Опис власного досвіду

ТВОРЧА РОБОТА

Розвиток пізнавальної активності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках біології

вчителя біології Черняхівського  навчально-виховного  комплексу  «загальноосвітній  навчальний заклад - дошкільний  навчальний заклад»

І-ІІІ ступенів  Ніжинської районної ради Чернігівської області

Іващенко Наталії Павлівни

Учень – не чаша, яку треба наповнити,

                                                        а факел, який потрібно запалити.

Давньогрецький вислів

Час, в який ми живемо і працює­мо, висуває все нові й нові вимоги до знань і наших здібностей. Знати й уміти все неможливо, та й не по­трібно. Зате вміти освоювати нове, коли в цьому виникає необхідність, — зараз найголовніше. І до нас, учите­лів, висуваються вимоги в дусі тепе­рішнього часу. Мета кожного вчителя — навчити учнів думати, розвинути їх здібності так, щоб у майбутньому вони могли використати набуті знання на практиці. 

Особливо актуальною в сучасній школі залишається проблема зниження пізнавального інтересу та пізнавальної активності учнів. Здивування, азарт, піднесення, зацікавлення в очах дітей, коли руки так і тягнуться догори, - ось картинка, яку кожен учитель хотів би бачити у класі на своїх уроках. Виникнення інтересу до біології в учнів здебільшого залежить від того, які методи і прийоми використає учитель на своєму уроці, яким способом він зацікавить своїх учнів.  

Інтерес – рушійна сила пізнання та навчання. А головне завдання вчителя – це пробудження та розвиток інтересу. Саме тому декілька років я працюю над проблемою «Розвиток пізнавальної активності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках біології». Кредо моєї роботи: «Немає необдарованих дітей – будь-яка здібність потребує розвитку». Щоб вести дітей за собою, необхідно самому рухатись, не зупиняючись.

Мета: шляхом дослідження інтелектуальних і творчих особистісних якостей учнів домогтися диференціації впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей; стимулювати розвиток здібностей кожної особистості.

Щоб досягнути мети, необхідно реалізувати такі завдання:

• створити оптимальні  умови для розвитку творчої особистості дитини;
• сприяти позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності;
• розвивати потреби в самопізнанні, самореалізації, самовдосконаленні;
• створити атмосферу співпраці і взаємодії вчителя та учня;
• сформувати в учнів навички отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;
• ефективно та творчо застосовувати набуті знання та досвід на практиці.

       Практичне значення    полягає у формуванні успішної, компетентної особистості, яка  вміє оперувати набутими знаннями, готова змінюватись та пристосовуватись до потреб суспільства, управляє масивом інформації, активно діє, швидко приймає рішення, спроможна розвиватись та самовдосконалюватись впродовж життя.

  Вважаю, що процес навчання – це завжди творчий пошук. Як писав В.О. Сухомлинський «Учитель готується до уроку все життя…».

Але завжди треба пам’ятати, що кожен учень відрізняється від іншого учня психікою, інтересами, рівнем розумового розвитку, здібностями.

Розвиток здібностей учнів залежить від:

• впевненості у власних силах;
• вироблення умінь самостійно працювати;
• вимогливості до себе;
• уміння переборювати труднощі у роботі;
• оволодіння технікою роботи тощо.

Існує багато різноманітних методів та прийомів, з допомогою яких учи­тель може активізувати пізнаваль­ну діяльність учнів. Я зупинилися на деяких з них, а саме: активізація пізнавальної діяльності учнів через проблемне навчання; використання інтерактивних, проектних та інформаційно-комунікативних технологій на уроках біології. У роботі подано приклади проблемних ситуацій, цікавих за­вдань, які мною використовуються не тільки на уроках біології, а й у позакласній роботі з учнями.

Урок біології не має права бути нудним, нецікавим. Він покликаний будити живу думку, розум, почут­тя, спонукати до роздумів, творчос­ті, викликати жагу до знань, еколо­гічного способу життя, формувати компетенції, яких потребує життя. Розвиток творчої особистості, фор­мування життєвих і соціальних компетенцій передбачає здійснення вчи­телем оптимального вибору форм та методів навчання, що мають від­носну самостійність і впливають на стосунки, що виникають у процесі навчання між учителем та учнем. І я, добираючи форми й методи на­вчання, які забезпечували б реалі­зацію цілей біологічної освіти, на­даю переваги методам самостійного одержання знань, методам, спрямованим на реалізацію принципу активізації навчання.

