|
Специфіка технологій виробництва тваринницької продукції визначає особливості процесів формування та виникнення виробничих небезпек.
. Найтиповішими для тваринництва небезпечними факторами, небезпечними умовами і просто небезпеками є:
рухомі машини, механізми та їхні окремі деталі;
підвищена вологість, запиленість та загазованість повітря робочої зони;
підвищена чи понижена температура повітря робочої зони;
електричний струм небезпечних параметрів (електроприводи, освітлювальні установки, опромінювачі, водонагрівники тощо);
біологічна небезпека: тварини, мікроорганізми, гриби та продукти їх життєдіяльності;
термічна небезпека (нагрівники, гаряча вода, пара);
небезпека падіння на слизькій підлозі, східцях, трапах;
наявність хімічних речовин (консерванти, вітаміни, миючі засоби, зооциди тощо);
вибухонебезпека (компресорні установки, органічний пил);
пожежонебезпека;
нервово-психічні перевантаження.
При догляді за тваринами ряд небезпек походять безпосередньо від тварин (травмування людей тваринами, можливість зараження інфекційними захворюваннями), машин і механізмів, теплової та електричної енергії, будівель тощо.
У тваринництві мають місце й професійні захворювання, спричинені різними мікроорганізмами, основним джерелом яких є хворі та заражені тварини^
До поширених захворювань належать бруцельоз, туберкульоз, туляремія, сальмонельоз, лептоспіроз, токсоплазмоз, орнітоз, ліс-терельоз, трихофітія та інші.
^Основними травмами у тваринництві є забиття, порізи, переломи" кісток, опіки, отруєння, ураження електричним струмом та інші/
'Дослідами встановлено, що при експлуатації машин для тваринництва і кормовиробництва відносно загальної кількості травм, які виникають щороку у тваринництві, на машини, що агрегатуються з тракторами, припадає 64 %, при обслуговуванні стаціонарного обладнання – 29, самохідних та інших машин для кормовиробництва – 7 %.
СЩш експлуатації тракторних агрегатів у тваринництві і кормовиробництві найбільше нещасних випадків трапляється при технічному і технологічному обслуговуванні роздавачів кормів.
Нещасні випадки виникають при перебуванні тракториста біля карданного вала і бітерів, обертових і рухомих деталей.
Захват неогородженим карданним валом може статися під час ремонту поперечного транспортера (у разі його забивання, обмерзання, пробуксовування) або намагання визначити кількість корму, що знаходиться у кузові кормороздавача. У цьому випадку тракторист намагається заглянути у кузов через передній борт (найближчий до трактора).
Аналіз травматизму при виробництві молока показує, що най-
більше травм трапляється при роздаванні корму, доїнні, догляду за тваринами. Вивчення обставин травматизму доярок показало, що більше третини з них одержали травми безпосередньо у процесі доїння – від. ударів корів задніми кінцівками. Оператори машинного доїння у цей період нічим не захищені від можливих ударів, і, крім того, знаходяться у положенні сидячи, що обмежує їх переміщення. Джерелом травм може бути не тільки корова, яку обслуговує доярка в даний момент, а й тварина, що стоїть поряд. При доїнні й обслуговуванні корів характерні такі види травм: удари рогами, притиснення й удари тулубом, натиск копитом на ступню, ушкодження рук прив'язами тощо.
Оператор знаходиться достатньо близько від тварини і безпека залежить від її норову, фізіологічного стану і особистої реакції оператора.
Труд операторів комплексів по виробництву молока характеризується високим психо-фізіологічним навантаженням, монотонністю трудових операцій.
Значна кількість нещасних випадків відбувається при роботі машин для видалення гною з тваринницьких приміщень. На гноє-транспортерах може статися захват людей елементами похилого транспортера при перебуванні у зоні рухомих елементів, травмування при падінні у приямок біля похилого транспортера через відсутність огороджень, а також травмування електричним струмом при доторканні до корпуса транспортера (за умови експлуатації живильного кабеля з пошкодженою ізоляцією на вході у клемну коробку електродвигуна). *
Захват елементами транспортерів – типова травмонебезпечна ситуація при експлуатації агрегатів для кормоприготування і подрібнення. Ця ситуація може статися при перебуванні людини у зоні обертання чи руху деталей під час подачі сировини у приймальні камери, очищення робочих органів.
