Позакласний захід "Мені сорочку мама вишивала"

« МЕНІ СОРОЧКУ МАМА ВИШИВАЛА!»

Мета:

 -збереження споконвічних традицій українського народу,  їх популярізації серед молоді та населення держави;

 -розширювати уявлення про українську вишиванку, її значимість, особливості колориту та символіку;

 - виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу.

Вед.             Добрий день!

                    В добрий час дозвольте

                    Свято розпочати.

        Сьогодні  свято – День вишиванки. В цей день усі бажаючі вбираються у національні сорочки.

       Одягли сьогодні вишиванки і ми: діти і працівники нашої школи.

Учні: 1. Вишиванка - символ Батьківщини,

              Дзеркало народної душі,

              Не для когось, не для забаганки,

              А для себе ти її носи.

         2. Я  сорочку-вишиванку

             Білу одягну,

             Синю стрічечку у коси

             Собі заплету.

         3. Вишита сорочечка

             Аж до поясочка.

             А хто її вишивав?

             України дочка.

        4.  Вишивала  її мама власними  руками

             Гаптувала залюбки всіма кольорами.

            А на свято як наділа –

            Душа пісні захотіла.

Пісня «Моя сорочка вишиванка»

(https://tsn.ua/ukrayina/den-vishivanki-dobirka-pisen-ukrayinskoyu-movoy

Вед.   Вишита сорочка – це традиційний народний одяг українців.

Споконвіку українські жінки та чоловіки шанували  її. Бо вірили, що вишита сорочка захищає людину від усього злого.

       Вишивали сорочки переважно матері, щоб їхні діти завжди були, немов польові квіточки – гарні та веселі.

Учень:  Мама вишила мені

               Квітами сорочку.

               Квіти гарні, весняні

               На вдягай, синочку.

               В нитці сонце золоте,

               Пелюстки багряні.

               Ласка мамина цвіте

               В тому вишиванні.

               Вишиваночку візьму,

               Швидко одягнуся.

              Підійду і обніму

              Я свою матусю.

Пісня  «А сорочка мамина» (у виконанні дітей і дорослих).

Вед.  Українські сорочки традиційно оздоблювали вишивкою, мережкою. Особливо густо прикрашалися рукави, комір, поділ сорочки, бо вважалося, що сорочка краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили.

       Збираючись у далекі краї, покидаючи рідну домівку брали і беруть із собою сорочку, як оберіг.

       Послухайте про це пісню  А. Малишка «Два кольори».

 Вед.   Завжди славилися по всьому світу українські дівчата: чепурні, роботящі, добрі, веселі. Подивіться, які гарні у нас дівчатка! А які у них вишиванки!

      Та хіба тільки сорочка прикрашає дівчаток?.. Як надінуть вони нову спідничку, барвистий віночок із гарними яскравими стрічками, так і заграє на їхніх личках усмішка,  що й очей не відведеш!!!

      Недарма, на всіх конкурсах краси є вихід у національних костюмах.

      То ж пропонуємо і вам розглянути одяг наших дівчаток.

Дівчинка. Гоп, скок, веселенько!

                  Гарна донька я у неньки.

                  Мене ненечка пестує,

                  Та смачненьким все годує.

                  Я ж матусю поважаю,

                  І слухняна виростаю

                  Як та кізонька стрибаю,

                  І матусю звеселяю.

Вихід дівчат у національних костюмах «Я - україночка»

Учні: 1. Хоч ми всі іще маленькі,

               Ми вже добре знаєм.

               Що зовемось – українці

               Й українських предків маєм.

           2. Тато, мама, брат, сестричка

               І всі інші члени роду –

               Всі належать до одного

               Українського народу.

Вед.  Як не можна уявити Україну без пісні й танцю, так не можна уявити її без вишиванки, без рушника та без усього, що створено руками наших мам і бабусь, татусів та дідусів.

    Сім’я, мов сонечко, зігріває людину. Тому так важливо, щоб у родині панували любов  та злагода, повага до всіх її членів.

