Практичне заняття.Характеристика «Руської правди» як історичного джерела

 

 

Практичне заняття «Характеристика  «Руської правди» як історичного джерела»

 

Мета. Проаналізувати історичне значення кодифікації звичаєвого права (укладення «Руської правди»); на основі витягів з «Руської правди» охарактеризувати правове становище різних верств населення Русі-України, визначити суспільну роль різних верст населення Київської держави,;

виховувати повагу до правової спадщини нашого народу, розуміння тяглості історичних процесів українського народу від найдавніших часів до сучасності;

розвивати увагу пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власні судження; удосконалювати навички роботи з історичним матеріалом; формувати інтерес до вивчення теми.

Очікувані результати. Після уроку учні/учениці зможуть:

-          дати визначення та характеристику «Руської правди»

-          пояснювати суспільну роль різних верств населення Київської держави (Русі-України);

-          проаналізувати історичне значення кодифікації звичаєвого права (укладення «Руської правди»);

-          охарактеризувати суспільне життя населення Русі в Х–ХІ ст., правове становище різних верств.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручники, карта, роздатковий матеріал, матеріали документу.

Хід уроку

1. Організаційна частина.
2. Актуалізація опорних знань

1. Робота в класі. Вправа «вірю-невірю».

Прочитайте уривки з історичних джерел. Укажіть ті, у яких ідеться про великого київського князя Ярослава Мудрого. Назвіть, про які саме події в них йдеться.

1.         «І зібрав він писців багатьох, і перекладали вони з грецької на слов’янську мову і Письмо Святе, і списали багато книг… Сей великий князь засіяв книжними словами серця віруючих людей…»   +
2.         «І звелів він поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню віддати. Перуна ж звелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з гори по Боричевському узвозу на ручай…»
3.         «Заложив він город – великий Київ, а в города сього ворота Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, премудрості Божої, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну…» +
4.         «Охрестився ж він у церкві святої Софії. І є церква та в городі Корсуні, стоїть вона на високому місці посеред города, де ото чинять торг корсуняни… Коли ж охрестили його в Корсуні, то передали йому віру християнську…»
5.         «Прийшов князь у Переяславець. І послав до греків послів, говорячи: «Хочу йти на вас»… І пішов до Царгорода, розорюючи міста. І дали йому данину… І повернувся він у Переяславець…»
6.         «Потім же вложив Бог князю в серце  добрий намір: поставив він русина Іларіона митрополитом Русі у святій Софії, зібравши єпископів…» +
7.         «…Побачивши, що церкву завершено, він помолився Богу, говорячи: «Оце даю церкві цій, святій Богородиці, від маєтності своєї десяту частину». Якщо це одмінить хто, - хай буде проклятий…»

3. Перевірка домашнього завдання. Виконання завдань на роздаткових індивідуальних листках. Самоперевірка. 

1.«вірю-невірю».(кожна позиція – 0,5б; разом – 6б.)

1.      До лику святих було прилучено… (Бориса та Гліба)
2.      Святополк отримав прізвисько… (Окаянний)
3.      Протягом 1019 – 1036 рр. Ярослав Мудрий правив разом з … (Мстиславом)
4.      За Ярослава було зведено парадний в’їзд до міста - … (Золоті ворота)
5.      Найвеличнішою спорудою Києва часів Ярослава став… (собор Святої Софії)
6.      Церковне ім’я Ярослава (Георгій або Юрій)
7.      Головний собор Києва прикрашали … (мозаїки та фрески)
8.      За Ярослава було укладено збірник законів, що отримав назву… («Правда Ярослава»)
9.      Першим київським митрополитом став … (Іларіон)
10. Печерський монастир було закладено … (1051 р.)
11. Ярослава Мудрого через шлюбну дипломатію історики називають… («тестем Європи»)
12. Дочка Ярослава, що стала правителькою Французького королівства… (Анна)

 

2. Хронологічні задачі (4 бали, кожна по 2 бали. 1б- дата, 1б. – пояснення дати)

        Розв’яжіть хронологічні задачі.