На підприємствах по виробництву кормів існують технологічні процеси з великою запиленістю повітря робочих зон.іНайбільш високі концентрації пилу в місцях завантаження продуктів переробки (трав'яного, рибного, м'ясо-кісткового борошна і крейди) у подрібнювальні машини, в цехах для виробництва преміксів і можуть досягати 580–720 мг/м3 при ГДК 4 мг/м8^ .
Серед несприятливих факторів у промисловому птахівництві є біологічні шкідливості (бактеріальні та пилові аерозолі, грибкова мікрофлора, пташиний послід), а також різні біоактивні речовини, переважно мікробіологічного синтезу (вакцини, вітаміни, антибіотики). Це особливо характерно при групових методах обробки птиці препаратами – аерозольні вакцинації та імунізації, введення антибіотиків та інших лікувальних препаратів.
Захворюваність у птахівництві у 2 рази перевищує захворюваність працівників інших професій сільського господарства за від-
носними показниками^ Наприклад, пташниці хворіють у 2,5 раза частіше, ніж доярки~чи механізатори, і в 1,5 раза ніж працівники ремонтних майстерень.
У загальній структурі захворюваності (хвороб) працівників птахівництва переважають такі як грип і катари верхніх дихальних шляхів, ангіна і захворювання органів дихання, кровообігу, нирок і сечовивідних шляхів.
(Дослідниками встановлено, що найчастіше серед працівників різних професій хворіють птахівники (пташниці), які перебувають під дією комплексу шкідливих факторів: несприятливі мікрокліматичні умови, газова, пилова, бактеріальна та грибна забрудненість повітря, значні фізичні навантаження.
Птахівникам загрожує також небезпека ураження професійними інфекційними зхворюваннями, які можуть виникнути в результаті контакту з хворою птицею або інфекційним матеріалом (трупами птиці, пташиним послідом, пухом, підстилкою), такими як орнітоз, актимікоз, аспергильозі
|
2. ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ, ЩО ОБСЛУГОВУЄ ВИРОБНИЧЕ ОБЛАДНАННЯ І ДОГЛЯДАЄ ТВАРИН
|
|
|
|
|
Персонал, що доглядає тварин, повинен бути проінструктований про засоби особистої гігієни, а також правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо.
Перед входом у тваринницьке приміщення, а також між секціями створюють бар'єри (дезмати, дезкилимки, змочені дезрозчи-иом).
Працівники тваринництва повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди один раз на квартал, а доярки – один раз на місяць. Один – два рази на рік доярки проходять диспансервний медогляд з обстеженням на бруцельоз і туберкульоз.
Керівники господарств несуть відповідальність за допуск до роботи людей, які не пройшли медогляд і за порушення строків проведення профілактичних оглядів.
|
|
|
|
|
|
|
3. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ І ПОБУТОВИХ ПРИМІЩЕНЬ, ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ ТА ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ
Тваринницькі приміщення, ветеринарні об'єкти, кормоцехи, склади та інші виробничі приміщення, споруди не можна будувати на заболочених землях, на ділянках з високим стоянням підґрунтових вод, на місцях колишніх гноєсховищ, шкірсировинних підприємств.
Кожну тваринницьку ферму чи комплекс розташовують від населених пунктів на певній відстані (санітарно-захисна зона). Розмір санітарно-захисної зони визначається діючими санітарними
нормами проектування промислових підприємств^Так, для ферм великої рогатої худоби і цехів кормоприготування" розмір санітарної зони становить 300 м, птахофабрик 1000 і свинокомплексів 2000 м. Розміри між окремими тваринницькими й іншими приміщеннями наведені в нормах технологічного проектування (ОНТП1-77, ОНТП2-77, ОНТПЗ-77).
£ Дороги, проїзди й пішохідні проходи на території тваринницьких ферм повинні бути вільними для руху, без вибоїн, ям і достатньо освітлені.
Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджують, щоб в них не могли впасти люди і тварини. Люки повинні виступати над рівнем землі не менш як на 0,8 м і бути постійно закритими кришками. Огородженню підлягають також пожежні водойми, силосні ями і траншеї, з яких вибрали силос.
Санвузли на фермах входять до. побутових приміщень або обладнують туалети а вигрібними ямами на відстані 25 м від тваринницьких приміщень.
Територія ферми має бути огороджена і озеленена.
Будівництво нових і переобладнання наявних тваринницьких приміщень виконують за типовими проектами.
На кожній тваринницькій фермі обладнують установки для видалення гною, є каналізація із сечозбірниками, а також система вентиляції відповідно до норм технологічного й санітарного проектування. Крім природної, в приміщеннях додатково обладнують штучну вентиляцію (припливно-витяжні канали, електровентиля-тори, теплові калорифери, автоматичні регулятори).
