Позакласний захід "Музика природи"

МУЗИКА ПРИРОДИ

УРОК – СВЯТО З ЕЛЕМЕНТАМИ ВИСТУПУ АГІТБРИГАДИ

 

О Боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним – словом Україна.

М. Петрів

Мета: підсумувати роботу, яка проводилася, щодо формування спостереження за живою природою; учити дітей бачити красу навколишнього світу; розвивати вміння виражати свої думки  про красу природи, вміти оцінювати, порівнювати, аналізувати, висловлювати судження; формувати навички виразного читання, найкращі людські риси, бажання жити серед краси і творити добро; виховувати любов до природи і бережливе ставлення до неї через уміння бачити красу.

Обладнання: серія малюнків на тему природи, запис «Музика лісу»; мультимедійне обладнання.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

Учитель:  Йдемо ми в гості до природи.

  А є в ній різна дивина:

  У небі – зорі, в річці – води,

  У полі – квіточка ясна.

  Узимку є сніжинка,

  А літо дощик принесе,

  Метелик є, пташинка.

  Таке цікаве все!

Друзі, сьогодні ми поведемо розмову про те величне, чарівне, прекрасне, маленькою частиною якого є ми самі: про неповторний світ природи.

(Демонстрація слайдів під музичний супровід)

1-й учень Туман над річкою розлився,
Понад лугами вдаль поплив.
Зірками вечір засвітився,
І таємничий світ ожив.
Чарівна ніч шепоче казку,
А сонце розвидняє день,
Дарує нам тепло та ласку
І тисячі нових пісень.
Пелюстки розкривають квіти
І соловейко п’є росу.
Учитель Ми серед цього дива, діти,
Учімось бачити красу.

2-й учень Краса природи — справжнє диво!
Все неповторне і живе.
Де не поглянь, скрізь так красиво:
По небу сонечко пливе,
Навколо височіють гори,
Між горами дзюрчить вода,
А ліс зелений, наче море,
І всюди казка вигляда.

Що в світі ти така одна

На сцені розміщено: імітований мішаний ліс; імітована річка; імітований мурашник.

5-й учень. О земле рідна! Боляче душі

За ту збіднілу фауну і флору,

І сором за душевних тих сліпців,

Що нівечать безцінну твою вроду.

6-й учень. Сліпців, котрі не втямили азів,

Що справжнє щастя — в килимах із квітів,

У сріблі рос, у золоті хлібів,

У кришталях оцих джерелець світлих.

7-й учень. Все на землі, все треба берегти –

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті, ти його частинка.

8-й учень. Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

9-й учень. Ми вас вітаємо радісно і щиро,

Ми вам даруємо повітря свіжого ковток.

Ми вам бажаємо - щастя й миру,

І хай природа усміхнеться вам кожен крок.

10-й учень. Всім! Хто природу оберігає!

11-й учень. Всім! Хто її шанує і поважає!

12-й учень. Ми — юні охоронці природи. Шлемо вітання своє.

Диктор. На сцені вам вірші розкажем,

І казку нашу всім покажем,

Бо зараз головне питання

Екологічне виховання.

Сприяти здійсненню мети –

Планету Землю зберегти!

Не за горами високими,

Не за ланами широкими,

А в Одеському царстві

Дивовижному Овідіопольському «государстві»,

Там, де річечка  тече,

Село Молодіжнеє є.

І сталося там, погляньте ось що

Кажуть люди тутешні, це дійсно було.

На сцені з’являється дівчинка Природа у зеленому платті та віночку

Природа. Жила спокійно я у своїм царстві,

Усе навколо так цвіло, манило.

Раділа сонцю, щебетанню птахів,

І кожен день давав все нові сили.

Була веселою я у житті своєму.

І з кожним днем добрішою ставала

Я щедро дарувала всім дарунки,

Всю свою душу людям віддавала.

Та десь щось загуло, загуркотіло,

І хтось порушив мирне існування

Заметушились птахи, звірі, квіти:

Чи доживемо ми ще до світання?