У процесі навчання учні під керівни­цтвом учителя здобувають нові для них знання. Щоб викликати в учнів пізнавальний інтерес до нового на­вчального матеріалу, потрібно вико­ристовувати різноманітні методичні прийоми: створення проблемної си­туації, прийом новизни, значущості, динамічності, дослідницький прийом та інше. Усі вони збуджують допитли­вість, пізнавальний інтерес і можуть бути використані на всіх етапах ви­вчення навчального матеріалу.

Яким повинен бути сучасний учи­тель? Вільним! Вільним від стереоти­пів і комплексів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Він не повинен будуватися за єдиним алгоритмом.

Прагнення розвивати самостійний пошук інформації учнями наштовхує вчителя на створення нестандартних уроків, структуру яких досить склад­но класифікувати, і вони складають окрему групу уроків. Побудова нестан­дартного уроку, особливо його підго­товка — складна справа для вчителя. На такому уроці він виступає в ролі ведучого, а 60 % часу діти самостійно вивчають матеріал у парах або групах, тобто активно взаємодіють зі своїми однокласниками.

Інтерактив має велике значення в спіл­куванні між тими, хто навчає, і тими, кого навчають. На уроках із застосу­ванням інтерактивних технологій ви­являються не тільки діти, але й учи­тель розкривається перед учнями.

Інтерактивні технології створюють підґрунтя для формування креативного мислення, піз­навальних та комунікативних інтересів і на­хилів, умінь і навичок самоосвіти.

Тільки інтерактивне навчання сприяє ефек­тивному спілкуванню, співпраці, дає змо­гу розробляти спільні проекти, працювати у творчих групах, обговорювати проблеми у загальному колі, аналізувати, дискутувати, розігрувати рольові ситуації. А це, у кінце­вому результаті, сприяє кращому засвоєнню знань, розширює можливості використання їх у практиці повсякденного життя, формує активну життєву позицію.

У своїй роботі я використовую різні прийо­ми інтерактивних технологій: кооперативне навчання, фронтальні технології, навчання в грі, навчання в дискусії.

Це такі прийоми — термінологічна дуель, бліц-турнір, ро­льова гра, вибірковий диктант, дебати та дискусії, мозковий штурм, спіймай помилку,  ігри «Логіч­ний ланцюжок» та «Художники-дослідники», тестові вправи «Закінчи речення», «Вибери зайвий термін», «Встанови відповідність», «Загадки-двійники» тощо.

На кожному уроці я намагаюся максимально залучити учнів до виконан­ня самостійних завдань, що потребу­ють різного рівня творчості й самостійності залежно від індивідуальних можливостей кожної дитини. Є учні, які тимчасово не можуть упоратись із завданнями певного рівня. Якщо постійно пра­цювати над розвитком їх розумових здібностей, умінь і навичок, можна досягти поступового вдосконалення, росту цієї дитини. Вона повинна від­чувати радість від навчання, від того, що може зробити те, до чого її спону­кає вчитель, тому добираю посильні завдання, але поступово ускладнюю їх. Для цього я диференційовано використовую різноманітні завдання, вправи на різних етапах уроку. Це індивідуальні завдання за картками, різного рівня додаткові завдання під час виконання лабораторних заліко­вих робіт, індивідуальне та фронталь­не опитування. Навіть під час бесід і диспутів діти отримують питання різних рівнів, що спонукає їх до на­пруженої роботи.

Застосування активних та інтерак­тивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мис­лення та пізнавальних інтересів. На уроках, де використовуються ці тех­нології, діти почувають себе впевне­но, вільно висловлюють свої думки й спокійно сприймають зауважен­ня, адже вони є активними учасни­ками навчального процесу. В атмос­фері довіри та взаємодопомоги лег­ко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.