1.      987 років тому відбулась певна подія в Русі.

Який це був рік і що трапилось цього року?

(1036р., Остаточний розгром печенігів військами Ярослава)

2.      Болеслав Хоробрий втратив їх 992 роки тому. Що він втратив і коли?

(1031 року він втратив Червенські міста, які відвоюв Ярослав Мудрий.)

3.Знайдіть на карті, які племена відвоював Я.Мудрий? (2 бали)

4. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення теми та мети уроку. Девіз уроку: «Закони створені для того, щоб сильний не був всемогутнім» (лат.прислів’я)

                                      Laws are created so that the strong is not omnipotent

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План уроку

1. Характеристика «Руської правди як історичного джерела.( с.51)
2. Категорії населення за документом.
3. Види злочинів.

 

І.   "РУСЬКА ПРАВДА" — давньорус. збірник світського права ("правда" означає закон), в якому відбито норми звичаєвого права, а також князівські нововведення. Писемна фіксація права відбувалася за Ярослава Мудрого, Ярославичів(названо Ізяслава Ярославича, Святослава Ярославича та Всеволода Ярославича) та Володимира Мономаха.

Початковий текст документа до наших днів не дійшов. Збережені варіанти цього зводу юридичних документів (короткий, розлогий і скорочений). Найдавнішою вважається коротка редакція. Широко визнаним вважається датування Руської Правди роком вступу Ярослава Мудрого на київський великокнязівський престол у 1016 році. Перший короткий її варіант складався всього лише з 18 статей. Але саме вони лягли в основу всієї правової системи Давньоруської держави в наступні століття.

Цілком достатньо переконливих доказів для того, щоб вважати, що доповнений і перероблений варіант Руської Правди, відомий також під найменуванням Правда Ярославичів, був розроблений при синах Ярослава Мудрого Ізяславі, Святославі і Всеволоді в 1072 році.

Наступну ґрунтовну доопрацювання документа зробили за правління онука Ярослава Мудрого Володимира Всеволодовича Мономаха. Цей варіант в історичній науці прийнято іменувати розлогою редакцією Руської Правди. Разом з так званим «Статутом Володимира Мономаха» складеним в 1113 році, весь звід норм Руської Правди в розлогій редакції становить 121 статтю. А її скорочена редакція виникла в середині ХV століття.

 

 

 

 

 

 

 

 

Фізкультхвилинка)))))))))

 

Ми - нащадки русичів та козаків,

Гучно йдемо в бій за волю.

Поглянемо зором, де Карпати,

Вліво пошукаєм давніх ворогів.

Попливемо вниз по течії Дніпра

І заробимо грошей катма.

Потиснемо руки друзям,

Вклонимось низенько нашим праотцям.

 

ІІ. 1.Робота зі схемою.

        Розгляньте схему (с.56)

Суспільна піраміда

        Чому, на вашу думку, таку схему називають суспільною?

        Хто займає її верхівку?

        Яку роль у суспільстві належала князям? Яка дружинникам?

        Чи завжди духівництво належало до привілейованих верств населення? Чому?

1. Коментоване читання історичного джерела (джерело: Руська правда).

Метод «Вставка» «+»чи «-« (Як Ви б набрали цю опцію на комп’ютерній клавіатурі -?)

Знайдіть відповіді на дані питання та інші цікавинки:

1. Чи існував звичай кровної помсти у Київській державі?

2. Яким був розмір штрафу за вбивство представників різних суспільних верств?    

3. Яким був штраф за вбивство жінки-годувальниці? Про що це свідчить?

4. Чи були в Київській державі окремі верстви населення предметом власності інших людей?

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Вправа «Квітка лотоса»

2групи працюють над 2 питаннями – «Види злочинів в Русі – Україні» та «Категорії населення Середньовічної Русі».

 На плакаті учні записують терміни у формі пелюсток квітки лотоса, до кожної з пелюсток дописують ще пелюстки, так тричі (або більше, якщо встигають).