Живуть вони, але життя згасає

Благаю люди, нас ви захистіть.

Бо ми всі гинем, чуєте, ми гинем!

Чому? За що? Хоч ви мені скажіть.

На сцену виходять чортики.

Чорт 1. Ну, друзі мої, розкажіть, похваліться, яку підлість хто з вас зробив за минулий місяць?

Чорт 2. Я в нашому лісі зруйнував мурашник, зламав молоденьке деревце й прогнав із кущів зайця!

Чорт 3. А я в нашу річку цілий мішок сміття викинув!

Чорт 1. Добру підлість ти придумав, нехай тепер річка брудною буде! А я увімкнув у своєму "Запорожцеві" двигуна і цілу годину повітря забруднював. Нехай тепер дихають!

Чорт 2. І ти гарну підлість людям зробив.

Чорт 1. Всі ви, друзі мої, добре потрудились, багато шкоди природі-матінці зробили, екологію попсували. А тепер ходімо подивимось на наслідки роботи.

Ідуть зі сцени. Сценка про безпорядки на природі.

Браконьєр. Ну, а це що за природа?

Серед лісу, серед льоду?

Зима ще не встигла піти –

А вони взялися цвісти.

Квітів я нарву в пакети,

Дома пороблю букети,

Віднесу їх на базар

І отримаю навар!

Принесуть ці квіточки

Грошенят мені таки.

Ой, розумний я купець,

Ой, хлопчина молодець!

Ану, квіточко маленька,

Йди мені до рук швиденько!

Не вагайся, йди хутчіш

У пакет великий мій.

Природа. Постривай лишень, чекай!

Жодну квітку не чіпай!

Як посмів, тебе питаю,

Рвати цвіт, що розцвітає?

Не для тебе тут у лісі

Квітнуть проліски взялися.

Та яке ж ти право маєш,

Що красу таку зриваєш?

Я – Природи Королева,

Родом з лісу царя Лева.

І тварину, і людину

Покараю за провину.

Щоб надалі ти не смів

Нищити красу лісів.

Браконьєр. Ти прости мене,Богине,

Я від нині неупинно

Берегтиму пильно ліс,

Щоб він квітами заріс.

І допоки жити буду,

Берегтиму квіти всюди.

Природа з Браконьєром йдуть зі сцени. На сцені з’являються два хлопчика, які між собою розмовляють.

Василь: Петро, ти глянь яке містечко.

Петро: Ну що ж зупинимося тут. Ти глянь, а он і річка, і джерело, і дуб. Багаття розведемо ми тут. ( починає розбирати речі).

Василь: Не тут, під дубом.

Петро: Ну добре, хай, твоя взяла, я тут зірву траву, а ти швиденько по дрова.

Василь: Ні, я нікуди не піду. (потягується).

Петро: Чому?

Василь: А дуб навіщо. Ти з нього гілочки зломи, а я до джерела.

Петро: Добре, йди, водички принеси. А я багаття розкладу.

Розбирає речі, розкладує багаття.

Василь: А ось мурашки, що прийшли вже на обід?

Петро: Василь, задай їм жару, передай від нас привіт.

Василь знищує мурашник

Петро: Ну що, на обід довго ще чекати?

Василь: Готово, йди сюди, пора вже трапезу почати.

Хлопці відпочивають на природі, але розпочинається дощ й хлопці тікають. На сцену виходить Природа

Природа: Боже! Подивіться, що після себе залишили Петро і Василь. Їм, мабуть невідомо...

Що папір, який забули хлопці, буде знаходитися в природі 2 роки.

А забута ними консервна банка буде знаходитись в природі понад 90 років.

Поліетиленовий пакет знаходиться в природі 200 років.

Скло може пролежати в землі 1000 років, і може спричинити пожежу.

А зламані гілки дерев залишили без даху сотні тисяч корисних комах.

Зруйнований мурашник був домівкою для 1000000 комах, які за день можуть знищіти від 70 до 100 тисяч шкідників.