Всі струмоведучі частини електродвигунів тваринницького обладнання і машини повинні мати електрозахист, неструмоведучі – надійно заземлені. /
Машини і обладнання для виконання окремих робіт і технологічних процесів у тваринництві повинні відповідати ГОСТ 12.2.042–79 (СТ СЕВ 3086–81, СТ СЕВ 3631–82) і ГОСТ 12.2.003–74 (СТ СЕВ 1085–78).^Вимоги безпеки до складових частин і основних елементів конструкції машин і обладнання для тваринництва визначаються вимогами до робочих органів, механізмів, систем керування, сигналізації, пневмо-, гідро-, вакуумних систем паропостачання.
Механізована або автоматизована подача технологічних матеріалів до різальних, подрібнювальних, дозуючих та інших робочих. органів має забезпечувати рівномірне або порційне надходження матеріалів без додаткового ручного регулювання (розрівнювання, підпресовування, довантажування). Приймальні горловини живильних механізмів, які завантажують вручну, повинні мати закриту частину завдовжки не менше 800 мм, що запобігає проникненню рук оператора до робочого органу.
Подавальні пристрої із захоплюючими, затискними, підпресо-вуючими чи підйомними елементами слід огороджувати з усіх боків, за винятком місць проходження технологічного матеріалу. Такі місця, що є робочою зоною операторів при технічному обслуговуванні, оснащують додатковими засобами захисту для запобігання травмуванню.
Робочі органи, які в процесі роботи можуть забиватися технологічним матеріалом або сторонніми предметами, мають бути легкодоступними для очищення, обладнаними засобами зупинки, автоматичного вмикання, реверсування, сигналізації (муфти, зрізні штифти, шпильки). Конструкція засобів повинна виключати можливість їх довільного вмикання і вимикання. Необхідність розробки зазначених засобів.та їх поєднання узгоджуються між розробником і замовником на стадії розробки технічного завдання (технічної пропозиції)^
Якщо пристрої і системи виробів, що є джерелом небезпеки, не можуть бути огороджені за їх функціональним призначенням, то розробляють додаткові організаційно-технічні заходи, що зазначають в експлуатаційних документах на сільськогосподарську техніку.
Доїльні установки, годівниці для рідких кормів, обладнання для приготування вологих мішанок і первинної переробки продукції' тваринництва обладнують пристроями механізованого або автоматизованого миття водою або мийними розчинами.
Резервуари, бункери, місткості змішувачів, запарників для рідких і сипких кормів обладнують пристроями, що контролюють рівень заповнення місткостей, а також приладами для обслуговування цих пристроїв, крім випадків, коли можливий безпосередній доступ і безпечний візуальний контроль.
Причіпні і напівпричіпні знаряддя з робочими місцями операторів обладнують системою звукової чи світлової сигналізації для прямого та зворотного зв'язку з оператором агрегатованої ма-uihhhlj
_]3ахисні огородження карданних валів, що входять у приводні агрегати виробів, виконують згідно з ГОСТ 13758–89.
Висота розміщення завантажувальних і приймальних горловин стаціонарного обладнання повинна забезпечувати зазор із вивантажувальними лотками завантажувачів і роздавачів у межах до 100 мм.
Змивання у каналізацію рідких відходів і стічних вод з обладнання (пристроїв для гідрозмиву, подрібнювачів соковитих кормів, коренерізок, пристроїв для промивання доїльного молочного обладнання) слід здійснювати закритим способом, що забезпечує можливість нагляду та очищення від засмічення, а також захист навколишнього середовища від забруднення.
Поворотні пристрої причіпних і напівпричіпних машин повинні мати блокувальні пристрої для створення безпечних умов під час , руху їх заднім ходом.
Безперервне регулювання норм видачі кормів або кормосумі-шей слід автоматизувати.
Бункери-нагромаджувачі з верхнім завантаженням сипких кормів оснащують вертикальними гасниками швидкості потоку-до величин не вище 1 м/с.
Бункери, розміщені всередині робочих приміщень, де зберігається корм з порошкоподібними частинками, виконують закритого типу і підключають до аспіраційної системи. Для зниження шуму на робочому місці (робочій зоні) оператора до допустимого рівня кожухи, корпуси, повітроводи та інші деталі – джерела шуму – вкривають антикорозійною протишумовою мастикою або звукоізоляцією з інших матеріалів.
