Навчально - виховний захід: "Чорнобиль з пам"яті не стерти"(9 - 10 класи)

Чорнобиль З ПАМ'ЯТІ НЕ СТЕРТИ…

Навчальна мета:  Донести до свідомості учнів масштаби чорнобильської трагедії, поглибити знання учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення;

Розвиваюча мета: Розвивати почуття гордості за свій народ. Прищеплювати любов до рідного краю. Розвивати вміння школярів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, вміння виразно декламувати, артистичні здібності;

Виховна мета: Виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій. Виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів в учнів.

 

Обладнання:  Стіл, накритий вишитим рушником, свічка, живі квіти, презентація,  виставка книжок.

 

На дошці написано поетичні рядки:

 

Не винен я, що все це сталось,

Що розкололась неба твердь,

Що в золотом покриту галузь

Ми атомну впустили смерть!

                  (Д.Павличко)

 

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!

          (Б. Олійник)

 

 

(Звучить тужлива музика. Голос за сценою, вірш)

Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

 

(Пісня «Чорнобильська біда»)

 

(Входять двоє учнів. Звучить тужлива музика. На екрані демонструється презентація до вірша)

 

Дитина: Намалюй, мені будь-ласка, радість і красу.

Учень: І малюю я веселку, квітку і росу,

З посмішкою на обличчі дівчину в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Дитина: Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Учень: Я малюю лист осінній, схилену вербу, що спустила свої віти голі до землі. І ключами в синім небі ринуть журавлі.

Дитина: Намалюй мені ще ніжність.

Учень: Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену шовковисту молоду траву.

Дитина:  Намалюй мені, будь-ласка, намалюй біду.

Учень: Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

Дитина: Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Учень: Цю траву зовуть «чорнобиль»,

ця трава гірка. В ній отрута, смерть, і сльози,

і брудна вода. В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

Дитина: Краще намалюй щось гарне.

Намалюй життя. А гірку траву чорнобиль

Викинь на сміття.

Учень: Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю, віру, розу, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

 

Ведучий  

     26 квітня 2018 року виповнюється 32 роки з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей.

 

Учень 1: Ти відомий сьогодні кожному —

                 Не ім'ям своїм, а бідою.

                 Тою вулицею порожньою

                 Понад Прип'ятською водою...

 

Учень 2: Мій Чорнобиль!Зелений пагорбе!

                 У якому ти жив сторіччі?

                 Запеклись перестиглі ягоди,

                 Наче кров на твоєму обличчі.

 

Ведуча

     Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська трагедія. Тридцять два  роки пройшли з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І третину століття  цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає – не на добро це, не на життя.

 

Учень     Чи буде квітень, як завжди

                Дарунком весняної здоби.

                Чи власним іменем біди

                Ми назвемо його Чорнобиль?

 

                Чи може викреслим його

                З календарів своїх допоки

                Нас теплий грітиме вогонь

                Ще не відкритих ізотопів?

 

                Безмежна мисль, немає меж

                Її спинити годі!

                І ти, Чорнобилю, ти теж

                Не маєш меж сьогодні.

 

Ведучий

     Чорнобиль – це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, яка почала будуватися на території біля красуні річки Прип’яті. Невдовзі біля атомної виникло ціле місто енергетиків – Прип’ять,  в якому середній вік жителів у 1986 році становив 26 років. Місто швидко розросталося: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка.

 

Ведуча

     В 1986 на Чорнобильській атомній електростанції працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі. Це мала бути гордість Радянського Союзу, але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

Ведучий

     26 квітня 1986 року - чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

Ведуча

     Горем і болем увійшов  в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип'яті, покинуті школи, будинки, дитячі майданчики, колючий дріт зони…

     Ведучий

     Ту мирну, весняну, українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. Всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду.

     Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

 

(На сцену вибігають кілька дівчат і хлопців. Вони сміються, жартують. Зупинилися біля лавочки, дехто сідає.)

 

Перша дівчинка

 Уже й весна, скоро Перше Травня. А там через місяць і випускні екзамени.

