Позакласний захід "Біле поле полотняне рушником барвистим стане"

Про матеріал

Сценарій позакласного заходу з використанням проектних технологій проведений з учнями 8 класу. Захід спрямований на відродження українських звичаїв, традицій

Перегляд файлу

 

 

 

vishivka_2x

 

 

ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД

З НАРОДОЗНАВСТВА

З ВИКОРИСТАННЯМ

МЕТОДУ  ПРОЕКТІВ

 

Український рушник у житті людини.

«Біле поле полотняне рушником барвистим стане»

 

 

Картинка 48 из 42996

 

ДАТА:__________                                          8 клас

 

             ТЕМА: Український рушнику житті людини.

«Біле поле полотняне рушником барвистим стане» vishivka_2x

 

МЕТА :  Ознайомити  із давнім символом слов’янських народів (і зокрема – українського) – вишитим рушником.

      Розкрити його красу, поетичність, чистоту. Прищеплювати учням цікавість до народних звичаїв, обрядів, пісень.

       Виховувати в учнів почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, що несли до наших днів і зберегли глибину символу – вишитого рушника, що захоплює красою, історією, значенням.

Обладнання : Рушники, український одяг, калина, сімейні обереги, хліб і сіль на рушнику. Грамзапис українських пісень.

                Епіграф : " Хто зберіг любов до краю

                                        І не зрікся роду

                                        Тільки той віддав всю душу,

                                        Все, що зміг, народу ".

На дошці: 1) " Хата без рушників, що родина без дітей ".

                     2) " І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов ".

                    3) «Хай стелиться доля рушниками»

ЗАСТАВКА слайд 1

Гостей годиться хлібом –сіллю зустрічати

 Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Ми Вам його підносимо на білім рушничкові

Та до землі вклоняємось, щоб Ви були здорові.

На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю

Щоб легкі дороги вславили Вкраїну

Щоб у нашій праці і в гучнім весіллі

Шанували в світі над усе людину.

 

uzor_26

Ознайомлення з темою і метою уроку.
- Сьогодні у нас незвичайне  заняття . Незвичайне  тим, що на ньому присутні багато гостей, незвичайний своїм завданням, незвичайне  й своїм початком.

        Зараз – особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, то можливо, життя наше буде більш радіснішим, духовно багатшим.
Ви бачите, що і наш клас прикрашено сьогодні рушниками і тема нашого заходу  звучить так: “Біле поле полотняне рушником барвистим стане”.

uzor_17Слайд 2

А продовжимо ми його віршованими рядками:

З дитинства пам’ятаю  рушники,
 

Що так любовно їх творила мати
По-українськи хата на святки
Сіяла вишитими рушниками.

На рушник святковий
Хліб кладемо з сіллю,
Щоб легкі дороги
Славили країну.
Щоб у нашій праці
І в гучнім весіллі
Шанували в світі
Над усе людину.             

 3. Вступне слово вчителя
Багато символів має наша рідна Україна Давайте пригадаємо їх: тополя, верба, калина, мальви і чорнобривці. Невмирущим творінням талановитих рук українських майстринь є рушник – символ єдності сім’ї, символ любові до землі, символ працелюбності нашого народу. Рушник супроводжує нас із сивої давнини і до наших днів у радості й горі. Не було на Україні жодної оселі, де б не полум’яніли вишиті рушники.

Слайд 3 Хочу нагадати слова Василя Скуратівського : " Маючи такі обереги, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію й родовідну пам'ять..."

 

Мій народ якось вигадав

Український рушник.

Щоб і хата була - красивішою,

Щоб і доля була — прихильнішою,

Щоб весілля було — та й клечальнішим,

Щоб зажинки були величальніші.

Стежку Сковороди і Тарасову думу

І безмежного поля солону могуть,

 І колосся любові, і зернятко суму,

Рушники українські у вічність несуть.

Учитель:

Рушник... Як багато промовляє це слово ! Український рушник ! На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.

Ой різними та нитками

Мережані рушники

На них лягли, простяглися

Наші думи та гадки.

Скільки себе пам 'ятаю

Завжди світили мені

Вікна в задумі розмаю

 І рушники на столі

Щоб лихо тебе минало,

 Щастя огортало,

Щоби мале твоє серце

Та й смутку не знало.