Ковшові навантажувачі, електрофіковані вагонетки, якими керують автоматично, самохідні кормороздавачі та подібні їм машини забезпечують засобами сигналізації, які встановлюють на вході у приміщення, а також на виході з нього для сповіщення про наближення машин. Рівень звукової сигналізації має бути на 10 дБ вище рівня шуму у робочому приміщенні.
Пневмо-, гідро-, вакуумсистеми і системи паро- і газопостачання повинні мати можливість вільного температурного подовження, що виключає деформації й порушення герметичності з'єднань. Пневмо- і вакуумсистеми забезпечують пристроями для повного зняття тиску або вакууму.
Вентиляційні канали, а також водо- і паропровідні труби та інші подібні комунікації, розміщені над робочою зоною оператора і над проходами, повинні мати теплоізоляцію і бути обладнані кон-денсатовідводами.
З урахуванням вимог до майданчиків, сходів і переходів механізми і органи керування агрегатів, що потребують обслуговування на висоті, обладнують східцями-підніжками, відкидними або стаціонарними площадками, сходами, переходами з рифленою чи об-гумованою опорною поверхнею.
Теплогенеруючі агрегати обладнують автоматичним і ручним керуванням, а також запобіжними клапанами для гасіння вибухової хвилі, якщо в конструкції машин не передбачені інші вибухо-безпечні засоби. Розміщують клапани, так щоб було безпечно обслуговуючому персоналу.
Системи керування теплогенеруючого обладнання, що працює на рідкому і газоподібному паливі, повинні забезпечити трикратний обмін (вентиляцію) повітря у газопроводі перед розпалюванням, а також випередження системи запалювання перед подачею палива у пальники. Допускається одночасне включення запалювання з подачею палива у пальники.
Топкові пристрої теплогенеруючого обладнання, що працює на рідкому і газоподібному паливі, треба обладнувати системами електрозапалювання.
Сушарки обладнують приладами для контролю температури. Керування процесом руху матеріалу і подачі теплоти має бути автоматизованим і зблокованим з роботою розвантажувальних пристроїв.
В агрегатах для виготовлення трав'яного борошна та інших сушильних установках електродвигуни вентиляторів видалення сухої маси зблоковують із приводом системи подачі палива.
Температура робочого повітря, що подається теплогенератора-ми у тваринницькі приміщення, не повинна перевищувати 70 °С.
Світлова і звукова сигналізація теплогенеруючого обладнання має спрацьовувати при згасанні полум'я і перегріванні конструкції.
У теплогенеруючому обладнанні не допускається застосовувати чавунні деталі для теплообмінних поверхонь і зовнішніх барабанів, що підлягають надлишковому тиску_//
Вимоги безпеки до парових котлів з робочим тиском до 0,07 МПа регламентуються ГОСТ 12.2.096–83.
Електропривод і електрообладнання повинні відповідати загальним вимогам електробезпеки, ГОСТ 12.2.007–0–75 І ГОСТ 12.1.009–76.
|
|
|
|
4. БЕЗПЕКА ПРАЦІ ПРИ ЗАГОТІВЛІ ТА ПРИГОТУВАННІ КОРМІВ (ПОДРІБНЕННЯ, ТЕПЛОВА І ХІМІЧНА ОБРОБКА)
Кормоприготувальні машини в цеху треба встановлювати так, щоб технологічні проходи відповідали нормам
У кормоцехах, де розташовані коренемийки, мийки-подрібнюва-чі, влаштовують загальну і місцеву каналізацію, бетонують поли з похилом до відстійників, біля машин розмішують гумові килими або дерев'яні настили.
Приміщення, де встановлені кормодробарки, обладнують вентиляцією.
Робочі місця, розташовані від рівня підлоги на висоті понад 1 м, повинні мати бар'єри висотою не менше 1 м. Східці драбин і металеві площадки виконують із рифленої сталі.-
При обслуговуванні кормозапарників необхідно дотримувати таких вимог: чани щільно закривати кришками і обладнувати пристроєм для легкого їх відкривання; знімати кришку з чана, наповненого готовим продуктом, можна після того, як буде закритий паровий кран чана; чани значної місткості і висоти обладнувати драбинами, перилами і огорожею люків; перед навантаженням запареного продукту конденсат з чана слід зливати через стічний отвір.
|
5. БЕЗПЕКА ПРИ РОЗДАВАННІ КОРМІВ, ВИДАЛЕННІ ГНОЮ, ОБСЛУГОВУВАННІ ДОЇЛЬНОГО ТА ХОЛОДИЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ
|
|
|
Для механізації транспортування і роздавання кормів використовують мобільні й стаціонарні роздавачі.
