Підсумкова творча робота «СИСТЕМА КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ (СЕНСОРНИМИ/МОТОРНИМИ/МОВЛЕННЄВИМИ) ОСВІТНІМИ ТРУДНОЩАМИ»

Міністерство освіти і науки України

Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра управління освітою

Підсумкова творча робота

«СИСТЕМА КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ (СЕНСОРНИМИ/МОТОРНИМИ/МОВЛЕННЄВИМИ) ОСВІТНІМИ ТРУДНОЩАМИ»

Шаймуродової Ольги Іванівни,слухача

курсів підвищення кваліфікації асистентів

учителів,асистентів вихователів закладів освіти,

асистента вчителя у класі з інклюзивною освітою

гімназії №8 міста Сєвєродонецька Луганської області

2023

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА ЯК ВАГОМА СКЛАДОВА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ…………………………………5

1.1 Сутність корекційно-розвивальної роботи………………………………….5

1.2 Учитель як суб’єкт корекційно-педагогічної діяльності…………………..

Висновок до 1 розділу…………………………………………………………….

РОЗДІЛ 2. КОПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ІЗ ДІТЬМИ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОСВІТНІМИ ТРУДНОЩАМИ……………………

2.1 Комплекс вправ для усунення освітніх труднощів………………………….

2.2 Система завдань для роботи з дітьми із освітніми труднощами…………..

Висновок до 2 розділу……………………………………………………………

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………

ВСТУП

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, дитина з особливими потребами розглядається як особистість, яка має ті самі права, що й інші люди. Однак, через свої індивідуальні особливості, вона потребує спеціальних освітніх послуг. Згідно з українським законодавством про освіту, кожна дитина з відхиленнями має право на отримання освіти, яка відповідає її психофізичному розвитку. Завдяки сучасній комплексній допомозі, вони спостерігають позитивні зміни в своїй особистісно-мотиваційній, пізнавальній та емоційно-вольовій сферах.

Міжнародна практика пропонує широкий вибір доступних форм освіти для забезпечення якісної освіти для цих дітей. Однак, з точки зору державної політики, пріоритетом є реформування системи освіти, що дозволить залучити всіх дітей до навчання, незалежно від їхніх відмінностей, і законодавчо визнати принципи інклюзивної освіти.

Робота з дітьми, які мають особливості у розвитку, має свої специфічні завдання. Її мета - забезпечити комплексний розвиток учнів, враховуючи їхні індивідуальні особливості. Для досягнення успіху в цій роботі, важливо враховувати активну участь дітей і співпрацю з дорослими. Навчання повинно бути практично спрямованим, оскільки дитина набуває знання про світ через різні види діяльності. Ці види діяльності також допомагають закріпити навички і формують у дитини вміння адаптуватися до соціального середовища.

Кожна дитина потребує індивідуального підходу і підтримки протягом усього життя. Діти з особливостями розвитку часто мають проблеми з соціальною адаптацією, тому вчителям необхідно навчитися встановлювати довірливі стосунки з дітьми, створювати комфортну атмосферу, формувати у них адекватну самооцінку, віру в свої сили та позитивні перспективи у житті.

Сучасний етап корекційної педагогіки щодо дітей із освітніми труднощами характеризується посиленням інтересу дослідників, таких як: Бондар В.І. [1], Бугайова І.[3], Вавіна Л.[4], Колупаєва А.А.[14]  та ін.,  до вивчення різних аспектів особистісного розвитку дітей із загальним порушеннями мовлення в контексті їхньої соціалізації. Розуміння відмінностей у природі порушень розвитку групи дітей з дизартрією дозволило диференціювати методи та технології корекційної роботи з дітьми.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та практично продемонструвати можливість забезпечення корекційно-розвивальної роботи для дітей з освітніми труднощами.

Завдання дослідження:

-         проаналізувати сутність корекційно-розвивальної роботи;

-         охарактеризвуати учителя як суб’єкта корекційно-педагогічної діяльності;

-         підготувати комплекс вправ для усунення освітніх труднощів;

-         проаналізувати систему завдань для роботи з дітьми із освітніми труднощами.

  Об'єкт дослідження: процес корекційно-розвиткової роботи з дітьми із освітніми труднощами.

  Предмет дослідження: процес забезпечення корекційно-розвивальної  роботі з дітьми із освітніми порушеннями.