 

Учитель:

Рушник на стіні... Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Недаремно склав народ такі прислів'я : "Хата без рушників, що родина - без дітей"," Рушник на кілочку - хата у віночку ".

Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами.

Ми своїми вправними руками

Вишиваєм рушничок нетканий.

Є на ньому півники святкові,

Є на ньому квіти малинові.

Синя нитка – птиці пролітають,

А червона – мальви розцвітають.

В мене голочка слухняна

День у день працює зрання,

Щоб квітки на рукаві

Зацвітали, мов живі.

Не хвилюйся, Україно, 

Розквітай, рідненька!

Навишиваємо тобі квітів,

Будеш ти гарненька.

Хай по всіх твоїх теренах

Лише щастя панує,

Бо зростає покоління,

Яке любить тебе щиро,

Традиції шанує.

 

 

Вміє голка вишивати,

Підрубити фартушок,

Помережить рушничок.

Рушникове обличчя веселе

Опліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі

Випромінює щедрість землі.

 

Рушничок на стіні – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері.

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов’ї.

Він простелиться тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

Учитель:

- А які бувають рушники ?

Діти - Рушники необхідні були :

1) Обрядах: на родинах, на хрестинах, на весіллі,на похоронах;

2) Звичаєві: коли закладали нову хату, коли зводили стіни й сволок;

3) Уповивач, кілковий, обрус, завивач, рушник долі.

Учитель:

- А що про них ви можете розповісти ?

Дівчинка : (рушничок уповивач)

- Цей рушник готувала мати до народження дитини. Вибілювала його, прала багато разів, щоб він був м'яким. Коли вповивали дитину, промовляли:

Вповиваю тебе сину

В рушничок біленький

 Щоб виростав ти великий

 Був все здоровенький

Додому вертайся скоренько-скоренько,

 Бо болить у мене за тобою серденько,

Я буду за тебе та й Бога молити,

 Щоб могла щаслива ще тебе зустріти.

Дівчинка : (з рушником долі)

-Приходила людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчини - калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок після народження клала мати під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.

IV дівчинка : ( рушник-утирач)

-Підростала дитина, а мамині руки вишивали їй рушник-утирач. На ньому квіти, дерево з пташками і слова "Доброго ранку" або "Доброго здоров'я". Цей рушник висів на кілочку біля дверей. Подавала мати рушник і промовляла :"Утирайся, мій синочок, в рушничок біленький, та будь же з ним щодниноньки,добрий, веселенький".

УЧИТЕЛЬ

Слово "Рушничок" і "Мати" завжди йдуть разом. Я зараз вам, діти, розповім легенду про те, як мати рушничком стала.

...Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли - вишивати, як  їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть : "Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи".

Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила : "Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх". Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила : "Сини мої, мої голуби! Пам'ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров'я береже".

Померла мати, а її слова і пам'ять про неї в рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'язаний з цими рушниками.

 

Ярослав  Стверджують, що саме слово "рушник" походить від слова "рушати".

Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла : "Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!" Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу.

"Пісня про рушник".   ( клас)

Пісня ця зачаровує прекрасними словами поета А.Малишка і не менш прекрасною музикою Платона Майбороди. І захоплює вона уже не одне покоління людей, бо її мелодія, слова перегукаються з найріднішим, найближчим для кожної людини образом рідної людини – образом матері, яка дарує своєму сину, виряджаючи його в далеку дорогу життя – вишитий рушник, як символ материнського благоговіння, любові.

Біле поле полотняне,
Рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк –
Зацвіте червоним мак.
Зазирне і там, і тут –
Василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки –
Зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі –
Заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
Рушником барвистим стане.
Вчитель:

Ви подивіться: оцей рушник, який у багатьох хатах уже зневажили, заховали як річ непотрібну подалі від очей людських "живе" поряд з нами від часу народження, веде нас по життю і проводжає в останню путь. Вдумайтесь: чи помилимось ми, коли назвемо рушник нашою святинею ? І при народженні, і в армії, і при сватанні, і на весіллі в'яжуть молодим руки рушником, помирає людина - і в останню дорогу її проводжає рушник.

