Посібник. Робота з самодіяльним шкільним колективом. Навчальні вправи для занять з акторської майстерності. Модель заняття театрального гуртка. Різдвяна казка. Інсценізація

 

 

 

 

                                                                                                                                                                  

 

 

Подольська В.М.

 

 

Шкільний

театр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про матеріал

 

 

  Посібник допоможе керівнику шкільного театрального гуртка в організації роботи дитячого колективу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Робота з самодіяльним шкільним колективом ……….………………………………3

Планування роботи……………………………………………………………………..5

Навчальні вправи для занять з акторської майстерності…………………………….6

Азбука театру ……………………………………………..............................................8

Модель заняття театрального гуртка ………………………………………………..14

Різдвяна казка. Інсценізація…………………………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з  самодіяльним шкільним колективом

Вступ

Театр відноситься до найдревніших, найпоширеніших  і найдемократичніших видів мистецтва.

Здавна жодні свята не обходились без яскравих, пишних дійств.

Особливість театрального мистецтва в тому, що його природа синтетична, вона включає в себе інші види мистецтва  - музику, танець, живопис, скульптуру. Театр володіє великою силою. Він виховує розум глядачів через серця.

Шкільний театр, звичайно, має свої особливості. Він відрізняється від професійного тим, що перш за все виховує самих учасників сценічних видовищ, служить для розвитку їх творчих здібностей.

Робота з самодіяльним шкільним театральним колективом вимагає від керівника не тільки профільних знань, але й досвіду і здібностей педагога-вихователя. Не можна обмежуватись лише  розучуванням і постановкою вистави від виступу до виступу, від огляду до огляду. Необхідно регулярно і наполегливо виховувати учасників, а це вимагає великої підготовки керівника.

Успіх його роботи залежить від якості підготовки до кожного заняття, від систематичної праці над підвищенням свого педагогічного і художнього рівня,  а також загальної культури.

Організаційна робота

Як показує досвід, кількість учасників новоствореного театрального гуртка не повинна перевищувати 15-20 осіб, оскільки керівник не зможе приділити певної уваги кожному учасникові зокрема. Коли театральний гурток укомплектовано, проводяться організаційні збори учасників, на яких з-поміж кращих  учасників колективу обираються староста та рада. Староста і рада колективу – перші помічники керівника в організаційній, навчально-виховній  і творчій роботі.

Але це не означає, що вся відповідальність лягає  тільки на них. Необхідно, щоб кожен учасник був залучений до життя колективу і відчув, що він приносить користь.

Коли правильно організувати діяльність колективу, всім буде цікаво працювати. Окремим учасникам можна доручити виготовлення декорацій (декоратор), збирати відгуки і рецензії на виступи самодіяльних артистів (театральний критик), підбір костюмів (художник по костюмах). Тим, хто захоплюється фотографією, можна доручити створити альбом театру.

Учасникам, які почувають себе   невпевнено на сцені, можна спочатку доручити стежити за збереженням театрального реквізиту. Згодом намагатися задіяти їх до участі в інсценізації.

Тим, хто захоплюється танцями, має певні навики з ритміки, доручити проводити окремі вправи, рухи.

На перших організаційних  зборах встановлюється час і дні занять, складається розклад, робочий план.

Кожне заняття складається з  трьох частин, органічно пов’язаних між собою.

Перша  частина: вивчення вправ з акторської майстерності, сценічної мови та сценічного руху.

Друга частина: вивчення уривків з вистав, етюдів.

Третя частина: репетиція та постановка вистави, виховна робота, обговорення наступних виступів. Кожне заняття закінчується вправою для заспокоєння дихання, нервового та фізичного напруження.

 

 

 

 

Бесіди керівника з учасниками гуртка

Завдання керівника – донести  до слухачів, які мали до цього лише поверхневе уявлення про театр, загальні відомості про цей чудовий вид мистецтва.

Перша бесіда повинна познайомити учасників з новим для них мистецтвом театру, що має свою багату історію. В майбутньому з учасниками необхідно регулярно, не менше одного разу на місяць, проводити подібні бесіди. Мета бесід – зацікавити учасників колективу серйозною роботою. Тематика бесід може  різноманітна. Наприклад:

1.   Театр – особливий вид мистецтва.
2.   Історія українського театру.
3.   Пластика і ритміка – невід’ємні складові сценічної майстерності.
4.   Значення музики в театральному мистецтві.
5.   З історії театрального костюма і т. і.

 

         

Планування роботи

        Велику увагу в колективі слід звернути на планування роботи. План роботи повинен складатися після того, як керівник познайомився з учасниками колективу.

          План роботи складається з таких розділів:

1. Організаційна робота.
2. Навчально-виховна робота.
3. Постановочна робота та концертна діяльність.

В репертуар шкільного театру повинні входити кращі зразки вітчизняної та зарубіжної драматургії.

План роботи

театрального гуртка “Ровесник”

І семестр    

№ з/п		Розділи і теми занять	Дата проведення
Організаційна робота
1		Провести збори гуртка з порядком денним:                          підсумки роботи за минулий рік ; різні   питання	вересень
2		Провести додатковий набір до театрального гуртка	вересень
3		Обговорити план роботи	вересень
4		Виготовити «Азбуку театру»	жовтень
5		Організувати зустрічі з шкільними театральними гуртками району	протягом семеcтру
Навчально-виховна робота
1		Ознайомлювати учасників з лексикою театру з циклу «Азбука театру»	протягом семестру
2		Ознайомити гуртківців із сценарієм вистави «Зоряний хлопчик» за мотивами твору О. Уайльда. Обговорити ролі.	жовтень
3		Провести бесіду «Театр – особливий вид мистецтва»	жовтень
4		Проводити вправи з сценічного руху, сценічної мови, акторської   майстерності	протягом семестру
5		Виготовити костюми, декорації до вистави «Зоряний хлопчик»	протягом семестру
6		Провести бесіду «Історія українського театру»	листопад
7		Підібрати музику до вистави «Зоряний хлопчик»	листопад
8		Провести конкурс «Майстер-клас» для учасників театрального гуртка. Вручити нагороду переможцю	грудень
Постановочна та концертна діяльність
1	Підготувати постановку вистави-казки «Зоряний хлопчик» (за мотивами твору О. Уайльда)		Протягом семестру
2	Виступити з виставою в школі		грудень
3	Провести творчий звіт шкільного театру на районному огляді		лютий