РОЗДІЛ 1. КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА ЯК ВАГОМА СКЛАДОВА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

1.   Сутність корекційно-розвивальної роботи

Спеціальні освітні заклади мають важливе завдання - допомогти дітям у корекції їх розвитку. Але це не менш важливо і для інших шкіл, де навчаються діти з особливостями розвитку. У таких умовах навчально-виховний процес здійснюється на основі принципів корекційної педагогіки[2]. Фахівці повинні розуміти основні причини та особливості відхилень у розвитку дитини, щоб забезпечити її інтелектуальний розвиток та створити середовище, яке дозволить реалізувати її пізнавальні можливості. У нормативно-правовій базі інклюзивної освіти чітко зазначено, що корекційна спрямованість є особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами[3]. Тому, через поєднання завдань виправлення психофізичних порушень та розвитку особистості, часто використовують термін "корекційно-розвиткова робота". Цей термін використовується в документах про інклюзивну освіту.

Корекційна робота залежить від того, як розвивається дитина, а не від типу закладу, де вона навчається. Тому, якщо дитина ходить до інклюзивної школи, вона повинна отримувати всю необхідну допомогу, яка передбачена нормативною базою освітніх послуг[5]. Відомо, що у дітей з проблемами розвитку можуть бути фізичні та/або психічні порушення, які впливають на загальний розвиток.

Залежно від характеру порушення, часу його виникнення та особливостей, деякі недоліки можуть бути повністю усунені, інші можуть бути кориговані, а деякі можуть бути компенсовані. Цей підхід застосовується як у спеціальній освіті, так і в інклюзивній, але з деякими відмінностями. О. Гонєєв говорить, що корекційно-педагогічна діяльність є складним явищем, яке охоплює всі аспекти освітнього процесу, такі як навчання, виховання і розвиток. І. Єременко визначив корекцію як складну систему впливу на розумово відсталих учнів, яка поєднується з медичною допомогою і базується на збережених можливостях дитини[7].

Корекція (від лат. соггесііоп – поліпшення, виправлення) – це колекція педагогічних та лікувальних засобів, які допомагають поліпшити та виправити процес розвитку особи. Вона також використовується для виправлення окремих вад у дітей з психофізичними недоліками. Перше тлумачення корекції є широким і пов'язане з дефектологією, а друге використовується вузьким значенням, наприклад, "корекція вимови" або "корекція зору". Сучасна корекційна педагогіка стверджує, що корекція - це засіб подолання психофізичних недоліків шляхом формування необхідних якостей у навчально-виховному процесі або різних видів діяльності учнів (О. Д. Гонєєв)[6].

Корекційно-розвивальна робота - це система заходів, які допомагають дітям, які мають труднощі у навчанні та шкільній адаптації. Основне завдання корекційно-розвивальної роботи - підвищення загального рівня розвитку дитини, заповнення прогалин у її попередньому розвитку і навчанні, розвиток недостатньо сформованих умінь та навичок, підготовка дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу[10].

Корекційно-розвивальна робота спрямована на:

- розвиток зорового чи слухового сприймання, мовлення, корекцію пізнавальної діяльності, фізичний розвиток, формування навичок просторового, соціально-побутового орієнтування;

- розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку учнів шляхом взаємодії з навколишнім середовищем на основі знань, умінь і навичок мовленнєвої, зокрема, комунікативної діяльності та творчості;

- формування компенсаційних способів діяльності як важливої передумови підготовки дітей з особливими освітніми потребами до навчання в основній школі;

- створення передумов для соціальної реабілітації та інтеграції, розвиток самостійності та життєвоважливих компетентностей.

Коли ми працюємо з дітьми, які мають проблеми з розвитком, ми маємо вирішувати багато завдань. Наприклад, ми допомагаємо їм розвивати свої пізнавальні здібності, виправляти недоліки у навчанні, зберігати і покращувати їх здоров'я, розвивати їх фізичні та психологічні функції, стимулювати їх інтереси, виправляти емоційні та вольові проблеми, виховувати моральні якості та соціально-нормативну поведінку.

У нашій інклюзивній освіті ми використовуємо кілька способів для забезпечення корекційного компонента[9]. Ми втілюємо корекційні цілі у процесі навчання та виховання (на уроках, під час домашніх завдань, на виховних заходах). Також спеціалісти (корекційні педагоги, спеціальні психологи) проводять корекційно-розвивальні заняття. Ми також включаємо спеціальні засоби корекції у навчально-виховний процес та режим дня. Батьки також виконують вимоги та рекомендації фахівців щодо корекційного впливу на свою дитину.

Якщо ми хочемо допомогти дітям з порушеннями психофізичного розвитку, то маємо враховувати їх компенсаторні можливості[8]. Це означає, що ми повинні зосередитися на позитивних змінах, які відбуваються у розвитку дитини завдяки нашому цілеспрямованому навчанню. Це дуже важливо для успішного інклюзивного навчання.

