ТРАВНЕВА ПІСНЯСміється природа радо мені,Як сяє сонце по зимнім сні!Барвисті квіти по всіх лугах,Пташині хори по всіх гаях,І в кожнім серці радість, весна: О земле, сонце, любов ясна!Любов моя, ти світлий чар!Ти злото ранніх нагірних хмар!Твій подив свіжим лугам, полям,Благословення траві й квіткам... Дівчатко любе, дівча ясне!Як зір твій сяє: ти любиш мене!Як жайворонок — повітря й спів,Як чиста квітка — росу полів,Тебе люблю я гарячим чуттям,Ти радістю, сміхом, новим життям. Підносиш спів мій, хвилюєш кров.. О, будь щаслива, моя любов!
Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». Почесний доктор Львівського національного університету. Почесний доктор Чернівецького національного університету (2002). Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»)Лауреат Премії Антоновичів (1989, за «Сад нетанучих скульптур»)Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000). Відмовилася від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»[4]Відзнака «Золотий письменник України», 2012. У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Редлиха Шимона та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча. У 2015 році малу планету Сонячної системи № 290127 названо Лінакостенко.
Добрий ранок, моя одинокосте! Холод холоду. Тиша тиш. Циклопічною одноокістю небо дивиться на Париж. Моя муко, ти ходиш по грані! Вчора був я король королів. А сьогодні попіл згорання осідає на жар кольорів. Мертві барви. О руки-митарі! На мольбертах розп'ятий світ. Я - надгріб'я на цьому цвинтарі. Кипариси горять в небозвід. Небо глухо набрякло грозою. Вигинаються пензлі-хорти. Чорним струсом палеозою переламано горам хребти. Струменіє моє склепіння. Я пастух. Я дерева пасу. В кишенях дня, залатаних терпінням, я кулаки до смерті донесу. Самовитий - несамовитий - не Сезанн - не Гоген - не Мане але що ж я можу зробити, як в мені багато мене?! Він божевільний, кажуть. Божевільний! Що ж, може бути. Він - це значить я. Боже - вільний... Боже, я - вільний! На добраніч, Свободо моя! «Ван-Гог»