Природа: Та невже я могла подумати, що колись ця квітуча галявина перетвориться на смітник? І є ж такі байдужі люди! Що із Землею далі буде? Що ми залишимо онукам, Якщо сидіти, склавши руки? Ми їх позбавимо краси...

Природа плаче й тікає зі сцени. Чорти з’являються на сцені.

Чорт 3. Ой, що це?

Чорт 1. Це люди відпочивали на природі.

Чорт 2. Боже, та невже це люди? Нехай я, чорт, підлість природі - лісу зробив, а їхня ж підлість набагато підліша!

Чорти ідуть зі сцени. Сценка про забруднену річку. Виходить дід з вудкою.

Дід. От клята баба вередує.

Мабуть, до смерті замордує,

Кричить весь день без відпочинку:

«Іди злови мені рибинку».

Дід закидає вудку.

Вчора я рибалив тут.

Диктор.  Щойно кинув перший раз –

Зразу клюнув - керогаз…

Кинув вдруге – мов вугра,

Витяг дужку од відра!

Далі – більше! Що не кину,

То й тягну якусь «рибину»:

То від ліжка гнуту ніжку,

То діряву ржаву діжку,

То каструлю, то тазок,

То поламаний візок.

Тече вода каламутна.

Ну що ж, до вечора сидіти

Тут доведеться, щоб зловити.

Дід.  О, щось клює, мабуть, попалась.

Тягну хутчіш, щоб не зірвалась.

Диви, та рибка не проста,

Це, мабуть, рибка золота,

Колись я про таку читав,

Як книгу Пушкіна гортав,

Але якась вона худенька,

Луска облізла і млявенька,

Що трапилось, скажи, дитино?

Ти ж геть не схожа на рибину.

Рибка. Дідуню, горе мені в річці:

Я задихаюсь у водиці.

Заводи й фабрики відходи

Зливають в річки сині води,

А люди все сміття скидають.

І нема тому спочинку, і краю не має.

Задихаюсь від бензину,

Масла, бруду, хоч умри,

Як почнуть свої машини

Мити в річці шофери.

Дід. Ой, біднесенька рибка! Давай я віднесу тебе до свого ставка, там ще вода не така забруднена.

Дід з рибкою йдуть. На сцені з’являються Водяний і жабенята.

Водяний. А моє болото? Ви бачили, що люди з нього зробили? Колись там цвіли білі лілеї, а тепер - консервні бляшанки плавають.

Співає.

Я водяний, я водяний –

Погляньте, став уже який!

Життя моє жестянка.

Куди не глянь - поганка.

Ох, де тая краса (двічі)

Болота?

Пропала до життя охота.

Природа. Якби краса душі людини

Могла природи досягти,

Тоді б ніколи ми не знали

Ні сліз, ні горя, ні біди.

Водяник. Так, так. Ще донедавна люди культурно виїжджали відпочивати на природу... А тепер вони не виїжджають, а конкретно «наїжджають» на природу, завдають їй великої шкоди.

- Те місце, де було вогнище, не родить 20 років.

- Якщо в лісі горить вогнище, то навколо 150 м. птахи кидають свої гнізда.

- Щотижня ми втрачаємо назавжди 1 вид рослин.

- З великою швидкістю зникають під сокирою людини ліси - «легені планети».

- Кожного року зникає мала річка.

- Кожне десятиріччя підвищується радіоактивний фон майже вдвічі.

- Постійно з'являються нові невиліковні хвороби.

Пісня жабенят

Колись на березі ріки

Так гарно спочивалось,

І плавали ми залюбки,

Плескались і сміялись.

А зараз спробуй, увійди

У води у Дніпрові -

Виходим ми із хвиль ріки

Всі різнокольорові:

Раз, два, три, чотири,

Три, чотири, раз, два,

Ква-, ква-

Врятуйте, люди, від біди

Нас, жабенят нещасних,

Ми хочем чистої води,

Купатись хочем часто,

Пірнемо весело сюди

У води кришталеві,

Так хочем знову бути ми

Як жаби всі, зелені!