А діти в українських сім’ях – найдорожчі. Вони для батьків – їхні маленькі сонечка.

Пісня «Мамине сонечко».

До зали заходить Котигорошко.

Котигорошко: Я казковий богатир.

                           Мене знає птах і звір.

                           Котигорошком називають,

                           Бо навкруг всі добре знають:

                           Я з горошини вродився,

                           На зріст малим залишився.

                           Але добру силу маю

                          Людям всім допомагаю.

Вед. Доброго дня, Котигорошко. Ми раді, що ти завітав до нашої школи на свято вишитої сорочки. Поглянь, наші дівчатка гарні, як калина в лузі, а хлопчики, ну як справжні козаки.

Котигорошко: Діти, а ви знаєте, хто такі козаки?

Хлопці: 1. Козак – це чесна, смілива людина.

                   І найдорожче йому – Батьківщина.

                2. Козак – усім народам друг

                    І лицарський у нього дух.

                3. Козак – завжди борець за волю,

                    І за народу добру волю.

                4. А ми щоб козаками стати,

                    Вчимося у садочку танцювати.

                5. Гей, веселая музика

                    Жартівлива й жвава.

                     Затанцюєм у танку,

                     Щоб земля дрижала.

Український танок.

Котигорошко: Ой, як гарно, танець – не робота.

                           А хто не вміє  - той срамота.

                           Я ще смішинок безліч знаю.

            Ось послухайте мій віршик-смішинку,

            І відпочиньте хвилинку.

                         Думали, що порося біля хати сіло.

                        А впізнали Петруся, як помили милом.

Вед. Наші діти теж люблять жартувати. (Гуморески)

Вед. Наші хлопчики й дівчатка

        Залюбки жартують.

        І на сміх вони завзяті,

        Та щей  в ігри вміють грати.

Народна хороводна гра «Жовті чобіточки».

Котигорошко:  А ось які ігри підготував вам я.

 Українські козаки завжди були вправними вершниками. А подивимося, як ваші хлопчики вміють стрибати. Але на конях, а на м’ячах.

Естафета для хлопців «Швидкий кінь»

Котигорошко: А дівчата завжди чекали козаків і частували їх смачними стравами. Які з ваших дівчаток будуть господині, ми зараз перевіримо.

Гра для дівчат «Звари борщ і компот»

Котигорошко: Любі мої діти

                         Всі ви справжні козачата.

                         І сміливі, і кмітливі,

                         Відчайдушні, не ліниві.

                         Добра підростає зміна,

                         Вірні діти України.

Учень: Усі ми тут – одна родина.

               І наша мати – Батьківщина.

               Ми пам’ятаємо Шевченка

               І добру славу козаченьків.

               Бо кожен з нас землі дитина,

               Що зветься гордо – Україна!

Вед. Україна… Це наша Батьківщина. З нею пов’язані сподівання і наша доля. Вона наша друга матуся, рідна і єдина.

Учні: 1. Рідна моя Україно,

              Земле люба і єдина.

              Тут Тарасові стежки,

              Солов’їнії пісні.

         4. Тут калина і верба.

             Тут і радість, і журба.

              Ніжне материнське слово

              І така чудова мова.

         5. Україно рідна!

             Україно – мати!

             Ми про тебе пісню

             Будемо співати.

Пісня «Рідний край».

Котигорошко:  А мені вже час рушати.

                            Хочу всім вам побажати:

                            Щоб хлопчики-козаки

                            Були міцні, як дубки.

                            А дівчата-ластівки –

                            Як червоні ягідки.

                            Щоб звичаї пам’ятали,

                          Й українське шанували.   Виходить.

Вед. У кожного народу є святині.

         Святині є і в рідній Україні:

         Батьківська хата, материнська пісня.

         Рушник на образах пречистих.

         Дівочий віночок, червона калина,

         Сорочка-вишиванка – теж наша святиня.

         Вони наша спадщина, наш оберіг.

         Вони наша гордість на весь білий світ.