Капітан пояснює написане, художник малює пелюстки, писар записує, менеджер стежить за часом, пошуковці - члени команди вишукують, роблять помітки та висловлюють ідеї.

 Потім команди обмінюються плакатами та підсумовують по черзі кожен почуте та зрозуміле (Вправа «ручка посеред столу»)

V. Підсумки уроку.

Отже, в Руській Правді містилися дуже архаїчні елементи, явно практикувалися у східних слов’ян задовго до їх закріплення в письмовій формі. Разом з тим прагнення верховної влади до подолання традицій «кровної помсти» і істотна диференціація в розмірі штрафів за злочини в залежності від станового становища жертви, є яскраве свідчення зміцнення феодальних відносин і помітного соціального розшарування в давньоруському суспільстві до моменту фіксації цих юридичних норм в XII столітті.

Обговоріть результати роботи у загальному колі. На підставі опрацьованих документів доведіть або спростуйте думку: «Людське життя було найвищою цінністю в Київській державі. Покарання за вбивство представників різних верств населення було однаковим...»

VІ. Інструктаж з домашнього завдання.

Прочитати параграф 7; вивчити виділені терміни; за бажанням дослідити особливості торгівлі Русі.

ПРАВДА РУСЬКА
[Переклад зроблено за виданням: Правда руська. Тексти на основі 7 списків та 5 редакцій. Склав та підготував до друку проф. С. Юшков. — К.: ВУАН, 1935. — Редакція IV. — С. 137-144. (На основі тексту Архівної комісії АН СРСР, №240, Новгородський 1-й літопис XV ст.).]

 

СТАТУТ ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА

 

…Бо каже Соломон: послухайте і переконайте всі землі, де судять, що від Бога дано вам владу, і сила ваша від Всевишнього. І ще: горе тому, хто оправдує нечестивого ради мзди і від правдивого правду віднімає, бо Бог, який дає нам владу, піддає суду ваші діла і помисли ваші перевірить, оскільки ви є слугами царства його. Бійтеся, хто не судив справедливо, не охороняв Закону Божого, не був під його повелінням; бійтеся, бо скоро настане вам випробовування і суд суворий буде над владуючими, бо менші заслуговують милості, сильні ж випробувані будуть.

І говорить Господь: кому мало дано, з того менше спитають, а кому багато дано, з того багато і спитають, окрім тих, хто з великим терпінням встановив правду, утвердив істину. Одні з людей через нерозуміння добра щиро помиляються, а інші, хитруючи, спокушаються, а ще інші златолюбства ради корчмарюють.

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВДА РУСЬКА

 

1. Коли уб’є муж мужа, то помститися має брат убитого, чи батько або син, або брат старшого сина, або інші брати. Якщо не буде кому звершити кровну помсту, то внести 80 гривень, коли вбитим буде князів муж чи княжого тіуна. Якщо вбитим буде горожанин, чи гридень, чи купець, чи боярський тіун, або мечник, або ізгой, або новгородець — то 40 гривень сплатити за нього.

2. Після Ярослава зібралися сини його: Ізяслав, Святослав, Всеволод і воєводи їхні — Коснячко, Переніг, Никифор і відмінили кровну помсту, а встановили за вбивство кунами відкупатися. А все інше судити, як Ярослав судив. Так сини його встановили.

Про вбивство

3. Якщо уб’ють княжого мужа під час розбою, а вбивцю не шукають, то платити верву 80 гривень тій верві, в якій голова убитого лежить, а коли простолюдин, то 40 гривень.

4. Коли якась верв [1] починає платити дику віру [2], то кілька років оплачує ту провину, оскільки платять за незнайденого злочинця.

Якщо злочинець із їхньої верві, і в ній було дано волю злочинцеві, то як співучасники мають помагати злочинцю, оплачуючи дику випу [3]. Але сплатити їм в цілому 40 гривень, а за злочинство те самому злочинцю заплатити із 40 гривень свою частку від сплати дружини. Якщо вчинив убивство або в сварці, або на пиру, то тоді йому платити у верві, якщо оплачують злочин у складчину.

