О. П. Довженко. Кіноповість «Зачарована Десна».Автобіографічна основа. Сповідальність оповіді. Морально етичні проблеми, порушені в кіноповісті.(План-конспект відкритого уроку)

План-конспект відкритого уроку

Тема: О. П. Довженко. Кіноповість «Зачарована Десна».Автобіографічна основа. Сповідальність оповіді. Морально етичні проблеми, порушені в кіноповісті.

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю О. Довженка, його 

           кіноповістю «Зачарована Десна»;

           розвивати навички виразного читання, виділення головного, переказу

           епізодів твору із власним коментуванням;

           виховувати любов до батьків, прищеплювати оптимістичне        

           світовідчуття, прагнення творити добро

. Тип уроку:урок- монтаж.

Методи: індуктивно-дедуктивний, аналітико-синтезуючий, творчий.

Форми: групова робота, робота з текстом, декламування уривків твору.

Обладнання: портрет О.Довженка, рушники, виставка літератури, мультимедійна підтримка, роздатковий матеріал.

 

 

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до кіноповісті.

 

Теорія літератури: кіноповість, ліричний герой, головні та другорядні герої.

 

Світ який – мереживо казкове!..

                                                                        Світ який – ні краю, ні кінця

 (В. Симоненко)

Тип уроку: урок формування нових знань.

Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань.

 

На минулому уроці ми з вами познайомилися з життям і творчістю Олександра Довженка. Знаємо, яке важке було його життя ,як немилосердно склалася доля після війни. Я хочу попросити вас зачитати вголос полум’яні слова, які з болем в серці писав Довженко в своєму щоденнику

Учень у ролі О.Довженка

 

«…Я вмру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю у Києві десь над Дніпром на горі. Пошли, доле, щастя людям на поруйнованій, скривавленій землі! Зникни, зненависть! Щезни, убозтво!

 

Вчитель:Та попри всі складнощі власного життя ,Довженко сказав ,що митцi покликанi народом для того, аби показувати свiтовi насамперед, що життя прекрасне, що само по собi воно є найбiльшим i найвеличнiшим з усiх мислимих благ

«Ні, я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, …я роблю ту лише помилку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, люди,згадуючи про незабутні чари дитинства. Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну.

 

ІІ. Оголошення теми і мети уроку:Оте прекрасне життя він показав в автобіографічній кіноповісті «Зачарована Десна».

Темою нашого уроку є твір О. Довженка « Зачарована Десна».

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

З’ясуємо, що таке кіноповість, з’ясуємо, яким був той світ, котрий сформував, виховав, вплинув на майбутнього митця О. П. Довженка. Зверніть увагу на епіграф нашого уроку. В кінці уроку дасте відповідь на питання: відповідає він всьому тому, про що ми будемо говорити?

Слово вчителя

Ласкаво просимо усіх присутніх до літературної вітальні.Сьогодні ми з вами проведемо незвичний урок –це урок життя.(спів ставимо життя на початку 20 століття і сучасне дитинство)Сьогодні ми пригадаємо дитинство.І своє згадаємо І Олександра Довженка,яке він описав,будучи уже зрілим митцем у своїй автобіографічній кіноповісті «Зачарована Десна».

«Пишу одну повість про діда і батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, що коли я був маленьким, мамо, у Вас щасливим, коли дід ще казав мені: «Цить, Сашко, не плач, поїдем на сінокіс, да накосимо сіна, да наберемо ягід, да наловимо

риби, да наваримо каші». Про всяке таке-от старовиння, що щезло вже, минуло давно і ніколи не вернеться, як не вертаються літа ще хочу написати.

Чомусь я часто, коли не щодня, згадую про вас, моя рідна старенька мамо.

Очевидно тому, що й сам уже сивий, і день мій вечоріє вже, і хоч не гнеться ще спина, і ходжу ще рівно, я, як дід Семен, зглядуватись став назад, почав визирати в холодне (чужеє) вікно: а чи не пливуть до мене в гості молоді літа весняною водою на дубах? Ні, не пливуть».

Вчитель: Що викликало ті спогади. Ніби дивним є те,що на схилі літ людина повертається своїми думками у минуле. Але ж ви на минулому уроці познайомились із життям Довженка і знаєте ,можливо, чому він згадує ту пору так часто.

Учні відповідають.

