Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки, тонко поєднуючи архетипне і вмотивовану психологічність. Марія Заньковецька. 70-і рр. ХІХ ст.
Талант майбутньої актриси проявився ще з ранніх літ. Вона з особливим задоволенням брала участь в усяких забавах, витівках, інколи навіть ризикуючи потрапити під невдоволення батьків, яких вона дуже любила і намагалася їх ніколи не сердити, не завдавати їм жалю. Але прагнення емоційно відкривати нові грані своєї натури спонукало дівчинку на все нові й нові творчі експерименти, художні імпровізації, найрізноманітніші вигадки.
Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки) працювала в найпопулярніших І найпрофесійніших українських трупах М.Кропивницького, М.Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського, І.Карпенка-Карого. М. Заньковецька в ролі Івги Цвіркунки в опереті М. Лисенко «Чорноморці». 1892 р.
Марко Кропивницький спершу не розгледів Марію й узяв її в свою трупу лиш на епізодичну, майже без слів, роль старої баби Зачепихи. А як побачив на сцені — заплакав, зняв бірюзовий перстень і ним заручив Марію з театром. М. Заньковецька після свого бенефісу у виставі М. Кропивницького Дві сім'ї. 1912 р.
Фільмографія Грала Наталку в «Наталці Полтавці» (1909), матір в «Остапі Бандурі» (1923). З року в рік зростала майстерність Марії Костянтинівни як драматичної актриси. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» І. К. Карпенка-Карого, 1887), Олени («Глитай, або ж Павук» М. П. Кропивницького, 1883), Ази («Циганка Аза» М. П. Старицького, 1892), Катрі і Цвіркунки («Не судилось», 1889, «Чорноморці», 1882 М. П. Старицького), Галі («Назар Стодоля», 1882 Т.Шевченка) та Квітчиної Уляни («Сватання на Гончарівці»). А ще: Аксюші з «Лісу» О.Островського (1891) та Йо із «Загибелі Надії» Гейєрманса.
Слави їй вистачало. Лев Толстой, мов хлопчак, випросив на згадку червону хустку, в якій Заньковецька грала Олену з п’єси ”Глитай, або ж Павук ”. Чехов клопотався, щоб купити собі хутір поблизу Заньок. Обіцяв написати п’єсу, де б для Заньковецької була роль українською мовою. Чайковський посилав їй вінок із написом: ”Безсмертній — від смертного ”. Побувати на її спектаклях вважали за честь цар Олександр ІІІ, гетьман Павло Скоропадський і головний отаман Симон Петлюра. Актриса Марія Заньковецька в ролі Харитини із п'єси “Наймичка”
…Я побачив Вас вперше в російській п’єсі (в «Лісі») і мало не збожеволів від захоплення. Такого виконання я ще не бачив, хоча, як рецензентові однієї з південних газет, мені доводилося бачити багато талановитих знаменитостей… Кілька друкованих рядків, присвячених вам в одній з київських газет, здавалися мені краплею в морі, і я не міг зрозуміти тих, хто намагався переконати мене, що я перебільшив, що я сказав дуже багато, що у російських п’єсах Ви нібито слабші, ніж у малоросійських! Брехня! Для таланту немає меж, немає мови, немає становища, яке б він не подолав. І.Висоцький Марія Заньковецька. До 1917 р.
«Заньковецька є реальним втіленням ідеї страждання. Здається, показати всю силу, яку воно поки що має в нашому житті, вибрало ніжну, як мімоза, душу артистки, щоб понівечити її і в сценічній інтерпретації на очі кожному явити всю глибину того руйнуючого впливу, який вона має на людей. Вона – артистичний символ цього горя, сценічне втілення тих мук, які доводиться зазнавати українській нації”. Симон Петлюра Марія Заньковецька. До 1982 р.
М.Заньковецька стала артистичним символом української нації. «І як Шевченка, за Костомаровим, український народ наче обібрав для того, щоб він опоетизував у своїй творчості поетичній страждання народні, так і Заньковецьку обібрала сама доля української нації для високої місії: стати за сценічне опоетизування страждань українського народу», — стверджував С.Петлюра.
Свого часу Марія Заньковецька першою в Україні була удостоєна звання народної артистки. На її честь названо Львівський національний драматичний театр. Окрім того, українці мають змогу ознайомитися з життям актриси у кількох музеях у різних куточках України. Марія Заньковецька (Маріїнський парк)