Презентація до уроку "Цикл петербурзьких повістей: основні теми та проблеми. "

Цикл петербурзьких повістей: основні теми та проблеми. «Портрет»«Ніс»«Шинель»«Невський проспект»«Записки божевільного»Наскрізна тема – оманливість зовнішнього блиску столичного життя, його уявної пишноти, за якою ховається низинна й вульгарна проза.«О, не вірте цьому Невському проспекту!.. Усе облуда, усе мрія, усе не те, чим здається!»Замість людей Невським рухаються «франтівський сюртук з найкра-щим бобром… грецький прекрасний ніс… прегарні бакенбарди… пара гарненьких оченят і чудесний капелюшок… перстень з талісманом на випещеному мізинці… ніжка в чарівному черевичку… галстук, що ви-кликає подив» тощо. Бездуховний світ омертвів і розсипався на деталі.

Жанр: реалістична побутово-символічна повість. Кожна з повістей Гоголямає побутовий, психологічнийі філософський плани. Автор описує певну життєву ситуацію, розкриває характер головного героя, порушує певну філософську проблему. Реалістичність у цих творах органічно поєднуєтьсяз елементами фантастики: листуються між собою собаки, прогулюється столицею відрізаний ніс…

Повість «Шинель». Особливості сюжету і композиції«Сюжет «Шинелі» дуже простий. Бідний маленький чиновник приймає важ-ливе рішення й замовляє нову шинель. Поки її шиють, вона перетворюється на мрію його життя. Першого ж вечора, коли він її вдягає, шинель у нього відбирають злодії на темній вулиці. Чиновник помирає з горя, і його привид блукає містом. Ось і вся фабула, але, звісно, справжній сюжет (як завжди у Гоголя) – у стилі, у внутрішній структурі цього анекдоту» (В. В. Набоков)«Усі ми вийшли з гоголівської шинелі»(Ф Достоєвський)Повість – епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Образ «маленької людини» Усі сміялися анекдоту… виключаючи Гоголя, який вислухав його задумливо і опустив голову. Анекдот був першою думкою чудової його повісті «Шинель» (П. Анненков)«Низенький на зріст, трохи рябуватий, трохи рудуватий, трохи навіть на вигляд підсліпуватий, з невеличкою лисиною на лобі, із зморшками по обидва боки щік, із кольором обличчя, як то кажуть, гемороїдальним»Зовнішність. Посада«Він був те, що називають довічний титулярний радник, з якого, відома річ, наглузувалися та накепкувалися вволю різні письменники, що мають похвальний звичай наполягати на тих, хто не може кусатися»

Ім’я«На прізвище чиновник був Башмачкін. Уже з самого імені видно, що воно колись пішло від башмака…»; «…Акакій Акакійович … народився… проти ночі… під 23 березня. Породіллі дали на вибір одне з трьох імен… Мокія, Сосія, чи Хоздазата… Щоб догодити їй, розгорнули календар в іншому місці; знову вийшли троє імен: Трифілій, Дула і Варахасій. Ще перегорнули сторінку – вийшли: Павсикахій та Вахтисій. «Ну, я вже бачу, - сказала стара, - що, видно, така його доля. Коли вже так , нехай краще зватиметься, як батько його. Батько був Акакій, то нехай і син буде Акакій». Таким ото чином і пішло Акакій Акакійович»

Ставлення до героя оточуючих«В департаменті не виявляли до нього ніякої пошани. Сторожі не тільки не вставали з місця, коли він проходив, але навіть і не дивились на нього, немов через приймальню пролетіла звичайна муха. Начальники поводилися з ним якось холодно-деспотично. Який-небудь помічник столоначальника просто тикав йому під ніс папери, не сказавши… як заведено в благопристойних службах… Молоді чиновники підсміювалися й глузували з нього».

