Позакласний захід "Романтична п'ятниця"

Комунальний заклад

«Розсошенська гімназія Щербанівської сільської ради

Полтавського району Полтавської області»

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД

ДЛЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

«РОМАНТИЧНА П’ЯТНИЦЯ»

     

 

Підготувала:

Моргун Ольга Іванівна,                                                                                                                     вчитель зарубіжної літератури

КЗ «Розсошенська гімназія 

Щербанівської сільської ради

Полтавського району

Полтавської області»                                                             спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розсошенці - 2020

Позакласний захід «РОМАНТИЧНА П’ЯТНИЦЯ»

Мета: ознайомити учнів з кращими зразками світової інтимної лірики, залучити старшокласників до активного читання поетичних творів; виховувати культуру почуттів.

Обладнання: презентація

Музика 1. Морріконе.

Учитель. Морозними зимовими вечорами, коли плачуть небеса і зорі падають на сонні дерева, далекими стежками серед незвіданих світів блукає кохання. Неосяжна й незбагненна пісня – кохання… Як знайти його, як догукатись серед невідомих шляхів? А може бути, що так і полине від тебе, не торкнеться твого серця, заблукає десь там у далеких світах, не залишить навіть споминів, лише гіркі сподівання (Л.Сич).

1. Любов — не кара, але і не гра.

Вона не квітка, що зів’яне живо.

Любов — це дар. І Бог сам вибира,

Хто заслужив оце спізнати диво.

2. Любовь искали и не находили…

Любовь теряли и не берегли…

«Любви не существует», — люди говорили,

А сами умирали от любви!

Учитель. Любов – хвилююча тема світової літератури. Візьміть в руки збірку поезій про кохання та почитайте її. Вільям Шекспір, Анна Ахматова, Франческо Петрарка, Олександр Пушкін, Райнер Марія Рільке, Борис Пастернак, Поль Верлен – перелічити всіх неможливо та і не варто, але всі вони допомагають нам усвідомити, що кохання – велике, чисте, прекрасне почуття.

Давньогрецька міфологія розповідає про Купідона – маленького хлопчика-пустуна з пов’язкою на очах, який стріляв із лука в молодих людей, не цілячись. І той, у кого влучила його стріла, відчував запал жагучого нестримного кохання.  

Любов, наслана Купідоном, сліпа. Закохані по-іншому бачать світ, по-іншому сприймають дійсність, живуть у іншому світі.

То чи правда, що кохання робить закоханих незрячими і нерозумними? Щоб з’ясувати це, відкриємо збірки віршів поетів різних часів та нашого неспокійного сьогодення і з’ясуємо, яке воно  – кохання, які прояви має.

1. Коли в серці чоловіка зароджується прекрасне почуття до жінки, він обдаровує її найщирішими компліментами, найтеплішими ліричними рядками. Як у Шекспіра, пам’ятаєте?

Він. Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного, коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди, —

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

2. Жіноче серце без кохання битися і жити не може. І так важливо знайти своє кохання – єдине, щасливе, вірне і зберегти його.

Вона. Знайди мене у натовпі людському,

Знайди мене у ночі на краю.

Тобі віддам не віддані нікому

Тепло і ніжність, і любов свою.

Знайди мене, як дощ знаходить квіти,

Неждано і негаданно прийди.

Ти мені снишся. Я тобою дишу.

Знайди мене! Знайди мене! Знайди!

Знайди мене в передосінній тиші,

На роздоріжжі радості й біди,

Знайди мене, щоб більше не губити,

Коханий мій, знайди мене, знайди!

Знайди мене в передосінній тиші —

На роздоріжжі радості й біди.

Ти мені снишся. Я тобою дишу.

Омріяний, знайди мене! Знайди!

КОХАННЯ ТРАГІЧНЕ

Музика 2. Андре Рьє. «Ромео і Джульєтта».

Учитель. Кохання приходить раптово, як у «Майстері і Маргариті»: «Любовь выскочила перед нами, как из-под земли выскакивает убийца в переулке, и поразила нас сразу обоих! Так поражает молния, так поражает финский нож!….»

