Особливості психічних і пізнавальних процесів. Процес сприймання У дітей шестирічного віку процес сприймання готовий до переходу на якісно інший рівень – виникає можливість формування складних еталонів, які ґрунтуються на взаємно підпорядкованих ознаках. У міру розвитку дітей, розширення їхнього світогляду така здатність вдосконалюється, проте, необхідно також і спеціально вчити школярів бачити в предметах та явищах різні сторони. Для цього можна застосовувати прийом порівняння одного предмета чи явища з іншим.
Пізнавальні процеси. Молодший шкільний вік є періодом розвитку пізнавальних процесів: вони стають усвідомленими і довільними. Дитина поступово вчиться управляти увагою, пам’яттю, мисленням. Тому для концентрації дітям потрібна зовнішня допомога (часта зміна завдань, цікаві ілюстрації, звукові сигнали, ігрові ситуації тощо). Відволікання у дітей на уроках досить високе, натомість контролювати свої дії (наприклад, перевірити наявність помилок в написаному дитина ще вміє погано). У цей період відбувається перехід від наочно-образного до словесно-логічного, понятійного мислення. У першокласників такий процес переважно характеризується конкретністю й спирається на наочні образи й уявлення. «Будь уважний»Скільки лапок у вовків? (4) Скільки в мишки є хвостів?(1)Скільки вушок у зайців?(2) Скільки пальців на руці?(5)Скільки крил є у лисиці?(Ніскільки) Скільки в теремі криниць? (Ніскільки)Скільки жаб літає в небі? (Ніскільки) Скільки хвостиків у тебе? (Жарт)
Зорове сприймання У цей період навчання слід зважати на один із виявів труднощів зорового сприймання – феномен дзеркальних рухів. Він проявляється у помилках графічної діяльності: реверсії форми, порушення порядку елементів і напрямів написання. Навчальний зміст доцільно збагачувати завданнями на визначення місця розташування об’єктів, орієнтування на площині тощо (вправи на штрихування, відтворення пропорцій, зорові і графічні диктанти, встановлення закономірностей, продовження послідовностей та ін.)
Етапи та умови розвитку пізнавальних процесів. Для повноцінного засвоєння молодшими школярами розумових дій і понять доцільно дотримуватись такої послідовності: виконання опредмеченої дії. 2) виконання дії у частково матеріалізованій формі. 3) виконання дії в абстрактному вигляді за допомогою системи символів, знаків. З цією метою використовують численні вправи різного рівня засвоєння від репродуктивного наслідування, виконання за зразком – до перенесення розумової або практичної дії у змінені умови (завдання із зайвими даними, творчі завдання, завдання з логічним навантаженням тощо).
Особливості розвитку дитини під час організації навчанняІз сучасними дітьми треба домовлятися, повсякчас мотивувати на виконання певної роботи. Тепер не лише кожен урок слід розпочинати так званим «мотиваційним моментом», а кожен його етап чи навіть завдання. Зважаючи, що слова дорослого не завжди відразу сприймаються учнями, доцільно повсякчас ілюструвати сказане, наприклад, готовими роботами, власним прикладом, практично (компетентнісно, життєво) зорієнтованими завданнями, обов’язковою умовою яких є близький дитині життєвий контекст. Як учителю привертати увагу до своїх слів? Можна порадити скористатися додатковими сигналами, умовними позначеннями.
Висновки У сучасних дітей, на відміну від їхніх однолітків кінця ХХ століття, у яких переважав наслідувальний рефлекс, спостерігається рефлекс свободи – вони самі вибудовують систему поведінки, що спостерігається у наймолодшому віці. Таким чином, учні в момент самостійного вибору завдань відчують свою значущість, що в цілому, позитивно вплине на їхнє самоствердження.