У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. Зараз настав час,коли можна безупинно говорити про тих,хто був справжнім патріотом України,хто своїми справами у різних галузях народного життя наближав Незалежність. До таких велетнів української національної культури належить Михайло Грушевський - визначний історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор української науки, громадсько-політичний і державний діяч, засновник Української Народної Республіки. «Я сам прийшов до політики через історію,і сей шлях вважаю нормальним...»М. Грушевський
Актуальнiсть : набуття нового статусу неминуче ставить новi проблеми i питання, в тому числi й тi, що прийшли в сьогоднiшнiй день з далекого минулого. Про їх iснування та змiст говорять працi численних вiтчизняних вчених. В рядi iмен особливе мiсце займає М. Грушевський - видатний iсторик i суспiльно-полiтичний дiяч кiнця ХIХ - початку ХХ сторiччя, голова Української Центральної Ради. Спираючись на результати ґрунтовного вивчення рiзноманiтних джерел та праць iнших дослiдникiв, вчений побудував нову схему iсторiї України. Важливе мiсце в цiй схемi займає iсторiя Київської Русi, яка розглядається не лише як країна, а й як держава.
Становлення особистостіНародився Михайло Грушевський 29 вересня 1866 року в місті Холмі (Польща, сьогодні — Хелм). У 1870 році родина Грушевських переїхала на Північний Кавказ. Жили Грушевські у Ставрополі, Владикавказі й Тифлісі (Тбілісі). У 1880 році Михайло був зарахований до третього класу Тифліської гімназії. Навчався він легко, встигав з усіх предметів, але найбільше приваблювали його українська історія і література.
Бажання стати з часом українським істориком та літератором повернули юнака в Україну, де він вступив на історико-філологічний факультет Київського Університету Святого Володимира. В студентські роки молодий дослідник детально вивчив середньовічну історію України, а як кандидатську дисертацію захистив новаторську роботу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава Мудрого до кінця ХІV століття» і одержав за це золоту медаль. Відтоді й протягом 19 років діяльність Грушевського була пов'язана з цим Університетом, науковим і суспільно-політичним життям Галичини. Тут виявились його здібності як громадського діяча.
Перша метрика українського народу. Вершиною наукової діяльності Михайла Грушевського ,стало написання багатотомної фундаментальної “ Історії України – Руси ” , І –й том вийшов у 1898році , де була подана історична схема самостійного розвитку українського народу від часів Київської Русі до сучасності. Послідовники Грушевського назвуть його “Історію України-Руси” метрикою українського народу.
Грушевський як творець Української державності Високий науковий авторитет і надпартійна позиція забезпечували незаперечне лідерство Грушевського в національно-визвольному русі. На руїнах самодержавства була утворена Українська Центральна Рада – єдина парламентська інституція, яку й очолив Михайло Грушевський . Був ініціатором та співавтором найголовніших документів . Його заступниками стали В. Винниченко і С.Єфремов.
Знаменний 1918рік 9 (22 )січня 1918 року (фактично — 11 (24 січня) )на засіданні УЦР під головуванням та на пропозицію Грушевського УЦР проголосила УНР самостійною, вільною і суверенною державою українського народу. На пропозицію Грушевського 12 (25 лютого)на засіданні Малої ради в Коростені гербом УНР був затверджений тризуб.
Концепція державотворення за М. Грушевським.І. СВОБОДАСвобода висловлювати свої думки живою українською мовою і друкованим словом. Можливість вільно обговорювати свої справи,об’єднуватися у товариства і союзи.ІІ. РІВНІСТЬ ВСІХ ЛЮДЕЙОднакове право повинні мати: пани і мужики, прості і просвіщенні, чоловіки і жінки,якого хто б був народу і віри.ІІІ. ЗАГАЛЬНЕ,РІВНЕ І ТАЄМНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВОТреба ,щоб голосування було таємним та письменним. Щоб ніхто не знав,хто за кого голосує.
Орієнтація на широкий демократизм. Михайло Сергійович пропонував перевірений досвідом передових країн механізм залучення всього народу до участі державотворення і управлінні державою. Передусім,це було запровадження демократичної виборчої системи. Схвалена 29 квітня 1918 року Конституція УНРвражала своєю орієнтацією на широкий демократизм. Конституція УНР стала орієнтиром для подальших державно-правових актів українських визвольних змагань.
Михайло Сергійович та його оточення були людьми,озброєні не тільки політичним досвідом,а й глибиною знань,зорієнтованих головним чином на історію,етнографію,письменство. Це спричинило чітку тенденцію наслідування,навіть з формального боку,що,зокрема,відбилося й у назвах основних державно-правових актів цього періоду: Універсалів, у відродженні козацтва як форми військової організації, у символіці, яка супроводжувала процеси державотворення.
Актуальні дискусії Останнім часом актуалізувалася дискусія про те,якому народові належить давньоруська історична спадщина. Серед розмаїття точок зору полярними виявилися концепції М. Грушевського та М. Погодіна. Михайло Сергійович вважав,що російський народ не має будь-якого відношення до Київської Русі. Тобто російський народ не має будь – якого відношення до Київської Русі. А Погодін вважав,що після розпаду Київської Русі населення Наддніпрянщини перейшло на територію Центральної Росії і згодом утворило Московську державу. Інакше кажучи , він навіть не існування окремого українського народу.