Терези почуттів раптом виходять з рівноваги і починають швидко коливатися в очікуванні незвіданого, коли у калюжах повсякденного життя відбиваються промені невловимої радості, коли душа спалахує барвистими іскрами мрій і лине у світ Ромео і Джульєтти.

Romeo: It is may lady. O, it is my love.

O, that she knew she were. –

She speaks, yet she says nothing: what of that?

Her speaks lye discourses, I will answer it. –

I am too bold; t’is not to me she speaks.

She, how she leans her cheer upon her hand.

O, if I were a glove upon that hand.

That I might tough her ehhek.

Juliet: Ah, me.

Romeo: O, speak again, bright angel!

Juliet: O, Romeo, Romeo. Wherefore art thou Romeo?

 Or, if I’ll no longer be a Capulet.

Romeo: Shell I hear more, or shall I speak atthis?

Juliet: T’is but thy name that is my enemy: —

O, be some other name.

What’s in a name. That which we call a rose

By any other name would smeet;

Romeo, doff thy name;

And for that name, which is not part of thee, gake all myself.

-Твір В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» - приклад трагічного кохання.

-Який фінал цього твору?

-Чому такий трагічний фінал ? Найбільше вражає, сколихує душу саме трагічне, а не комічне.

-Як ви вважаєте, хто винен у тому, що загинули головні герої?

-Хто мав щось зробити для того, щоб герої  залишилися живими?

КОХАННЯ ЖЕРТОВНЕ

Музика 3. Раймонд Паулс.

Олександр Блок і Єлизавета Кузьміна-Караваєва

1.Росію початку ХХ століття трясло від бурь, революцій, воєн, вона тонула у крові, кругом страждання, смерть…

2.Для Олександра Олександровича Блока ці події стали символом стихійного, безладного життя, сприяли змінам у його творчості

1.Прекрасну Даму змінили образи заметілі, бездомності, тривожності.

2. Петербург. Лютий 1908 року. Саме цієї зими в його життя тихо увійшла вона – Ліза Піленко - Кузьміна-Караваєва.

1.Це пізніше про неї говоритимуть як про поетесу, художницю, світську монахиню матір Марію, яка присвятить себе всім нужденним і страждущим, у роки Другої світової війни загине у концтаборі Равенсбрюк. Але це пізніше…

Караваєва. Мені виповнилося 15. Я доросла, але ніяк не збагну, у чому сенс мого життя. Гине стара Росія, і ніхто не може уявити, що буде далі. Що робити, як жити? Для чого жити? Годинами блукаю містом, не находячи собі місця. Хочу втікати із Петербурга, який помирає від відсутності справжності, достеменності. Відчуваю тугу не в очікуванні світанку, а від переконання, що ніякого світанку ніколи не буде!

Одного вечора я випадково опинилась на вечорі поезії, де виступав Олександр Блок. Мене вразили його вірші, їх  смуток, безнадія, рудий туман, міська задуха, від яких нікуди не дітися, вони переслідують мене скрізь. Прочитавши його збірку, я вирішила піти до нього. Але поета вдома не було. Я пішла знову і знову, нарешті зустріч відбулася. На той час йому було 28 років, він одружений з Любою Мендєлєєвою. Ми говорили довго, нас об’єднували протиріччя епохи, історія, література. Блок уважний, все розуміє, зовсім не повчає. І я бачу, що у цієї великої людини ще більша туга, невдоволеність життям, світом, чим у мене.  Я залишила частину своєї душі там, з ним. Чи була закохана? В той час кожна дівчина була в нього закохана… Для мене він був символом Росії.

А через тиждень я отримала листа від нього з віршем «Когда вы стоите на моем пути».

Когда вы стоите на моём пути,
Такая живая, такая красивая,
Но такая измученная,
Говорите все о печальном,
Думаете о смерти,
Никого не любите
И презираете свою красоту -
Что же? Разве я обижу вас?
О, нет! Ведь я не насильник,
Не обманщик и не гордец,
Хотя много знаю,
Слишком много думаю с детства
И слишком занят собой.
Ведь я - сочинитель,
Человек, называющий все по имени,
Отнимающий аромат у живого цветка.