Наша мета - усунути причини, які заважають дітям з особливими потребами навчатися. Ми хочемо розвивати їх загальні здібності до навчання в межах особистісної, емоційно-вольової та інтелектуальних сфер. Але кожна дитина має свої особливості розвитку, тому ми повинні створювати умови для їхнього розвитку[12].

Ми повинні максимально використовувати вікові можливості дитини, спираючись на зону найближчого розвитку. Також ми повинні розвивати індивідуальні особливості учнів з проблемами розвитку, такі як інтереси, схильності, спрямованість, цінності, життєві перспективи тощо.

У наших школах має бути позитивний настрій та здоровий психологічний клімат, який би сприяв розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку. Ми повинні спілкуватися з дітьми та сприяти їхній взаємодії з педагогами та однолітками.

Корекційно-розвивальна робота є дуже важливою для організації навчально-виховної роботи в інклюзивній школі. Без неї ускладнюється процес навчання та виховання дітей з особливими потребами. Тому ми повинні цілеспрямовано працювати над подоланням їхніх недоліків та сприяти їхньому ефективному розвитку.

Ефект корекційно-розвивального навчання ще кращий, якщо мета його чітко і адекватно сформульована[15]. Мета навчання повинна бути конкретно визначена для кожного предмета, уроку або виховної заходу. Особливо важливо це для спеціальної роботи всього педагогічного колективу.

Метою корекційної роботи є виправлення та послаблення недоліків у психофізичному розвитку. Це включає виконання вимог охоронно-педагогічного режиму, виправлення особливостей недорозвинення пізнавальної діяльності та особливостей кожної дитини. Також враховується навчальний потенціал кожного учня, і мета кожного уроку формулюється з урахуванням цього потенціалу.

Ми також ставимо перед собою завдання формування навчальних умінь і навичок, позитивного ставлення до навчання, а також враховуємо рівень знань, умінь і навичок кожного учня з усіх предметів[18]. Ми також працюємо над корекцією мимовільної поведінки та уваги, розвитком уміння сприймати завдання вчителя та асистента вчителя (вихователя) в усіх видів діяльності, контролювати свою активність та оцінювати результати (самооцінка).

Формування розумової діяльності відбувається в системі, де зміст навчання постійно ускладнюється, а практичні дії поступово переходять до аналізу, синтезу та інших операцій, таких як порівняння, узагальнення, конкретизація, класифікація тощо.

Невід'ємною частиною індивідуальної корекційної роботи є діагностика, яка передбачає розширення та поглиблення знань педагогів про учнів. Ми також прагнемо підвищити кількість та якість вимог до розумової діяльності, з урахуванням диференційованих та індивідуальних можливостей дітей. Ми також забезпечуємо зв'язок розумової діяльності учнів з суспільним життям і практикою.

Щоб досягти мети корекції, потрібно визначити методи, які підходять для конкретного випадку. Методика грає важливу роль у корекційній роботі. Корекційно спрямоване навчання не про засвоєння знань, а про розвиток психофізичних навичок дитини.

Але важливість корекційно-розвивального впливу визначається не тільки тим, як дитина засвоює навчальний матеріал, але й його метою, яка визначається предметом корекції, його сутністю та психологічним впливом на дитину[14]. Саме предмет корекції визначає мету, спеціальні методи організації навчального процесу, вибір методичних засобів та змісту навчання, а також показники його результативності.

Спеціальні методи корекційно-педагогічної діяльності базуються на загальнопедагогічних підходах, які спрямовані на розвиток та відновлення порушених функцій організму, знань та умінь дитини. Це можуть бути вправи, переконання, приклади, стимулювання поведінки та діяльності дітей з відхиленнями в розвитку та поведінці.

Для проведення корекційної роботи важливо цілеспрямовано вибирати зміст навчання та використовувати його можливості. Виправлення вад та навчання дитини можуть здійснюватися на одному програмовому матеріалі, але не кожен навчальний матеріал має корекційне значення та сприяє розвитку. Зміст навчання повинен допомагати досягненню освітньої мети, враховувати особливості засвоєння аномальними дітьми та сприяти проведенню корекційно-розвивальної роботи. Наприклад, якщо мета уроку математики - сформувати у дитини певну розумову дію, то зміст навчання повинен містити матеріал для такої роботи, а розв'язання відповідної арифметичної задачі має поставити дитину в ситуацію, де вона повинна виконати дію узагальнення.

Ставлення й досягнення цілі відповідно до визначеного предмета корекційного впливу потребують передбачення й корекційних ефектів як конкретних, важливих її складових. Тобто треба вибирати показники результативності роботи з дитиною, проведеної засобами організації, змісту й методики. Якщо показником ефективності навчання є засвоєння учнем знань і навичок, передбачених навчальними програмами, то ефективність корекції вимірюється за параметрами, що свідчать про його розвиток. Найбільш загальними показниками розвитку є формування у дитини діяльності (гри, навчання, праці), всіх її складових, здобуття таких характеристик діяльності, як свідомість та волевиявлення, загальнонавчальних та загальнотрудових навичок, розвиток або сформованість визначених як предмет впливу складових психофізичного розвитку[16].

