Науково - практична конференція (позакласний захід).Виховуй у собі Людину - ось що найголовніше. В.О.Сухомлинський

Мета:поглибити знання учнів про життя та творчість В.О. Сухомлинського,  розкрити виховний  зміст "Листів до сина"; сприяти вихованню почуття патріотизму, людяності, безкорисливості, взаємоповаги, добра.

Обладнання: портрет В.О. Сухомлинського, зібрання творів письменника-педагога, «Листи до сина»  В. О. Сухомлинського; мультимедійна презентація про життєвий шлях В.О.Сухомлинського

Тип: науково - практична конференція (позакласний захід).

                                                    Виховуй у собі Людину - ось що найголовніше.

В.О.Сухомлинський

План науково - практичної конференції

1. Життєвий і творчий шлях В.О.Сухомлинського.(Підготовлений виступ учня).

2. Етимологічна довідка поняття (лист). (Повідомлення учня).

3. Виховний вплив «Листів до сина» В.О.Сухомлинського.(Тези до листів).

4. Практичне застосування епістолярної спадщини великого педагога. Що означає бути Людиною?

5. Складання пам’ятки «Філософія серця В.О.Сухомлинського».

6. Підбиття підсумків.

Перебіг заходу.

1.На фоні музики учениця читає вірш Ю.Мальованого «Пророк».

В глибокім сні країна спочивала,

Ніщо,здавалось, не пробудить нас.

Тебе сама історія обрала,

І ти прийшов,щоб обігнати час.

В дитині бачив над усе людину,

А не простий бездушний механізм.

Їй серце щедро віддавав щоднини -

У цьому твій «абстрактний гуманізм».

Навчав терпляче в лісі і у полі

Торкнутись квітки й не струсить росу.

Проголосив святинями у школі

Природу, Матір, Працю і Красу.

Ми лиш тепер приходимо до цього

І не відступим більше ні на мить,

Над нами як суддя і вчитель строгий

Бджола твоєї мудрості бринить.

2.Учитель. Ви, напевно, здогадалась про кого йтиме мова? Так, про Василя Олександровича Сухомлинського,  про людину, яка віддала серце дітям. Сьогодні, 28 вересня 2018 року виповнюється 100 років з дня народження відомого українського педагога, вченого, патріота В.О.Сухомлинського.

Наша науково - практична конференція проходить під гаслом:«Світ вступає у вік Людини».

3.Учень - доповідач. Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині. Батько його, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Брав участь у керівництві кооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога працювала в колгоспі. Разом з чоловіком вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Усі вони стали вчителями.
Василь Сухомлинський навчався спочатку у Василівській семирічці, де був одним із кращих учнів. Улітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті і того ж року став студентом факультету мови та літератури цього вузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті. Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу. У 1935-1938 рр. він викладав українську

мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи.
З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — і завідуючим навчальною частиною школи. Війна внесла свої корективи у розмірений ритм життя: у липні 1941 р. Василя Олександровича було призвано до війська. Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 р. він — політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях.
З червня 1942 р. до березня 1944 р. В. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає в Україну, у щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років він працював завідувачем районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі. Саме в цей період Василь Олександрович дебютує у пресі — онуфріївській районці «Ударна праця» та обласній газеті «Кіровоградська правда» — із статтями на педагогічні теми. Найперша його публікація — «Перед новим навчальним роком» — з'явилася 25 серпня 1945 р. в «Ударній праці». 1948 р. В. О. Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньої школи. Цим навчальним закладом він керував до останку життя, двадцять три роки у Павлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих у тодішньому СРСР загальноосвітніх навчальних закладів, щоб перетворити її на справжню лабораторію передової педагогічної думки і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І він досяг поставленої мети, насамперед завдяки власній винятковій працьовитості, постійному творчому горінню, твердій, безкомпромісній вимогливості як до себе, так і до всього педагогічного колективу.
Починаючи з 1949 р., Василь Олександрович виступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республіканських та всесоюзних, а згодом і зарубіжних виданнях. 1955 р. він успішно захищає у Київському державному університеті кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи», а через рік з'являється його перша велика монографія «Виховання колективізму у школярів».
З 1957 р. В. Сухомлинський — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р. — заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці. Того ж року він був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
2 вересня 1970 р. серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовного служіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. «Людина, — любив повторювати педагог, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливі слова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань. І сьогодні широко використовується безцінна спадщина В.О.Сухомлинського, адже дбати про щастя інших було лейтмотивом усього його життя. 
Прожив Василь Олександрович мало – всього 52 роки(1918-1970), але встиг зробити багато: написав 48 книжок , 500 статей, 1500 казок і оповідань для дітей. Праці педагога видано 53 мовами світу. Найбільш відома його книжка «Серце віддаю дітям», яка видана 30 мовами світу. Широко знані його праці: «Народження громадянина», «Павлиська середня школа», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором школи», «Листи до сина».Винятковість В.О.Сухомлинського як сильної і талановитої людини, педагога зокрема – у випередженні часу. Сухомлинський створив оригінальну педагогічну систему, що грунтується на принципах гуманізму , на визнанні особистості дитини найвищою цінністю . Учитель.Зв'язок поколінь… Це вічна проблема суспільного розвитку – передача життєвого й історичного досвіду від одного покоління до іншого. Проблема зовсім не така проста й одноманітна, як може здаватися на перший погляд, тому що передача ця може йти і йде різними, іноді важкими шляхами і в різних формах. Однією з таких форм є батьківські листи і повчання дітям як один з давніх, навіть древніх літературно – педагогічних жанрів, які мали широке поширення у різних народів світу.

4.Виступ учня. Словникова робота. Лист – інтимний людський документ, його пишуть до близьких людей, в ньому розкривається душа людини. Лист відноситься до епістолярної літератури (від латинського слова epistola – послання, лист). Ознайомлення з епістолярною спадщиною письменника допомагає глибше вивчити його життя, ідейні інтереси, зв’язки з іншими людьми, творчу історію його творів тощо.

«Листи до сина» вперше вийшли в світ в 1977 році, над ними                    В. Сухомлинський працював до останніх днів свого життя. Вони побудовані у формі діалогу вихователя зі своїм дорослим вихованцем, вже покинувши стіни школи. Теми, над якими розмірковує педагог, актуальні й злободенні; у своїй сукупності вони відтворюють програму діючого гуманізму. Їх умовно можна розділити на три групи: Батьківщина. Людина. Праця.

Учитель. Вам  було запропоноване було випереджувальне завдання  - прочитати «Листи до сина» Василя Сухомлинського ( 2 - 10 ), дібрати тези до них.

5.Учень 1. (1 лист).

• Сум за батьківською хатою й за нас з мамою прийде пізніше, коли ти пізнаєш життя.
• Пам’ятай, хто ти й звідки ти вийшов.
• На перше місце я б поставив три слова: хліб, труд, народ.
• Головне, на чому завжди буде триматися людина, - його розум, совість, людська гордість, - це те, що завжди буде добувати хліб в поті чола свого.
• По колоску пшениці пізнають людину, яка його виростила.

Учень 2. (2 лист).

• Подавити в собі голос совісті – дуже небезпечне діло.
• Найстрашніше для людини – це перетворитися на сплячу людину з відкритими очима.
• Людина без переконань – ганчірка, нікчема.
• Ніколи не бійтеся висловлювати те, що ти відчуваєш, навіть якщо ваші думки суперечать загальноприйнятим (Роден).
• Треба думати самому, вирішувати самому.

Учень 3. (3 лист).

• Тобі не все одно, що говорять й що думають люди, які тебе оточують.
• В якому серці немає ідей, той наближається до тварини.

• Якби кожен молодий хлопець, кожна дівчина в нашій країні жили благородною, високою ідеєю, якби ідея була у кожного на сторожі совісті, - наше суспільство стало б світом ідеальної моралі, духовної краси.
• Треба не просто побачити зло й на весь голос сказати про нього, а й треба його подолати.
• Добро перемагає, але джерела тріумфу добра – в людині, в нас самих.

Учень 4. (4 лист).