 Що викликає їх? Довгi роки розлуки з землею батькiв, чи то вже так положено людинi, що приходить час, коли вивченi в давно минуломудитинствi байки й молитвивиринають у пам'ятi i заповняють всю їїоселю, де б не стояла вона.
      Вчитель. А може, те й друге разом i в такiй же мiрi, як i непереможнебажання, перебираючидорогоцiннiдитячiiграшки, щозавждидесьпроглядають в наших дiлах, усвiдомити свою природу на раннiйдосвiтнiйзорi коло самих їїпервiснихджерел. I першiрадощi, i вболiвання, i чари перших захопленьдитячих...

 Кожен з вас має свою улюблену іграшку. Отак перебираючи свої улюблені іграшки ми можемо усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі, коло самих іі первісних джерел.

Усі ми знаємо, що якщо хтось нас просить розказати якусь історію цікаву з вашого життя , куди ми думками линемо- в дитинство.У кожного з нас було своє дитинство-хтось проводив більше часу в дитсадку, хтось з бабусею і дідусем, хтось любив усамітнення, а хтось любив бешкетувати. І якщо у нас виникає якась проблема,ми думаємо - от би повернутися назад в дитинство,як там було добре.

Що нас туди тягне?

світла ,чиста  щира пора нашого життя .І коли ми думаємо про дітей, одразу усмішка на обличчі-які вони смішні?

Ачому діти смішні?

Дитяче життя –це перші враження ,сподівання,  уявлення.Вони найяскравіші.

Отож сьогодні нам буде цікаво погортати сторінки дитинства Великого письменника,який не побоявся написати про свої ранні досвідки на схилі літ   і віднайдемо щось спільне в тому часі і в нашому.Сідаймо разом з автором у вербові човни  дитинства візьмемо весла ясенові і помандруємо чарівними водами Десни, познайомимось зі спогадами з життя Олександра Довженка і подивимось насправді як жили, у що вірили,що оберігали,як фантазували,чого боялися не лише предки Довженка а й весь український народ. І співставимо тодішні сімейні цінності і сучасні.

 Отже розпочнемо  знайомство із перших вражень Сашка про його город

Проект про город(До чого гарно й весело було в нас на городі.)

 

(ролик про город і учень розповідає)

(До чого гарно й весело було в нас на городі.)

І тут ми бачимо маму Довженка

Нічого я так не люблю, як саджати що небудь у землю….

Вчитель: Коло хати,що стояла в саду,цвiликвiти, а за хатою, протисiнешнiх дверей, коло вишень,поросла полином стара погребня з одкритоюлядою, звiдкизавжди пахло цвiллю. Там, у льоху, в присмеркуплигалижаби. Напевно, там водилися й гадюки.
       На погребнiлюбивспатидiд.

Проект про діда
       У нас бувдiддуже схожий на бога. Коли я молився богу, я завждибачив на покутi портрет дiда в старихсрiбнофольговихшатах, а сам дiдлежав на печi i тихо кашляв, слухаючисвоїхмолитов.
              Звали нашогодiда, як я вжепотiмдовiдавсь, Семеном. Вiнбуввисокий i худий, i чоло в ньоговисоке, хвилястедовгеволоссясиве, а борода бiла. Пахнув дiд теплою землею i трохимлином. Вiнбувписьменнийпо-церковному i в недiлюлюбивурочисточитатипсалтир. Нiдiд, нi ми не розумiлипрочитаного, i цезавждихвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному особливого, небуденногосмислу.
       Матиненавидiладiда i вважалайого за чорнокнижника. Ми не вiрилиматерi i захищалидiда од їїнападiв, бопсалтирвсерединiбув не чорний, а бiлий. Зрештою, матикрадькома таки знищилапсалтир. Вона спалила його впечi по одному листочку, боячисьпалити зразу весь, щобвiн часом не вибухнув i не рознiспечi.
       Любив дiдгарнубесiду й добре слово. Часом по дорозi на луг, коли хто питав у нього дорогу на Борзну чи на Батурин, вiндовго стояв посеред шляху i гукав услiдподорожньому:
       - Прямо, та й прямо, та й прямо, та й нiкуди ж не звертайте!.. Добра людинапоїхала, дай їй бог здоров'я,- зiтхаввiнлагiдно, коли подорожнiйнарештiзникав у кущах.
       - А хто вона, дiду, людинаота? Звiдки вона?
       - А бог їїзнає,хiба я знаю... Ну, чогостоїш як укопаний? - звертавсядiд до коня, сiдаючина воза.- Но, трогай-бо, ну...
       Вiнбув наш добрий дух лугу i риби. Гриби й ягодизбираввiн у лiсiкраще за нас усiх i розмовляв з кiньми, з телятами, з травами, з старою грушею i дубом - з усiм живим, що росло i рухалосьнавколо.