Розглядаючи відмінність показників ефективності навчального та корекційного процесів, слід враховувати й різний термін їх досягнення. Варто зазначити, що засвоєння учнями знань, навичок і вмінь відбувається набагато швидше, ніж формування в них певних психічних здібностей.

2.   Учитель як суб’єкт корекційно-педагогічної діяльності

Учитель школи повинен бути готовим до роботи з дітьми, які мають психофізичні особливості. Він повинен уміти керувати розвитком, навчанням і вихованням учнів з особливими потребами, проводити корекцію педагогічного впливу на їхню особистість, поведінку і відношення до навчального середовища.

Для того, щоб досягти цієї мети, педагог повинен володіти різноманітними технологіями і методиками, які допоможуть нормалізувати навчальну діяльність учнів і виправити вади їхнього емоційно-особистісного і соціального розвитку.

Якщо навчальний процес спрямований на соціальну інтеграцію дітей з особливими потребами, то від педагога вимагається наявність здібностей до розуміння дітей, підтримки їх та їхніх батьків, стимулювання, надихання та включення у взаємодію.

Для цього педагог повинен знати причини відставання дітей, усвідомлювати необхідність у формуванні знань і вмінь, опиратися на менш ушкоджені або збережені ланки їхньої особистості, бути лагідним і рішучим, фіксувати увагу на досягненнях, проявляти оптимізм і підтримувати віру у можливості дитини[20].

Основні речі, які вчителю потрібно знати, коли він працює з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку:

- бачити, як дитина відрізняється від інших у класі;

- працювати з дефектологом та психологом, щоб зрозуміти, як допомогти дитині;

- знати, як дитина може розвиватися, враховуючи її особливості;

- запобігати подальшому погіршенню розвитку;

- зрозуміти, які завдання потрібно вирішувати, щоб допомогти дитині;

- планувати роботу, яка допоможе дитині;

- використовувати можливості, які дитина має, щоб допомогти їй розвиватися;

- знати, які методи та засоби потрібні, щоб допомогти дитині;

- створювати умови, які допоможуть дитині засвоїти знання та розвиватися;

- мотивувати дитину брати участь у роботі та допомагати їй бачити позитивні результати;

- оцінювати результати своєї роботи;

- працювати з іншими фахівцями та батьками, щоб допомогти дитині.

Учитель має знати все необхідне:

- розуміти, які проблеми можуть бути у дитини з психофізичним розвитком;

- знати, як працює увага, як дитина втомлюється, як швидко вона працює;

- враховувати стан слуху, зору, рухових навичок та загального фізичного розвитку учня;

- знати, як працюють прилади для дітей з проблемами зі зором і слухом, перевіряти, чи працюють слухові апарати, чи чисті окуляри;

- створювати навчальне середовище, яке враховує потреби різних дітей;

- працювати в команді;

- спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;

- закінчувати заняття, коли діти втомилися або відволікаються;

- планувати індивідуальну роботу, використовувати спеціальні методики для допомоги дітям з проблемами розвитку;

- створювати сприятливі умови для спілкування та дружніх стосунків між дітьми;

- навчати дітей взаємодіяти з іншими людьми та адаптуватися до соціального середовища;

- поважати дітей та їх батьків.

Фахівець повинен бути здатним готувати учнів з особливостями психофізичного розвитку до самостійного творчого буття; допомогти вихованцю знайти свою власну мету, свій життєвий шлях, поставити життєву задачу, яка відповідає його індивідуальності та обставинам[17].

Важливо також те, що в корекційно-розвивальній роботі першочергову роль відіграють не окремі засоби корекції та методичні прийоми, а особистість вчителя, тобто сукупність соціальних, емоційновольових і характерологічних якостей педагога, котрий реалізує філософію інклюзії.

Висновок до 1 розділу

Отже, організація корекційного навчання з дітьми, які мають особливості у своєму розвитку, передбачає підготовку та створення умов, які не тільки допомагають їм засвоювати навчальний матеріал, але й допомагають подолати їхні недоліки у розвитку, відповідно до поставленої мети заняття. Це можуть бути проблеми з мовленням, навчально-практичною діяльністю, інтелектом, особистістю і т.д.

Навчальна робота спрямована на те, щоб учні свідомо засвоювали матеріал і розуміли логічну основу навчальної діяльності. Це допомагає не тільки вдосконалити їх вищі психічні функції, але й розвиває та коригує елементарні психічні процеси.