 

 

Навчальні вправи для занять з акторської майстерності

  Вправа 1. Мета: формувати вміння чітко, організовано, тихо поводитися на сцені.

Завдання. Сісти півколом, на рахунок «п’ять» встати тихо, поставити свої стільці у велике коло, дотримуючи рівні інтервали між ними, сісти. Потім знову, за сигналом керівника, на рахунок п’ять повернутися в початкове положення.

Вправа 2. Мета: навчити дітей швидко орієнтуватися, реагувати, діяти.

Завдання. Учні сидять півколом, на окремих листочках пишуть завдання: піднятися на стілець, затанцювати, виконати куплет улюбленої пісні, т.д. Листочки згортаються. Керівник збирає їх, швидко називає імена учнів. Той, кого назвали, повинен виконати завдання, вказане на листочку. Виконувати потрібно енергійно, миттєво.

Вправа 3. Мета: формувати навички творчості, імпровізації.

Завдання. Учні сидять півколом, керівник називає будь-яку тварину, комаху, птаха. Почувши назву, наприклад, комахи, учні присідають і ховають обличчя, ніби від оси і т. д. Рухи не можна виконувати абияк, їх можна урізноманітнити самим учням.

Вправа 4. Мета: розвивати увагу, спостережливість.

Завдання. Розглянути предмет: кімнатну рослину, портрет, стіну і т. д. Потім, не дивлячись на цей предмет, розповісти все, що бачили. Учні розповідають, доповнюючи один одного. Виникає справжнє змагання.

Вправа 5. Мета: виховувати увагу до живого об’єкта – партнера .

Завдання. Гра “Дзеркало”.

Два учні сидять обличчям один до одного. Один робить декілька рухів, інший повторює ці рухи за принципом відображення їх в дзеркалі. Суть завдання: повторити не тільки рухи, але й настрій (задумливо, весело, ліниво і т. д.). Всі слідкують за виконанням завдання, а потім висловлюють свої зауваження.

Вправа 6. Мета: вчити діяти у вигаданих обставинах, виховувати уяву.

Завдання. Керівник кладе на стілець ручку або олівець, пропонує учням прибрати його так, ніби це великий земляний черв’як. Причому, кожен повинен це зробити по-своєму, не копіюючи інших. Куди подіти черв’яка, потрібно вирішити самому. Всі учні слідкують за виконанням завдання, роблять зауваження.

Вправа7. Мета: розвивати уяву, увагу, вчити робити висновки з помилок.

Завдання. Учні сидять півколом, керівник дає сірникову коробку. Кожен повинен розглянути її, передати своєму сусідові, ніби це дорогоцінний камінь, осколок снаряда, жабеня, метелик і т. д.

Вправа 8. Мета: вчити визначати мету будь-якої дії.

Завдання. Підійти до вікна, відкрити двері, пройти через канаву по дошці, перейти по камінню струмок, запалити свічку, підлити квіти, перенести тяжкий предмет, розрубати поліно, пришити ґудзик і т. д. Всі слідкують за виконанням, роблять зауваження.

Вправа 9. Мета: розвивати вміння орієнтувати увагу на виконану дію, контролювати хід її виконання, слідкувати за кожною деталлю.

Завдання. Етюд.

Зібрати овочі на уявному городі. У вихідний день учні допомагають зібрати урожай. Учасники самі визначають, які овочі збирають: копають картоплю, рвуть моркву,  носять гарбузи, і т.д. Керівник і учні, що не приймають участі повинні зрозуміти, які овочі збирають діти, прослідкувати чи правильно діють виконавці завдання.

 

Азбука театру

 

Театр (від грец. – місце для видовищ, видовище) – вид мистецтва, що образно відтворює дійсність., художньо опановує світ у формах драматичної дії.

Природа мистецтва театру синтетична, адже його художній образ виникає завдяки поєднання драматургії, архітектури, живопису, скульптури, музики, майстерності актора.

Мистецтво театру цілком слушно називають колективною творчістю. У постановці спектаклю безпосередньо беруть участь принаймі п’ять осіб: драматург, режисер, художник, композитор, актор.

Театр має свої родові модифікації: ляльковий, драматичний, опери та балету, оперети, дитячий, театр пантоміми.

Витоки мистецтва театру пов’язані з давніми ритуалами, обрядовими дійствами доісторичної людини. Основою для виникнення трагедії, комедії та драми були урядово ритуальні дії, пов’язані з культом бога Озіріса. Проте свого апогею вони досягли у давньогрецьких обрядах на честь бога Діоніса, який ніс людям радість життя, веселощі, розваги.

Справжній розвиток мистецтва професійного театру пов'язаний з творчістю В. Шекспіра (ХVІ ст.)

Актор (з лат. виконавець) – професійний виконавець ролей у театральних виставах.

Для того, щоб створити повноцінний образ на сцені, актор повинен володіти засобами акторської майстерності.

Актор  перевтілюється в свого героя. Мистецтво перевтілення – дуже  складна справа. Але воно необхідне. Якщо актор не володіє ним, він може залишитися у виставі лише самим собою.