Якщо трапиться під час розбою

5. Якщо вчинив розбій без будь-якої сварки, то за розбійника люди не платять, а віддають його з жінкою і дітьми в дику випу і віру, але сам платить.

Про княжих отроків

8. А це про княжих отроків, чи про конюха, чи про повара, — то 40 гривень, а за тіуна огнищного [11] 11, і за конюшого — 80 гривень, а за сільського тіуна, княжого чи землевласникового, то 12 гривень; а за рядового (нечиновну, просту людину. — В.Я.) 5 гривень, так само і за боярського.

Про ремісників і ремісниць

9. А за ремісника і за ремісницю, то 12 гривень, і за кормилицю, хоч би була й із холопів чи рабів.

Про наклепну віру

10. Якщо буде на кого наклепна віра (звинувачення в убивстві. — В. Я.), то треба мати 7 свідків, які і встановлять віру (провину). А коли варяг, чи хто інший, то 2 [свідки].

11. Верв кісток мертвого не оплакує, бо імені його не відає, і не знає його (Себто: коли на території верві знайдено кістяк або труп, то громада віри не сплачує. — В. Я.).

13. Коли, шукаючи свідка, не знайдуть, а позивач далі буде чоловіка звинувачувати в головництві, тоді правду встановлює розжарене залізо. Так само і в інших судових справах: і в злодійстві, і в наклепі. Коли позивач не з’явиться в суд, тоді насильно випробувати його залізом, якщо мав сплатити півгривні золотом. Коли мав сплатити до двох гривень [сріблом], то піддати тортурам водою, коли ще менше, то під присягою іти йому по свої куни.

Якщо ударити мечем

14. Якщо хтось вдарить мечем, вийнявши його, або руків’ям, тоді сплачує 12 гривень збитків за кривду.

15. Якщо вийняв меч, але не вдарив, то гривня кун.

16. Якщо хто кого вдарить батогом чи чашею, чи рогом, чи тилеснією [12], то 12 гривень. Хто не стерпить цього і супроти цьому вдарить у відповідь мечем, то вини його в тому нема.

А це коли прийде закривавлений муж

19. Коли на двір прийде закривавлений муж або з синцями, то свідка йому шукати не треба, але належить заплатити 3 гривні продажі. Коли ж не буде на ньому слідів побиття, то привести йому свідка, щоб слово було проти слова. Той, хто почав бійку, має платити 60 кун. Якщо ж закривавлений прийде, а сам був зачинщиком, і знайдуться свідки, то йому платити тому, хто побив.

20. Якщо вдарить мечем не на смерть, то має заплатити 3 гривні продажі, а потерпілому — гривню за рану, як лікувальне. Коли ж уб’є на смерть, то платити віру.

21. Коли штовхне муж мужа або до себе, або від себе, або ж по обличчю вдарить, і 2 свідки засвідчать, чи коли жердиною вдарить, то платити 3 гривні продажі. Коли буде варяг або колбяг, то забезпечити повноту свідків (за однією версією — 2 свідки, за іншою — 7 свідків. — В. Я.), які мусять взяти присягу.

Про челядь

22. Коли челядник (холоп) сховається, і на торгу сповістять про його втечу чи пропажу (це означало заборону переховувати холопа чи приймати його, як і крадену річ. — В. Я.) і через три дні його не знайдуть, то після третього дня новий господар вважає його своїм челядником, а попередньому власнику холопа сплачує 3 гривні продажі.

Сідання на чужого коня

23. Якщо хто сяде на чужого коня, не запитавши, то сплачує З гривні продажі.

24. Коли хто загубить коня, чи вбрання, чи зброю і про це звіщено на торгу, а потім впізнають їх у своєму місті, то своє власник має забрати в наявності і одержати за кривду 3 гривні.

26. Коли буде конокрад, то віддати його князеві на поток; якщо ж виявиться наклеп, то наклепник має сплатити потерпілому 3 гривні (доказ невинуватості).

