Письменники 2000-тисячники для довузівської підготовки

«МОЛОДА» УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ

ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВІ НАПРЯМИ Й ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРІ Художній метод – це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва Літературний напрям – це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу

МОДЕРНІЗМ ВИЗНАЧАЛЬНІ РИСИ: новизна та антитрадиціоналізм перевага форми над змістом зосередження на “Я” автора, героя, читача психологізм, увага до внутрішньої боротьби роздвоєного людського “Я” “потік свідомості” та монтаж символ як засіб пізнання і відтворення світу ліризм естетизм

ПОСТМОДЕРНІЗМ ВИЗНАЧАЛЬНІ РИСИ: культ незалежної особистості потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого прагнення поєднати, взаємодоповнити істини людей, націй, культур, релігій, філософій бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу використання підкреслено ігрового стилю химерне переплетення різних стилів оповіді суміш багатьох традиційних жанрових різновидів сюжети творів – натяки на відомі сюжети літератури попередніх епох присутній образ оповідача іронічність та пародійність

РОЗВИТОК ПРОЗИ Новий рівень усвідомлення реальної дійсності зумовили трагічні чорнобильські події Повість Ю. Щербака «Чорнобиль» (1987) та роман В. Яворівського «Марія з полином в кінці століття» (1987) – перші прозові твори на цю тему

Кінець 80-х – початок 90-х рр. ЯВИЩЕ “ПСЕВДОРОМАНУ” Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Олесь Ульяненко, Степан Процюк

КОРОТКІ ПРОЗОВІ ЖАНРИ “СІМДЕСЯТНИКИ” (А. Тютюнник, К. Мотрич, В. Діброва, О. Лишега, В. Портяк) “ВІСІМДЕСЯТНИКИ” (Ю. Андрухович, Б. Жолдак, В. Герасим’юк, І. Римарук, Ю. Винничук, Є. Пашковський, В. Медвідь, В. Даниленко) “ДЕВ’ЯНОСТНИКИ” (О. Ульяненко, В. Мулик, В. Янчук, І. Ципердюк) “Квіти в темній кімнаті” (1997)

РОЗВИТОК ПОЕЗІЇ Лейтмотив – туга за чимось втраченим, відчуття власної недосконалості, неповноти, незакінченості, несамодостатності Осмислення й переживання ідей європейських культур ХХ ст. Розрив з традицією, пошук власних шляхів самовираження, занурення в дійсність і розчарування в ній, усвідомлення принизливої самотності людини у світі

ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПУВАННЯ АУП (Асоціація українських письменників) (1997) Ю. Покальчук, В. Моринець, Ю. Андрухович, І. Римарук, С. Жадан, О. Кривенко “Бу-Ба-Бу”(1985) Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак “ПРОПАЛА ГРАМОТА” (к. 80-х – п. 90-х рр.) 3 київські поети: Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Семен Либонь

ПРОПАЛА ГРАМОТА” (к. 80-х – п. 90-х рр.) Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Семен Либонь Приходьте до мене завтра! Я розкажу вам правду!   Приходьте до мене автра Я розкажу вам равду!   Пи одьте о мее авра Я оза жу ам аву!   Пи о те о мее ава Я ао жу а ау! И о е о ее аа! Я оа у а ау! Юрко Позаяк

“ЛуГоСад” (1984, Львів) Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський Математична лінгвістика Плюси: Гарна, хороша, красива, пригожа, вродлива, прегарна, красна, чудова, розкішна, чарівна, тендітна, прекрасна, зграбна, тонка, елегантна, уміла, метка, делікатна, файна, чутлива, струнка, незрівнянна, чудесна, предобра, лепська, зичлива, прудка, доброчесна, діяльна, активна, чула, приємна, розсудлива, мудра, тямуща, дотепна.   Мінуси: Зла, дрібничкова, недобра, погана, огидна, паскудна, кепська, противна, мерзотна, плюгава, дурна, осоружна, підла, підступна, лиха, навіжена, потворна, жахлива, в’яла, страшна, страховинна, аска, балакуча, криклива, дика, бридка, нечупарна, пихата, чванлива, бундючна, млява, облудна, брехлива, похабна, тупа, горопашна, скритна, фальшива, гидка, вайлувата, нещира, бездушна, а все одно... див. плюси. Іван Лучук