Ставлення героя до оточуючих«Тільки коли занадто вже нестерпний був жарт, коли штовхали його під руку, заважаючи робити своє діло, він промовляв: навіщо ви мене кривдите? І щось чудне було в словах і в голосі, яким їх проказувано. В ньому чулося щось таке, схиляюче до жалю, що один молодий чоловік, недавно призначений, який, за прикладом інших, дозволив був собі посміятися з нього, раптом зупинився, немовби вражений, і відтоді ніби все змінилося перед ним і набрало іншого вигляду. Якась неприродна сила відштовхнула його від товаришів, з якими він познайомився, вважаючи їх за пристойних світських людей. І довго потім, серед найвеселіших хвилин, уявлявся йому низенький чиновник з лисиною на лобі…»

Ставлення героя до своєї роботи«І він брав, поглянувши тільки на папір, не дивлячись, хто йому поклав і чи мав на те право. Він брав і одразу ж прилаштовувався писати його»; «Навряд чи де можна було знайти людину, що так жила б у своїй посаді. Мало сказати: він служив ревно, ні, він служив з любов’ю. Так, у цьому переписуванні йому вважався якийсь свій розмаїтий і приємний світ. Насолода відбивалась на обличчі його: деякі літери у нього були фаво-рити, до яких коли він добирався, то був сам не свій: і підсміювався, і підморгував, і допомагав губами, так, що в обличчі його, здавалося, мо-жна було прочитати кожну літеру, яку виводило перо його. Коли б від-повідно до його старанності давали йому нагороди, він би, може, навіть потрапив би у статські радники; але вислужив він, як висловлювалися дотепники, його товариші, пряжу в петлицю та нажив геморой у сідни-цю;» «Написавшись досхочу, він лягав спати, усміхаючись заздалегідь від думки про завтрашній день: що то Бог пошле переписувати завтра».

Шинель для Башмачкіна. Мрія, мета, предмет гордості й радостіСвітло серед темряви, дорогоцінність. Прихисток, упевненість у собіЄдина близька істота, подруга. Само-ствердження. Фатальна пристрасть«Світлий гість», «частинка його єства»Симол благополуччя, високого становища, приналежності до світу забезпечених Ідол

Герой стає схожим на романтичного героя-месника, приборкувача зла: «Враз відчув значна особа, що його схопив хтось дуже міцно за комір. Обернувшись, він побачив чоловіка, невеличкого на зріст, у старому, поношеному віцмундирі, і не без жаху впізнав у ньому Акакія Акакійовича. Обличчя в чиновника було біле, як сніг, і мало вигляд зовсім як у мертвяка. Але жах значної особи переступив усі межі, коли він побачив, що рот мертвяка скривився і, дихнувши на нього страшною домовиною, вимовив такі слова: «Ага, так ось ти, нарешті! Нарешті я тебе, той, впіймав за комір! Саме твоя шинель мені й потрібна! Не турбувався про мою, та ще й нагримав – віддавай же тепер свою!»»Зображуючи лагідного, сумирного Башмачкіна романтичним месником, Гоголь використовує гротеск – тип художньої образності, що грунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного.

Оповідач добре знає життя чиновників, висловлює своє ставлення :«Що ж ро-бити! Винен петербурзький клімат». Мороз – алегорія усього гоголівського Петербурга. Усі художні засоби: портрет, деталі інтер’єру помешкання, сюжет, гра слів, каламбури та інші засоби комічного створюють образ «маленької людини», яка, з одного боку, викликає співчуття, а з іншого – навіть певний осуд. Але його варто пожаліти й полюбити, тому що він – брат твій. Повість «Шинель» - зовсім не про шинель, а про те, що життя маленької людини порожнє, безрадісне й безнадійне, якщо люди байдужі до її долі. У цьму художнє відкриття М. В. Гоголя: він говорив про любов не до позитивного персонажа, якого легко любити, а до людини взагалі. Гірка тема маленької самотньої людини стала найбільш пронизливою і найбільш трагічною в російській літературі.«Всі ми виросли із гоголівської шинелі»

Сенкан. Акакій Акакійович Башмачкін. Безправний, принижений. Переписує, терпить, економить. Шинель – вершина його мрій.«Маленька людина» Домашнє завдання: підготовка до контрольної роботи за темами: «Реалізм», творчість О. де Бальзака, М. Гоголя