В своїй роботі актор користується інструментами, які дала йому природа: тілом, рухами, мовою, голосом, жестом, мімікою. Йому допомагають при цьому пам'ять, спостережливість, уява, емоції.

Антракт (з франц. між, дія) – перерва між діями вистави або відділами концерту.

Антракт призначений для відпочинку виконавців і зміни декорацій.

Аншлаг (від нім. афіша, оголошення)

Так називають спеціальне оголошення біля каси про те, що всі білети на виставу продані.

Слово аншлаг можна вживати і для визначення повного збору – замість того, щоб говорити: зал був повен. Значить, вистава успішна.

Балет (з лат., франц. танцюють) – 1. Вид сценічного мистецтва, що поєднує танець, мімічні рухи і музику.

2. Театральна вистава, в якій зміст розкривається засобами танцю, міміки та музики.

Велике значення в балеті має жест, він повинен бути надзвичайно виразним і точним.

Бенефіс (з франц. користь).

Так в минулому називали виставу, грошовий збір з якої повністю або частково ішов на користь актора, бенефіціанта.

Сучасне значення слова «бенефіс» має інший зміст. В наші дні бенефісом називають телевізійну програму, присвячену творчості будь-якого популярного актора.

Бутафорія – предмети, що імітують справжні.

Бутафорські предмети виготовляють загалом з картону, пап’є-маше, а також із дерева, гіпсу, тканини. Вони дешеві і виразні.

Бутафорія – широка  область мистецтва скромних художників бутафорів, чиїх імен глядачі, що приходять в театр, в програмках не знаходять.

Грим (від староітал. морщинистий)

1.Спеціальні фарби та наклейки, що використовуються для надання обличчю актора відповідного вигляду.

2. Оформлення обличчя актора для гри на сцені.

В сучасному театрі гримом користуються все більш стримано. Саме, нічим не приховане обличчя актора, з його мімікою, з його здатністю передавати думки людини, цікавіші, ніж нерухома фарба на обличчі, виразні можливості якої обмежені.

Глядач 1. Той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось.

2. Той, хто дивиться виставу, кінофільм.

Глядач в театрі – не пасивний спостерігач, а партнер актора. Глядач має змогу стати свідком процесу художньої творчості. Він співпереживає дії, що розгортається на сцені і це приводить його до катарсису – духовного очищення. Саме в цьому і полягає завдання мистецтва взагалі.

Декорація (з лат. оздоба, прикраса) – художнє оформлення живописними або архітектурними засобами місць дії на театральній сцені.

Сучасне театрально-декораційне мистецтво розвивається бурхливо, яскраво. Багато талановитих художників театру збагатили його своєю майстерністю і фантазією. Це мистецтво здобуло міжнародний авторитет.

В створенні декораційного оформлення приймають участь різні види мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, художнє сценічне освітлення.

Діалог (від грец. розмова) 1. Обмін думками між двома або кількома особами, сторонами. 

2. Частина літературного твору, в якій відбувається розмова двох осіб.

Театральний діалог побудований на основі явного або прихованого конфлікту між двома людьми. Кожен персонаж через суперечку на будь-яку, навіть незначну тему, виявляє свій характер.

Драма (з латин. дія) – жанр літературних творів, написаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання.

Драма – один із головних термінів театрального мистецтва. Разом з тим, це поняття дуже складне. Література ділиться на три основні розділи (жанри): проза, поезія та драма. В даному випадку під словом «драма» маємо на увазі взагалі будь-яку п’єсу – трагедію, комедію, водевіль. П’єса не дозволяє втручання автора,  описи природи, настрої, почуття – відсутні. Слово в драмі – це дія.

Інсценізація (з нім. переробка)

1. Переробка літературного твору для сцени або кіно.

2. Інсценізований твір, вистава.

Не все, що відтворено в книзі, можна перенести на театральну сцену. Наприклад, в романі іспанського письменника Сервантеса «Дон Кіхот» 669 персонажів. Зрозуміло, що тільки найголовніші з них можуть бути дійовими особами вистави.

Але практика показала, що театру складно обійтися без інсценізацій. В прозі нерідко з’являються видатні твори і театральним діячам жаль відмовитися від них тільки тому, що вони написані не у формі драми.

Комедія (від грец. весела юрба, пісня) – драматичний твір з веселим, смішним сюжетом.

Комедія як жанр мистецтва виникла в період античності. Вона викриває людські і суспільні недоліки, змінюючи людей. Кожна справжня комедія, по суті, формує ідеал.

Костюм (з франц. верхній одяг)

Костюм театральний – важлива умова успішної акторської роботи. Він допомагає відчути і передати характер дійової особи.

Поняття «театральний костюм» охоплює всі види одягу: взуття, прикраси, головні убори.

Ескізи всіх видів одягу для персонажів вистави створює художник.

Котурни – в античному театрі взуття для акторів трагедії. Таке взуття збільшувало зріст актора, надавало йому величі,  урочистості.

Як і деякі інші терміни античного театру, це слово можна вживати сьогодні в переносному значенні. «Не ставай на котурни» - означає:  не дій і не говори багатозначно, урочисто; будь природним, щирим.

Макет – взірець, зразок.

Театральний макет – зменшена модель оформлення вистави. В ньому відтворена сцена, декорації, меблі, бутафорія – все, що буде оточувати актора на сцені. Звичайний масштаб макета – одна десята або одна двадцята натуральної величини. Такий макет схожий на ляльковий будиночок. У ньому можуть бути і «ляльки» - фігурки акторів. Їх можна переставляти, на розгляд режисера, в пошуках найвиразніших мізансцен.