 Бiльш за все на свiтiлюбивдiдсонце. Вiн прожив пiдсонцем коло ста лiт, нiколи не ховаючисьу холодок. Так пiдсонцем на погребнi, коло яблунi, вiн i помер, коли прийшовйого час.Отак тікаючи ві д дідовоо кашлю одного разу.Сашко заробив свого першого гріха.Який це був гріх і чого Сашко плакав?на деякий час перенесемо свою уяву у хату .

Як ми бачимо, люди,аж надто були віруючі. Доказом цього є хата з іконами.

 Отож уявімо  собі маленьку хатку де пройшли дитячі роки Сашка

Учні готують проект про хату. (Закінч на Почаївська лавра .)

Характерною рисою було те що вній ніщо не замикалось.Заходьте, будь ласка.Але картиною над картинами була картина страшного божого суду ,яку мати купила десь на ярмарку на страх лютим своїм ворогам .Чи ж насправді вони були такими ворогами?

Проект(УЧНІ-достатки невеликі,серця гарячі. Про  гріхи в сім`ї.)

Отут ми знайшли пояснення особливим стосункам у сім і Довженка.

І ця картина страшного суду змінила його життя кардинально ..І з самим Олександром Довженком, а у творі він- маленький хлопчик ми познайомимось саме біля цієї картини. Від природи, добрий ,лагідний хлопчик, допитливий. Він плакав.

Чому ти плачеш?

Сашко –плачу, бо мене прокляла баба за те, що я вирвав моркву

А чому ж ти побіг в ту моркву?

бо я втікав від дідового кашлю.

Отак змінилось Сашкове життя.

Як саме прокляла його баба, зараз подивимось.

Сцена як проклинає баба Сашка.

Проект про бабу

Від таких прокльонів мало хто не заплаче, якщо сприймати їх буквально.

Сашко плакав ,бо знебес спустився він на землю і став маленьким грішником. А в дітей уява велика- як уявив він ,що полум’я дістає йому вже по кісточки, аж запекло.

Скажіть но,як хто з вас намагався спокутувати вину з погані вчинки в дитинстві.

Багато хто просив пробачення .

Але, знаєте, з точки зору психології, пробачення просити не обов’язково, бо в дитини виникає комплекс меншовартості.

Для поновлення своєї святості Сашко вирішив робити добрі справи.

Шанувати старих людей.

Дід навчив його вічних мудростей, сказавши,що за це прощається багато всіляких гріхів на тім світі

Що з цього вийшло?

Ролик  про Захарка і Сашка.

Було це давно і розгубилось десь на життєвих дорогах,і вже ніколи не вернеться святість босоного дитинства.

Одне тільки бажання творити добрі діла і зостались при ньому на все життя.

Після цієї пригоди , яка глибоко принизила його,хлопчик почав задумуватись: Який він маленький, а стільки вже знає приємних і неприємних речей

Проект про неприємні і приємні речі.

Але більш за все на світі любив Сашко музику.

Коли б його хто спитав у зрілому віці ,яку музику він любив найбільше, він сказав…

А яку музику в дитинстві любили ви?

А Довженко любив клепання коси.

Проект про клепання коси.

Але не таке уже безхмарне було його дитинство.

Він згадує, що доглядали його здитинства аж чотири няньки.Пожили вони недовго, бо рано співать почали.

(Ролик про дітей)

Вони справді виспівали всі свої пісні за маленький свій вік ніби віщуючи про свою коротку мить.

Сталося це на зелену неділю.довідавшись на ярмарку у Борзні,що дома діти помирають від невідомої хвороби,батько ударив так по конях. Як він мчав ті 30 верств про це довго гомоніли подорожні.Дома бачили тільки як ударився він мокрими кіньми об ворота, аж вони розбились і коні попадали в кривавій піні.Кинувся батько до нас ,а ми вже мертві лежимо,один лише я живий.Що робити ? Бити матір- вона сама напівмертва.Гірко заплакав наш батько над нами.