Сколько ни говорите о печальном,
Сколько ни размышляйте о концах и началах,
Все же, я смею думать,
Что вам только пятнадцать лет.
И потому я хотел бы,
Чтобы вы влюбились в простого человека,
Который любит землю и небо
Больше, чем рифмованные и нерифмованные речи о земле и о небе.

Право, я буду рад за вас,
Так как - только влюбленный
Имеет право на звание человека.

1.Стосунки Поета і Лізи були складними, неоднозначними. Вони довго переписувалися.

2. Згодом вона прославилася як поетеса, вийшла заміж, стала Скобцовою, емігрувала до Парижу, де разом з іншими емігрантами боролась за виживання, поховала молодшу доньку… Багато довелось пережити…

1. Але Єлизавета Юріївна завжди вірила, що кожна людина варта співчуття, особливо та, яка опинилась у скруті, що у кожного своя доля, і треба прийняти її такою, яка вона є. Кожному дається кохання, дружба, і за те, щоб вони були у житті, потрібно боротися.

2.Єлизавета Юріївна прийняла постриг у православному храмі і в честь преподобної Марії Єгипетської її назвали Мати Марія. Вона організувала притулок для бідних, створила рух «Православна справа», який допомагав емігрантам вижити, знайти опору на чужині. Під час Другої світової війни була активною учасницею руху Опору, рятувала єврейських дітей.

1. 8 лютого 1943 року гестапівці арештували її сина Юру, а 9 лютого і матір Марію, котру відправили у концтабір Равенсбрюк. 6 лютого 1944 року Юрий Скобцов загинув у таборі Дора («філіал» Бухенвальду), а через два місяці загинула в газовій камері і мати Марія.

2. 16 січня 2004 года мати Марія була канонізована Константинопольским патріархатом как преподобна мучениця.

Учитель. Ось вона – жіноча жертовність, найвищий прояв людської любові.

Якби Блок дожив до того часу, він би пишався знайомством із цією легендарною жінкою.

КОХАННЯ РЯТІВНЕ

Музика 4. «Я московський озорной гуляка».

Сергій Єсенін і Августа Міклашевська.

1.Доля цього російського селянського поета трагічна. Свої перші вірші написав у 8 років. У юності захоплювався кулачними боями. У роки першої світової війни був призваний на військову службу, служив санітаром у лазареті доньок російського царя – Марії та Анастасії. Незабаром він вже спілкувався з царською сім’єю, виступав на творчих вечорах, присвячував царевнам вірші.

2.Це – Сергій Олександрович Єсенін – красень-блондин з голубими очима. З його ім’ям пов’язані долі талановитих самодостатніх жінок: вродливої актриси Зінаїди Райх, американської балерини Айседори Дункан, онуки Льва Толстого - Софії, Галини Беніславської, яка застрелилася на його могилі на Ваганьковському кладовищі, залишивши передсмертну записку з текстом: «В цій могилі для мене все найдорожче…»

1.У серпні 1923 року відбулася зустріч Сергія Єсеніна з актрисою московського театру Августою Міклашевською. На той час його шлюб з Айседорою Дункан вже наближався до розпаду. Єсенін розчарований, роздавлений. Адже він знову став жертвою власних ілюзій, прийнявши захоплення за кохання. Життя закінчилось…

Мне осталась одна забава – пальцы в рот да весёлый свист,

Прокатилась дурная слава, что похабник я и скандалист.

Ах, какая смешная потеря, много в жизни смешных потерь,

Стыдно мне, что я в Бога не верил, страшно мне, что не верю теперь.

Музика 5. Малінін О. «Забава» (із фільму)

2.Богемне життя, бешкетування, пиятика вносять у його життя ноти п’яного надлому і можна лише дивуватись силі морального здоров’я, яка допомогла вирватися почуттям чистим, чуттєвим, високим. Поет голосно заявляє: «Я прощаюсь з хуліганством!»

Это золото осеннее,
Эта прядь волос белесых —
Все явилось, как спасение
Беспокойного повесы.

1.Єсенін прагне змінити своє життя, подорослішати, забути про алкоголь, розваги, бути вірним їй, Августі.