Саме за таких умов можливе вихо­вання особистості, підготовленої до майбутнього, в якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Розвитку елементів творчої діяльності учнів сприяють методи стимулюван­ня і мотивації пізнавально-навчаль­ної діяльності, які широко впроваджуються останнім часом:

• пізнавальні ігри (ігри-подорожі, вікторини, ділові ігри) стимулюють практичні навички, розвива­ють увагу та інтуїцію, змінюють мотиви навчання (знання забез­печують успіх школярів у реаль­ному житті, а не колись у майбутньому);
• метод конкретних ситуацій роз­виває здатність аналізувати і са­мостійно формулювати пізнавальні завдання;
• метод інциденту (ускладнення «конкретних ситуацій» уведен­ням несприятливих умов — де­фіцит часу, інформації тощо) на­вчає працювати в різноманітних умовах;
• метод продумування нових ідей («мозкова атака») — групова творча діяльність, під час якої продумуються нові ідеї щодо розв'язання проблеми,  формує творче мислення, навчає пра­цювати в різноманітних умовах, водночас формує культуру спіл­кування.   

Вибір методу активізації пізнаваль­ної діяльності учнів зумовлюється специфікою змісту навчання, загаль­ними цілями навчання, особливостя­ми розвитку учнів, часом, відведеним на вивчення навчального матеріалу, наявністю засобів навчання, які має у своєму розпорядженні вчитель. Умін­ня вибрати з існуючих методів такі, що не просто збагатять учнів знаннями, а й готуватимуть їх до активної і твор­чої праці, — один з основних крите­ріїв педагогічної майстерності.

У своїй роботі для активізації пізна­вальної діяльності учнів я застосовую гру. До системи уроків вони включаються епізодично. Наприклад, під час закріплення матеріалу пропоную учням завдання зі складання крос­ворда. Використовую також рольові ігри, групові форми роботи. Наприклад, під час вивчення теми «Кров та кровообіг» організовується робота груп «Анатоми», «Фізіологи», «Кар­діологи», «Гігієністи», «Епідеміоло­ги», «Травматологи». «Гра — восьме диво світу», — так оцінив значення цієї форми роботи один педагог. Частіше я використовую гру на уроках у 5-8 класах, у старших класах часто використовувати її в на­вчальному процесі не можна, краще застосовувати ігрові моменти.

Урок-гра характеризується високим рівнем активності учнів. Я помітила, що у роботі уроку беруть участь і най­менш комунікативні діти, що сприяє їх самоствердженню. Гра розковує їх, дозволяє розкрити свої можливості, повірити у свої сили. Під час гри ви­ховується свідома дисципліна, взаємодопомога, постійна готовність учнів включитися до різноманітних видів діяльності, розвиваються елементи самостійності, творчості та ініціативи.

Не менш ефективними є і фронтальні технології. Дані технології передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Для прийняття кількох рішень я використовую «Мозковий штурм», що спонукає учнів виявляти уяву і творчість, уможливлює вільний виклад ними власних думок.

Так, при вивченні теми «Тканини рослин» для актуалізації знань учнів я задаю таке питання:

« Як ви вважаєте, що таке тканина в біологічному аспекті?»

Всі ідеї записую на дошці: Потім всім класом вибираємо правильні ідеї, займаємось пошуком інших ідей. Позитивним в даному вигляді роботи є те, що протягом обмеженого часу збирається велика кількість ідей щодо проблеми від усіх учнів.

Різновидом загальногрупового обговорення є технологія « Мікрофон ». Така форма роботи добре зарекомендувала себе при вивченні теми « Внутрішня будова птахів. Сезонні явища у житті птахів. Перельоти птахів ». Для актуалізації знань учнів я пропоную їм відповісти на запитання:

• Яке значення птахів у природі та житті людини?
• Які сезонні явища у житті птахів ви знаєте?

Для проведення підсумку уроку я ставлю перед учнями питання:

• Чому птахи відіграють важливу роль у природі, а також є її шкідниками?

Учні швидко, по черзі, відповідають на питання. При такій формі роботи розвивається логічне мислення учнів, учні вчаться швидко і логічно відповідати на запитання.

Найбільше з фронтальних технологій мені імпонує метод «навчаючи-вчуся». Цей метод я використовую під час узагальнення і повторення вивченого. При вивченні теми «Значення Покритонасінних». Підготовка до тематичного оцінювання я ставлю перед учнями індивідуальні завдання.

