дощ змиває пил з вулиць.

Погано, що розмокне земля.

Добре, що почне рости травичка.

Погано, що не йдеш на прогулянку.

«Навпаки»

Діти працюють в групах чи парах. Називають слова: явища, дії, предмети, їх ознаки, протилежні за значенням (антонімічні пари).

Наприклад: глибоко-мілко, ніч-день, білий-чорний тощо.

«Хто більше?»

Діти поділяються на команди. За 1-2 хвилини необхідно записати якнайбільше назв предметів, які є в приміщенні.

«Опиши навпаки»

Учитель показує сюжетний малюнок, а групи учнів описують його, змінюючи основні предмети, їх ознаки, дії, явища на протилежні.

«Група слів»

Ведучий пропонує групи слів (за кількістю команд), які необхідно використати при побудові зв’язного тексту. Багато з них, на перший погляд, ніяк не пов’язані за змістом, але їх необхідно об’єднати у невеликий текст.

Наприклад:

хлопчик, дерево, олівець, ведмідь, озеро;
хмарка, береза, зайчисько, мотузка, мисливець;
річка, сонечко, зірки, посмішка, багаття;
листя, осінь, джерельце, турпохід.

«Ситуація»

Я називаю нескладну ситуацію. Діти повинні придумати причини її виникнення, а також розвинути ситуацію далі. Щоб показати її наслідки. Наприклад:

- учень запізнився до школи;

- дівчинка загубила бібліотечну книгу;

- хлопчик не виконав домашнього завдання.

«Хто це»

Мета цієї гри – навчити учнів за допомогою асоціацій діагностувати характери своїх товаришів, а також нетрадиційним шляхом висловлювати своє ставлення до них.

Ведучий задумує когось з учнів, не називаючи його імені. Всі інші за допомогою питань і відповідей ведучого з’ясовують кого саме він задумав. Кожен має право на одне пряме питання. Наприклад: «Це Олена?». На початку в ролі ведучого виступає учитель.

«Дзеркало»

Ця вправа розвиває спостережливість. Ведучий показує різноманітні рухи, а діти, що виконують роль «дзеркала», повинні їх точно повторити.

«Знайди схожий предмет»

Учитель називає будь-який предмет. Учням необхідно знайти і назвати якомога більше предметів, які схожі з ним за різними ознаками (форма, колір, розмір, матеріал, властивості).

«Скажи своїми словами»

Ведучий називає нескладну фразу. Кожна група повинна передати її зміст іншими словами.

«Ми – фантазери»

Це вправа для розвитку уяви. Діти об’єднуються в пари, групи, фантазують на запропоновані вчителем теми; по черзі презентують свої роботи.

Наприклад:

уявіть, що корови мають крила і придумайте, як пасти таких корів; збирати їх для доїння; запобігти зіткненню корів з літаками.
уявіть, що було б, якби до телецентру для участі в дитячій телепередачі зайшов крокодил;

поєднайте слова так, щоб утворився фантастичний предмет. Придумайте, як його можна використати:
- «шафа», «ковбаса» (шафа із ковбаси, шафа для ковбаси, ковбаса у шафі, шафа в ковбасі);
- «шафа», «собака» (шафа собаки, собака за шафою,собака з шафи);

Прослідкуйте, як від слова «небо» можна пройти до слова «чай»: небо – земля – вода – напій – чай.

Утворіть у такий спосіб логічний ланцюжок між словами «літак» і «тварини»; уявіть, що всі тварини уміють розмовляти людською мовою, і з’ясуйте позитивні і негативні наслідки цієї ситуації.

Діти, працюючи в міні-групах, довільно додають префікси і деформують слово за рахунок власної фантазії:

Анти :антипарасолька, антиклей;

Три: трикорова, бінокль – тринокль;

Віце: віце-пес;

Супер: суперсірник;

Мікро: мікропотам, мікрохмарочос;

Міні: міні-кросівки;

Максі: максі ковдра.

«Історія з шостим словом»

Дітям пропонуються слова, на основі яких вони вигадують будь-яку історію, наприклад, п’ять слів, які підказує сюжет казки «Червона шапочка» (дівчинка, ліс, квіти, вовк, бабуся), з шостим словом, наприклад, вертоліт. Історія може бути такою: коли вовк стукав до бабусі, його помітив вертоліт ДАІ й почав переслідувати злочинця, поки той не потрапив до рук мисливців.

«Склади речення»

Ця вправа – на розвиток синтетичних навичок. Діти працюють у парі.

- придумайте три слова, обміняйтеся ними з сусідом і складіть із ними речення.

«Закінчіть розповідь»

Я пропоную дітям початок речення або дві-три фрази розповіді,

Наприклад: «Я пішов до ванної кімнати вмитися, відкрив кран, і тут раптом…». Завдання гравців – скласти якомога більше оригінальних варіантів його закінчення.

«Запитай»

Я називаю будь-які два предмети, наприклад, «м’яч» і «кіт». Дітям необхідно скласти якомога більше різноманітних запитань, в яких обов’язково використовувались би ці слова, при цьому запитання мають бути по можливості кумедними, незвичайними.

Так, діти можуть придумати запитання: «Чи грають коти у футбол?», «Якщо кіт буде багато їсти, то чи стане він круглим, як м’яч?» тощо.

1	Вступ		2
2	Опис методик і прийомів
	2.1.	Методика «Мозкова атака» та система позначок «Поміч»	4
	2.2.	Метод «Вільне письмо». Методика «Ґронування»	5
	2.3.	Метод «Сенкан»	6
	2.4.	Метод «Прес»	8
	2.5.	Методика «Кубування»	9
	2.6.	Методика «Кероване читання з передбаченням»	11
	2.7.	Методика « Передбачення»	12
	2.8.	Методика «Реакція читача»	12
	2.9.	Методика «Взаємного навчання»	15
	2.10.	Методика «Джигсоу -1» (мозаїка)	17
	2.11	Методика «Джигсоу – 2»	19
	2.12	Методика «Дискусія»	20
	2.13	«Понятійна таблиця»	22
	2.14	Метод «Доміно»	22
	2.15	«Діаграма Венна»	23
	2.16	Технологія «Карусель»	24
	2.17	Технологія «Рольова гра»	24
	2.18	Комунікативна діяльність «Розминка»	26