Практична робота "Релігійне життя в незалежній Україні"

11 Клас Практична робота: Релігійне життя в незалежній Україні(опрацюйте текст та дайте відповіді на поставлені запитання)

Релігійна ситуація в Україні.

1. Якою була релігійна ситуація в Україні на початку 1990-х рр.?Для України є характерною надзвичайна інтенсивність релігійного життя. Ще у квітні 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Він визначив нове ставлення держави до церкви й дав можливість задовольняти релігійні потреби кожному вірянину. Релігійні організації вперше одержали право на просвітницьку, доброчинну, виробничу та іншу суспільно корисну діяльність. Держава зрівняла їх у правах із громадськими організаціями й надала їм права юридичної особи. Християнська віра в Україні є домінуючою за чисельністю прибічників (ві рян). На початку 2018 р. найбільше громад налічувала Українська православна церква Московського патріархату – 12 348. Українській православній церкві Київського патріархату належало 5167 громад. Мережа Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) була найскромнішою – 1167 громад. Католицькі конфесії представлені Українською греко-католицькою церквою (УГКЦ) – 3433 громади і Римо-католицькою церквою – 937 громад. Панівна в західних областях України греко-католицька церква за чотири століття існування тісно зрослася з культурою, звичаями і традиціями місцевого населення. Упродовж 1990-х рр. вона повністю відновила довоєнну чисельність парафій. У 1996 р. Папа Римський Іван Павло ІІ задовольнив прохання греко-католиків і поширив юрисдикцію глави УГКЦ (з 2001 р. ним був кардинал Любомир Гузар) на територію всієї України.

2. Які проблеми виникли в ході створення УАПЦ, в чому причини цих проблем? Православ’я має в Україні найглибші історичні корені. Утім, у царські й ра- дянські часи воно було знаряддям русифікації. Після здобуття Україною незалежності деякі політики підштовхували православних ієрархів до утворення окремої від Московського патріархату Української помісної церкви. Політичні діячі на чолі з Президентом України Л. Кравчуком переконали патріаршого екзарха, митрополита Київського і Галицького Філарета розпочати утворення єдиної української православної церкви. Філарет почав діяти, але негайно наразився на відсіч з боку патріарха РПЦ Алексія ІІ. У березні 1992 р. архієрейський собор РПЦ у Москві змусив Філарета покинути кафедру, яку він посідав з 1966 р. Тоді прихильники Філарета об’єдналися з УАПЦ і утворили Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП). Патріархом об’єднаної церкви обрали главу УАПЦ 94-річного Мстислава, його заступником – Філарета. Проте в УПЦ КП майже відразу стався розкол. Виникла нова УАПЦ. По смерті Мстислава у 1993 р. патріархом УАПЦ став Володимир Ярема, а патріархом УПЦ КП обрали митрополита Володимира (у миру – Василь Романюк). Усі ці події мало торкнулися й вірян. Вони не розуміли політичного підтексту церковних перипетій. Після церковних соборів та політичних суперечок виявилося, що переважна частина православних залишилася в лоні РПЦ.

3. З чим пов’язана активізація діяльності за створення єдиної автокефальної Української православної церкви, який наслідок вона мала?Боротьба за створення в Україні автокефальної Церкви було актуалізована анексією Криму і військовою агресією Росії на Донбасі. Представники церковних кіл звернулися до П. Порошенка з проханням порушити перед Вселенським патріархом питання щодо надання Томосу про автокефалію Українській Церкві. Розв’язання цього питання допомагало об’єднати і консолідувати патріотичні сили проти загарбника та нівелювати вплив Москви на внутрішнє життя, здійснюване через окремі структури або представників УПЦ Московського патріархату. На початку 2015 р. до резиденції патріарха Варфоломія I на Фанарі (Стамбул, Туреччина) були відвезені перші документи щодо процедури отримання автокефалії Українською Церквою. Реальні умови надання Константинопольською Церквою Томосу про автокефалію для Української Церкви з’явилися навесні 2018 р.15 грудня 2018 р. у Софійському соборі в Києві відбувся об’єднавчий собор православних церков, на якому було створено єдину помісну Українську Православну церкву. Під час собору предстоятелем Православної церкви Украї- ни – такою є офіційна назва новоствореної церкви – обрали митрополита Епіфанія. Вселенський патріархат визнав підсумки собору й запросив обраного предстоятеля митрополита Київського і всієї України на Фанар 6 січня 2019 р. для вручення Томосу. 5 січня 2019 р. Вселенський патріарх Варфоломій у патріаршому храмі в Стамбулі підписав Томос про автокефалію Православної церкви України (ПЦУ), а 6 січня 2019 р. урочисто вручив його предстоятелю єдиної помісної Української Православної церкви митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.

4. Проаналізуйте соціологічні дані про зміни в релігійному самовизначенні українців в роки війни. Чому вдбулися ці зміни? Яке ваше ставлення до релігійної ситуації в Україні. За даними соціологів, відбуваються помітні зміни у церковному самовизначенні православних вірян. Це пов’язано як зі змінами в організаційній структурі православ’я в Україні, так і з впливом війни з Росією на громадську свідомість. Зокрема, частка вірян, які ідентифікують себе з Православною церквою України (ПЦУ), зросла з 24% у 2021 році до 42% у 2023 році. Водночас, кількість тих, хто відносить себе до УПЦ Московського патріархату, знизилася з 13% у 2021 році до 6% у 2023 році. 47% респондентів повідомили, що відвідують церкву, як і раніше, 11% стали відвідувати церкву частіше, а 12,5% – рідше. Ще 27% відповіли, що раніше зовсім не відвідували і не відвідують зараз. У 2022 році після початку повномасштабної війни 59% відзначали позитивну роль Церкви в українському суспільстві – це найвищий показник з 2000 року. У 2021 році так думали про церкву 49,5% опитаних, а у 2020 – 40%. Порівняно з 2021 роком частка таких зросла у всіх регіонах, крім східного (у західному – на 7%, у центральному – на 8%, у південному – на 19%). У східному регіоні на позитивну роль церкви вказує значно менша частка респондентів порівняно з іншими регіонами (на заході – 78%, у центрі – 54%, на півдні – 60%, на сході – 41%). 26% опитаних дотримуються думки, що Церква не відіграє помітної ролі (у 2021 року таких було більше – 33%). Зараз таку позицію найчастіше поділяють жителі східного регіону (36,5%), а найрідше – жителі західного (12%).. Про негативну роль церкви не йдеться: частка тих, хто поділяє таку думку становить лише 3%.