Як варіант технологій розв’язання проблем я використовую «дерево рішень», Яке допомагає учням проаналізувати й краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

Важливим засобом пізнавальної діяльності школярів є дискусії. За визначенням науковців, дискусія – це широке публічне обговорення якогось спільного питання. Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички своєї думки, поглиблює знання. Дискусія може виступати як метод засвоювання знань, їх закріплення і вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як метод стимулювання і мотивації навчання.

Однією з форм обговорення дискусійних питань, метою якого є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення й удосконалення вміння аргументувати свою думку є «Безперервна шкала думок». Так, при вивченні теми «Постава. Правильність формування постави». Я ставлю перед класом завдання ( дискусійну проблему ): Чи потрібна людині правильна постава? Яка роль постави?

Я характеризую полярні погляди, де кожен розглядає досить детально, ґрунтовно.

Учні оприлюднюють власний погляд і займають місце в ланцюжку залежно від своїх поглядів. Учні пояснюють, чому вони обрали саме це місце. Вони пояснюють причини, але не аргументують. Кожна група уважно слухає опонентів, що примушує їх замислитися і можливо, переосмислити свою позицію.

Дискусія є складною формою роботи і для вчителя і для учня. Тому, після проведення дискусій доцільно сконцентрувати увагу учнів на припущених помилках, визначити ключові моменти і винести їх на окреме обговорення. Необхідно відмітити позитивні аспекти колективної роботи, поставити нові завдання. Після дискусії я обов’язково даю письмове завдання за варіантами. Після такої роботи в класі не залишається учнів які не знають теми. Так, після вивчення вищеназваної теми, всі учні доходять висновку, про єдність матеріального світу.

У старших класах я практикую лабораторні та практичні роботи дослідницького характеру. 

Так при вивчення теми «Генетичні хвороби» (9 клас) я проводжу рольову гру «Наука і суспільство-генетичне тестування». Учасників гри я ділю на експертні комітети, забезпечивши їх рекомендаціями щодо справи, яка пов’язана із процедурою генетичного тестування.

Кожний комітет складається із представників різних соціальних груп, які у своєму житті мали справу з генетичним тестуванням. Вони відстоюють специфічні інтереси і представлені такими ролями, як член сім'ї людини, що має генетичне порушення, лікар, політик, юрист, представник страхової компанії і державний службовець.

У ході дискусії члени комітету виробляють спільне рішення і забезпечують суд рекомендаціями з відповідним обґрунтуванням.

Застосування рольових ігор на уроках дає змогу стимулювати як пізнавальну, так і творчу активність школярів. Під час гри між учнями відбувається обмін знаннями і наявним практичним досвідом. У грі створюється позитивний емоційний настрій учнів, що сприяє більш ефективному вирішенню поставлених навчально-виховних завдань. За допомогою гри є можливість значно підвищити їх значущість і дієвість.

Рольова гра значною мірою сприяє формуванню моральних відносин, так як вона передбачає як особисте, так і групове та колективне обговорення та розв’язання проблеми. На таких уроках найбільш яскраво проявляються моральні якості учнів, виявляються особливості стосунків як між членами команд, так і між командами в цілому. При використанні рольових ігор швидко й активно діє зворотний зв'язок «учитель-учень», який приводить до партнерських стосунків в освіті, про які зараз так багато говорять.

На своїх уроках часто використовую творчі (ситуативні, проблемні) завдання — це взаємозв'язок пізнавального та розумового завдань.

Його розв'язання вимагає від учня за­стосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбіна­цію та переплетення, побудову їх на основі способу розв'язання, бачення нової проблеми в традиційній ситуа­ції, бачення структури і нової функ­ції об'єкта. Важливе також напру­ження думки, збудження розумової діяльності.

Використання творчих завдань дає змогу перевірити, як учень навчився оперувати, й одночасно вчить само­стійного пошуку нових знань і спо­собів діяльності.

Отже, творчі завдання, на відміну від репродуктивних, здатні підняти школярів на більш високий рівень їхньо­го розумового розвитку.