2.Серпень 1923. Сергій і Августа часто гуляли доріжками парку. Він читав їй свої вірші про братів наших менших, про Росію, у якій все більше розчаровувався. Вона уважно слухала, підтримувала, співпереживала. Друзі Єсеніна дивувалися:

-Ех,  ви, Августа, змінити захотіли Єсеніна?

-Навіщо йому змінюватися? Я допомагаю йому бути самим собою…

1.Але, на жаль, його вистачило тільки на 4 місяці… І нехай цей спалах кохання швидко потух, поету вдалося спіймати момент закоханості і увічнити його у віршах.

2.Августа подарувала Єсеніну яскраві переживання, зробивши хоч на якийсь час його «покірним», а він присвятив їй збірку «Любовь хулигана».

Читання вірша «Заметался пожар голубой»

Заметался пожар голубой,
Позабылись родимые дали.
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить.

Был я весь как запущенный сад,
Был на женщин и зелие падкий.
Разонравилось пить и плясать
И терять свою жизнь без оглядки.

Мне бы только смотреть на тебя,
Видеть глаз златокарий омут,
И чтоб, прошлое не любя,
Ты уйти не смогла к другому.

Поступь нежная, легкий стан,
Если б знала ты сердцем упорным,
Как умеет любить хулиган,
Как умеет он быть покорным.

Я б навеки забыл кабаки
И стихи бы писать забросил,
Только б тонкой касаться руки
И волос твоих цветом в осень.

Я б навеки пошел за тобой
Хоть в свои, хоть в чужие дали...
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить.

КОХАННЯ НАТХНЕННЕ

Музика 6. Легран. «Шербуржские зонтики»

Варава Роман. Вірш французькою мовою

Музика 7. Сальвадоре Адамо «Падает снег»

Гійом Аполлінер і Марі Лорансен

1.Бонжур, мадам і месьє.

2.Жьо ву салю! (Вітаємо вас)

1.Франція – унікальна країна, а Париж – одне з найкрасивіших міст світу, центр культури, мистецтва, моди, відоме Ейфелевою вежею, Єлісейськими полями, Ноттердам де Парі, Лувром, Тріумфальною аркою, Монмартром

2.Саме тут на початку ХХ ст. жив, творив, закохувався, розчаровувався і був щасливий Гійом Аполлінер.

1.Саме з Парижем пов’язана історія кохання Гійома Аполлінера і Марі Лорансен.

2.1907 рік. Марі – 22, Гійому – 27.

1.Вона – художниця, учасниця артичного життя Парижа, займається гравюрою, різьбою по дереву, пише ілюстрації, робить декорації.

2.Він – найяскравіший, найскандальніший і найпротирічніший поет і прозаїк ХХ ст., художній критик, відомий дружбою з художниками, ерудит, його виганали із коледжу за заборонені твори, називали великим містифікатором. Звичайно, все це робило фігуру Аполлінера таємничою і привабливою.

1.Вона - маленька, тендітна, одначе було у ній щось дивне, незрозуміле, що вирізняло її з числа інших подруг Аполлінера. Жила вона у невеликій кімнатці разом із матір’ю, весь час проводячи за писанням картин. Коли виходила у світ, всі трималися з нею шанобливо. У цій  молодій жінці була якась природна внутрішня сила, яка допомагала ніжному творінню переборювати всі труднощі.

2.Він - відкритий до спілкування, запальний, неврівноважений тиран, який міг кричати, здійснювати негарні вчинки. Самотній від дитинства, Гійом хотів, щоб на нього просто звернули увагу.

1.Вони познайомились у майстерні Пабло Пікассо на Мормартрі і стали нерозлучними.

2.Їх стосунки тривали протягом п’яти років. Здавалось, роман мав закінчитися шлюбом. Але непорозуміння, сварки, ревнощі Аполлінера призвели до того, що почуття до Марі, яке спочатку здавалося прекрасним, поступово втрачало силу.

1.Лорансен, маючи твердий непокірний характер, часто була незадоволена, і не бажала мовчки терпіти всі причуди коханого.

2.Гійом не раз намагався порвати з нею, але не наважувався. Кожного вечора Аполлінер пішки повертався додому через усе місто, пересікаючи міст Мірабо. Саме з ним пов'язаний один з його найкращих творів «Міст Мірабо», присвячений мадемуазель Лорансен.