“НОВА ДЕГЕНЕРАЦІЯ”(1991-1994) Іван Андрусяк, Степан Процюк, Іван Ципердюк ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені ідемо до людей у вінках недоспілих олив у простертих долонях несемо гріхи як окрушини   ми останні пророки в країні вчорашніх богів ми останні предтечі Великого Царства Диявола ми зчиняємо галас і це називається гімн ми сякаємось в руку і це називається правила… Іван Андрусяк

ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПУВАННЯ “ЗАХІДНИЙ ВІТЕР” (1994) Василь Махно, Борис Щавурський, Гордій Безкоровайний “500” (1994) М. Розумний, С. Руденко, Р. Кухарчук, В. Квітка, А. Кокотюха та ін. “ЧЕРВОНА ФІРА” (1991) С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук

НОВА ГЕНЕРАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ СЛОВА “БУ-БА-БУ” (Бурлеск – Балаган – Буфонада) Юрій Андрухович Олександр Ірванець Віктор Неборак „Поезія — це бажання мови бути вільною" Віктор Неборак

ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Юрій Ігорович Андрухович Дата народження: 13 березня 1960 Місце народження: Івано-Франківськ, Україна Юрій Андрухович – прозаїк, есеїст, перекладач, колишній віце-президент Асоціації українських письменників Творчість Юрія Андруховича – це протест проти сірості, одноманітності, бездуховності, затуманеності, бездіяння... і ще багато всіляких “без...” Сайт Юрія Андруховича // http://www.andruhovych.info

Балада повернення Література Коли  мандрівник  повернувся  додому,   ступив  за  ворота,  зійшов  на  поріг,   здійнявши  на  плечі  дорогу  і  втому,-   всі  радощі  світу  вляглися  до  ніг.   Його  не  забули,  його  зустрічали:   вечеря  з  вином  —  на  широкім  столі;   чомусь  не  казав  про  далекі  причали,   замкнувши  в  устах  невідомі  жалі.   І  всім  було  дивно,  і  жінка  до  ранку   зітхала  в  даремній  гонитві  за  сном.   А  він  все  дивився  туди,  за  фіранку,   де  зірка  по  небу  пливла  над  вікном.   Андрухович. Ю. Дванадцять обручів [Текст] / Ю. Андрухович – К., 2003. – 317 с. Андрухович. Ю. Екзотичні птахи і рослини з додатком “Індія” [Текст] : колекція віршів / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2002. – 112 с. Андрухович. Ю. Таємниця: замість роману [Текст] / Ю. Андрухович. – Х. : Фоліо, 2007. – 478 с. День смерті Пані День [Текст] : американська поезія 1930 – 60-х років у перекладах Юрія Андруховича. – Х. : Фоліо, 2006. – 207 с.   Юрій Андрухович

ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ “ЄХИДНА” Повертаєшся, всіявши зойком оази; кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині прошивала сурма побідна, на стовпах і криницях, мов сіль на хустині, проступило тавро: єхидна. Ми згубили себе в агарянськім поході. Перемога цілком не видна. І до рідних дверей нам достукатись годі, і вітчизна немов єхидна. Рідні панни зів'яли по вежах і клітях, пізня ласка така фригідна. В зимних венах померло дзвінке повноліття, а в очах ожила єхидна. Це вона відкладає століття, мов яйця, по торгах, де музика мідна, де помости смертей, де живуть і бояться, де юрба сичить, мов єхидна. Що я можу? Хрипуча сурма наді мною. Я півсвіту пройшов приблизно. Можу босим піти за твоєю труною, рідна панно, стара вітчизно.

ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ Олександр Васильович Ірванець Дата народження: 24 січня 1961 (49 років) Місце народження: Львів Громадянство: радянське, українське Мова творів: українська Рід діяльності: письменник, перекладач Жанр: драма, роман, повість, вірш Премії: Лауреат премії Фонду Гелен Щербань-Лапіка (США) 1995 ВІРШ ДО РІДНОЇ МОВИ Як ти звучиш калинуво-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове, слово є батькове. І Білодідове, і Сивоконеве, І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокуї вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду. Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробувищ, Стали до герцю Жулинський, Грабович. Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти прячеш. Ріднеє слово жиє і є – бачиш! Рідна моя українськая мова Житиме вічно – кльова, фірмова!.. 1992 р.