Тікають зі сцени, побачивши чортів, що з’явились.

Чорт 2. Гляньте на цих жаб! Що це з ними? Чому вони різнокольорові?

Чорт 1. Так у нашу ж річку викидають свої відходи всі прилеглі заводи і фабрики.

Чорт 3. Нам у школі розповідали, що підприємства України скидають в річки та озера приблизно 50 млн. тонн отруйних речовин!

Чорт 1. А щогодини в світі 1000 чоловік помирає від отруєння водою!

Чорт 2. Лише 5 грамів нафтопродуктів затягують плівкою 50 м. водної поверхні, спричиняючи кисневе голодування й отруєння водних організмів, призводить до загибелі риби й мальків.

Чорт 3. Ой-ой-ой! А я своєю підлістю хвалився, а люди виявляється, знищують цілі ріки! Оце справжня підлість!

Чорт 1. Невже й моя підлість виявиться нікчемною перед підлістю людей?

Чорт 2. Та веди вже, показуй, що ти там натворив!

Чорт 3. А он дивіться, люди журяться. Невже через тебе?

Жінки, які у марлевих пов'язках відмахуються від диму. Дим іде з вихлопних труб машин… Жінки з’являються на сцені, співають.

Ой, скажіть ви мені,

Ну, чому так буває,

Що в повітрі всі дні

Якийсь запах витає.

Може знов комбінат

Кинув щось у повітря.

Будуть нас завірять

Все в нас в нормі, повірте!

Приспів:

Нема чим дихать,

Знову скрізь пахне газом,

Хочу противогаза

Я купить, повір

Чисте повітря -

Ти тепер тільки мрія,

Не доходиш до нас

Із синіх гір.

Жінка 1. Ой, чого це чорти такі засмучені?

Жінка 2. А замучені які (гладять їх). Та що це з вами?

Жінка 1. Чи ви не з пекла вилізли?

Чорт 1. Люди добрі! Та в пеклі ж повітря краще, ніж у вас!

Жінка 1. І чого? Повітря як повітря! А он у місті тільки один завод викидає в атмосферу за рік: тони сажі, марганцю, фтористі сполуки, бензин, пил цементу, оксид кальцію, нікель, оксид міді, свинець…

Чорт 1. Ой-ой-ой, і це все ми вдихаємо?!

Жінка 2. Та хіба тільки це?

Чорт 2. І що ж, люди нічого не роблять, щоб хоч трохи покращити екологію?

Жінка 1. Та чого ж, дещо роблять. Ось распіратори нам пропонують, пляжі закривають, купатися не дозволяють…

Чорт 3. Ох, лихо, що ж далі з планетою буде?

Жінка 2. Та що ж буде! Уже зараз різко знизилась протяжність життя. Тільки 63 роки в середньому живе українець. Ми у світі 32 місце займаємо! А в Європі 1….

Жінка 1. А що ж, як лише транспорт виділяє в атмосферу 40% оксиду вуглецю, 46% вуглеводню, 36% оксиду азоту.

Жінка 2. Ось так, дорогі чорти!

Чорти злякано відступають.

Жінка 1. Люди милі, де ж та річка,

Що судна ходили?

Де ж та рибка подівалась,

Чи переловили?

Де поділись зелен-сади?

Чом не зацвітають,

Чом яблуні там не родять,

А лиш помирають?

Жінка 2. А поля які були!

Пшениці родила!

А городини якої!

Нема того нині.

Чи то сонце так не світить,

Чи мороз лютує?

І ми, мабуть, і природа з нами деградує.

Забігає захекана бабця, з автобуса йде додому. Її зустрічає дід.

Бабця. Здоровенькі будьте, люди!

Оце з Одеси їду я.

Скільки ж всього надивилась!..

Розкажу я діду.

Ох, культура, скрізь удобства.

Що то город, люди.

Тут того не буде.

Дід. Що верзеш ти?

В чому ж є різниця?

Кафе своє ми маємо,

Є у нас крамниця.