Друга дівчинка

 Я на травневі свята поїду в Київ на парад.

Перший хлопчик

 Так тебе туди і пустять: на парад!

Друга дівчинка

 Ну не на парад, а на демонстрацію, яка різниця. Головне, що я буду на святі, пройдуся у святковій колоні по Хрещатику.

Другий хлопчик

Пощастило тобі, що в тебе в Києві тітка, а ми будемо вдома святкувати, правда, дівчатка?

Друга дівчинка

Яка чудова ніч. Подивіться, небо чисте-чисте.

Перша дівчинка 

А знаєте, як про таку ніч сказала Ліна Костенко?

Друга дівчинка

Ні, а ти знаєш?

Перша дівчинка

Так, ось послухайте:

         Буває час, що сліпну від краси,

         Спинюсь не тямлю, що воно за диво,

         Оці степи, це небо, ці ліси,

         Усе так гарно, чисто, незрадливо.

         Усе, як є - дороги, явори,

         Усе моє, все зветься Україна.

        Така краса, висока і нетлінна,

        Що хоч спинись і з Богом говори.

Перший хлопчик

 Так, у нас тут гарно, і робота буде поряд. Я після школи піду до татка на атомну працювати.

Перша дівчинка

Так зразу тебе там і візьмуть, коли ти професії не маєш.

Другий хлопчик

 Візьмуть. Мені дядько Степан казав, що молодих беруть і посилають учитися на будь – яку професію. Ти вивчишся і повертаєшся на атомну уже з дипломом, а у нього ж і батько там працює, так що буде сімейна династія.

 

Друга дівчинка

Клас! (Чується вибух.) Ой, що це? Наче грім.

Перший хлопчик

 Який грім? Подивися, яке небо чисте! «Хоч спинись і з Богом говори».

Другий хлопчик

Подивіться, що там, над Чорнобилем?

Перший хлопчик

Як красиво... Та це ж полум'я пожежі (усі дивляться в одному напрямку).

Перша дівчинка

 А що, як то атомна зірвалась?

Другий хлопчик

 Та ти що? Наша атомна безпечна. Нам на уроках цивільної оборони що говорили? Ану, пригадайте! Небезпечні тільки атомні бомби, а атомні станції цілком безпечні, бо це ж мирний атом!

Друга дівчинка

 Навіть вірш про це є:

       Народе мій, поки ще небо

       Лягає на ніч у Дніпро,

       Я на сторожі біля тебе

       Поставлю атом і добро.

Перша дівчинка

 Справді, пам'ятаєте, як у школі проводилося тренування з цивільної оборони?

Перший хлопчик

 Ну? Нам казали, що якщо виникне якась небезпека, то обов'язково буде оголошено по радіо, чи сирени включать, щоб попередити людей.

Другий хлопчик

 Вірно! Зараз ніякого попередження немає, значить нічого страшного не сталося.

Друга дівчинка

 Ну й горить! Треба буде завтра піти подивитися, що це там так палає.

 

 

Ведуча

     В ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

     Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих. 

 Учень     Чорнобиля гіркий полин

                  На серце ліг незримо й тяжко,

                  І пливе над землею дзвін

                  Із тихим стогоном протяжним.

                 То дзвонять дзвони не Хотині,

                 Де слід лишила свій війна,

                 Це стогнуть землі України,

                 Де мирний атом - не війна.

 

Учень     Він впав смертельною росою

                 На рай дібров, на зелень трав,

                 Своєю чорною косою

                 Провів по розмаїттю барв.

                 І попелом покрились села,

                 І згинуло усе живе.

                 Пропали усмішки веселі,

                 Замовкло птаство лісове.

 

Учень    Вертались в Україну журавлі,

               Уже й перелетіли Чорне море,

               Старого місця на старій землі

               Поміж боліт уже шукають зором,

               Аж Прип'ять, прип'ята надійно до землі, —

               Урвалась дибки й ринула угору,

               І вдарив грім, не з неба — із землі!

               І першими упали журавлі,

               В стовпах огню вони губили крила

               І падали безкрилі...