ВІКТОР НЕБОРАК Віктор Неборак Дата народження: 9 травня 1961 Місце народження Львівська обл. Україна Громадянство: Україна Рід діяльності: поет, прозаїк Наше життя – Бу-Ба-Бу. Наша історія – Бу-Ба-Бу. Наша політика – Бу-Ба-Бу. Наша економіка – Бу-Ба-Бу. Наша релігія – Бу-Ба-Бу. Наше мистецтво – Бу-Ба-Бу. Наша країна – Бу-Ба-Бу. І це Бу-Ба-Бу потрібно перебороти… Віктор Неборак

 І присмак смерті на устах, Вікно у скронях тьмяно дзвонить, Облич безтямних п’яна повідь, І твої очі в дзеркалах. Принади грації несуть. Мені на все це наплювати. Мені не знати рути-м’яти, І упирів, що душі ссуть. Криваві губи їх – це сміх, Що котить золоті кружальця, Змішалися у шалі танців, Сідниці їх і груди їх. Вам зірка в оці до лиця, А що мене вона не палить, Візьміть уста мої на пам'ять, Я п’ю цей вечір до кінця. Вам зірка в оці до лиця, А що мене вона не палить, Візьміть уста мої на пам'ять, Я п’ю цей вечір до кінця. Без уст я – іронічний жах, Що упирем ікластим став би, З очима ніжними кульбаби, Якби не очі в дзеркалах. ВІКТОР НЕБОРАК “Поцілунок”

Віктор Неборак “Літаюча голова” (пісня гурту “Плач Єремії”) Вона піднімається, як голова, Відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, І втретє свої потойбічні слова: Я літаюча голова! Я літаюча голова! Над юрмищем площі зависло навскіс Її всевидюще летюче бароко. Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз Тінь відкидає, важку і глибоку. Я літаюча голова! Я літаюча голова! Сокира невидима в місто ввійшла, Стягнули з помостів тіла безголові, Роззяви напились дешевої крові, Та зішкребе слід іржавий з чола Привид літаюча голова! Я літаюча голова! Жереш мелодрами телевізійні? Ти розглядаєш драконів за склом! Стіну тобі проламає чолом Ожила куля з Оркестру Фелліні – Я літаюча голова! Я літаюча голова! Запам’ятай, не сховатись ніде! Площа приходить у схови, площа! Бруківку темну свято полоще І в небеса ренесансу гряде: Маска - літаюча голова. Я літаюча голова. Я голова літаюча Голова я... Я літаюча голова! Я літаюча голова!

ОКСАНА ЗАБУЖКО Оксана Стефанівна Забужко Дата народження: 19 вересня 1960 Місце народження: м. Луцьк Громадянство: українське Рід діяльності: письменниця, філософ, літературознавець, публіцист Відомі твори: «Музей покинутих секретів», «Польові дослідження з українського сексу»

ПОЕЗІЯ В ПРОЗІ Оксана Забужко “Визначення поезії” Знаю, що вмиратиму тяжко — Як усі, хто любить точену музику власного тіла, Хто вміє легко просилювати його ув отвори страху, Як у вушко голки, Хто ввесь вік ним протанцював — так, що кожен порух Плечей, і лопаток, і стегон — світився Далекою тайною смислу, як слово санскритської мови, І м’язи під шкірою грали, Мов риби в нічному ставку, — Дякую Тобі, Боже, що дав нам тіло! Отож коли помиратиму, гукніть майстрів, Аби зняли наді мною покрівлю (Так помирав мій прадід, кажуть, відьмак), — І ось тоді, коли крізь розм’якле вже тіло, Переливаючись, мов крізь некруто зварений білок, Проблимне натужно набрякла душа, Випинаючись потемнінням (А тіло тимчасом тектиме корчами, Мов ковдра, що хоче скинути хворий, Бо вона його душить), — А душа все пнутиметься прорвати Стиск плоті, проклін ґравітації, — ось тоді У вилом стелі шумким крижаним зорепадом Рине Космос І тягом в свою галактичну трубу Видує душу, закрутить, як аркуш паперу, Мою молодісіньку душу Барви мокрої зелені — Ах, на свободу! — і: — Стійте! — скрикне вона в мить прориву крізь тіло, В мить на щонайсліпучішім лезі Поміж двома світами, — Стійте, отут зупиніться, Ось де вона, Поезія, Боже, нарешті! …Пальці востаннє шарпнуться в пошуках авторучки — Вже застигаючи, роблячись вже не моїми…