• Пізнання людини – це повторне пізнання самого себе.
• Щастя не можливо без матеріальних і духовних благ, багатств, цінностей.
• Де є матеріальне благополуччя, там є й багате духовне життя.
• Ідеальне – в самому нашому житті.

Учень 5. ( 5 лист).

• Покликання  - це маленький пагінець таланту, перетворений в крепке, могутнє дерево на благородному ґрунті працелюбства.
• Знайти своє покликання, ствердитися  в ньому  - це джерело щастя.
• Найвища насолода життя в творчій праці, яка наближуються до мистецтва.
• Людина – хазяїн свого покликання.

Учень 6. ( 6 лист).

• Виховання може бути розумним тільки тоді, коли воно базується на задатках, даних природою.
•  Бачення межі невичерпної людської душі – це і є майстерність виховання.
• Тільки через труд лежить шлях до мудрості, творчості, науки.
• Ніколи не гребуй самою простою, самою гарною, грязною працею – з неї починається творчість.

Учень 7. ( 7 лист).

• Транзистори стають всенародною бідою.
• Так легко дійти до повного отупіння.
• Підемо слухати музику природи.

Учень 8. (8 лист).

• Якщо ти хочеш стати дійсним – творчим, думаючим спеціалістом, то навчання у вузі – адськи важка справа.
• Дуже велике уміння – уміння слухати вченого.
• Шпаргалка у вузі – це дитя лінощі думки.
• Книжка, книжка й ще раз книжка – ось що назавжди повинно ввійти у твоє духовне життя.
• Наука вимагає не тільки розуму, а й великої мужності, працелюбства, терпіння.

Учень 9. ( 9 лист).

• Наукові істині повинні хвилювати, тривожити юні серця.

Учень 10. (10 лист).

• Порожнеча душі починається з того, що в роки ранньої юності більше вчить, заучує, ніж думає.
• Світ вступає  у вік людини.
• Виховуй у собі Людину – ось що  найголовніше.
• Виховуй у собі людську душу. Найголовніший засіб самовиховання душі – краса. Краса в широкому розумінні – і мистецтво, і музика, і сердечні стосунки з людьми.

6.Учитель. Опрацювавши епістолярну спадщину В.О.Сухомлинського, зробимо висновок. Що ж означає бути людиною?

Відповіді учнів.

• У будь - якій ситуації залишатися собою;
• вибрати свій шлях і йти ним;
• не втрачати почуття гідності;
• поспішати творити добро;
• пишатися своїми предками;
• любити Батьківщину, своїх рідних;
• бути готовим стати на захист Батьківщини.

7.Учитель. Які ж афоризми В.О.Сухомлинського ви візьмете в самостійне життя?

Складання пам’ятки «Філософія серця В.О.Сухомлинського».

- Виховуй у собі Людину— ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.

  - Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини— ніщо.

 - Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.

- Людина народжується на світне для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.

 - Роки дитинства— це насамперед виховання серця.

 - Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.

 - Той, хто по-справжньому любить Батьківщину,— з усякого погляду справжня людина.

 - Людина така, яке її уявлення про щастя.

 - Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.

 - Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.

 - Сім'я— це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.

 - Слово— найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, і нетактовне— приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом…

Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане тривогу й безнадію, одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати силиу душі…

8. Яких тем стосуються афоризми?(Патріотизм, любов, щастя, радість, совість, краса, громадянська позиція , стосунки в родині.)

9.Підбиття підсумків. Учитель. Хай настанови з книги В.О.Сухомлинського «Листи до сина»стануть для вас, діти, дороговказом у вашому житті.

Література

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
2. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти, 2001.
3. Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.09.2000 № 434 «Про затвердження Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти»
4. Педагогіка : навч. посіб. / Н.П. Волкова. К. : Академвидав, 2009. – 616 с.
5. Сухомлинський В.О. Народження громадянина / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Т. 3. – К. : Рад. школа, 1977. – С. 283-581.
6. Сухомлинський В.О. Листи до сина / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Т. 4. – К. : Рад. школа, 1977. – С. 391-626.
7. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Т. 3. – К. : Рад. школа, 1977. – С. 7-279.
8. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Т. 2. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 149-416.