Вчитель:

У цих рушників було довге і багате подіями життя, і сьогодні на уроці вони розкриють нам деякі свої “секрети”.

А тепер погляньте на розмаїття фарб, яке оселилось сьогодні у нашому класі. Цю колекцію зібрала родини наших учениць

 Зарудняк Оксани.

Цим рушникам вже літ і літ!
Ще їх  вишивала, -
Щоб став добрішим білий світ,
кожен хрестик серце вклала.

З тих давніх пір до цих часів,
Вони цвітуть над образами.
Відбиті в маминій сльозі
І скроплені її сльозами.

Бувало всього на віку -
І сірі дні, і дні похожі …
Зозуля кликала: ку-ку!
І буйно квітли пишні рожі.

Сумне й веселе вишиття,
Літа печалі - нитка чорна…
І мамине усе життя
На рушниках читати можна.
         

ОЛЯ Моя бабуся гарно вишивала,

Цвітуть на полотні троянди й виноград,

Розмай калиновий там грає,

І дивні птахи щебетять.

Навік з'єдналось чорне і червоне —

Мойого краю гордість і краса.

Душа народу — малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.

 

ОКСАНА Дивлюся мовчки на рушник, що моя мама вишивала,
І чую гуси зняли крик, зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли, запахла рута, м'ята,
Десь птахи, бджоли загули, всміхнулась люба мати.
І біль із серця раптом зник, так тепло-тепло стало,
Цілую мовчки той рушник, що мати вишивала...

 

Вчитель: Уявімо собі руки і обличчя тих людей, які вишивали, творили ці неповторні малюнки ! І, мабуть, кожний знаходив у тому чи іншому рушникові щось близьке його душі і серцю. Він нагадував людині про якісь події її життя. Кожний рушник може розповісти про місцевість, де жили чи живуть їх творці.

Традицій пласт, легенди роду,
духовний символ, оберіг,
калини кущ, дівочу вроду,
на полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти , народні,
тягучі як пісні з степів.
Все актуально і сьогодні,
хоча й прийшли з далеких днів.

  1.      Інструменти та приладдя для вишивки
  • Великою мірою вигляд речей залежить від матеріалів, з яких вони виготовлені, а також від інструментів, якими користувались під час роботи.

Тканини. Найзручнішим для виконання вишивок є тканини з полотняним переплетенням ниток. Для скатертин беруть щільну тканину (льон, сіре полотно), для серветок – бавовняну, льон, шовк, шерсть, штапель. Блузки-вишиванки краще виготовляти з тонких тканин (батист). Для чоловічих і дитячих сорочок можна використати біле й сіре лляне полотно, льон з лавсаном. Часто у вишиванні застосовують спеціальну тканину – канву, яка буває різної густоти.

Нитки для вишивання вибирають залежно від призначення майбутнього виробу, характеру візерунка і способу його виконання. Користуються нитками: муліне, ірис, лляними, шовковими, шерстяними, синтетичними. Перед вишиванням нитки перевіряють на міцність фарбування. Часом перед роботою нитки протирають прозорим воском – вони стають міцнішими.

Голки бувають різної довжини і товщини. Для вишивання використовують довгі голки з великим отвором. Номери голок для вишивання, як правило непарні.

      Зберігати голку бажано разом з ниткою, зав’язаною вузликом.

Шпильки використовують для приколювання кальки, копіювального паперу до тканини, для з’єднання окремих деталей розкрою. Шпильки зберігають разом з голками.

Наперсток необхідний для проштовхування голки через тканину при вишиванні без п’ялець. Він захищає палець від уколів голкою. Одягають наперсток на середній палець правої руки, добирають точно за розміром пальця.

Ножиці для роботи добре мати трьох видів: маленькі з гострими кінцями для підрізування і витягування ниток з тканини; середніх розмірів із затягнутими кінцями – для обрізування ниток при вишиванні; великі – для розрізування ниток (що у лотках) і розкрою тканини.

Кілочок може бути дерев’яний чи пластмасовий. Ним видаляють нитки, якими зметували тканину, виправляють ріжки на виробах, проколюють дірочки.