ЛЮБКО ДЕРЕШ Добиваюся цього різними стилістичними, сюжетними ходами, формальними прийомами, метафорами... Саме це я вважаю своєю надзадачею”  Якщо хтось із сучасних авторів і може претендувати на звання “письменника XXI сторіччя”, то це саме він – Любко Дереш. Написавши роман “Культ” ще учнем 9 класу математичного ліцею у Львові, Любко спричинив не просто фурор – він перевернув догори ногами дотихчасову традицію сприйняття письменника.

ЛЮБКО ДЕРЕШ Романи “Культ”, “Поклоніння ящірці” й “Намір!” становлять собою трилогію. У них широко висвітлено проблему молодіжних субкультур, показано протистояння між формалами й неформалами. Описи молодіжних субкультур у романі дуже точні й колоритні Дереш. Л. Культ [Текст] : роман / Л. Дереш. – Львів : Кальварія, 2006. – 208 с. Дереш. Л. Поклоніння ящірці [Текст] / Л. Дереш. – Львів : Кальварія, 2004. – 176 с. Дереш. Л. <свобода>, <абсолют> і <абсолютна свобода> [Текст] // Нерви ланцюга : 25 есеїв про свободу. – Львів : Глобус, 2003. – С. 24-30. Дереш. Л. Трохи пітьми, або На краю світу [Текст] / Л. Дереш. – Х. : Книжковий клуб, 2007. – 288 с.

СЕРГІЙ ЖАДАН Організатор різноманітних культурологічних і художніх акцій, поп-концертів, виставок, концертів класичної, духовної і нетрадиційної музики, вуличних акцій. Жадан є членом Асоціації українських письменників, а з лютого 2000 року ще й Віце-президентом АУП. Був членом літературної корпорації “Червона Фіра”, співредактор часопису “Гігієна”. Сергій Жадан, як поет, і в прозовому тексті чудово відтворює цілий спектр емоцій, зокрема легке занепокоєння, хвилювання, обурення й праведний гнів. У текстах постійно відчувається авторів холеричний темперамент. Жаданова література розрахована на підлітків, які зазвичай уважають себе за “пуп землі”, невипадково його вважають “вічним підлітком”. Окрім епатажу, саме егоїзм, що часто асоціюється з егоцентризмом, притягує до нього фанів, друзів, літературознавців.

СЕРГІЙ ЖАДАН Жадан, С. Anarhy in the Ukr [Текст] / С. Жадан. – Х. : Фоліо, 2006. – 223 с. Жадан, С. Балади про війну і відбудову : нова книга віршів [Текст] / С. Жадан. – Львів : Кальварія, 2001. Жадан, С. Біг Мак [Текст] / С. Жадан. – К. : Критика, 2003. – 183 с. Жадан, С. Вивалювання правди-матінки [Текст] // Дзеркало тижня. – 2003. – № 14. – С. 19. Жадан, С. Владелец лучшего клуба для геев [Текст] : быль // Новый мир. – 2007. – № 10. – С. 65-85. Жадан, С. Генерал Юда [Текст] : вірші / С. Жадан. – К. : Укр. письменник, 1995. – 46 с. Жадан, С. Гімн демократичної молоді [Текст] / С. Жадан. – Х. : Фоліо, 2006. – 223 с. Жадан, С. Депеш Мод [Текст] / С. Жадан. – Х. : Фоліо, 2006. – 229 с. Жадан, С. Капітал [Текст] / С. Жадан. – Х. : Фоліо, 2007. – 797 с. Жадан, С. Китайська кухня [Текст] : вірші // Сучасність. – 2002. – № 10. – С. 50-55. Жадан, С. “Наприклад, закидати бомбами управління культури...” [Текст] // Дзеркало тижня. – 2006. – № 42. Жадан, С. Цитатник [Текст] : (вірші для коханок і коханців) / С. Жадан. – К. : Смолоскип, 1995. – 62 с. Жадан, С. Свобода звучить пафосно [Текст] // Нерви ланцюга : 25 есеїв про свободу. – Львів : ВПК “Глобус”, 2003. – С. 42-46.

ІРЕН КАРПА Народилася 1980 року в Черкасах. Вона пише музику й вірші, часто обурливі й скандальні, а іноді досить символічні, сексуальні й ліричні. Ірен Карпа, або ж Катакана (так називається японська система письма), на щастя, не скромна дівчинка. Навпаки, вона – відверта, енергійна, іноді цинічна. Це альтернатива, якої хронічно бракує українській літературі, мистецтву, самому українському суспільству. Сенс такої альтернативи в тому, щоб тримати нас у напрузі й гребти проти течії. Карпа І. 50 хвилин трави [Текст]. – Харків : Фоліо, 2006. – 239 с. Карпа І. Перламутрове порно (Супермаркет самотності) [Текст]. – Харків : Кн. клуб сімейного дозвілля, 2008. – 272 с. Карпа І. Фройд би плакав [Текст]. – Харків : Фоліо, 2006.

МАРІЯ МАТІОС Заступник голови Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка. Член Національної Спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Лауреат премій в галузі публіцистики ім. В. Батляка (1991) та літературної “Благовіст” (2003). Марія Матіос – лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка за роман “Солодка Даруся” (2005), який за два роки витримав в Україні три видання загальним накладом понад 50 тисяч примірників. 2007 рік – Гран-прі та перше місце конкурсу “Коронація слова – 2007” за роман “Майже ніколи не навпаки”. За визначенням Дмитра Павличка, це “повість, за сюжетом – новела, за шириною охоплення історичних подій – роман, за насиченням оповіді діалогами, прямою мовою – п’єса”. Це історичний, філософський, психологічний роман, “книга – метафора для всеукраїнської новітньої історії”.

МАРІЯ МАТІОС Матіос, М. Життя коротке [Текст] : книга прози / М. Матіос. – Львів : Кальварія, 2001. – 25 с. Матіос, М. Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів. Mr. & Ms. U-Ko in country UA [Текст] / М. Матіос. – Львів : ЛА “Піраміда”, 2006. – 136 с. Матіос, М. Солодка Даруся [Текст] / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2005. – 176 с. Матіос, М. Щоденник страченої [Текст] / М. Матіос. – Львів : Піраміда, 2005. – 192 с. Матіос, М. Водій для Президента в краю Адама і Єви: подорож батьківщиною з приємністю й не без моралі [Текст] // Україна молода. – 2008. – 16 трав. – С. 18-19. Матіос, М. Продовження “Солодкої Дарусі”: Іван Цвичок. Справжній і вигаданий [Текст] // Україна молода. – 2008. –7 жовт. – С. 13. Матіос, М. По праву сторону твоєї слави [Текст] : повість // Вітчизна. – 1996. – № 11-12. – С. 19-53. Матіос, М. Трояка ружа [Текст] : драматична повість // Сучасність. – 2002. – № 11. – С. 8-20. Матіос, М. Фуршет від Марії Матіос [Текст]. – Львів, 2002. Матіос, М. “Я не Стефаник у спідниці, я – Марія Матіос у спідниці” [Текст] // Книжник-rewiev. – 2003. – № 7.

ПОСТМОДЕРНІЗМ це складний і багатомірний рух сучасної думки, її своєрідна реакція на зміни у світовій цивілізації, це зусилля зрозуміти наше історичне сучасне, осягнути взаємовплив мов, це значною мірою усвідомлена праця з іншою матерією, з простором культури, що є категорією не менш реальною

«...Постмодернізм – це там, де кожен із нас опинився сьогодні; це така обставина часу і місця, від якої нікуди нам не подітися» Ю. Андрухович