Отже, корекція є основою навчально-виховного процесу в інклюзивному навчальному закладі. Все це має одну мету - забезпечити якісне життя дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзії.

РОЗДІЛ 2. КОПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ІЗ ДІТЬМИ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОСВІТНІМИ ТРУДНОЩАМИ

2.1 Система завдань для роботи з дітьми із освітніми труднощами

Вироблення соціально-комунікативних навичок у школярів

Методика корекційної роботи

Під час спостереження за дитиною з освітніми труднощами: мовлення, моторики, сенсорики може здаватися, що у неї взагалі відсутня потреба в комунікації. Саме тому формування соціальнокомунікативних навичок є одним із найважливіших завдань у навчанні та вихованні аутичних дітей.

Специфічні правила взаємодії з аутичними учнями:

1. Дайте дитині час для відповіді.

2. Сприймайте позитивно будь-яку спробу комунікації з боку дитини, навіть неадекватну. Не давайте неочікуваних завдань.

3. Під час фронтальної роботи звертайтеся в класі до аутичної дитини на ім’я, якщо потрібно, торкніться її. Тільки тоді учень буде виконувати фронтальне завдання.

4. Коли дитина запитує, будьте впевнені, що відповідаєте передусім  на її наміри, а не на слова. Коли слова дитини не мають ніякого сенсу, подумайте, що вона мала на увазі.

 5. Під час дитячої сварки вчитель має вербалізувати думки іншої дитини, оскільки аутисти не можуть поставити себе на місце іншого та розпізнати його думки, наміри, почуття.

 6. Перш ніж висловлювати власні думки, пристосовуйтеся до думок дитини, вербалізуйте їх.

Методика пропедевтичної роботи з учнями молодших класів Пропедевтика з невербальними аутичними дітьми має подвійну мету:

 1. Формування фундаментальних загальнонавчальних навичок, спрямування уваги на вчителя, дидактичний матеріал, сидіння за партою тощо.

2. Корекція несприятливих для навчального процесу форм поведінки. Робота в цей період проводиться з дитиною індивідуально. Важливим станом є розвиток потреби візуального контакту. Контакт очима дає змогу навчити спрямовувати увагу на завдання, спостерігати за моделлю поведінки вчителя. Ні в якому разі не слід примушувати аутичну дитину дивитися у вічі! Розвивайте саме потребу в контакті.

На наступному етапі роботи з формування комунікативних навичок використовуються два основі прийоми:

1. Мовленнєвий тренінг, який охоплює вербальне розуміння та іменування експресивного мовлення.

2. Мовленнєвий тренінг із використанням тестів, який називають тотальною, або синхронною комунікацією.

В обох випадках початковою метою є засвоєння назв 5-6 предметів, дій, важливих у повсякденному житті. На наступному етапі можна зробити домашній альбом-щоденник. У ньому містяться картинки, слова, короткі речення, які мають відображати події, але не поведінку дитини. Учитель (асистент учителя) записує разом з дитиною, що було зроблено в будні дні, малює картинки та інше. У пропедевтичний період застосовують музичну та ритмічну стимуляції, які створюють базу для діагностичних взаємодій.

Методика роботи з учнями старших класів

1. Працюючи над формуванням соціально-комунікативних навичок, акцентуйте увагу на одній із них. Це полегшує її опанування.

2. Допомагайте дітям виявити та розуміти власні почуття в емоційно наповнених ситуаціях. Учіть емпатії пояснюйте дитині почуття інших у певній ситуації.

3. Використовуйте реальні життєві ситуації, сюжети телепрограм,  фільмів. Обговорюйте поведінку інших людей. Власний приклад учителя, асистента вчителя має велике значення.

 Обов’язково слід формувати такі соціально-комунікативні навички: - привітання, прощання; - дякування; - спільна гра у парі, у групі, рольова гра; - прохання про допомогу, послугу, прийняття допомоги; - постановка запитань, слухання відповіді; - уміння відповідати по черзі; - запрошення приєднатися інших до спільної – діяльності; - переривання пауз у розмові, чекання; - ведення розмовного діалогу; - висловлювання компліментів; - мирне розв’язання конфліктних ситуацій вербальним шляхом.

2.2  Комплекс вправ для усунення освітніх труднощів

Вправи із застосуванням сенсорної інтеграції

Ниткографія (викладання за допомогою товстої нитки або шнура зображень різних предметів – контурних або повністю «заштрихованих» пряжею чи заповнених дрібно нарізаною пряжею).

 Ізонитка (при роботі в цій техніці на основі по контуру зображення попередньо проколюються дірочки і потім в них протягуються нитки, формуючи образ; або нитки викладаються за допомогою їх переплетення і закріплюються декоративними цвяхами).

