Початок українського національного відродження на західноукраїнських землях

Початок українського національного відродження на західноукраїнських землях

Мета: ознайомити з особливостями суспільно-політичного життя у Західній Україні кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.;охарактеризувати витоки національного відродження на західноукраїнських землях;визначити історичне значення діяльності греко-католицьких священиків та «Руської трійці» як вияву галицько-українського відродження;вказати роль та значення альманаху «Русалка Дністрова» - «політичного маніфесту українства»;сформувати уявлення про видатних діячів національного відродження та впливу на їх погляди ідей просвітителів;вміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати;виховувати національну самосвідомість, патріотизм, гордість за минуле Батьківщини, активну громадянську позицію.

Украї́нське націона́льне відродження — соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-Угорської, що виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації. Фольклорно-етнографічний Культурницький. Політичний

Проблемне питання: Чому греко – католицькі священики стали носіями національної ідеї?

Суспільство напр. ХVІІІ – у першій пол. ХІХ століть залишалось аграрним, провінційним. Основна маса населення – це селяни, які не мали достатнього матеріального та освітнього рівня. Українська шляхта майже повністю ополячилась та окатоличилась. Ущемлялися права і греко-католицької церкви та священиків, які мало чим відрізнялися від самих селян. Їх примушували відробляти панщину, невеликі матеріальні статки, які витрачалися на освіту та посаг для дітей. Греко – католицькі священики мали право одружуватись. Були пов'язані з сільським оточенням, їхні діти нерідко одружувалися з дрібними шляхтичами або із дітьми селян. «Хлопи і попи», як казали поляки, трималися разом. Греко – католицькі священики та їх діти розмовляли рідною мовою, коли ж навчалися у місті страждали від комплексу меншовартості. Тому у них формувався моральний обов'язок перед селянами, а саме: покращити становище народу, захистити гідність, вирвати з пітьми неосвіченості, звеличити українську мову та культуру. Отже, на відміну від Наддніпрянщини, де національне відродження здійснювала спочатку козацька старшина, а потім інтелігенція, на Західній Україні – греко-католицькі священики.

Орієнтовна відповідь на проблемне питання1. Західна Україна залишилась аграрною.2. Антиукраїнська політика Австрії, політика асиміляції.3. Ополячення та окатоличення заможних українців.4. Невелика кількість інтелігенції через низький рівень освіти.5. Близькість греко – католицьких священиків з селянами.6. Формується моральний обов'язок перед селянами.7. Ознайомлення з ідеями просвітителів та романтизму.8. Поширення поглядів німецького філософа Гердера.

Передумови:реформи Марії – Терезії та Йосипа ІІ кінець ХVІІІ століття;політика реакції Леопольда ІІ та Франца ІІ:1805 рік – початкові школи під контролем католицької церкви;1809 рік – закриття Руського інституту при Львівському університеті;1812 рік – скасовано обов'язкову освіту;-ущемлення греко – католицької церкви. Причини:відсутність власної держави;антиукраїнська політика Австрії;поширення західноєвропейських ідей: просвітництва; романтизму;національної ідеї Гердера.

У 1816 році було утворено «Товариство галицьких греко-католицьких священиків» у Перемишлі І. Могильницьким, М. Левицьким. Мета:поширення релігійної літератури українською мовою;поради щодо ведення господарства;створення парафіяльних шкіл;захист української мови, видання граматик української мови. Діячі товариства були пов'язані з віденським інтелектуальним середовищем, тому гурток називали віденсько-перемишльський. За 1818-1832 роки було відкрито 400 початкових шкіл. Михайло ЛевицькийІван Могильницький

Діячі національно-культурного відродженняЇх внесок у національне відродження. П. Лодій – учений-правознавець Львівського університету, перший декан юридичного факультету Петербурзького університету.Ідеолог просвітництва, пропаганда народної української мови.І. Лучкай – греко-католицький священик. Перша в Австрійській імперії граматика української мови (1830). О. Духнович – греко-католицький священик із Закарпаття. Молитовник рідною мовою, перший український буквар, підручники з граматики, географії, посібник для вчителів, автор патріотичного вірша«Я русин був, єсьм і буду. Я родився русином,Чесний мій рід не забуду. Останусь його сином». М. Левицький – перемишльський греко-католицький священик. Відстоював відновлювати україномовні школи; організатор «Товариства галицьких греко-католицьких священиків».І. Могильницький – священик.Ідеолог «Товариства галицьких греко-католицьких священиків», автор граматики української мови (1822), трактату «Розвідка про руську мову» (1822). Й. Лозинський - український галицький етнограф, мовознавець, публіцист, священик УГКЦЙ. Левицький – священик УГКЦ, письменник і філолог,Граматики української мови. Першобудителі національно-культурного відродження

