Початок боротьби за переділ колоніального світу. Заснування європейськими державами колоній, яке розпочалося в XVI ст. після великих географічних відкриттів, до середини XIX ст. в основному завершилося. З другої половини XIX ст. колоніалізм став важливою складовою політики провідних держав. Потік фабричних товарів з метрополій перетворював колонії й залежні країни Сходу на ринки сировини й збуту товарів. У цей період у відносинах між Європою та рештою світу відбулися вражаючі зміни. Наймогутніші європейські держави зробили останню й найбільш рішучу спробу територіального переділу світу. У 70-х роках XIX ст. розпочалася серйозна боротьба між європейськими державами за володіння колоніями в Африці, і до початку Першої світової війни весь Африканський континент, за винятком християнської Абіссінії (Ефіопії) і Ліберії, був поділений між європейськими державами.
Упродовж останніх 30 років XIX ст. Британська імперія наполовину розширила свою територію, а кількість підданих королеви Вікторії збільшилася на третину. Англія, яка не брала участі у війнах у Європі, стала лідером у колонізації інших народів. Серйозну конкуренцію Великій Британії з часом становила Німеччина. Починаючи з 1890 р. кайзер Вільгельм II активно утверджував Німеччину на Сході та в Африці. Та все ж на початок XX ст. Німецька колоніальна імперія була в 3,5 рази менша за Французьку та в 11,5 разів менша за Британську.