Ниткопис (малювання пофарбованою ниткою, найзручніше гуашшю, та потім доповнення химерного зображення, одержаного від ворсу розпушеної шерстяної чи акрилової нитки, деталями до отримання бажаного образу).

Бісерографія (викладання зображення предмета чи сюжету за допомогою ниток чи дроту з нанизаним на них бісером, окремих намистин, дрібних пластмасових кульок. Як варіант, можна викладати контур фігури ниткою з бісером чи стеклярусом по пластиліну і потім заповнити внутрішній простір деталей зображення бісером, вдавлюючи його в пластилін).

Пластилінографія (наприклад, можна запропонувати такі завдання: робити відбитки на пластиліні різними предметами; викласти пластиліновими джгутиками предмети по контуру; малювати м’яким пластиліном; викласти аплікації насінням по пластилінової основі; доповнити пластиліном відсутні деталі на малюнку (що забув намалювати художник); доповнити сюжетні картини виліпленими з пластиліну персонажами).

Приклад завдань з сенсомоторної корекції

Розвиток уваги. «Стоп-гра». Діти знаходяться на своїх місцях у залі. Їм дається команда (наприклад, один хлопок). Почувши команду, діти починають вільно бігати по залу. Потім звучить інша команда (один хлопок). Почувши її, діти займають свої місця в залі.

Дихальні вправи. «Повітряна кулька». Дитина лягає на спину. Руки витягнуті уздовж тулуба, ноги лежать прямо (перехрещувати їх не можна). Очі дивляться в стелю. Глибокий вдих через ніс (рот закритий) і видих з шумом через відкритий рот. Під час вдиху живіт -307- надувається, під час видиху – втягується. Дитина може уявити, що в животі у неї знаходиться кольорова кулька, яка надувається під час вдиху і здувається під час видиху. Дорослий кладе свою руку на живіт дитини і допомагає їй навчатися дихати. Діти дихають по команді «вдих-видих» (5 разів).

Загальний руховий репертуар. «Зоопарк». Діти ходять, зображуючи клишоногого ведмедика (на зовнішній стороні стопи), пташеня (на мисочках), качечку, рухаючись (на п’ятах) вперед і задкуючи, а також незграбного пінгвіна, рухаючись (на внутрішній стороні стопи) лише уперед. При цьому очі дивляться в точку на стіні перед дитиною.

Базові сенсомоторні взаємодії. «Партизан» (повзання на животі). Дитина лягає на живіт і повзе по-пластунськи так, як зможе. Дорослий стежить за правильністю виконання вправи, фіксує увагу на проблемних зонах дитини й допомагає їй. Якщо дитина при повзанні ігнорує ноги, то їй треба більше повзати без рук. Якщо ігнорується одна з ніг, рекомендується надіти на неї обтяжувач (пляшку з водою або мішечок з крупою), і таким чином «включити» її у виконання завдання. На повзання не слід шкодувати часу!

Базові сенсомоторні взаємодії з опорою на графічну діяльність. «Райдуга». Дитина малює різнокольорову веселку. Потрібно приготувати кілька маркерів (крейди) різних кольорів. Ділимо лист або дошку навпіл. Вправа виконується спочатку однією рукою (окремо правою та лівою), а потім двома руками одночасно. Кожну дугу в райдузі обводимо кілька разів, не відриваючи руки. У результаті має вийти 4 веселки. Для першого разу намалюйте дитині дві точки, які будуть зовнішніми кордонами веселки.

Дрібна моторика. «Друкарська машинка». Психолог імітує роботу на друкарській машинці, а діти повторюють. Спочатку він стукає по черзі кожним пальцем по підлозі в одному порядку, потім – у зворотному, а згодом – будь-якими пальцями однієї руки й потім – обох рук.

Вправа «Насіння»

Сьогодні ми використовуємо різні насіння у нашому щоденному харчуванні. Але насіння можна використовувати не тільки для готування, а й для розвитку дітей з особливими потребами. Насіння можна використовувати для розвитку моторики та для масажу рук і ніг. Під час насіннєвої терапії насіння мають бути неочищеними. Не забувайте замінювати використані насіння. Пам'ятайте, що при виборі насіння потрібно орієнтуватися не тільки на їх форму, але й на колір: зелене насіння використовують для заспокоєння, червоне - для стимуляції активності, жовте - для розвитку моторики рук, коричневе - для активізації моторики артикуляційного апарату. Розвиток дитини залежить від її тактильних відчуттів. Чим більше дитина грається з різними предметами за їх структурою, тим краще вона розвивається.