Макет допомагає режисеру і художнику в їх роботі над майбутньою виставою.

Маска (з франц. заслона для обличчя)

1. Заслона з щілинами для очей, яка надівається на обличчя, щоб не бути пізнаним.

2. Людина в такій заслоні та маскарадному костюмі.

3. Зовнішній вигляд, що приховує справжню сутність когось, чогось.

В давні часи маска заміняла акторам грим.

Мельпомена – покровителька і муза театру.

Один із давньогрецьких міфів розповідає про те, що у верховного бога Зевса і богині пам’яті Мнемосини народилися дев’ять дочок, дев’ять муз, богинь – покровительок мистецтва і науки.

Давні греки наділили їх високими якостями, втіливши в них найважливіші духовні здібності людини.

Кліо – покровителька історії; Евтерпа – поезії і музики; Талія – комедії; Мельпомена – трагедії; Терпсихора – танців; Полігімнія – гімнів і пантоміми; Ерато – лірики, любовної поезії; Уранія – астрономії; Калліопа – епосу, народної творчості.

Мельпомену зазвичай зображують на котурнах, з маскою в одній руці і з мечем або кинджалом – в другій. Зброєю вона ніби знищує людські вади.

Мізансцена – розташування акторів на сцені.

Мізансцена не обов’язково означає, що актори не рухаються. Наприклад: дівчинка гойдається, а хлопчик намагається підштовхнути гойдалку вище. Це теж мізансцена, німа сцена.

Міміка – рухи м’язів обличчя, зміни виразів обличчя.

Коли ми радіємо, сумуємо, гніваємося, відчуваємо страх або просто нудьгуємо, м’язи нашого обличчя мимоволі рухаються. Дивлячись на людину можна визначити, який у неї настрій.

В житті міміка не мистецтво, а природна здібність людини. Зате у актора це результат великої, вдумливої праці, уважного вивчення характерів.

На сцені  міміка – важлива частина акторського мистецтва.

Мюзикл (з англ. музична комедія)

1. Вид музичної комедії на сучасну тему, в якій розмовні діалоги переплітаються з співом і танцями.
2. Музична вистава або фільм такого роду.       

Мюзикл з’явився на сцені в кінці ХІХ ст. в США. В ХХ ст. став популярним.

Багато мюзиклів побудовано на книгах письменників – класиків світової літератури. Існують, наприклад, мюзикли на основі «Дон Кіхота», «Тома Сойєра».

Опера  (з іт. музично-драматичний твір історичного або трагедійного характеру)

1. Призначений для виконання в театрі музично-драматичний твір.

2. Театр, де виконують подібні твори.

Опера – це вистава, де актори не розмовляють, а співають. Опера виникла три століття тому і давно завоювала світ. Вперше опера зазвучала в сонячній Італії. Сьогодні в світі багато видів опери. Вона змінюється під впливом часу. В наш час створені музичні театри для дітей.

Оперета (з іт. маленька опера)

1.Призначений для виконання в театрі музично-драматичний твір комедійний твір, в якому співи й танці поєднуються з монологами й діалогами.

2. Театр, де виконують подібні твори.

Оперета – весела вистава з музикою, пісеньками, танцями, дотепними діалогами  виникла у Франції ХІХ ст. І одразу підкорила всю Європу. Сьогодні оперета сміється, наспівує, танцює, дарує глядачам веселий настрій.

Режисер – особа, що керує постановкою спектаклю, кінофільму, теле- чи радіопрограми.

Режисер – головна людина в театрі. Від нього залежить, якою буде вистава, як будуть грати актори. Режисер вибирає п’єсу, призначає на ролі акторів, здійснює постановку на сцені, разом з художником вирішує, як буде виглядати вистава зовні, якими будуть декорації.

Обов’язки режисера нерідко брали на себе автори п’єс.

Реквізит (з лат. необхідне)

Реквізитом називають справжні і бутафорські речі, необхідні актору під час вистави. Наприклад: скрипка для музиканта, портфель для вчителя. Реквізит – це також і деякі доповнення до сценічного костюма, декорації. Все це необхідне для того, щоб глядач краще уявив обставини і час дії; атмосферу в якій перебувають персонажі.

Репертуар (з лат., фр. список)

1. Сукупність творів (п’єс, фільмів), які складають програму театру, кінотеатру та ін.

2. Ролі, виконувані актором.

Цей термін може визначати і вид театру: оперний, естрадний, комедійний репертуар.

Репетиція (з лат. повторення) – розучування, або пробне виконання спектаклю, п’єси і т. ін. як форма підготовки мистецького колективу чи окремого актора, виконавця до виступів. 

 

 

       

 

 

                                                                                                                     

Модель заняття театрального гуртка

 

       Тема.  Акторська майстерність. Значення музики в театральному мистецтві.

       Мета: розвивати уяву, спостережливість, увагу до партнера, вміння організовано поводитися на сцені; вчити робити висновки з помилок, співвідносити словесні та фізичні дії; виявляти можливості гуртківців для розподілу ролей; вчити використовувати музику як звуковий фон, що допомагає розкриттю художнього образу;  підвищувати рівень художньої культури кожного учасника, сприяти формуванню у дітей  естетичного смаку, загальнолюдських моральних якостей.

 Обладнання:  портрети ( фотографії ) із зображенням матері і дитини, записи музичних творів С. Прокоф’єва.

 

                                                  Зміст роботи

 

   Керівник. Вітаю всіх присутніх на черговому засіданні гуртка.

Нагадаю вам план роботи заняття.

1. Вправи з акторської майстерності.
2. Інсценізація уривка казки О. Уайльда  “Хлопчик-зірка’’.
3. Бесіда: “Значення музики в театральному мистецтві’’.
4. Вручення нагороди  “Майстер-клас”.

Звіт старости гуртка. На черговому засіданні драматичного гуртка присутні 17 учасників. Рада гуртка ухвалила рішення про вручення найактивнішому учаснику гуртка нагороди “Майстер-клас”

(Староста демонструє нагороду-статуетку)

Тому прошу бути уважними, щоб об’єктивно визначити переможця і в кінці заняття вказати його прізвище та ім’я на картках, які ви отримаєте. Хто набере найбільше голосів, отримає нагороду.

                      (Староста роздає картки учасникам)

   Керівник. Засновники театральної педагогіки

К. Станіславський, Вс. Мейєрхольд, Л. Курбас та інші відзначали, що рух – це та складова акторської майстерності, з якої слід розпочинати навчання театрального мистецтва загалом. Тому, вважали вони, необхідно звернути увагу на пластичний розвиток, пластичну культуру.

– Згадайте , що означає поняття  “пластична культура” ?

Відповіді учасників. До основ пластичної культури входять ритміка, танець, гімнастика, пантоміма. Ритміка сприяє розвиткові музичності.

    Пластика – мистецтво ритмічних рухів тіла. Пластична культура – це правильна постава, красиві рухи. Пластичність – гармонія форм і рухів, плавність.

   Керівник. Для розвитку пластичної культури велике значення має вміння танцювати. Саме в танці ми демонструємо плавність рухів, граційність, струнку поставу. І, мабуть, вальс – найяскравіше це відображує. На попередніх заняттях  ми вчилися танцювати вальс. Отже, танець. Почувайтеся вільно, ми ж тільки вчимося . Учасники, які не танцюють, уважно слідкують за виконанням танцю, щоб проаналізувати, вказати на недоліки.

                 ( Учасники  виконують вальс)

 

 

Зауваження учасників.

      1. На мою думку, всі намагалися рухатися плавно, щоб продемонструвати струнку поставу. Рухи   дівчат були граційними, а хлопці почували себе невпевнено.

      2. Мені здається, рухи хлопців були скованими, несмілими, вони слідкували за рухами дівчат, можливо, боялися помилитися.

Керівник. Пластична культура – правильна постава, красиві рухи – це ознаки не тільки акторської майстерності, але й формування   уявлень про прекрасне.

К. С. Станіславський неодноразово зазначав, що на сцені треба вміти виявляти щирі почуття.

Важливо проникнути в глибинну особливість рухів вальсу, емоційно їх наповнити, “прожити” кожен жест, тоді танець буде справді красивим.

• Якими інструментами користується в своїй діяльності?

Відповіді учасників. В своїй діяльності актор користується інструментами, які дала йому природа: тілом, голосом, рухами, мовою, жестами, мімікою. Йому допомагають при цьому пам’ять, спостережливість, уява, емоційність.

Керівник. Сценічна майстерність вимагає вміння бути уважним, спостережливим, мати багату уяву, розвивати пам’ять.

• За нашою традицією два запитання від вас і одне – від мене.
•  Хто підготував запитання і завдання, щоб з’ясувати наскільки ми уважні і спостережливі.. Отже, слухаємо.

Учениця. Мої запитання дуже прості, але вони вимагають уваги, спостережливості. Сім років ми навчаємося в нашій школі. Щодня піднімаємося на другий поверх, щоб зайти у свій клас. А хто скаже, скільки східців ведуть на другий поверх? (Відповіді учасників)

• Наступне запитання: назвіть всі стенди, що знаходяться на стінах коридору на першому поверсі. (Відповіді  учасників)

Керівник. А зараз – завдання від мене. Я продемонструю вам декілька портретів. Ви повинні якомога детальніше описати кожен з них.

               (Керівник демонструє окремо кожен портрет за короткий час)

• Що можна сказати про погляд жінок, яких ви бачите на портретах?
• Як ви гадаєте, який у них настрій?
• Що об’єднує портрети?
•  Якими зображені діти?
• Які кольори домінують на портретах?
• Як би вам хотілося назвати портрет?
• Що може сказати кожен із вас про свою маму. Чи знаєте ви, які в неї очі? Чи звертаєте ви увагу, від чого залежить настрій мами? Що робите для того, щоб він поліпшився?

          (Відповіді учасників, їх доповнення. Важливо надати слово кожному учаснику)

Керівник. Чи пов’язана  тема портретів, які ви описали з темою вистави, уривок з якої ви готували на сьогодні?  (Відповіді учасників)

Прошу бути уважними. Ми повинні проаналізувати гру виконавців ролей.

         (Звучить музика. Учасники розігрують інсценізацію казки. Ті, хто не має ролей, аналізують гру виконавців.)

Керівник. Які зауваження, побажання ви хотіли б сказати нашим акторам?

Не забувайте визначати найактивнішого учасника, найцікавішу відповідь.

 Можливі відповіді учасників.

1. На мою думку, потрібно було б говорити голосніше і повільніше, щоб ми могли чітко почути кожне слово.
2. Траплялося, що виконавці ролей поверталися спиною до глядачів, довго стояли на одному місці.
3. Мені найбільше сподобалося, як виконували свої ролі дівчата. Голоси звучали сумно, тривожно, вони зуміли передати почуття матері, що втратила свою дитину, а хлопці  показали, що герой – самовпевнений і пихатий.

Керівник. Чи допомогла музика навіяти атмосферу подій, що мають відбуватися? Чи вдало вона підібрана?

Відповіді учасників. Тривожна музика допомогла зрозуміти, що має відбутися щось важливе, несподіване.

Керівник. Сьогодні ми поговоримо про те, яке значення має музика в театральному мистецтві. Серед нас є учні, які відвідують районну музичну школу. Вони поділяться своїми знаннями про музику.

Учениця. Музика – це вид мистецтва, який відображає дійсність у   художніх звукових образах, особливий різновид творчої діяльності й спілкування людей. Музика виникла як наслідок голосів природи, обрядів, розваг, військових походів і була пов’язана з ритмікою праці, танцю, поезії. Поступово відбувалося становлення музики як окремого виду мистецтва.

Учень. Однією з визначних рис музики, як мистецтва, є возвеличення і оспівування прекрасного в людині. Музика має велике пізнавальне, виховне значення в житті людства. Музика формує естетичні смаки. Вона здатна викликати співпереживання, вплинути на емоційні почуття, настрій людини.

Учень. В енциклопедії я прочитав, що існує думка про те, що музика виникла ще у доісторичний період і перші музичні інструменти були зроблені з кісток мамонта.

Учениця. На уроках естетики нам розповідали про давньокитайського філософа Конфуція, який вважав, що завершуючи освіту, потрібно звертатися до музики, бо саме музика – шлях до досконалості.

Керівник. Музика – невід’ємна частина театрального мистецтва. Композитори створюють музику для вистав. На них покладена велика відповідальність за допомогою інтонації і звуку донести до глядача настрій, переживання героя, відтворити емоційну атмосферу події, що розгортається на сцені. Музика – важливий і надзвичайно сильний засіб створення сценічного образу.

Музичне оформлення вистави є важливою складовою сценічної дії. Правильний підбір музичного супроводу допомагає зрозуміти ідею вистави. Від вдало підібраної музики залежить успіх вистави.

Послухайте ще один музичний уривок. (Звучить музика)

Як ви гадаєте, супроводом якої сцени він може стати?

Якою ви уявляєте фінальну сцену вистави?

Отже завдання додому: змалювати фінальну сцену казки.

І на завершення – найприємніше: вручення нагороди «Майстер-клас»

Староста. На картках, які ви отримали, вкажіть ім’я і прізвище того, хто, на вашу думку, заслуговує нагороди. Будьте об’єктивними.

Керівник. Поки дівчатка будуть визначати, кому дістанеться приз, послухаємо вальс. (Звучить музика)

(Керівник вручає нагороду учаснику, який набрав найбільше голосів. Всі вітають переможця)

Різдвяна казка

За мотивами повісті Ч.Діккенса

 «Різдвяна пісня в прозі»

Чарльз Діккенс:   Моє шанування, леді і джентльмени!

Я – Чарльз  Діккенс. Усе своє життя я прожив у Англії, в Лондоні. Змалечку змушений був працювати. Писати свої твори почав рано: теми для них знаходив у повсякденному житті. Сьогодні я хочу запропонувати до вашої уваги Різдвяну казку.

Якщо дуже захотіти –  здійснюються всі мрії і бажання,  відбуваються чудеса. Так сталося і в житті головного героя повчальної повісті-казки.

Скрудж, так звуть головного героя «Різдвяної казки», після смерті свого єдиного друга і компаньйона Марлі став спадкоємцем торговельної спілки «Скрудж і Марлі».

Скрудж був справжній «жмикрут»: заздрісний, жадібний, твердий як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри. Не було вітру жорстокішого, снігу упертішого, дощу такого невблаганного, як Скрудж .

Та одного разу, перед Різдвом, сталося диво. Привид друга Марлі змусив Скруджа оглянутись на життя.

Але давайте не будемо розповідати, краще побачити все  своїми очима.

Дія І

Сцена 1

Кімната в конторі Скруджа. На столі жевріє свічка. Скрудж  за столом пише. Входить племінник.

Племінник (радісно): 3 веселим Різдвом, дядечку! Щасти вам,Боже!

Скрудж (сердито): Що за дурниці!

Племінник: Різдво – дурниці, дядечку...

Скрудж: «Веселе Різдво!» Яке ти маєш право веселитися? З якої речі тобі радіти? Ти, здається , доволі вбогий ...

Племінник (радісно): Змилуйтеся! Скажіть, яке ви маєте право сумувати? Ви, здається доволі багаті? Та не гнівайтеся ж ...

Скрудж (люто): Як же мені не гніватися, коли світ заселений такими дурнями, як ти? «Радісне Різдво!» На Різдво годиться виплачувати борги, а грошей катма; воно показує, що чоловік став на один рік старший, але ні на одну монету не став багатший. Я б кожного дурня, що вештається та славить Христа, зварив би разом з його різдвяною стравою...

Племінник: Дядечку?

Скрудж: Святкуй Різдво по-своєму і не заважай мені святкувати, як я хочу.

Племінник: У тім-то  й річ, що ви його не святкуєте.

Скрудж: То не заважай мені зовсім про нього не думати. Нехай воно тобі буде щасливе! А справді, чи принесло воно тобі коли – небудь  щастя?

Племінник: Окрім моєї великої шани до святого Різдва, я вважаю цей день найкращим у році. Добрий, веселий, привітний день! Єдиний з усіх днів, коли люди розкривають серця , коли і в бідних людях вважають своїх близьких. І через те, дядечку,  хоч Різдво не поклало мені в кишеню ані  шматочка золота або срібла, а я все ж певний, що воно дало мені добро і буде ще його давати; я славлю його. Не гнівайтеся, дядьку, а краще приходьте до нас обідати.

Скрудж: Іди ти під три чорти , перше, ніж я прийду до тебе. Прощавай!

Племінник: Мене до самого серця діймає ваша невблаганність. Ніякої сварки між нами не було з моєї вини; я спробував помиритися з вами заради Різдва і до кінця свят матиму веселий настрій. Бажаю і вам, дядечку, радісно зустріти Різдво! І щасливого Нового року бажаю вам!

Скрудж (сердито): Прощавай!

Входить вбогий хлопчик

 Хлопчик (співає): Щасти, Боже, господарю.

Скрудж (сердито): Іди ти під три чорти, поганець! Скрудж піднімається із стільця, одягається, йде додому.

Сцена 2

Будинок Скруджа. Скрудж одягає халат, нічний ковпак, сідає пити чай. Чути дзвони. З’являється тінь Марлі.

Скрудж: Дурниці! Не хочу цьому вірити .

Марлі (з ланцюгом, мовчить).

Скрудж (холодно): Ну, чого ви від мене хочете?

Марлі: Дуже багато .

Скрудж: Хто ви такий?

Марлі: Спитай краще, ким я був.

Скрудж: Ну, ким ви були?

Марлі: За життя я був вашим компаньйоном Джейкобом Марлі.

Скрудж: Чи не могли б... ви... сісти.

Марлі: Ти не віриш у мене? Який би ти хотів мати доказ мого існування? Адже ти не віриш власним очам.

Скрудж: Я думаю, що ви радше походженням з духовки, аніж із світу духів. Дурниці! Я вам кажу, що все це дурниці!..

(Привид Марлі жалібно кричить і трясе ланцюгом) Скрудж: (упав на коліна й затулив обличчя руками): О змилуйся! Нащо ти, страшний привиде, так турбуєш мене?!

Марлі: О чоловіче, чи віриш ти у мене?

Скрудж: Вірю! Я мушу вірити. Але чого ти прийшов до мене?

Марлі: О Скрудже! Душа людини не повинна бути замкнена, треба, щоб вона спілкувалася зі своїми близькими, щоб вона мала співчуття до інших. Коли душа не робила цього за життя,  то мусить спокутувати по смерті. Вона приречена блукати по світі й бачити, - о      горе мені – тих  бачити, що за життя могла б з ними ділитися, що їхнє щастя було в її руках.

Скрудж: (тремтячим голосом): Ти скутий. Скажи мені – чому? (Привид стогне, трясе ланцюгом)

Марлі: Я ношу ланцюг, якого сам собі скував за життя. Твій ланцюг,  з того часу як мене не стало, зробився ще важчий ...

Скрудж: Джейкобе, говорімо про щось інше. Заспокой мене, Джейкобе!

Марлі: Я не маю чим тебе заспокоїти, Ебенезере Скрудже. Заспокоєння приносять інші посланці іншим людям. Я ніде не можу затриматися. Я ніде не можу відпочити. Мені треба відбути багато тяжких мандрівок.

Скрудж: Ти вже сім літ як помер і увесь час мандруєш?

Марлі: На вітрових крилах.

Скрудж: То ти облетів, певне, величезні простори?

Марлі: О нещасна, скована істота! Ти не знаєш, що коли б людина хотіла зробити те добро, що вона може зробити, то життя здалося б їй надто коротким! Не знаєш ти, що ніяке каяття не може спокутувати змарноване життя . І я цього раніше не знав. І я такий був!

Скрудж : Але ж ти завжди був діловою людиною!

Марлі: «Діловою!» Моє діло мусило бути – благо  людей, добро, любов, співчуття доброчинність! О цій порі року я найбільше страждаю! О нащо я ходив, заплющивши очі, між своїми близькими; чому я ні разу не підвів очі до тієї зірки, що завела волхвів до убогої печери! Хіба мало було бідних домівок, куди завело б мене сяйво тої зірки.

(після паузи) Слухай мене. Бо я муситиму тебе залишити.

Скрудж: Я буду слухати. Тільки благаю, Джейкобе, не малюй мені таких картин {витирає піт).

Марлі: Я прийшов сюди для того, щоб сказати: в тебе ще є надія уникнути моєї долі. До тебе прийдуть три духи .

Скрудж: Я думаю... Мені не хотілося б того!..

Марлі: Якщо вони не прийдуть, на тебе чекає така ж доля, як у мене. Сподівайся на них завтра. (Привид виходить)

Дія II

Сцена 1

Скрудж лягає на ліжко. Б’є  годинник. Входить дух минулих свят.

 Скрудж (схопився): Це не ви, добродію той дух, що про його відвідини мені казано.

Дух (лагідно): Я Різдвяний дух минулих років.

Скрудж : Чому ти прийшов?

Дух: Задля твого добра, задля твого спасіння. Вставай, ходімо зі мною. Дай я доторкнуся до твого серця і мій дотик підтримає тебе тепер і потім. (Ідуть)

Скрудж: Боже мій, та я ж тут ріс, я бігав тут дитиною!

Дух: Чи ти пам'ятаєш дорогу?

Скрудж: Та я міг би йти нею, зав'язавши очі!

Дух: Дивно, що ти протягом стількох років жодного разу не згадав про неї. Ну ходімо!

Сцена 2

Підійшли до школи. За партою хлопчик.

Дух: Ось школа. Вона ще не зовсім порожня.  Там ще до цієї пори сидить самотній хлопчик, покинутий своїми близькими.

Скрудж: Це ж я! Бідне хлоп'я (витирає сльози) Я хотів би... Минулої ночі якийсь хлопчик збирався заспівати біля моїх дверей... Мені хотілось би дати йому що – небудь…

Дух: Може подивимося на інше Різдво?

{Вбігає дівчинка)

Дівчинка: Любий братику мій! Я приїхала по тебе! Я приїхала, щоб одвезти тебе додому!

Скрудж: Додому, моя маленька Фанні?

Дівчинка: Еге ж! Додому назавжди! Тато став такий добрий, що в нас удома тепер просто рай! Він послав мене по тебе. Ти вже ніколи не вернешся сюди і ми святкуватимемо усі свята разом!