Руська трійця. На початку 30-х років XIX ст. виникає напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання "Руська трійця". Його засновниками були троє друзів-студентів Львівського університету і водночас вихованців греко-католицької духовної семінарії: М. Шашкевич (1811-1843), І. Вагилевич (1811-1866) та Я. Головацький (1814-1888). Маркіян ШашкевичІван Вагилевич. Яків Головацький

Свою діяльність члени гуртка розпочали з вивчення життя, традицій та історії власного народу. Із записниками в руках Я. Головацький та І. Вагилевич побували в багатьох містечках та селах Галичини, Буковини та Закарпаття. Наслідком цього своєрідного "ходіння в народ" стали не тільки численні добірки матеріалів з народознавства, фольклористики, історії та мовознавства, а й знання реального сучасного становища українського народу під іноземним гнітом.

Першою пробою сил для членів гуртка став рукописний збірник власних поезій та перекладів під назвою "Син Русі" (1833), у якому вже досить чітко пролунали заклики до народного єднання та національного пробудження. Збірник містив 14 віршів, підписаних переважно криптонімами, серед них М. Шашкевича, М. Мінчакевича, О. Глинського та ін.

Наступним кроком "Руської трійці" став підготовлений До друку збірник "Зоря" (1834), який містив народні пісні, оригінальні твори гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. Лейтмотивом збірки було засудження іноземного панування, уславлення визвольної боротьби народу, оспівування козацьких ватажків - Б. Хмельницького та С. Наливайка. Прозвучав у збірці і заклик до єднання українців Галичини і Наддніпрянщини. Слід зазначити, що видання цієї книжки було заборонене і віденською, і львівською цензурою.

"Трійчани" енергійно виступали проти латинізації письменства, всіляко підтримували повернення рідної мови в побут національної інтелігенції. У 1836 р. М. Шашкевич підготував підручник для молодших школярів -"Читанку", написаний живою розмовною українською мовою (термін "читанка" належить самому М. Шашкевичу). Щоб довести, що українською мовою можна висловлювати навіть філософські та релігійні ідеї, Шашкевич в 1836 році виголосив першу українську промову в музеї семінарії перед духовною владою і запрошеними гістьми. До того часу такі промови виголошували тільки польською, німецькою або латинською мовами. Це сподобалося всім семінаристам, і від того часу деякі з них стали розмовляти українською мовою.

Наприкінці 1836 р. у Будапешті побачила світ альманах, з якого почалася нова українська література в західній Україні "Русалка Дністровая". Він вийшов загальним тиражем 1000 примірників. Це був новаторський твір і за формою, і за змістом. Він написаний живою народною мовою, фонетичним правописом, "гражданським" шрифтом. Зміст "Русалки Дністрової" визначають три основні ідеї: визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав, та заклик до ЇЇ поновлення; позитивне ставлення до суспільних рухів та уславлення народних ватажків — борців за соціальне та національне визволення; пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності. Цілком очевидно, що автори збірки певною мірою вийшли за межі культурно-просвітницької діяльності у політичну сферу.

Зміст "Русалки Дністрової" визначають три основні ідеї: визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав, та заклик до її поновлення; позитивне ставлення до суспільних рухів та уславлення народних ватажків-борців за соціальне та національне визволення; пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності. Цілком очевидно, що автори збірки певною мірою вийшли за межі культурно-просвітницької діяльності у політичну сферу.

«Русалка Дністровая» стала підсумком ідейних шукань та своєрідним піком діяльності «Руської трійці». Незабаром це об'єднання розпадається. Діяльність «Руської трійці» залишилася пам'ятною віхою в історії національного руху в цілому, і зокрема в Східній Галичині. Академік О.Ілецький назвав її першим виявом «галицько-руського відродження», а «Русалку Дністрову» – першою заявою «народу Західної України про своє існування, про свою національну гідність».

Наслідками існування "Руської трійці" було те, що після скасування у 1848 році панщини у Львові утворилася перша українська культурно-політична організація "Руська Рада". Всі члени цієї організації одноголосно вирішили, що їхньою мовою буде мова якою почав писати в Галичині Маркіян Шашкевич. У 1893 році після перепоховання М. Шашкевича, австрійська влада видала розпорядження, що в школі повинні вчити писати лише фонетикою. Це був поклін праці і пам'яті М. Шашкевичу.