Читання вірша «Міст Мірабо»

1.Поет надіявся, що кохання можна повернути.  Але не судилося. Остаточно стосунки зіпсувалися у 1912 році. Гійом Аполлінер назавжди залишив Марі Лорансен. Жінка тяжко переживала розрив з коханим і написала вірш «Заспокійливе».

Не просто печальная

А скорбящая

Не просто скорбящая

А несчастная

Не просто несчастная

А покинутая

Не просто покинутая

А сирая

Не просто сирая

А изгнанная

Не просто изгнанная

А мёртвая

Не просто мёртвая

А забытая

-Як бачимо, у вірші Марі Лорансен кінець кохання порівнюється із смертю і забуттям. Їм обом було тяжко одне без одного, але відроджувати стосунки вони не стали. Гійом Аполлінер говорив, що роки, проведені з Марі Лорансен, були найкращими і найпліднішими у його житті. Ось воно, кохання, яке змушує творити.

ПІДНЕСЕНЕ КОХАННЯ

Музика 8. Френсіс Гойя.

Ліна Костенко і Єжи Пахльовський

-Любов підносить, ошляхетнює людину навіть тоді, коли несе страждання. І це почуття прагне висловлення, дає поштовх до творчості, до самовираження. У поезіях Ліни Костенко кохання – найвища цінність життя.

Ліна Костенко: «Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться — у мене жодних претензій нема до долі — моєї обраниці». Я добре розумію, що «щастя треба — на всякий випадок, сила треба — на цілий вік».

1. Ліна Костенко і Єжи Пахльовський зустрілися в Літературному інституті ім. М. Горького, в Москві. Як звук, як мелодія, як пісня народилося їхнє кохання. Вродливий, талановитий, письменник, моряк. Неможливо було в такого не закохатися!

2. Були дивовижні зустрічі під зорями, сповнені пахощами квітучих садів, були мрії, сподівання... І радість від народження дочки — Оксани, яка тепер знана поетеса, відомий літературознавець, викладач Римського університету.

1. Кажуть, що десь там, у недосяжній для земної істоти небесній височині, є книга людських доль. Та в ній, мабуть, не було поруч імен Ліни і Єжи, тому і розлучилися вони.

2. Люблячі серця залишилися кожен зі своєю батьківщиною: Єжи - з рідною Польщею, а Ліна не уявляла себе без матінки-України.

1. Глибоке почуття, яке народжується і бере в полон ліричну героїню, відчувається у кожному рядку вірша Ліни Костенко:

Ліна Костенко:

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум'ям згорю.

-Чому у вірші відсутні розділові знаки? Відсутні розділові знаки підкреслюють швидкість розгортання подій; почуття поглинає все єство людини, як морська хвиля. У полоні глибокого почуття лірична героїня порушує важливі для себе запитання: що буде з нею, навіщо це кохання, що воно несе: «Чи біля тебе душу відморожу? Чи біля тебе полум'ям згорю?»

-Яку смислову загрузку несуть ці слова? Біль, бо «відморожу», «згорю» — усе це завдасть болю розлуки.

І з'являється новий вірш:

Я дуже тяжко Вами відболіла. Все було як марення, як сон.

Любов підкралась, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень. На білих вікнах змерзли міражі.

І як ми будем, як тепер ми будем?! - такі ще рідні і такі чужі.

Ця казка днів — вона була недовго. Цей світлий сон — пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! — воно лишилось на усе життя.

-Лірична героїня Ліни Костенко здатна любити і залишатися сильною навіть тоді, коли немає сил жити. Ось воно – сильне, як смерть – піднесене кохання!

Учитель. Серед усiх чудес свiту найбiльше чудо - це людина i кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пiзнавши цього

почуття, я думаю, бажаючих би не було.

I якби запропонували вибрати щось одне серед таких цiнностей, як грошi, влада, слава i кохання, щоб ви вибрали? Чому, поясніть.

Хай кохання цвіте буйним цвітом у вашій душі, нехай приносить лише найщасливіші моменти, нехай буде щирим, ніжним, вірним і завжди взаємним!