 

Про крадіжки

28. Коли ж щось крадене купив на торгу, чи коня, чи одяг, чи худобину, то довести невинуватість можуть два вільні мужі або митник, які мають знати, у кого купив, тоді йти за ним тим свідкам під присягою, а позивачу своє наявне забрати, а що вже пропало, то того домагатись повернення через наступні оскарження, а покупцю краденого оскаржити повернення своїх кун, якщо не знає, у кого купив.

 

Коли знайде челядника

29. Коли хто знайде свого украденого челядника і візьме його, то цей челядник має вести до покупців його до третього своду, після цього позивач залишає свого челядника взамін на челядника третього покупця, щоб цей з наявним міг іти до кінцевого своду, бо то є не скот безмовний: «не відаю, у кого я купив»; а за свідченнями іти до останнього своду, і де буде остаточний вор, назад має повернути челядника, а свого забрати; і за всі збитки має платити останній вор, і князю продажі 12 гривень за челядника, чи вкраденого чи уведеного.

 

Про крадіжки

31. Коли злодія уб’ють в домі під час крадіжки, то уб’ють його як пса, а коли виживе до ранку, то мають привести на княжий двір. Коли ж буде вбитий і будуть люди, що бачили його зв’язаним, то платити за нього 12 гривень.

32. Коли краде в хліві чи в домі, то якщо буде один — платити йому 3 гривні і 30 кун, а буде злодіїв багато, то всім платити по 3 гривні і 30 кун.

 

 

 

А це плата за худобу

36. За кобилу — 60 кун, а за вола — гривню, за корову — 40 кун, за третяка — 30 кун, за лошицю — півгривні, за теля — 5 кун, за барана — ногату, за жеребця об’їждженого — гривня кун, а за лоша — 6 ногат, — це плата смердом, що платять князівську продажу.

Коли ворами будуть холопи

37. Якщо ворами будуть холопи, чи князівські, чи боярські, чи монастирські, — їх же князь продажею не карає, оскільки вони не вільні, то подвійно має заплатити їх власник позивачу за кривду.

 

Стягнення кун

 

38. Коли хто хоче стягнути з іншого куни, а він відмовляється, то проти нього треба виставити свідків, які приймуть присягу, а позивач візьме куни свої. Оскільки не віддав за багато літ, то винуватець має сплатити позивачеві за кривду 3 гривні.

39. Коли купець купцю позичить для купівлі куни чи для торгівлі з іноземцями, то купцю перед свідками кун не брати, свідки йому не потрібні, а сам мусить стати під присягу (клятву), оскільки він відмовляється.

 

Про поклажі

 

40. Якщо хто поклажу залишає у кого-небудь, то той, у кого лежав товар, свідка не виставляє. Але коли буде наклеп, що товару було більше, то під присягу має іти той, у кого товар лежав: «стільки у мене поклав», оскільки йому благодіяв і зберігав.

 

Переклад Василя Яременка

 

 

            [1] Верв — на Русі сільська громада, округа.

[2] Дика віра — сплата за злочин, коли убивцю не виявлено або громада (верв) його не хоче видати суду.

[3] Дика випа (поток) — ув’язнення, вигнання чи вислання з громади за розбій із наступним розграбуванням домівки розбійника та її спаленням.

[4] Солод — напій.

[5] Ногата — одна двадцята гривні.

[6] Куна — у гривні було 25 кун, гроші взагалі.

[7] Уборок — точно не встановлена міра місткості в Русі.

[8] Гомоважень — міра солі в Русі.

[9] Куна прикладна — гроші у практичному використанні.

[10] Вікші — дрібна грошова одиниця в Русі.

[11] Тіун огнищний — хранитель князівського дому (родинного огнища).

[12] Тилеснія — обух, тильна сторона предмета.

[13] Продажа — плата князеві за вчинену провину.

[14] Свод — зведення конфліктуючих сторін, очна ставка для доказу злочину, полягав у тому, що власник украденої речі зобов’язаний був вказати, у кого він її придбав, другий мав показати на третього. На третьому свод закінчувався. Третій вважався конечним винуватцем і мав оплатити збитки.