Перед в'їздом у приміщення необхідно переконатися, що поблизу немає людей, і сигналом попередити про рух машини.
Під час роботи кормороздавачів у кормових проходах забороняється перебувати людям.
Щоб запобігти отруєнню людей і тварин випускними газами від працюючого трактора, треба швидко роздати корм, вивести трактор із приміщення і провентилювати останнє.
При застосуванні норій, стрічкових транспортерів необхідно стежити за тим, щоб люки, натяжні пристрої були закриті захисними ґратами, кожухами, приводні станції транспортерів і норій огороджені, металеві частини – заземлені.
При експлуатації кормороздавачів, які рухаються по рейках у кормових проходах, необхідно також дотримувати правил техніки безпеки, стежити, щоб разом з кормом не потрапили металеві предмети, що можуть стати причиною аварії.
Корпуси електродвигунів і пускових апаратів, напрямні рейки надійно заземляють четвертою жилою кабелю-штори. Періодично перевіряють цілісність кабелю-штори, справність лотка для кабеля.
Електрострум подають у кабель-штору тільки на період роздавання кормів.
При пневмо-, гідророздачі кормів не можна допускати псування залишків корму в трубах^
При роздачі сипких кормів вимоги безпеки регламентуються ОСТ 463.113–81. ('При завантаженні (розвантаженні) бункери, башти, силосні та інші місткості повинні бути закриті на замок.
Слід бути особливо обережними при очищенні каналів із щілинними підлогами. 'Засмічені канали мають очищати два працівника. У місцях над каналом, де решітки тимчасово зняли, слід установити огородження.
При експлуатації гноєзбирального обладнання і транспортерів біля пускових кнопок гноєзбирального обладнання вішають таблички з попереджувальними написами: «Стороннім особам включати установку (транспортер) забороняється!», «При роботі з машиною будь обережним» та інші.
Забороняється виконувати ремонтні й регулювальні роботи, а також змащувати поворотні зірочки в період роботи транспортера.
Після монтажу пневмоустановку необхідно зареєструвати в органах Державного нагляду за охороною праці.
Під час видалення гною трактор з бульдозером має рухатися по проходу прямолінійно зі швидкістю не більше 4–5 км/год. У проходах не повинно бути людей і тварин.
Холодильні установки, які застосовують у промисловому тваринництві, небезпечні, оскільки працюють під великим тиском. Крім того, фреон та аміак, який використовують у них як'холодильний агент, можуть спричиняти отруєння.
Аміачні холодильні установки розміщують тільки в спеціальних приміщеннях, причому машинне відділення повинно бути тільки на першому поверсі або в підвалі.
У приміщенні, де встановлені фреонові холодильні установки, не можна користуватися відкритим вогнем або палити цигарки, оскільки при відкритому вогні фреон розкладається на отруйні речовини (фосген та ін.).
Після монтажу, а потім не менше одного разу на рік, установки оглядають ззовні і пневматично випробовують (1 раз на 3 роки) на міцність азотом або вуглекислотою, бо потрапляння води в систему може зіпсувати її.
Запитання для самоконтролю:
-
Вимоги безпеки праці при заготівлі та приготуванні кормів.
-
Вимоги безпеки праці при роздачі кормів, видаленні гною,
-
Вимоги безпеки праці при обслуговуванні доїльного та холодильного обладнання.
-
Вимоги безпеки праці при обслуговуванні кормоприготувальних машин.
-
Вимоги безпеки праці при обслуговуванні доїльних і холодильних установок. Безпека при обслуговуванні теплогенераторів.
-
Вимоги безпеки праці при обслуговуванні тварин на тваринницьких фермах і комплексах.
Література:
1. Бедрій Я.І., Дещинський Ю.Л. та ін. Основи охорони праці: Навчальний посібник / За ред. Я.І. Бедрія. – 3-тє вид., переробл. і доп. – Львів: «Магнолія плюс», видавець СПД ФО В.М. Піча, 2004.
2. Бутко Д.А., Лущенков В.Л., Лехман С.Д. Практикум з охорони праці. - К.: Урожай, 1995.
3. Буракова С.А. Охрана труда в сельском хозяйстве. Учеб. пособие. – К.: Выща шк., 1989
4. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський МО. Основи охорони праці. - Л.: Новий Світ - 2000; К.: Каравела, 2003.
5. Гряник Г.М., Лехман С.Д. та ін. Охорона праці. - К: Урожай, 1994.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