«Крупи»

Ми можемо створити доріжки з макаронів - короткі і довгі. Також можемо зробити "криницю" з пластикової пляшки і наповнити її крупою. Можна також пересипати крупу з однієї посудини в іншу, насипати її за допомогою різних предметів, наприклад ложки, виделки, склянки або сита. Можна також насипати крупу в різні тарілки або навіть в повітряну кульку. І можна розподілити крупу за кольором, наприклад, насипати жовту крупу в миску жовтого кольору, а синю - в миску синього кольору.

"Де вода?"

Обладнання: дві миски, одна порожня, друга з водою, губка середнього розміру.

Хід гри: педагог ставить дві миски - одну з водою, іншу порожню. Потім дитина опускає губку в воду, вона вбирає воду і стає важкою. Потім губку переносять в порожню миску і викручують. Таким чином, вода переміщується з однієї миски в іншу.

Ігри зі світлом і тінню

«Сонячний зайчик»

Обладнання: дзеркальце.

Хід гри: педагог вибирає момент, коли сонце заглядає у вікно і "ловить" промінчик за допомогою дзеркальця. Дитина спостерігає, як сонячний зайчик скаче по стелі, зі стіни на диван тощо. Якщо вона захоче торкнутися сонячної плямки, то можна запропонувати дитині спробувати наздогнати "зайчика", який утікає.

Вправи зі звуками

Педагог може звернути увагу дитини на звуки в навколишньому світі, наприклад, скрип дверей, постукування, шум потяга тощо.

Гра "Відшукай звук" - дорослий видає звуки різними предметами з різних місць, а дитина повинна їх знайти і, якщо може, відтворити.

Педагог може також спонукати до гри на різних дитячих інструментах. У природі дорослий може заохотити дитину прислухатися до шелесту листя, дзижчання комах тощо. Звуки природи можуть принести заспокоєння та відчуття гармонії.

Висновок до 2 розділу

Отже, у дітей з освітніми труднощами, такими як мовленнєві, моторні та сенсорні проблеми, може здаватися, що вони не потребують комунікації. Проте, формування соціально-комунікативних навичок є важливим завданням у навчанні та вихованні аутичних дітей. Для ефективної взаємодії з аутичними учнями, вчителям слід дотримуватися специфічних правил, таких як давати дитині час для відповіді, сприймати позитивно будь-яку спробу комунікації, звертатися до дитини на ім’я та торкатися її, коли це необхідно. У методиці пропедевтичної роботи з учнями молодших класів використовуються мовленнєвий тренінг та створення домашнього альбому-щоденника. У методиці роботи з учнями старших класів важливо акцентувати увагу на одній соціально-комунікативній навичці та формувати такі навички, як привітання, прощання, дякування, спільна гра, рольова гра, постановка запитань, ведення розмовного діалогу та мирне розв’язання конфліктних ситуацій.

В даному розділі описано різні вправи та ігри, спрямовані на розвиток уваги, дихальних навичок, рухової активності, сенсомоторних взаємодій та дрібної моторики у дітей. Також наведено приклади використання насіння та крупи для розвитку моторики та тактильних відчуттів. Крім того, описано гри зі світлом і звуками, які сприяють сприйняттю навколишнього світу та розвитку уваги до звуків.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В ході дослідження ми дійшли таких висновків:

1. В рамках спеціального навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку, корекційно-педагогічна робота є основною складовою загального навчально-виховного процесу. Для дефектологів важливо, щоб корекційна робота проводилася на матеріалі, який вже викладається в школі, але з особливим підходом до учнів з потребами корекції. Також можуть використовуватися спеціальні педагогічні прийоми для перебудови функцій організму та особистісних якостей.

2. Корекційно-розвивальна робота допомагає вирішувати специфічні завдання, пов'язані з психофізичним розвитком учнів, і потребує впровадження особистісно-зорієнтованих програм навчання та диференційованого навчання. Корекційно-розвитковий компонент є важливим для успішної інклюзивної освіти.

3. Сьогодні наша країна все більше й більше рухається до інклюзивної освіти. Тому всім фахівцям сучасної школи - вчителям, класним керівникам, практичним психологам та соціальним педагогам - потрібно об'єднати свої зусилля, щоб підготувати та забезпечити інтеграцію дітей з особливими потребами у суспільство.

4. Найкращим способом соціалізації є створення інклюзивних класів. Основою навчання в таких класах є індивідуалізований навчальний план. Головне, що потрібно пояснити батькам, це мета і завдання цього плану - допомогти учневі засвоїти певні знання та навички, які відповідають його рівню розвитку. У визначенні цих цілей і завдань беруть участь всі, хто працює з учнем.