З чим порівняти глибину батьківського горя?Хіба з темною ніччю.

І тут дуже мудру річ сказав Довженко- СИЛА СТРАЖДАННЯ ВИМІРЮЄТЬСЯ ГЛИБИНОЮ ПОТРЯСІННЯ.

Яким був Батько?
Проект про батька

Але смерть виявляється інколи може принести і радість. Якось однієї ночі в нашій хаті сталося дві події.Прокинувся я на печі,чую щось твориться в хаті:дід плаче, баба плаче, курка в сінях кудкудаче і пахне чимось церковним.

Сцена про маму і Сашка.

Прабаба в нас померла.

Вчитель.

ОЙ,коли б хто знав ,яка то радість коли вмирають прабаби,особливо зимою,в стареньких хатах.Яка то втіха.Хата враз стає великою,повітря чисте і світло,як у раю.

Треба було поділитися зкимось цією радістю- а з ким , немає нікого.Сашко вибіг стрімголов надвір і зустрів діда Захарка.

Сцена діда Захарка

Жили ми в повній гармонії з силами природи. Яка ж це була гармонія?

Проект про гармонію .

Вода прибувала з дивовижною швидкістю. В один день затопило ліси,сінокоси,городи.Розгулялася буря.Ніхто не спав. Ревом ревло над Десною всю ніч.А на ранок усі вулиці були під водою.

Що робити? Тоді поліцейський справник посилає за батьком

Сценка про потоп.

Довго ще стояла вода після того.А потім почалась косовиця.Збирались на косовицю ми завжди довго.Мати лає когось, а потім побачивши мене на возі,як заголосить…

Сценка про матір і Сашка на возі.

Я не оглядаюсь. Коло хатимати-зозуля куєменiрозлуку. Довго-довго, не один десяток рокiв буде проводжати мене мати, дивлячиськрiзьсльози на дорогу, довгохреститимеменiслiд i стоятиме з молитвами на зорях вечiрнiх i ранiшнiх, щоб не взяла мене нi куля, нiшабля, нi наклеп лихий.
       Довговириватимусь я в дорогу, поспiшаючи в тривожнудалечiнь. Прощанняперейде колись у картинимої, розлуказiв'єсобiгнiздо в моємусерцi. Всiпокидатимутькогось i поспiшатимутьназустрiчневiдомому, i комусь буде жаль. Тiльки я щенiчого не знаю про се.

Отак він раював там днів два або три.

(Ролик про косовицю)

Було це в далекі старі часи.Тоді не знав я що все проходить, все минає. Забувається.Одна Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві.Свята чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій.

Проект про Десну.

Вчитель: Довженко казав: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє.Чому ж я мушузневажати все минуле? Невже для того, щобнавчитионукiвненавидiти колись дороге й святемоєсучасне, що стане теж для них колись минулим.

Узагальнення і систематизація .

Отож проглянувши минуле, що ви для себе візьмете в майбутнє. Яких уроків вас навчили:

Мати

Тато

Прабаба

Дід.

З яких людей він брав приклад?

У своєму творі автор застерігає нас ?

Від втрати духовності

Закликає повертатися до своїх коренів

Не забувати про своїх рідних.

Вчитель:

Та все ж з дитинствазапам’яталися уроки людяності, доброти, яківін одержав відсвоїхрідних. Батькоцінував людей працьовитих, чесних, талановитих. Безкорисливість батька. Ніжності Сашко вчився в матері. Мудрості і доброти — у діда Семена.

Підсумкове слово вчителя. А чи не занадто я славословлю своїх батьків,і село, і стару свою хату?

Сумно i смутно людинi, коли висихає i слiпнеуява, коли, обертаючись до найдорожчихджерелдитинства та юнацтва, нiчого не бачить вона дорогого, небуденного, нiщо не грiєїї, не будить радостiанiлюдяного суму. Безбарвналюдинаота, яку посаду не посiдала б вона, i труд її, не зiгрiтий теплим промiнням часу, безбарвний.
       Отже, як ми бачимо ,звична сім`я як усі. Але всі ми маємо дуже незвичну для інших народів рису – ми вміємо посміятися над собою,вміємо вдарити лихом об землю, навіть коли на душі гірко.

 Домашнє завдання  :Розкрити зміст афоризмів.

Оцінювання учнів