(Заплескала в долоні, потягла хлопчика до дверей)

Дух: Дівчинка була таким тендітним створінням і могла зів'янути од найменшого подиху вітру. Та серце в неї було добре.

Скрудж: О! Твоя правда!

Дух: Вона померла, вже бувши заміжньою і в неї, здається зосталися діти? Твій племінник?

Скрудж( ніяково): Еге. Духу не показуй мені нічого більше! Веди мене додому! Що тобі за втіха мучити мене. Не треба більше! (Лягає в ліжко)

Сцена 3

Скрудж спить. Входить дух теперішнього Різдва. Дух підходить до ліжка, торкається Скруджа.

Дух: Я дух теперішнього Різдва.  Ти зроду не бачив таких, як я. Я хочу показати тобі, як святкують Різдво.

Скрудж: Духу, веди мене куди хочеш! Останньої ночі я ходив не з власної волі, і то була для мене велика наука. Я хочу скористатися з твоєї науки. ( Скрудж і дух ідуть разом )

  

Дія III

Сцена 1

Будинок племінника. За столом весело сміються гості.

 Племінник: Він сказав, що Різдво – дурниця!      

Дружина: Тим більший йому сором, Фреде!

 Племінник: Він дуже чудний дідок, і не такий приємний, як міг би бути. Але ж те зло, що він робить, карає його самого, і через те я не можу гніватися на нього.

 Дружина: Я певна, що він дуже багатий .

Племінник: Що за користь йому з того багатства, моя люба! Він нікому не робить нічого доброго, та й сам немає ніякого вжитку із свого багатства. Мені його шкода, я не міг би на нього гніватися, хоч би й хотів .

Хто ж приймає кару за його лиху вдачу? Тільки він сам. Він вбив собі в голову, що нас не любить і не захотів прийти до нас обідати... Ну і що ж, сам себе позбавив обіду,  хоч і не бозна-якого...

Дружина : Ну, а я думаю, що дуже доброго обіду .

Племінник: Він сам в себе відбирає втіху. Замість того, щоб побути у веселім товаристві, сидить сам у конторі або в своїх кімнатах, повних пилюки. Я наважився запрошувати його до себе щороку; нехай він приймає це як хоче, але мені його шкода.

Дружина: Хай там який він не є, а дай Боже йому веселого Різдва й щасливого Нового року.

(Скрудж і Дух, які спостерігали за цією сценою виходять)

Сцена 2

Скрудж спить. Входить Дух майбутніх свят  Дух торкається Скруджа. Скрудж просинається.

Скрудж: Чи я бачу перед собою Духа майбутнього Різдва?

Дух: Я прийшов нагадати тобі, що життя швидко минає. Та ти зовсім про це не думаєш. Нікого ти не підтримав за життя ні добрим словом, ні ділом . Якщо ти не змінишся, тебе чекає доля людини забутої всіма. Як людина живе,  такий буде й кінець...

Скрудж: Духу майбутнього часу! Я боюся тебе більше, ніж усіх тих Духів. Але я знаю, що ти хочеш робити добро, а я вирішив стати іншою людиною; й тому я готовий іти за тобою із серцем сповненим подяки. Веди мене! Ніч хутко йде, а кожна хвилина дорогоцінна для мене, я знаю... (Дух і Скрудж виходять)

Сцена 3

Контора Скруджа. Двоє незнайомих людей збирають папери, речі Скруджа. Дух і Скрудж непомітно спостерігають за ними.

Перший чоловік: Ні, я більше нічого не знаю про це. Я знаю тільки, що він помер . Минулої ночі, здається.

Другий: Що ж це з ним сталося? Я думав, що він нас усіх переживе.

Перший : Бог його знає.

Другий: Що ж він зробив зі своїми грошима?

Перший: Я знаю тільки, що мені він їх не зоставив.    (Сміються)

Другий: Його похорон, мабуть скромний, я не знаю жодного, хто пішов би туди.

Перший: Еге ж. Старий скнара нікого не любив. (Незнайомі виходять)

 Скрудж: Духу мені страшно! Це мені наука, я її не забуду. Вір мені. Ходімо звідси. Я вже не той, яким був раніше. Я шануватиму Різдво і думатиму про нього цілий рік! Я спокутуватиму минуле теперішнім і майбутнім. Я не забуду науки тих духів. О Джейкобе Марлі! Нехай святиться Різдво!

Сцена 4

Будинок племінника. Заходить Скрудж, в руках  тримає подарунок

 Скрудж: Фреде!

Племінник (радо): Господи, Боже мій! Хто це?

 Скрудж: Це я, твій дядько Скрудж. Я прийшов на обід. Можна увійти.     

{Вони щиро потискають руки)

З Різдвом Христовим! Дай вам Боже, щастя й здоров'я.

 (За столом гості. Всі співають «Щасти, Боже,  господарю»)

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

 

 

1.        З. Г. Богуцький. Методика та організація роботи шкільного театрального гуртка. Позакласний час. – грудень 2005 –№№23 – 24.

 

2.        Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо. 2005.

 

 

3.        Велика енциклопедія школяра. – Київ: Махаон – Україна, 2006.

 

4.        О. В. Волошина, А. В. Левченко, О. В. Мільченко. Музичне мистецтво. Підручник для 6 класу. – Київ – Ірпінь, 2006.

 

 

5.        Л. Левчук, О. Оніщенко. Основи естетики. Навчальний посібник для учнів 10 – 11 класів. – Київ: Вища школа, 2000.

 

6.        Літературні сценарії. Збірник. – Київ: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004.

 

 

7.           Б. Дерія. Шкільний театр. Шкільний світ. – серпень 2005 –  №32.