Методика розв'язання пропонованих творчих завдань включає в себе ланцюжки рішень окремих пізнаваль­них підзавдань, кожне з яких носить переважно репродуктивний характер і не становить особливих труднощів. Учень легко може їх виконати, спи­раючись на вже набутий обсяг знань. Сукупність таких підзавдань поро­джує творчість школяра. На уроках біології є можливості для того, щоб учні намагалися доводити й обґрунтовувати свої міркування, викорис­товуючи запас знань або наочність. Так, з'ясовуючи відмінності між ко­реневищем рослин і коренем, учні спочатку не можуть дати правиль­ну відповідь, але пропонують різні міркування, іноді помилкові (коре­невище росте горизонтально, а ко­рінь — вертикально; на кореневи­щі є бруньки, а на коренях їх немає; кореневище може зеленіти на світ­лі, а корені не зеленіють тощо). Об­говорення цих міркувань супрово­джується вивченням роздавального матеріалу — живих рослин або гербарних зразків. Зрештою учні дохо­дять висновку, що кореневище — це видозмінений пагін, який хоч і не має зелених листків, але володіє всі­ма іншими ознаками, характерними для пагона.

Вміння розбити завдання на підзавдання, встановити послідовність їх розв'язку, логічний хід міркувань і ста­новитиме основну складність під час вирішення вихідного матеріалу.

Такий підхід активізує розумову ді­яльність учнів, а отже, приводить до нестандартних розв'язань .

На своїх уроках часто використовую і проектну діяльність. 

Метод проектів — це комплексний навчальний метод, який дозволяє індивідуалізувати навчальний про­цес, дає можливість учневі вияви­ти самостійність у плануванні, орга­нізації та контролі своєї діяльності (Г.Селевко). Технологія проектування передба­чає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, у ре­зультаті чого вони одержують певну суму знань.

На мою думку, використання методу проектів підвищує ефективність навчання та виховання. З його допо­могою реалізуються міжпредметні зв'язки, учні взаємодіють між собою та співпрацюють з учителем.

Впроваджую в навчально-виховний процес інформаційно-комунікаційні технологіъ. Так, одним із елементів методу проектів є створення мультимедійної презентації, що допомагає перевірити вміння учнів виділяти головне, порівнювати об'єкти, узагальнюва­ти й систематизувати знання. Таку презента­цію можна створити в електронному вигляді й продемонструвати за наявності відповідно­го обладнання або ж у друкованому вигляді і проко­ментувати самому. У будь-якому разі цей при­йом активізує увагу учнів, демонструє твор­чий підхід до вивчення матеріалу й заслуговує на високі бали. Часто для створення слайдів презентацій ставлю перед учнями проблемні завдання і потім порівнюю різний підхід до їх виконання. Головне в цьому випадку — заохо­чувати дітей і створювати ситуацію успіху, не втрачаючи при цьому контролю за виконаним завданням: учень має усвідомлювати в чому його сильні й слабкі сторони, щоб викорис­тати цей досвід у подальшій роботі.

Комп'ютерні технології самі по собі мають високий пізнавальний потенціал для дитини, і не використати його в навчальній діяльності було б великою помилкою. Ці засоби мають багато переваг над більш традиційними: це й варіативність їх застосування на різних ета­пах уроку, можливість використан­ня на практичному чи лабораторно­му занятті, наочність та яскравість, які забезпечують краще сприйман­ня та запам'ятовування навчально­го матеріалу, економне використан­ня навчального часу, індивідуалізація навчання, визначення глибини і по­слідовності засвоєння, темпу роботи, використання різних аудіовізуаль­них засобів навчання (графіки, звуку) для збагачення й мотивації навчан­ня, наочного та динамічного подан­ня матеріалу, створення комфортного середовища навчання, активізація навчальної діяльності школярів, інтен­сифікація навчання та підвищення рівня мотивації, впровадження про­ектної методики роботи із застосуванням комп'ютера, а в разі викорис­тання комп'ютеризованого контролю або електронних журналів — ще й ре­єстрація даних, збір та обробка відо­мостей про індивідуальну навчальну діяльність учнів.

 У міру можливос­тей використовую комп'ютер на різних ета­пах уроку. Для засвоєння нового матеріалу іноді викорис­товую електронні посібники та програмно-методичні комплекси, які розраховані на са­мостійну роботу учнів і тому на їх основі лег­ко будувати проблемні ситуації, іноді з такою ж метою використовую відеофрагменти без звуку, які пропоную учням прокоментувати на основі набутих знань, або ставлю до них проблемні запитання. Такі методи допома­гають кількаразово повторити один і той же матеріал, використовуючи щоразу інші сен­сорні системи, що значною мірою покращує сприйняття.

Проте з використанням комп'ютера не слід відходити й від традиційних дидактичних засобів навчання. У своїй практиці я надаю перевагу побудові схем, таблиць, діаграм. Найбільш ефективними вважаю складання порівняльних таблиць, що допомагає виді­лити головні ознаки об'єкта й акцентувати на них увагу.   

Сходинкою до особистого росту учнів вважаю позакласну роботу, яка стала вже традиційною в житті учнів: «Тиждень біології», «Тиждень екології»,  природоохоронні акції «Замість ялинки – зимовий букет!», «Збережемо первоцвіт», проведення брейн-рингів,   різноманітні екскурсії, екологічні стежки тощо. Під час навчально-виховної роботи в школі велику увагу приділяю формуванню екологічної свідомості й культури учнів. Багаторічний досвід використання різноманітних форм і методів екологічного виховання дає змогу сформувати об’єктивне бачення проблем довкілля, спонукає до посильної участі в розв’язанні екологічних проблем, виховує відповідальне ставлення до природи й усвідомлення необхідності її охорони. 

Висновки

На основі вищесказаного ми бачимо, що інтерес учнів до предмета формується безпосередньо під впливом учителя і значною мірою залежить від його особистості, ерудицій, педагогічного досвіду.

Сучасні методи та прийоми, описані у досвіді, як пра­вило, сприймаються учнями з інтересом, ви­кликають прагнення глибше оволодіти пред­метом.

Діти на таких уроках працюють творчо, за­цікавлено, що сприяє активізації процесів сприйняття та запам'ятовування. Невиму­шена атмосфера, вільне спілкування нала­штовують на виникнення позитивних емо­цій, а це, у свою чергу, допомагає активному процесу розвивального навчання, ефектив­ної комунікації.

Учитель у цьому випадку тільки стимулює на­вчальний процес, допомагає встановити вза­ємодію між окремими учнями та їх групами, створює мікроклімат довіри, співпраці, спів­переживання за результат спільної роботи. У кінцевому результаті учні не тільки краще засвоюють навчальний матеріал, а й удосконалюють прийоми самостійного оволодіння знаннями, комунікативної взаємодії. Саме за таких умов можливе навчання і вихо­вання особистості, підготовленої до майбутнього, в якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення. І якщо педагог знає і любить свій предмет, якщо прагнення навчити дитину вчитися, розвивати її здібності стає метою його роботи, якщо він любить і поважає дітей, творчо підходить до процесу навчання, знаходиться в постійному пошуку – це вдається.

Цей учитель – творець. Навчити дитину мислити, відкривати, винаходити зможе лише той педагог, який сам є винахідником і першовідкривачем.

Література

1. Браташ Н. Особистість ХХІ століття — яка вона? // Завуч. — 2002. — № 33 (147).

2. Бровко С. Розвиток дослідницького інтересу учнів на уроках біології // Рідна школа. — 1998. — № 7–8. — С. 54–56.

3. Волобуєва Т. Б. Інформаційні технології в освіті. Методичний посібник. – Донецьк: «Каштан», 2007. – 138 с.

4. Діяльнісний підхід під час вивчення біології. Т.Л. Савустьяненко. – Х.: Вид.група «Основа», 2008.

5. Інноваційні технології на уроках біології. ТРВЗ-педагогіка / Упоряд. К.М. Задорожний.  – Х.: Вид.група «Основа», 2006. – 112 с.

6. Запісочна Л. Засоби розвитку творчості дитини // Біологія. Шкільний світ. — 2012. — № 5 (689). — C. 23–25.

7. Мельников А. Творчість: від проблеми до дії // Біологія. Шкільний світ. — 2002. — № 14 (142).

8. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. К. – 2007. – 142 с.

9. Стефаненко Г.М. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках біології та в позаурочний час // Біологія. Основа. – 2016. - № 6 (486). – С. 2-10.

10. Чернігова В. Плекаймо особистість // Завуч. - 2003. — № 11 (16).