А в котеджах, на горі,

Суцільна цивілізація:

Вода в хаті, у дворі,

І є каналізація.

І тече усе ото

По ярочку в річку,

Терпить погань всю в собі

Річкова водичка.

Бабця. Що ти, діду! Там машина

Сміття забирає.

А у нас перед хатами дехто викидає

Банки, склянки та ганчір'я літає усюди.

Ні, старий, мабуть, порядку тут таки не буде.

Пісня «Вода у нас забруднена...», мелодія «Земля в ілюмінаторі».

Вода у нас забруднена, (2 рази)

Повітря чистого давно нема.

І тужим за загубленим, (2 рази)

За всім тим, що природа нам дала.

Приспів:

І сниться нам не «Фанта» й «Кока-кола»,

Від них на нас усіх чека біда.

А сниться нам земля в цвіту довкола,

І чистая джерельная вода.

Чорт 1. Так оце таке твориться на їхній Землі?

Чорт 2. А ми ще й підлість хотіли природі зробити. Та її ж пожаліти треба! Берегти!

Чорт 3. Може хоч ми, чорти, допоможемо планеті, а ви ж схаменіться, люди! Це ж ваш дім. Вам у ньому жити!

Що ж це сталося з вами, люди?

Якщо так, то нічого не буде!

Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць.

Ані квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей, хоч тепер вже повірте

Зупинімось – останній є шанс,

Оглянімось – благаємо вас.

Чорт 1. Все задумано мудро в природі

Жити всьому у мирі і згоді.

Річка хай куди хоче тече,

Пташеняті підставим плече.

Як зрубаємо дерево – вмить

Поспішаймо хоч два посадить.

Як асфальт – то не через калину,

Джерельце хай не знає зупину.

Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку.

Як розоримо світ оцей вщерть,

Вирок нам без війни буде – смерть.

Чорт 2. Природо рідна, всі ми твої діти,

Про тебе дбати мусимо весь час,

Щоб все жило, щоб все цвіло довкола

Й не соромно тобі було за нас.

Природо! Ти – наш другий дім,

Колиско мила, берегине славна.

Щоб нам у ньому затишно було,

Зусиль прикласти треба нам немало.

Весна іде, і нас вона зове

Світанки сині в поле зустрічати.

Та правило святе повинні знати ми:

Що треба все садить, а не ламати.

Коли зустрінеш ти комашку десь –

Ступай легенько, щоб її не затоптати.

Чорт 3. Якщо ж не ми, то хто ж у цім житті

Малих істот цих буде захищати?

Калину посади ти під вікном своїм,

До неї птахи будуть прилітати.

Повір, мій друже, з вдячністю вони

Для тебе будуть весело співати.

Зупинімось, останній є шанс,

Ця планета не тільки для нас.

Учитель.  Природа Землі не тільки красива, але й дуже вразлива та тендітна. Ставитись до природи треба дуже бережно. Бо деякі види комах і тварин можуть зникнути назавжди.

Не вірте, на Землі чудес не сім!

Багато їх, вони доступні всім.

До них ми звикли, ми їх добре знаєм

І дивуватись просто забуваєм.

Розглянь уважно квітки пелюстки

Чи жовтнем розмальовані листки.

Хіба не диво – райдуга над полем?

А ця велична синь небес навколо?

Хіба не диво – волохатий джміль,

Квітучий, кучерявий, пишний хміль,

Роса срібляста на зеленім листі

І немовля, усміхнене в колисці?

Це все дива – великі і малі.

І сам ти, диво, бо краса землі –

Це пісня, що ніколи не змовкає,

Тебе бентежить, вабить, надихає.

Хоч іноді, хоч раз в житті

На самоті з природою залишся,

І подивуйся ніжній чистоті

Того зеленого затишшя.

Прислухайся, як трави шелестять,

Як розмовляють і дерева, й квіти…

Які предивні дні стоять!

І пташка, і метелик, і людина

Сплелися у вінок. Ім’я йому – життя.

Одна у них Земля, одна родина,

І вічність в них одна, і небуття.