Шило застосовують у роботі з товстими та щільними тканинами: сукном, повстю, а також у роботі зі шкірою.

П’яльця – спеціальний пристрій для вишивання. Вони бувають дерев’яні і металеві, різного розміру і форми.

  1. Підготовка  до  вишивання

    Доторкніться своїми руками до рушників і скажіть, яка на дотик тканина, на якій вишивали ваші мами і бабусі (м'яка, тонка, гладенька, ніжна) - А ви знаєте, з чого вона зроблена? (з льону, конопель). Спочатку насіння льону сіють у землю, старанно доглядають й вирощують його, потім збирають (в давнину це робили вручну - жали серпами; тепер це роблять машини), сушать, обмолочують, прядуть нитки. Тчуть і відбілюють полотно і лише тоді вишивають на ньому.
          Велика наша Україна і в різних куточках вишивають по-різному, але всі рукодільниці вкладають у свої вишивки теплоту своєї материнської любові, відданість своєму народу. Тому й сила рушника - в його візерунках. Рушники можна читати, як читають книги, адже кожен елемент візерунка щось символізує. Ось подивіться на цей рушник. (показує). Що на ньому вишито? Народна вишивка відзначалася багатством і різноманітністю геометричних елементів (ромби, кола, хрести, хвилясті лінії води, горизонтальні знаки землі), зображенням тварин, птахів, рослин (дерево життя — верба, дуб, явір та ін.; листя, плоди, квіти; голуби, змії, коні, журавлі, качки тощо) Як називається шов, яким вишитий цей рушник? (хрестик) Які ще ви знаєте шви? (гладь, ланцюжок, низь).
Ярослав:  На багатьох українських рушниках, а також на вишиванках та керамічних виробах квітне, простягає догори дивні, химерно закручені гілки незвичайне дерево. Це — Світове Дерево, або Дерево Життя — бо втілює воно в собі все життя в нашому Всесвіті у всіх його проявах.
Дерево тягнеться догори, отже, це — світлий і добрий символ. А ще сильний, тому набував охоронних властивостей. І рушник, на якому було вишите Дерево Життя, вважався хорошим помічником у дорозі; також ним обрамляли ікони. Оберегові властивості такого рушника посилювалися ще й через те, що в гілках цього Дерева дбайливі майстрині часто "ховали” інші оберегові знаки – кружечки, гачки, символ безкінечності та інше, що мало сильний вплив на свідомість наших пращурів і допомагало їм долати всілякі перешкоди.
          Особливо часто розкішне Дерево Життя з’являлося на козацьких рушниках, що їх хоробрі запорожці брали з собою в дорогу. Ця химерна рослина, яскрава, одягнена в різні барви, нагадувала їм про рідну землю. Окрім того, вони вірили, що магічні сили Дерева допомагають у боях за батьківщину, за українську націю: дивлячись на це дерево, козаки ніби відчували підтримку всього українського народу.
Перш ніж приступити до виконання практичної роботи візьміть собі на замітку:

  • Не можна прикрашати рушники мережкою - життя буде «дірчавим».
  • Не можна вишивати весільний рушник вночі – в цей час вишивають тільки магічні речі.
  • Рушник – це шлях життя, тому полотнище повинно бути суцільно кроєним.
  • На весільних рушниках не вишивають зозуль  – символ вдови та солов’я – символ холостого парубка.
  • Рушник,  особливо під ноги,  використовують один раз.
  • До якості готового вишитого виробу ставляться такі вимоги:

1. На вивороті не повинно бути вузликів.

2. Верхні стібки хрестиків мають іти в одному напрямку.

3. Після прання виробу нитки не повинні полиняти (перед вишиванням нитки перевірити).

  • За вишитими виробами слід уміло доглядати:

1. Прати вручну.

2. Обов’язково підкрохмалювати.

3. Прасувати через вологу марлю по виворотній стороні в напрямку нитки основи.

4. Дотримуватись правил безпечної праці під час прасування виробу.