 

Ведучий

     У ту квітневу ніч начальником пожежного караулу був лейтенант Володимир Правик. Він першим ступив назустріч атомній біді. Ступив за бар'єр, за межу можливого, ступив туди, де людська доля бере новий початок — безсмертя.  Володимир Правик мав у своїх руках всі права пожежника. Всі, крім одного, – не було у юного лейтенанта права на помилку. Він, як ніхто інший у ту хвилину, розумів, що слід точно з'ясувати, що ж сталося. Це згодом в характеристиці Володимира Правика з’являться слова: «мужня людина, герой». А тоді – він був звичайною людиною, чоловіком, за два тижні до цього в нього народилася донька.

     Караул, командиром якого він був, не був найкращим у своїй частині. Були і порушення дисципліни, і проблеми зі здачею нормативів. Але всі розрахунки показують, що в момент аварії, після сигналу тривоги, який дав Правик, – кожний боєць його караулу всі нормативи перевиконав.

 

 Учень     Жорстока ноче, о, яка ти довга!

                 В тобі, як крик і мука, вість одна...

                 Ті, що пішли в огонь, ввійшли у стогін,

                 У душу, болем зчорнену до дна.

                 І, може, стали ми від болю ближчі,

                 Четвертий блок заповнив думи вщерть...

                 Як відродить землі ясне обличчя,

                 Коли нічим не зупинити смерть?

 

Ведуча

     Хроніка того періоду була такою:

     Через 180 секунд караул на чолі з Правиком уже був на місці виклику тривоги, поданої сигналізацією. Через 120 секунд Правик уже прийняв рішення. Правильно оцінивши ситуацію, він направив свій загін на дах машинного залу. А вогонь усе лютував. Потрібно було з'ясувати всю ситуацію. У розвідку пішли лейтенанти Правик і Кібенок.

 

Ведучий

     Побачивши мигаючі відблиски, біля яких здувався і тік бітум, Правик зрозумів: графіт. Радіоактивний, розжарений. А полум'я розповзалося покрівлею, жадібно поглинаючи метр за метром. Бітум плавився і тік, наповнюючи повітря задушливим смородом. Тут уже не потрібні були ніякі прилади, щоб виявити, якій радіації він піддається. Це саме зрозумів і Кибенок…

 

Ведуча

     Правик по рації передав «Виклик № З», за яким усі пожежні машини Київської області повинні були негайно вирушити до Прип'яті.

      І вони ступили у вируюче полум'я, у ту смертельну радіацію. І за наказом командира, і за наказом совісті.

 

Ведучий

     Зруйноване апаратне відділення четвертого енергоблоку. Із тріском палала величезна площина — покриття над машинним залом і допоміжним корпусом. Навкруги, разом із вогнем, вирував задушливий дим. Киплячий бітум пропалював взуття, одяг, в'їдався у шкіру.

 

Ведуча

     На допомогу примчав і начальник пожежної частини Леонід Телятников. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і неймовірного болю. 28 пожежників двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й усю Європу. Шість із них загинули майже відразу. О 4 год 50 хв пожежу було локалізовано.

 

Учень     Палаюча безодня ночі, 

                Нема ні впину, ні кінця, 

                А ранок ще страждань доточить, 

                Ще сколихне людські серця. 

                Ще день, мов поклик розів'ється 

                У небі, обріях земних. 

                І пам'ять зболеного серця 

                Назве і мертвих, і живих. 

 

 

Ведучий

     Опромінених пожежників відвезли до Москви. Московські лікарі з допомогою американського лікаря Гейла провели операції з пересаджування кісткового мозку. Але це не допомогло…

     Уже 32 роки, як заснули вони на новому підмосковному Микитинському кладовищі.

Скромні плити вічно нестимуть їхні імена:

Правик Володимир Павлович

Кибенок Віктор Миколайович

Тишура Володимир Іванович

Ігнатенко Василь Іванович

Ващук Микола Васильович

Титенок Микола Іванович

 

Учень     Коли зловісна блискавиця

               Сторуко в серце уп’ялась,

               І опалила ваші лиця,

               І в танці дикому зайшлась,

 

                Коли вже й хмари спопеліли
                У знавіснілому вогні, –
                Ви смерть приборкати зуміли
                На тім, останнім рубежі.
 

                Не віддали їй на поталу
                Світанків наших ніжний щем,
                Ви, як один супроти стали,
                Пекельним січені дощем.
 

                У тій жорстокій веремії
                Ви до кінця тримали бій
                І пронесли свої надії
                Крізь вогнецвіт своїх надій.
 

                Шумлять жита, як і раніше,
                Пливуть у небі літаки…
                За вас історія допише
                Суворі подвигу рядки.

 

 

Ведуча

     Загальна кількість людей, які померли згодом, офіційно не повідомлялася. На сьогоднішній день — це понад 450 загиблих.

 

Учень      Живі і мертві... всі відважні

                 Вітчизни - матері сини.

                 Людське життя, мов цвіт черешні,

                 Осипалось... не з їх вини!      

                 Нам горе люте миром перебути,

                Нам поховати зло в бетон і бронь.

                 І не забути, доки світ і люди,

                Синів землі, що відвели вогонь.

 

 

 

Ведуча

Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

 

( Хвилина мовчання . Звук метроному)

 

Ведучий

      Одними із перших зустріли цю біду і працівники зв’язку. У ті напружені трагічні хвилини після вибуху і метал не витримав: пульт централізованого зв’язку „Київ – Прип’ять” замовк. Та вже через 20 хвилин він знову заговорив.
Міліціонери складали списки жителів Прип’яті і 27 квітня провели організовану евакуацію людей.

     Впродовж ночі з 26 на 27 квітня та вранці 27 квітня з Києва та інших прилеглих міст прибуло 1200 автобусів та три залізничних потяги. Також були визначені райони та населені пункти (більше 50) для розміщення евакуйованого населення.

Ведуча

     Після спеціальної об’яви в 14 годин 27 квітня до всіх під’їздів домів міста було подано автобуси та спеціально обладнані автомашини. Евакуацію було проведено за 2,5 - 3 години. Всього з міста Прип’ять та прилеглої до нього станції Янів, було евакуйовано близько 50 000 чоловік.

 

Учень        ... йдуть колони, колони, колони...

                   Розминаються повні – порожні,

                   Незбагненна процесія болю,

                   У автобусах тих подорожні

                   Ідуть наче із долі в недолю

                   На вокзали, в лікарні, у безвість…

Ведучий

     Люди покидали свої рідні домівки, брали найнеобхідніше, сподіваючись повернутися туди знову. Але цього не сталося і колись гарне молоде місто перетворилося на мертве.

Ведуча

     Біда розчинилась в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана для України. 

Ведучий

     Чорнобиль... мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Разом з ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. 

     Поля і луки, ліси й озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою.

 

Учень     Ця зима, як ніколи — важка.

                І здається, повік не минеться.

               У дворі горобина гірка

               Так вродила, що гілля аж гнеться.

 

             Червоніє, шаріє, горить

              І не може причину збагнути:

             Та ж усю обривали торік.

             А в цю зиму про неї забуто.

 

             Навіть ворон — і той не клює,

             А кудись понад нею літає.

             Горобинонько, горе моє,

            Ти даремно на радість чекаєш.

 

            Зародила,але не хвались.

            Вчені людям одверто сказали:

            Лікувальна, корисна... колись...

            А тепер ти отруйною стала.

 

           До ягід не торкнеться рука.

           Кожна гілка зачепить за серце.

           Ця зима, як ніколи, — важка.

           Проминає, але — не минеться.

 

(Відео: Прип’ять сьогодні…)

Ведуча

     На атомну станцію в перші дні з усіх куточків України прибули люди, унікальна техніка. За ці дні, тижні, які минули після аварії, була проведена велетенська робота, вирішені питання величезної технічної складності, які до Чорнобиля ніхто ніколи у світі не вирішував.

     Наслідки аварії оцінювалися втратами для народного господарства в сумі понад 10 млрд. карбованців.

 

Ведучий

     Площа радіаційного забруднення — це 11 областей із населенням понад 17 млн. осіб. 3 млн 300 тис. людей постраждали внаслідок аварії, 299 — опромінено.

 

Ведуча
     Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.
 

Ведучий
     Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. Весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

 

Учень     На Чорнобильській землі, не сідають журавлі.

                Може хтось їх налякав і всі гнізда зруйнував?

                Журавлі, ой журавлі, Чом ви ходите сумні?

                Покалічили життя грізні атоми буття.

 

               Спить Чорнобильська земля, хоч вернулася весна.

               А у небі чути спів, чути крики журавлів.

               Журавлі, ой, журавлі не повернетесь ви ні.

               Хоч шкода свій рідний край, серце плаче прощавай.

 

               І пливуть кудись роки, мов сполохані думки.

               Скрізь панує тишина, журавлів тут більш нема.

               Журавлі, ой журавлі, знов курличуть угорі.

               Замовкають голоси, гинуть люди і ліси.

 

Ведуча
    Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками: скорочення народжуваності та збільшення смертності населення. У державі народилося 14 000 неповноцінних дітей, близько 70 % від народження мають ті чи інші відхилення у здоров'ї. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань серед молодих людей.

 

Учень       Радіаційна днина б’є на сполох

                  Радіаційні стогнуть небеса

                  Двадцятий вік – як доля, а не спомин

                  Як хліб душі, як мамина сльоза.

                  Людство прагне Всесвіт осягнути

                  І себе у ньому зрозуміть.

                  А тривожне „бути чи не бути” –

                  Грізно над планетою висить.

 

Ведуча

     Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії.

 

Ведучий
1-й урок — безвідповідальності.

 

Ведуча

     Ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди.

 

Ведучий

2-й урок — милосердя.

 

Ведуча

     Всі люди відгукнулись на біду, прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошт у фонд Чорнобиля, діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку.

 

Ведучий

3-й урок — патріотизму.

 

Ведуча

     Ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе. Бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його. Любити й берегти рідну землю.

 

Ведучий

     Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг, не упивайся своєю могутністю, людино, не жартуй із ним. Тому що ти причина, але ти і наслідок.

 

Ведуча

     Минуть десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі.

     А тому своє життя треба прожити достойно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті. У свідомості повинна відбутися революція, яка подарує Землі розумного друга — людину екологічної доби. Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі.

 

Учень      Якщо ти віриш у майбутнє,

                 В його прийдешність, у життя,

                 Дзвони у дзвони, кричи людям,

                 Бо більш не буде вороття.

 

                 Віддай забуту свіжість травам,

                 Відмий від бруду всі хмарки,

                 Відреставруй нам синє небо

                 І дощ крізь сито проціди.

 

                Хай ожива вода Дніпрова,

                Правічні височать дуби,

                І хай полин, трава - чорнобиль

                Не стане іменем біди.

 

Учень     За днями дні, мина повільно рік,

                За днями дні - і другого немає.

                Нехай же лихо наше проминає

                І в світі не повториться повік.

 

                Хай стане мир міцнішим у стократ

                Хай над землею чисте небо буде.

                Чорнобиль - попередження, набат,

                Його уроків людство не забуде.

 

                 Жадання людства - зупинити

                 Безодні атомної смерч.

                 Ми ж сівачі, ми - сонця діти -

                 Спроможні  зупинити смерть.

 

                 Спинити вибухи ракети -

        Роззброїти віки і дні,

        Щоб сонце мирної планети

        У кожнім сходило вікні.

 

                Щоб трави, колоски і віття

       Вогнем не перетліли в прах,

       Щоб грізне ядерне плахіття

       Не спалахнуло по світах.

 

                Щоб наша дума і дорога

        Єднали глибину і вись,

                Вола чорнобильська пересторога:

                Людино, зупинись!

Ведучий

     Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи свої здоров'ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. 

     Нехай у цей день, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

 

(Звучить пісня «Молитва», учні запалюють свічки)