5. Комплексний підхід у корекційному вихованні школярів буде успішним, якщо вчителі, працюючи з певним класом або групою, розуміють всю систему конкретних завдань і їхню ієрархію. Вчитель може акцентувати увагу на будь-яких конкретних моментах, виходячи зі свого бачення, використовуючи абстрактні та глобальні завдання як основу.

Рекомендації вчителям щодо корекційно-навчальної спрямованості уроку з учнями з особливими потребами: - повільність процесу навчання; - простіший виклад матеріалу; - повторюваність у навчанні; - поглиблення індивідуального та диференційованого підходу; - предметно-наочний та практичний характер навчання; - опора на більш розвинені здібності дитини і подолання загальної недостатності її інтелектуальної сфери; - реалізація вимог охоронного режиму; - врахування особливостей недорозвинення всієї пізнавальної діяльності і особливостей дитини; - визначення мети навчання кожного уроку не абстрактно, а з урахуванням можливостей кожного учня; - уміння знімати втому в дітей та забезпечувати їхню працездатність; - уміння добирати методи і створювати оптимальні умови для їх застосування відповідно до вікових особливостей школярів.

Поради вчителю (вихователю, асистенту), у класі якого навчається дитина з особливими потребами. 1. Навчіться розуміти різницю між дітьми й толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентуйте увагу на порушенні. 2. Сприяйте тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною. 3. Сприяйте створенню в дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості. 4. Надавайте індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлюйте дітей з особливими потребами від основної групи дітей. 5. Намагайтеся наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини. 6. Співпрацюйте з іншими педагогами (логопедом, психологом, дефектологом, лікарями) в одній команді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Бондар В.І. Інтеграція дітей з обмеженими психофізичними можливостями в загальноосвітні заклади: за і проти. // Дефектологія – № 3 – 2003.
2.  Боскис P. M. Учителю о детях c нарушениями слуха : кн. для учителя / P. M. Боскис. − M. : Просвещение, 1988. − 128 c.
3. Бугайова І. Соціалізація дітей із проблемами розвитку // Дефектолог. − 2007. − №5.
4. Вавіна Л. Корекційно-реабілітаційна модель специфічного компонента змісту освіти учнів із глибокими порушеннями зору // Дефектологія. − 2004. − № 1.
5. Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: наук.-метод. зб.: Вип. 11. Т.1− К.:Наук. світ, 2009. − 308 с.
6. Діти з особливостями розвитку в звичайній школі [автор-укладач Л.В.Туріщева]. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 111, [1] с. – (Серія «Психологічна служба школи»).
7.  Діти із затримкою психічного розвитку / За ред. Т.А.Власовой, В.І.Лубовского, Н.А.Ципіной. - М., 1984. Дормаш Ю.Б., Романов В.Я. Психологія уваги. - М., 1995.
8. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» № 2961-IV від 06.10.05.
9. Ілляшенко Т. Д., Бастуй Н. А, Сак Т. В. Діти із ЗПР та їх навчання. — К., 1997.
10.  Ілляшенко Т. Д., Стадненко Н. М. Аномальна дитина у школі. — К., 1995.
11.  Інклюзивний підхід як основа освіти для всіх дітей. / За матеріалами Всеукраїнського фонду «Крок за кроком». Завуч –№ 2 – 2008.
12.  Інструктивно-методичний лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05. 2012 р. № 1/9-384 «Організація інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».
13. Колупаєва А. А. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: 3б. наукових праць. – К.: Університет "Україна", 2004. – 448 с.
14.  Колупаєва А.А. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навч.-метод. посібник. / Колупаєва А.А., Таранченко О.М – К.: «АТОПОЛ». – 2010. – 96 с. – (Серія «Інклюзивна освіта»).
15. Миронова С. Концептуальна модель діяльності сучасного корекційного педагога // Дефектологія. − 2007. − № 1.
16.  Миронова С. П. Основи корекційної педагогіки. / Миронова С.П., Гаврилов О.В., Матвєєва М.П.; за. заг. ред. Миронової С.П. – Кам'янець-Подільський: Кам'янецьПодільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010.– 264 с.
17.  Миронова С. Цілісність особистості педагога як необхідна передумова ефективності корек-ційної роботи // Дефектологія. − 2007. − № 3.
18. Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами // http//osvita.ua/legislation/
19. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології. Навч. пос. для студентів пед. інститутів. – К.: Вища шк., 1991 - 143с. 50. Федоренко C. В. Тифлодидактика : навчальний посібник для студентів BH3 / C. В. Федоренко. − K. : НПУ ім. M. П. Драгоманова, 2009. − 144 c.
20. Шевченко С.Г. Корекційно-розвиваюче навчання: організаційно-педагогічні аспекти: Метод. посібник для вчителів класів корекційно-розвивального навчання. − М, 1999.