                 Вчитель:

Зараз – особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, то можливо, життя наше буде більш радіснішим, духовно багатшим.
На рушниках вишита доля нашого народу. Свої почуття, мрії і сподівання, радість і тугу передавав народ у вишивці. І як не згадати тут слова Дмитра Павличка:

Два кольори мої, два кольори,

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

- Діти, а що означає червоний і чорний кольори в українській вишивці? (Червоний - це колір калини, яку здавна любили й шанували на Україні, це любов, радість. Чорний - колір землі - годувальниці, туга, смуток, журба за рідною стороною).
Звучить пісня "Два кольори". (11 клас)

        На сьогоднішній день до славної когорти вишивальниць Вінниччини можна з гордістю віднести заслуженого майстра народної творчості Галину Данилюк, Оксану Безрученко, Євдокію Чугунову, Марію Матюх, Олену Денисову (м. Вінниця), Вікторію Кубаль (с. Городківка Крижопільського району), Тетяну Приймасюк (смт Теплик), Наталю Слубську            (с. Довжок Ямпільського району), Галину Храпко (с. Галайківці Мурованокуриловецького району) та інших.

Культурно-мистецьку акцію “Вишивана доля Вінниччини” розпочали працівники Вінницького обласного центру народної творчості.

09030208sch

Автор ескізу Подільського рушника - Заслужений майстер народної творчості України Галина Данилюк

i?id=336993334-64-72

              Вона триватиме до серпня цього року, коли в День державної Незалежності України буде презентовано її результат – вишитий народними майстрами області восьмиметровий український рушник із зображенням символів Поділля. У створенні рушника візьмуть участь представники кожного з двадцяти шести районів області та Вінниці. Але спостерігати за процесом і переймати традиції зможуть усі бажаючі аматори під час майстер-класів з вишивки. Ескіз рушника розробила одна з найдосвідченіших вишивальниць, Заслужений майстер народної творчості України Галина Данилюк. “Основу малюнка становитимуть 27 квіток – за кількістю адміністративних одиниць області, – розповіла вона. – Будуть присутні символи дерева життя, безкінечності, річки Південний Буг, обереги, сакральні символи краю і ще багато інших загальновизнаних українських символів”.

Вчитель:

        Багато ми сьогодні дізналися про рушники і я думаю, що кожен із вас захоче мати такий рушник для урочистої хвилини, який був би дорогий вам і був оберегом вашим дітям.

         Тож нехай і вам всім стелиться доля рушником. Сподіваюсь, що хтось із присутніх на нашому Святі теж захопиться прекрасним мистецтвом вишивки і колись зачарує нас власноручно виготовленими виробами.
Не забуваймо, що культура має два крила — збереження і примноження. А ще казали про те, що наше життя – це теж біле полотно, на якому доля мережить свій візерунок. Нехай же на білому полотні вашого життя переплітаються тільки червоні, зелені, блакитні кольори, вічними будуть символи здоров’я, достатку, щастя, миру та злагоди.

І учень:

Хай сторона моя багата

Красива квітами й людьми

 Найкраща в світі рідна хата

Під ясеновими крильми

Уній тепло і очі мами,

 І доброта її руки

А над смутними образами

 Горять барвисті рушники.

 II учень

Рушникове обличчя веселе

Обпліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

 

Рушничок на столі — давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов'ї.

 

 

Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно,

            В нашій хаті на мир, на добро.

 

Нам треба вишити рушник,

Рушник любові та єднання.

Вплетімо пісню, а не крик

У це народне вишивання.

 

Нам треба вишити рушник,

Де кожна ниточка квітчаста,

Щоб кожен з нас до правди звик,

Повірив, що зустріне щастя.

 

Щоб розбрат вже навіки зник,

Загоїлись минулі рани –

Нехай простелиться рушник

На вулиці і всі майдани.

 

Хай кожен ниточку вплете,

Не поспішаючи, поволі,

В це вишивання золоте,

Як в день новий своєї долі.

 

Хай здоров'я ніколи не зраджує Вам
Будьте завжди такі ніжні, милі, любі!
Хай Вам радість і щастя, й любов
Вишиваним цвіте рушником.

 

Український рушник –

З ним в дорогу рушай.

Український рушник –

Це найкраща з прикрaс.

 

Український рушник,

Як вкраїнська душа –

Хай вітає усіх,

Хай згуртовує нас.

 

 

docx
Додано
30 жовтня 2018
Переглядів
1066
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку